Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/4695/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/4695/24Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 701/24 від 22.02.2024), у справі за позовом: Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСДЕНС (01042, м. Київ, Бульвар Марії Приймаченко, б. 1/27, офіс 477, код ЄДРПОУ 42355309)

про стягнення заборгованості у розмірі 25 205, 16 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство УКРПОШТА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСДЕНС про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомості № 1261/2 від 30.10.2020 р., в загальній сумі 25 205,16 грн., у т.ч. 16 638,58 грн. основного боргу, 1 118,87 грн. 3% річних, 1 803,77 грн. пені та 5 643,94 - інфляційних втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18.06.2024р. справу передано за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа була передана на розгляд судді Пінтеліної Т.Г.

Ухвалою від 22.07.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Акціонерного товариства УКРПОШТА було залишено без руху.

26.07.2024р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №28301/24) від Акціонерного товариства УКРПОШТА про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 910/4695/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Суд зауважує, що згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5,7 ст.252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.10.2020р. між Акціонерним товариством "УКРПОШТА" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСДЕНС", (Орендар), було укладено Договір оренди нерухомості № 1261/2.

Згідно умов, визначених у п.1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування (п.1.1.1) нерухоме майно (далі - Майно), розташоване в м. Херсон, на першому поверсі п`ятиповерхової будівлі поштамту по вулиці Ушакова, 41, загальною площею 37,5 кв.м. (приміщення № 44,46 згідно плану БТІ від 06.04.2018 року) для здійснення підприємницької діялності.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності після підписання його Сторонами і діє до 30 вересня 2023 року включно та до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.11.2021 року по справі № 923/1268/21 Договір № 1261/2 розірвано та стягнено з відповідача на користь Акціонерного товариства "УКРПОШТА"заборгованість за період з 31.10.2020 року по 31.08.2021 року.

Згідно п.2.3 Договору, Орендар зобов?язаний повернути Орендодавцю Майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому Сторони підписують Акт приймання-передачі Майна. Оскільки не було повернуто майно до набрання рішення Господарського суду Херсонської області від 18.11.2021р. по справі № 923/1268/21, відповідач користувався майном у період з 01.09.2021р. до 22.12.2021р.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за домовленістю Сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання згідно з розрахунком (додаток 2), де плата за користування майном становить з жовтня 2020 року 88,89 грн. (без ПДВ) за 1 кв.м., що становить 3 333,33 грн. (без ПДВ) за місяць, та витрати на утримання орендованого майна згідно діючих тарифів, додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.

Таким чином, розмір орендної плати за користування майном з жовтня 2020р. становить 4 000 грн. за місяць за орендовану площу.

Відповідно до п.3.2 Договору, починаючи з жовтня 2021 року та кожного наступного року оренди, ставки плати за користування майном астоматично збільшуються на 10% від ставок, що діяли за попередній рік оренди. Сторони погодилися, що таказ зміна ставок плати за користування майцном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.

Таким чином, розмір орендної плати за користування майном з 30.01.2021 року з ПДВ становить 4 400 грн. за місяць за орендовану площу.

Згідно з п.3.5 Договору, щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним,

Орендодавець надає Орендарю Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуги оренди за звітний місяць, Орендар зобов`язаний підписати Акт про надані послуги та повернути його Орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.6 Договору, Орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа міслия наступного за розрахунковим. Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором.

Згідно з п. 5.1.3. Договору, орендар зобов?язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Позивачем на виконання договору на адресу відповідача направлялися Акти про надані послуги, заперечень до обсягу та вартості послуг, зазначених у актах від Відповідача не надходило.

Але Відповідачем порушувалися умови Договору в частині виконання фінансових зобов?язань. Відповідачем не було сплачено кошти за орендну плату, а саме: за вересень 2021 - 4 293,88 грн.; за жовтень 2021 року - 4 319,69 грн.; за листопад 2021 року - 4 693,87 грн.; за грудень 2021 року - 3 331,14 грн.

Станом на 22.12.2021р. у Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСДЕНС" перед Акціонерним товариством "УКРПОШТА" по Договору існує заборгованість за надані послуги оренди у загальному розмірі 16 638,58 грн.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу пеню в сумі 1 803, 77 грн., інфляційні витрати в сумі 5 643,94 грн. та 3% річних в сумі 1 118,87 грн.

Отже посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомості № 1261/2 від 30.10.2020р., Акціонерне товариство "УКРПОШТА" звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, 30.10.2020р. між Акціонерним товариством "УКРПОШТА" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСДЕНС", (Орендар), було укладено Договір оренди нерухомості № 1261/2.

Згідно умов, визначених у п.1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування (п.1.1.1) нерухоме майно (далі - Майно), розташоване в м. Херсон, на першому поверсі п`ятиповерхової будівлі поштамту по вулиці Ушакова, 41, загальною площею 37,5 кв.м. (приміщення №44,46 згідно плану БТІ від 06.04.2018 року) для здійснення підприємницької діялності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України унормовано, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п.2.3 Договору, Орендар зобов?язаний повернути Орендодавцю Майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому Сторони підписують Акт приймання-передачі Майна. Оскільки не було повернуто майно до набрання рішення Господарського суду Херсонської області від 18.11.2021 року по справі №923/1268/21, відповідач користувався майном у період з 01.09.2021 року до 22.12.2021 року.

Частиною 1 статті 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймай продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку дії Договору найму, за відсутності заперечень наймодавця, протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором. Оскільки Орендодавцем не було повернуте Майно, беручи до уваги той факт, що Орендар продовжував ним користуватися, на підставі ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, Договір вважається поновленим на той же строк, який був раніше встановлений Договором, тобто на 2 роки 11 місяців (до 14 березня 2026 року).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за домовленістю Сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання згідно з розрахунком (додаток 2), де плата за користування майном становить з жовтня 2020 року 88,89 грн. (без ПДВ) за 1 кв.м., що становить 3 333,33 грн. (без ПДВ) за місяць, та витрати на утримання орендованого майна згідно діючих тарифів, додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.

Таким чином, розмір орендної плати за користування майном з жовтня 2020 року становить 4 000 грн. за місяць за орендовану площу.

Відповідно до п. 3.2 Договору, починаючи з жовтня 2021 року та кожного наступного року оренди, ставки плати за користування майном астоматично збільшуються на 10% від ставок, що діяли за попередній рік оренди. Сторони погодилися, що таказ зміна ставок плати за користування майцном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.

Таким чином, розмір орендної плати за користування майном з 30.01.2021 року з ПДВ становить 4 400 грн. за місяць за орендовану площу.

В той же час як вказує позивач, орендну плату Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСДЕНС" за отримані ним послуги оренди не сплачувало за період з 01.09.2021р. по 22.12.2021р.

Отже у Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСДЕНС" перед Акціонерним товариством "УКРПОШТА" по Договору станом на 22.12.2021р. існує заборгованість за надані послуги оренди у загальному розмірі 16 638,58 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди нерухомості № 1261/2 від 30.10.2020 року на суму 16 638,58 грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.2. Договору, відповідач несе відповідальність у разі порушення строків виконання грошових зобов?язань за цим Договором, а саме: Орендар на вимогу

Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов?язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерним товариством "УКРПОШТА" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі1 803,77 грн. підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст.625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст.625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1 118, 87 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1 118, 87 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 5 643,94 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 5 643,94 грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1,2,3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРПОШТА" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238, 240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "УКРПОШТА"до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСДЕНС" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСДЕНС" (73000, м.Херсон, вул.Червонофлотська,80; код ЄДРПОУ 41450260) на користь Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик,22, код ЄДРПОУ 21560045) заборгованість за договором оренди в розмірі 16 638 (Шістнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 58 коп., пеню в сумі 1 803 (Одна тисяча вісімсот три) грн. 77 коп., інфляційні витрати в сумі 5 643 (П`ять тисяч шістсот сорок три) грн. 94 коп., 3% річних в сумі 1 118 (Одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 87 коп., та судовий збір в розмірі 3 028 (Три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна