Рішення

від 16.10.2024 по справі 915/536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Справа № 915/536/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕНКОР,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП,

про: стягнення 31895,04 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕНКОР звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП грошові кошти в загальній сумі 31895,04 грн, з яких: 31197,00 грн основний борг за поставлений по договору №193А-21 від 26.04.2021 товар, 375,83 грн - інфляційні втрати, 322,21 грн - 3% річних.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства повністю не розрахувався за поставлений по договору товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу та нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.06.2024.

Відповідач у заяві від 25.06.2024, зокрема, повідомив суду, що станом на 21.06.2024 ним повністю здійснено розрахунок з позивачем на суму основного боргу по договору №193А-21 від 26.04.2021, на підтвердження чого надав копію платіжної інструкції №1216 від 21.06.2024 на суму 31197,60 грн.

Також, у відзиві відповідач просить суд зменшити нараховані та заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних

26.06.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 26.06.2024 розгляд справи призначено на 29.07.2024.

29.07.2024 судом відкладено підготовче засідання на 11.09.2024 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою від 11.09.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2024.

Ухвалою від 16.10.2024 судом закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 31197,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги в частині стягнення 375,83 грн - інфляційних втрат та 322,21 грн - 3% річних.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 16.10.2024 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 16.10.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

26.04.2021 між позивачем, як постачальником, та Державним підприємством Миколаївський авіаремонтний завод НАРП, правонаступником якого є відповідач, як покупцем, було укладено договір поставки №193А-21 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію (диски фільтруючі), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити таку продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, зазначених у специфікації, що є невід`ємною частиною договору (п.1.1 Договору).

Згідно п.4.2 договору, вартість продукції, що поставляється за даним договором, не повинна перевищувати 31197,60 грн, з урахуванням ПДВ 5199,60 грн.

Специфікацією від 26.04.2021 визначено, що поставці підлягають диски фільтруючі загальною вартістю 31197,60 грн, з урахуванням ПДВ 5199,60 грн.

На виконання умов договору постачальник здійснив поставку покупцеві товару на загальну суму 31197,60 грн, з урахуванням ПДВ 5199,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №0000152 від 17.05.2021.

Згідно п.5.2 договору та п.1 специфікації, порядок оплати післяплата, у розмірі 100% вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції, проходження вхідного контролю та реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

26.04.2021 постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату №0002107 на суму 31197,60 грн, з урахуванням ПДВ 5199,60 грн.

Податкова накладна №139 від 17.05.2021 на продукцію поставлену за видатковою накладною №0000152 від 17.05.2021 зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 08.12.2023.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

Враховуючи зазначене та умови п.5.2 договору, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач зобов`язаний був розрахуватись за отриманий по договору товар у строк до 29.12.2023 включно, а відповідно, що першим днем прострочення сплати вартості поставленої по договору продукції є 30.12.2023.

Відповідачем лише 21.06.2024 за платіжною інструкцією №1216 сплачено позивачу вартість поставленої по договору продукції в сумі 31197,60 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст.617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу позивача на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на суму основного боргу 31197,60 грн нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 322,21 грн 3% річних за період з 30.12.2023 по 03.05.2024, а також 375,83 грн інфляційних втрат за січень - березень 2024 року.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в такій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд вважає, що порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості поставленої продукції є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором та статус відповідача, як об`єкту державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не звільняє його від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

За такого, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплати позивачу 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання по спірному договору шляхом їх зменшення.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕНКОР 375,83 грн інфляційних втрат, 322,21 грн - 3% річних та 66,27 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28.10.2024.

Суддя М.В.Мавродієва