Рішення

від 30.10.2024 по справі 916/3523/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3523/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"

до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 33705745,06 грн

за участю представників:

від позивача - Швидкий О.

від відповідача - Атаманюк В.В.

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 33705745,06 грн, з яких - 22865563,22грн заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, 1799344,73 грн 3% річних та 9040837,11 грн інфляційних.

Ухвалою від 13.08.2024 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.09.2024, в якому було оголошено перерву до 02.10.2024.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження в електронному кабінеті 13.08.2024 після 17 години, що підтверджується довідкою.

27.08.2024 у встановлений строк відповідач подав відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково в сумі 22865563,22грн основного боргу, а щодо стягнення 1799344,73 грн 3% річних та 9040837,11 грн інфляційних то зазначає, що це є надмірним тягарем і вважає їх необгрунтованими. Посилається відповідач зокрема на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якою було зменшено річні.

Ухвалою від 02.10.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 30.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

11.09.2020 було проведено реєстрацію зміни найменування позивача з Акціонерного товариства «Одесаобленерго» на Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», яке є його правонаступником, що підтверджується випискою та витягом зі статуту.

Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (надалі - АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», Оператор системи, позивач), яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1345 від 06.11.2018 проводить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Одеської області.

Пунктом 2.1.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 (в редакції від 27.07.2019 р.) (надалі ПРРЕЕ), встановлено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

Згідно із п. 2.1.14. ПРРЕЕ, оператор системи не має права відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладення договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення діяльності відповідного оператора системи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018р. №1023-р (з відповідними подальшими змінами) ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2024 року.

У грудні 2018 р. від ДПЗД «Укрінтеренерго» до позивача надійшла заява-приєднання від 19.12.2018 р., згідно якої енергопостачальник засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір) в повному обсязі.

За умовами вказаної заяви-приєднання, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 (надалі ПРРЕЕ), умов типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 та розміщеного на сайті Оператора системи розподілу АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»: за адресою: http://www.oblenergo.odessa.ua (нині https://www.dtek-oem.com.ua/ua), електропостачальник ДПЗД «Укрінтеренерго» приєднався до умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 644 ЦК України встановлено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Таким чином, погодившись із завою-приєднанням (акцептувавши її), електропостачальник засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі.

З моменту акцептування зави-приєднання ДПЗД «Укрінтеренерго» та позивач набули всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.

В свою чергу, згідно із п. 2.2. Договору, Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) здійснюють оплати послуг з розподілу (передачі електричної енергії через Постачальника, та інших послуг Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком № 2 до цього Договору.

Пунктами 3.1.-3.5. Договору передбачено, що ціна послуг з розподілу (передачі) визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов`язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої Регулятором. Вартість договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії придбаває Постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором. Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць. Оплата (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами. Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником на поточний рахунок Оператора системи.

Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому, ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Пунктом 4.2. Договору між іншим встановлено, що Постачальник зобов`язується:

- виконувати умови цього Договору;

- здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 та додатку № 2 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника» оплату (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує Постачальник, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору.

Зазначене зобов`язання Постачальника кореспондується із закріпленим у п. 5.1. Договору правом Оператора системи на отримання від Постачальника своєчасної оплати за надання послуги з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника» оплату (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує Постачальник, оплати послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів Постачальника та інших послуг, передбачених порядком розрахунків.

Однак, незважаючи на вказані положення Договору, відповідач за періоди квітня, травня 2020р., серпня-грудня 2020р. та січня-жовтня 2021р. належним чином не виконував прийняті на себе зобов`язання в частині своєчасного та повного розрахунку за надані АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» послуги з розподілу електричної енергії.

Так, у квітні, травні, серпні-грудні 2020р. та січні-жовтні 2021р. включно позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 22 865 563,22 грн., яка складається з:

- у квітні 2020 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 156 413 кВт*год (з урахуванням зауважень відповідача) на загальну суму 101 409,80 грн. (з ПДВ);

- у травні 2020 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 40 301 кВт*год (з урахуванням зауважень відповідача) на загальну суму 15 650,05 грн. (з ПДВ);

- у серпні 2020 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 855 926,00 кВт*год на суму 711 233,42 грн. (з ПДВ);

- у вересні 2020 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 19 397 кВт*год на суму 16 117,98 грн. (з ПДВ);

- у жовтні 2020 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 20 732 кВт*год на суму 17 227,30 грн. (з ПДВ);

- у листопаді 2020 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 14 444 кВт*год на суму 12 002,27 грн. (з ПДВ);

- у грудні 2020 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 9 480 кВт*год на суму 7 877,42 грн. (з ПДВ);

- у січні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 8 186 305 кВт*год на суму 8 745 724,34 грн. (з ПДВ);

- у лютому 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 7 451 575 кВт*год на суму 7 882 035,47 грн. (з ПДВ);

- у березні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 3 124 611 кВт*год на суму 3 338 134,41 грн. (з ПДВ);

- у квітні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 109 370 кВт*год на суму 116 843,90 грн. (з ПДВ);

- у травні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 228 078 кВт*год на суму 243 663,94 грн. (з ПДВ);

- у червні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 94 629,00 кВт*год на суму 101 095,57 грн. (з ПДВ);

- у липні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 1 079 кВт*год на суму 1 152,73 грн. (з ПДВ);

- у серпні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 151 673 кВт*год на суму 162 037,73 грн. (з ПДВ);

- у вересні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 306 589 кВт*год на суму 327 540,06 грн. (з ПДВ);

- у жовтні 2021 р. надано послуги з розподілу електричної енергії в кількості 997 642 кВт*год на суму 1 065 816,86 грн. (з ПДВ).

Вказані обсяги наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії у зазначених періодах та суми вартості такої розподіленої електроенергії підтверджуються передусім актами приймання-передачі, звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії, рахунками тощо. Також між сторонами підписані акти звірки, які зокрема повністю підтверджують суми заборгованостей по основному зобов`язанню відповідача перед позивачем за відповідні періоди.

Пунктом 5.6. Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, що постачальник до 25 числа місяця (включно), що передує розрахунковому періоду здійснює попередню оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 100% обсягу електроенергії, що підлягає розподілу, розрахованого у відповідності до п 5.1. даного Додатку, на поточний рахунок Оператора системи.

Згідно із п.п. 5.9.-5.10 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору, остаточний розрахунок за надані послуги постачальник здійснює в розрахунковому місяці на підставі Акта наданих послуг, отриманим від Оператора системи до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі наявності у Постачальника зауважень до Акта наданих послуг (при наявності розбіжностей), наданого Оператором системи, Постачальник повідомляє про це Оператора системи, а остаточний розрахунок за розподілену електричну енергію здійснюється Постачальником до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, у розмірі, визначеному в наданому Оператором системі Акті наданих послуг, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Однак, незважаючи на прийняті на себе зобов`язання за Договором щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії, відповідач до цього часу не сплатив вартість наданих послуг за спірні періоди, що й стало підставою для звернення з дійсною позовною заявою.

Таким чином, неналежне виконання вищевказаних умов Договору у частині своєчасного проведення розрахунків призвело до виникнення у ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у квітні, травні та серпні-грудні 2020 р. та січні-жовтні 2021 р. включно у розмірі 22 865 563,22 грн., на підтвердження чого позивачем надано розрахунок.

Згідно із ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник зобов`язаний укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що оператор системи розподілу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із статтею 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільноправові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, за наявності якої суб`єкт господарювання не несе відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Завданнями господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Все вищенаведене свідчить про обґрунтованість та законність вимог АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у квітні, травні та серпні-грудні 2020 р., а також січні-жовтні 2021р. у розмірі 22 865 563,22 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із тим, що ДПЗД «Укрінтеренерго» у період з квітня 2020р. по жовтень 2021р. належним чином не виконував договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати послуги з розподілу електричної енергії, відповідачу були нараховані 3% річних на суму 1 799 344,73 грн. на загальну суму заборгованості за період з 15.12.2021р. до 29.07.2024р. Крім того, за несвоєчасне здійснення відповідачем платежів, передбачених договором, відповідачу були нараховані інфляційні втрати за період з грудня 2021р. до червня 2024р. на суму 9 040 837,11грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 22865563,22грн заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, 1799344,73 грн 3% річних та 9040837,11 грн інфляційних є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідач не заперечував наявності 22865563,22грн основного боргу.

Згідно з ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Однак, відзив, в якому відповідач не заперечував основного боргу, поданий представником відповідача Атаманюк В.В., який діє в порядку самопредставництва (ч. 3 ст. 56 ГПК України), на підтвердження чого, зокрема, надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 74 т.2), відповідно до якої ОСОБА_1 не має права визнавати позов.

Щодо зменшення розміру інфляційних та 3% річних, то суд враховує наступне.

Згідно з ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже суд наділений правом зменшувати штрафні санкції, до яких відносяться штраф, пеня, неустойка (ст. 549 ЦК України). Однак, річні та інфляційні не належать до штрафних санкцій.

Що ж до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України), то Верховний Суд в постанові від 01.10.2024 у справі 910/18091/23 зазначив таке:

« 7.52. У розглядуваній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

7.53. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частини другої статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

7.54. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

7.55. Суд наголошує, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, за висновком Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

7.56. Отже, Верховний Суд звертає увагу, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Таким чином, Верховний Суд частково погоджується у цій частині з доводами скаржника, що суд мав би (має право) врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов`язок з виконання умов договору в контексті обставин цієї справи тощо. Водночас конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України)».

Отже, суд може зменшити розмір річних з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 встановила, що щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98 381,92 грн, сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, що перевищує майже в два рази суму основної заборгованості.

Натомість у даній справі 3% річних становить 1799344,73 грн, а інфляційні втрати 9040837,11грн. При цьому розмір основного боргу складає 22865563,22грн. Тобто інфляційні втрати та річні за майже 2,5 роки прострочення оплати боргу складають 47,40% від суми заборгованості, тобто не перевищує суму основного боргу, що не може свідчити про надмірне збагачення кредитора внаслідок стягнення на його користь цих сум.

У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

У даній справі № 916/3523/24, що розглядається судом, відсотки річних, що підлягають стягненню, заявлено до стягнення відповідно до положень чинного законодавства, договором між сторонами відсотки річних не збільшувалися. Тому стягнення судом 3% річних не може розцінюватися як безпідставне збагачення кредитора, такі стягнення з урахуванням їх розміру носять саме компенсаційний характер.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру річних та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (19480600, м. Київ вул. Кирилівська 85) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (код 00131713, м. Одеса вул. Миколи Боровського 28Б) 22865563,22грн заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, 1799344,73 грн 3% річних, 9040837,11 грн інфляційних та 404468,95грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова