Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/5167/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2024Справа № 910/5167/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, у справі

за позовомЗакарпатського обласного центру зайнятості (88009, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Новака, будинок 45)доДержавного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А)простягнення 87 050 грн 54 коп.Представники: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Закарпатського обласного центру зайнятості з вимогами до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 87 050 грн 54 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виплачена громадянину ОСОБА_1 грошова допомога по безробіттю в розмірі 87 050 грн 54 коп. підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/5167/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у задоволенні клопоьання відповідача відмовлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов`язані з працевлаштуванням, профілактичні заходи відповідно до статті 71 цього Закону (стаття 6 Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, видами соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтації.

Відповідно до норм статей 1, 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Як встановлено у постанові Верховного суду від 07.12.2022 у справі №297/377/18, що має преюдиційне значення для даної справи, наказом ДП "Берегівський лісгосп" № 6-к від 30.01.2018 "Про звільнення головного економіста ДП "Берегівське ЛГ" ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 30.01.2018 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

У відповідності до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

21.02.2018 та 28.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявами про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю до Берегівського МРЗЦ.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 у справі №297/377/18, визнано незаконним та скасовано наказ ДП "Берегівський лісгосп" № 6-к від 30.01.2018 "Про звільнення головного економіста ДП "Берегівське ЛГ" ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності ДП "Берегівське лісове господарство"; стягнуто 777 961 грн 01 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 30 000 грн 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Верховного суду від 10.02.2021 у справі №297/377/18 відкрито касаційне провадження, зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 у справі №297/377/18 в частині стягнення.

Постановою Верховного суду від 07.12.2020 у справі №297/377/18 постанову Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 у справі №297/377/18 змінено в частині стягнення середнього заробітку, в іншій частині залишено без змін, поновлено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, вищезазначені обставини щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста відділу економіки, обліку та звітності ДП "Берегівське лісове господарство" з 30.01.2018, наказом № 6-к від 30.01.2018, встановлені постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.10.2020 у справі №297/377/18 та Постановою Верховного суду від 07.12.2020 у справі №297/377/18, мають преюдиціальне значення для даної справи в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.

Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

При цьому за приписами статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов`язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов`язаний з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.

Судом також враховано роз`яснення, викладені у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до яких належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу (розпорядження), що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже, законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця виникає обов`язок видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

На виконання вказаного рішення суду відповідно до наказу директора ДП "Берегівське лісове господарство" № 57-к від 21.10.2020 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу економіки, обліку та звітності ДП "Берегівське лісове господарство" з 30.01.2018.

Абзацом 10 підпункту 1 пунктом 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 передбачено, що реєстрація безробітного припиняється з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Пунктами 2 та 12 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю, серед іншого, припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду або у разі закінчення строку їх виплати.

В матеріалах справи відсутні належні докази як взяття на облік в якості безробітного та призначення виплат на користь ОСОБА_1 , так і докази припинення таких виплат.

В якості доказів на підтвердження позовних вимог позивач надає суду лист Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області від 19.10.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2018 по 19.10.2020, у зв`язку із чим ПФУ просить позивача перегляднути правомірність виплат допомоги по безробіттю за період 01.03.2018 по 23.02.2019.

30.10.2023 та 23.11.2023 року позивач звертався до ДП "Берегівське лісове господарство" з вимогами про відшкодування коштів, виплачених безрробітному ОСОБА_1 в сумі 87 050 грн 54 коп.

27.12.2023 та 05.03.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування коштів, виплачених безрробітному ОСОБА_1 в сумі 87 050 грн 54 коп. у зв`язку із тим, що відповідач відповідно до витягу з ЄДРПОУ є правонаступником припиненої юридичної особи - ДП "Берегівське лісове господарство".

Як обґрунтування суми, пред`явленої до стягнення, позивач надає суду лист від 06.02.2024 на адресу АТ КБ "Приватбанк" з додатком з інформацією про нарахування допомоги по безробіттю та платежі стосовно ОСОБА_1 та відповідь від 12.02.2024 від АТ КБ "Приватбанк", згідно якої платежі проводились відповідно до листа.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема, з підстав недоведеності належними та допустимими доказами факту нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідної суми в якості допомоги по безробіттю.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України",х яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позивачем не подано до суду належним доказів понесення витрат по виплаті допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 , зокрема наказів про призначення відповідної допомоги, розрахунку та банківських виписок на підтвердження факту виплати.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 050 грн 54 коп. як суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Узадоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н. Плотницька