Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/10112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2024Справа № 910/10112/24За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Маяк-8

про стягнення 43964,93 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Житлово-будівельного кооперативу Маяк-8 про стягнення 43964,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 01524/4-03 від 24.12.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 року відкрито провадження у справі № 910/10112/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано сторонам строки на подання заяв по суті спору.

27.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи, що за вказаним позивачем договором у нього відсутня заборгованість, що підтверджується актом звірки, підписаним обома контрагентами. Відповідач вказує, що заборгованість, яку просить стягнути позивач існувала не у визначений позивачем період, а обліковувалась за відповідачем з 2015 року. Відповідачем також заявлено про застосування строків позовної давності.

02.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги та заперечує проти доводів відповідача, оскільки, акт звірки не є первинним документом, та не може підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості. Позивач наголошує, що первинними документами підтверджено виникнення заборгованості саме в період 2017-2018 років. Також позивач вказав про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки, вони не були пропущені.

07.10.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач проти задоволення позову заперечує.

21.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких підтримано позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

24.12.2002 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство Акціонера компанія Київводоканал, яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Маяк-8 (абонент) укладено договір № 01524/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1 договору за договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розрахуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об`ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Відповідно до п. 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Відповідно до п. 3.4, 3.5, 3.6 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити поважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 договору).

Як підтверджується наявними в матеріалах справи актами № 3-230-25 про зняття показань з приладу обліку за період з червня 2017 по серпень 2018, та розшифровками рахунків абонента позивач на виконання умов договору в період з червня 2017 по серпень 2018 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 26, які в силу положенням п. 3.5 договору, були прийнятті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх кількості та вартості. Акти підписані з боку постачальника та абонента.

До матеріалів справи долучено реєстр дебетових повідомлень, що надсилались на адресу ЖБК Маяк-8 за період з 01.06.2017 по 24.01.2018 та з 25.01.2018 по 05.10.2020, згідно якого були направлені наступні повідомлення: № 19072101 від 20.07.2017 на суму 10982,78 грн, № 28112164 від 28.11.2017 на суму 10471,30 грн, № 23062076 від 23.06.2017 на суму 10584,96 грн, № 19072101 від 19.07.2017 на суму 10982,78 грн, № 16082167 від 18.08.2017 на суму 11721,60 грн, № 22092083 від 22.09.2017 на суму 11394,82 грн, № 25102006 від 25.10.2017 на суму 9377,28 грн, № 20122006 від 21.12.2017 на суму 10712,83 грн, № 19012053 від 24.01.2018 на суму 11604,29 грн, № 39756876 від 22.02.2018 на суму 9857,88 грн, № 44483163 від 20.03.2018 на суму 8879,18 грн, № 49491975 від 17.04.2018 на суму 8240,90 грн, № 54693091 від 17.05.2018 на суму 9744,41 грн, № 60583901 від 20.06.2018 на суму 10581,26 грн, № 65902510 від 19.07.2018 на суму 10680,49 грн, № 71691482 від 20.08.2018 на суму 11440,50 грн. Отже, позивачем було направлено дебетові повідомлення до банку для здійснення оплати відповідачем за водопостачання та водовідведення за період з червня 2017 по серпень 2018 на загальну суму 156274,48 грн.

Як підтверджено сторонами споживання здійснювалось на підставі договору № 01524/4-03 від 24.12.2002.

Позивач в підтвердження здійснення часткових оплат за водопостачання та водовідведення надав суду реєстр надходження грошових коштів від відповідача за період з 01.06.2017 по 01.03.2024 за договором № 01524/4-03 від 24.12.2002. Згідно вказаного реєстру, що містить посилання на дати здійснення платежу, їх суми та призначення, позивач сплатив відповідачу за водопостачання та водовідведення грошові кошти у сумі 112916,26 грн. Крім того, на рахунок позивачу було перераховано відшкодування за надані населенню субсидії на загальну суму 19651,49 грн, що підтверджується витягом з реєстрів фінансування управління праці та соціального захисту населення Деснянського району за період з 01.06.2017 по 31.03.2024 по ЖБК Маяк-8 та листами управління. Також, позивач зазначив у своєму розрахунку про наявність на початок періоду переплати у відповідача у сумі 1173,39 грн.

Отже, з поданих суду доказів вбачається, що відповідачем було сплачено та державою відшкодовано за водопостачання та водовідведення позивачу в період з 01.06.2017 по 13.08.2018 грошові кошти у сумі 133741,14 грн.

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження оплат наданих послуг іншому (більшому) розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що не оплаченими та не відшкодованими лишись послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 22533,34 грн.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, за яким Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а ЖБК Маяк-8 споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Закон України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-ІУ втратив чинність з 10 червня 2018 року в частині норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд (згідно із Законом України від 9 листопада 2017 року N 2189-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 7 червня 2018 року N 2454-VIII).

Оскільки позивач просить стягнути заборгованість за період з червня 2017 по серпень 2018, то правовідносини між сторонами регулюються і Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-ІУ і Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-УІІІ.

Згідно ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, що діяла до 10.06.2018) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил

За змістом ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги в чинній редакції житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла до 10.06.2018) централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення відносяться до житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги в чинній редакції, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Приписами статті 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила користування) встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла до 10.06.2018)).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в період з червня 2017 по серпень 2018 були належним чином виконані зобов`язання за договором щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. Жодних заперечень щодо кількості та вартості наданих послуг у зазначений період відповідач не заявляв. У 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, не направляв поважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. А отже дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання за договором, а саме, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, як і доказів відсутності у останнього обов`язку здійснювати оплату таких послуг, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги у розмірі 22533,34 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про відсутність заборгованості у нього саме за спірний період, які він доводить зведеним актом звірки взаєморозрахунків за спожиті енергоносії (водопостачання/водовідведення) між ПрАТ АК Київводоканал та ЖБК Маяк-8 за період з серпня 2015 по серпень 2018 від 30.08.2018, суд зазначає наступне.

В акті звірки дійсно вказано, що борг станом на 01.08.2015 становить 49554,33 грн, поточний борг на 01.09.2018 складає 0,00 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини щодо наявності у відповідача заборгованості у сумі 22533,34 грн підтверджені долученими первинними документами, що є допустимими доказами, в розумінні ГПК України. Натомість, оскільки, інформація вказана в акті звірки, суперечать інформації з первинних документів, то акт звірки не є доказом, що підтверджує відсутність спірної заборгованості у відповідача перед позивачем.

Відповідач не надав суду доказів (первинних документів), які б підтвердили оплату ним заборгованості у сумі 22533,34 грн, що утворилась за період з червня 2017 по серпень 2018 за договором № 01524/4-03 від 24.12.2002.

Позивач також просить стягнути з відповідача за епізод з 29.06.2017 по 31.05.2024 втрати від інфляції у розмірі 17172,20 грн та 3% річних у розмірі 4259,39 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції здійснений позивачем та вважає його арифметично вірним за визначений позивачем період з 29.06.2017 по 31.05.2024, а суму 3 % річних у розмірі 4259,39 грн та суму втрат від інфляції у розмірі 17172,20 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача. Оскільки, позов був визнаний обґрунтованим, суд розглядає заяву відповідача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України " Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 р. № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Чинною редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрала чинності 30.01.2024) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже послідовно та безперервно з 12.03.2020 по 29.01.2024 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії карантину, та строк дії воєнного стану. З 30.01.2024 строки позовної давності були зупинені.

Оскільки заборгованість відповідача заявлена до стягнення за період починаючи з червня 2017 року, загальний строк позовної давності позивачем не був пропущений, а тому право позивача підлягає судовому захисту.

Решта заперечень відповідача оцінені судом, проте не впливають на результат вирішення спору.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції № 4193 від 08.08.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (2422,40 грн). У зв`язку з означеним позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому надмірно сплаченого судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Маяк-8 (02097, м. Київ, вул. Радунська, 26; ідентифікаційний код 22895173) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 22533 (двадцять дві тисячі п`ятсот тридцять три) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 4259 (чотири тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 17172 (сімнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн 20 коп., та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяУсатенко І.В.