Рішення

від 16.10.2024 по справі 619/766/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024м. ХарківСправа № 619/766/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, 62303, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня,63 до фізичної особи ОСОБА_1 Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8, 9 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010", 62360, Харківська область, Харківський район, смт Вільшани, вул. Козакевича, 50-А Фермерського господарства "Колос-2018", 62360, Харківська область, Харківський район, смт Вільшани(з), провулок Кривчачів, 8 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 3 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Солоницівська селищна рада, 62370, Харківська область, Харківський район, смт. Солоницівка, вул. Визволителів, 6 про визнання наказів незаконними, договорів недійсними, скасування реєстрації та повернення ділянокза участю представників сторін:

прокурор: Клейн Л.В.;

відповідач 1: Мироненко С.С.;

відповідач 2: Чернявський А.В.;

відповідач 3: Мироненко С.С.;

відповідач 4: Мироненко С.С.;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру: Будлянський В.М. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Солоницівська селищна рада: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Керівник Дергачівської окружної прокуратури звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із позовом про:

- визнання незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 року про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ;

- визнання недійсними договори оренди земельних ділянок від 15.12.2014 року площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасувати їх державну реєстрацію;

- визнання недійсними договори суборенди земельних ділянок від 21.04.2015 року, площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" та скасувати їх державну реєстрацію;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельні ділянки площею 38,9424 га та 39,0271 га за кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2022 у задоволенні позовних вимог Дергачівської окружної прокуратури відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28.02.2023 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2022 року скасовано. Провадження у справі за позовом Дергачівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010", Фермерського господарства "Колос" про визнання наказів незаконними, договорів оренди та суборенди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.03.2023 року справу № 619/766/18 за заявою Керівника Дергачівської окружної прокуратури про передачу справи за юрисдикцією, передано до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Східний апеляційний господарський суд від 24.10.2023 року апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 року у справі № 619/766/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2024 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 скасовано, справу № 619/766/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд зазначив, що від час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, прокурора, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до норм статті 86 Господарського процесуального кодексу України та аргументам учасників справи, і залежно від встановленого правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, якими вони регулюються, та ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

26.02.2024 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 року для розгляду справи призначено суддю Ємельянову О.О.

Ухвалою суду від 28.02.2024 року прийнято до свого провадження справу № 619/766/18. Справу призначено за правилами загального позовного провадження.

01.03.2024 оку від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 5665/24).

11.03.2024 року від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.. № 6583/24) про ознайомлення із матеріалами справи.

14.03.2024 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 7068/24)

19.03.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 7553/24).

Ухвалою суду від 20.03.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання (вх. № 6583/24 від 11.03.2024 року) відповідача 1 та продовжено відповідачу 1 строк на подання пояснень на сім днів з 11.03.2024 року.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача 2 (вх. № 7068/24 від 14.03.2024 року) щодо проведення підготовчого засідання 20.03.2024 року без участі відповідача 2.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою суду від 20.03.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10 квітня 2024 року о(б) 13:00 год.

Суд звертає увагу учасників справи, що ухвалою суду від 28.02.2024 року участь учасників справи у підготовчому засіданні визнано обов`язковою.

22.03.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 7840/24).

10.04.2024 року від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 9465/24).

Ухвалою суду від 10.04.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11 квітня 2024 року о(б) 16:00 год.

Ухвалою суду від 10.04.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом зобов`язано прокурора надати письмові пояснення щодо прохальної частини позовної заяви, а саме в частині позовних вимог щодо визначення повернення земельних ділянок, особи яка / якій має повернути земельну ділянку, із урахуванням пояснень відповідачів та пояснень прокурора щодо повернення на користь власника земельних ділянок у строк по 11.04.2024 року до 15:00 год.

11.04.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 9657/24) про залучення у справі правонаступника.

Ухвалою суду від 11.04.2024 року клопотання (вх. № 9657/24 від 11.04.2024 року) про залучення у справі правонаступника (в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України) повернуто без розгляду. Зупинено провадження у справі № 619/766/18 до закінчення розгляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18. Зобов`язано учасників справи повідомити Господарський суд про результати розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

16.04.2024 року від прокуратури через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 10061/24) про залучення у справі правонаступника.

17.04.2024 року від прокуратури через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 10249/24) про залучення у справі правонаступника.

19.04.2024 року від прокуратури через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 10485/24) про залучення у справі правонаступника.

26.07.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 18919) про поновлення провадження у справі, у якому останній зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі № 925/1133/18 було ухвалено постанову, тому просить суд, поновити провадження у справі.

30.07.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 19166/24) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.07.2024 року клопотання (вх. № 18919 від 26.07.2024 року) прокурора про поновлення провадження у справі - задоволено. Провадження у справі № 619/766/18 поновлено. Призначено у справі підготовче засідання на 14 серпня 2024 року о 14:10 год.

01.08.2024 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 19404/24).

02.08.2024 року від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 19491/24).

02.08.2024 року від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 19424 від 02.08.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 619/766/18.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року клопотання (вх. № 19424 від 02.08.2024 року) 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 619/766/18 - задоволено частково.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21 серпня 2024 року о(б) 10:30 год.

Ухвалою суду від 15.08.2024 року клопотання (вх. № 10249/24 від 17.04.2024 року) Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області про залучення у справі правонаступника (в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України) задоволено частково. В порядку процесуального правонаступництва, позовні вимоги в частині зобов`язання повернути земельні ділянки викладено у наступній редакції:

«В частині зобов`язання Фермерського господарства «Колос-2018» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області земельні ділянки площею 38,9424 га та 39,0271 га, з кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245. В іншій частині відмовлено.

15.08.2023 року від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 20609 від 15.08.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 619/766/18.

Ухвалою суду від 19.10.2024 року частково задоволено клопотання (вх. № 20609 від 15.08.2024 року) 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 619/766/18.

Ухвалою суду від 21.08.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до розгляду по суті на 11 вересня 2024 року о(б) 12:30 год. Також, судом задоволено усне клопотання 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.08.2024 року про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.09.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом продовжено строк розгляд справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та здійснити розгляд справи впродовж розумного строку. Ухвалою суду від 11.09.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 11.09.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву 16 жовтня 2024 року о(б) 14:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.09.2024 року про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Присутній у судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд, позов задовольнити.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав викладених у наданих до суду поясненнях.

Присутній у судовому засіданні представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру надав усні заперечення щодо позовних вимог.

Уповноважений представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Солоницівська селищна рада у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, заслухавши пояснення та заперечення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, в ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок розташованих на території Дергачівського району, Дергачівською міською прокуратору було встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 року надано ОСОБА_1 в оренду 2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 77,9695 га (38,9424 га та 39,0271 га) за кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Протопопівської сільської та Вільшанської селищної рад Дергачівського району Харківської області строком на 49 років.

На виконання вказаних наказів 15.12.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 було укладено два договори оренди земельних ділянок площами 38,9424 га та 39,0271 га з кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.02.2015 року за № 8776923 та № 8777429.

Відповідно до пункту 1 вищевказаних договір орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства (пункт 14 договору).

Рішенням ХІ сесії VII скликання № 225-78 від 18.10.2016 року затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки 2 земельних ділянок наданих в оренду ОСОБА_1 , відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельних ділянок складає: 1061248,00 грн. та 938963,00 грн. Тобто, загальна сума складає 1 999 311,00 грн.

Також, прокурор зазначає, що 30.12.2016 року між Головне управління Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі, відповідно до яких визначено розмір орендної плати.

У подальшому, ОСОБА_1 на підставі договорів від 21.04.2015 року передано в суборенду вищевказані земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» строком на 47 років.

За твердженнями прокурора, під час опрацювання договорів оренди на вищевказані земельні ділянки встановлено, що право на оренду земельної ділянки державної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесення до статутного фонду, передача в заставу (пункт 27 договору).

Відповідно до листа № 10-20-14-17271/0/9-17 від 26.12.2017 року Головного Управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_1 не зверталась до Головного Управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок та згоди на передачу в суборенду не надавалась.

Тому, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 27 договорів оренди ста статті 8 Закону України «Про оренду землі» передала на підставі договорів в суборенду вищевказані земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» строком на 47 років.

Також зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області № 683/10/20-11-13-01-38 від 11.09.2017 року фермерське господарство ОСОБА_1 не створено, запис про його реєстрацію відсутній.

Відповідно до інформації ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області № 3.1/8732 від 29.09.2017 року згідно реєстру реєстрації техніки за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самоходні машини та механізми не зареєстровані.

За твердженнями прокурора, ОСОБА_1 уклавши договори оренди земельних ділянок, не створила фермерського господарства, а через певний час без згоди орендодавця передала тримані в оренду земельні ділянки в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010».

Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_1 в порушення вимог статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» надано в оренду 2 земельні ділянки не єдиним масивом, оскільки останні перебувають на території різних рад.

Тому вказані накази прийнято з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки остання вже отримувала земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1-2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Поряд з цим, за частинами 1-2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1-2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання; такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2024 року зазначив, що зокрема, суди не надали належної оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заявах ОСОБА_1 на отримання земельних ділянок і такої кількості, не перевірили, як вона обґрунтовувала розмір земельних ділянок, про які просила у заявах, не з`ясували волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності. Зокрема того, чи має ОСОБА_1 можливість самостійно вести фермерську діяльність, чи має власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи має потенційних контрагентів, ресурси яких можна на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства з посилання у рішенні на відповідні документи у справі. Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили чи отримала ОСОБА_1 земельні ділянки за тим цільовим призначенням, як це визначено нормами Закону України "Про фермерське господарство", з урахуванням того, що право оренди ОСОБА_1 набула у грудні 2014 року, а в матеріалах справи наявні документи про реєстрацію ФГ "Колос-2018" лише 25.04.2018 та чи не були її дії щодо отримання спірних земельних ділянок спрямовані в інтересах ТОВ "Агроленд-2010", з яким вона уклала договори суборенди спірних земельних ділянок - 21.04.2015 зі строком дії 47 років. Належним чином не дослідили і договорів оренди від 15.12.2014, зокрема їх п. 30, в яких сторони узгодили право орендаря передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення саме за письмовим погодженням з орендодавцем. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, прокурора, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до норм ст. 86 ГПК України та аргументам учасників справи, і залежно від встановленого правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, якими вони регулюються, та ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд із врахуванням вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2024 року у даній справі, встановив наступне.

Щодо позовних вимог про:

- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 року про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 15.12.2014 року площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасування їх державної реєстрації;

- визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 21.04.2015 року, площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" та скасування їх державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, до Головного управління Держземагенства у Харківській області 14.10.2014 року звернулась ОСОБА_1 із заявами від 14.10.2014 року про надання в оренду терміном на 49 років земельних ділянок площею 39.0271 га (кадастровий номер 6322056200:02:000:0245), яка розташована за межами населених пунктів на території Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та площею 38,9424 га (кадастровий номер 6322081000:01:000:1021), яка розташована за межами населеного пункту на території Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ( т. 1 а.с. 13-14).

До заяв додано копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копія витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельні ділянки, обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку земельна ділянка площею 39,0271 га (кадастровий номер 6322056200:02:000:0245) та площею 38,9424 га (кадастровий номер 6322081000:01:000:1021) на момент звернення ОСОБА_1 були зареєстровані на праві власності за державою в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області і таким чином надання земельних ділянок в оренду здійснювалось без розробки документації із землеустрою.

В подальшому, як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Держземагенства у Харківській області видано накази №3129-СГ від 12.11.2014 Про надання земельної ділянки в оренду, яким земельна ділянка площею 39,0271 га (кадастровий номер 6322056200:02:000:0245), яка розташована за межами населених пунктів на території Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області була надана в оренду ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства та № 3128-СГ від 12.11.2014 Про надання земельної ділянки в оренду, яким земельна ділянка площею та площею 38,9424 га (кадастровий номер 6322081000:01:000:1021), яка розташована за межами населених пунктів на території Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області була надана в оренду ОСОБА_1 строком на 49 років для ведення фермерського господарства (т. 1 а.с. 17-18).

Відповідно до наказів Головного управління №3129-СГ від 12.11.2014 року та № 3128-СГ від 12.11.2014 року Про надання земельної ділянки в оренду Головним управлінням Держземагентства у Харківській області було укладено з громадянкою ОСОБА_1 договори оренди землі від 15.12.2014 року, з кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 лютого 2015 року за №8776923 та № 8777429 (т. 1 а.с. 23-27).

Згідно з Положенням про ГУ Держземагентства у Харківській області, затвердженим наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21 вересня 2012 року № 449, (зі змінами) та статті 122 Земельного кодексу України, до компетенції ГУ Держземагентства у Харківській області (на час укладення оскаржуваних договорів оренди землі) належала передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

В подальшому, 21.04.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агроленд-2010 укладені договори суборенди земельних ділянок із кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, згідно з якими ОСОБА_1 передала ТОВ Агроленд-2010 в суборенду вищевказані земельні ділянки строком на 47 років ( т.1 а.с. 228-233).

Як встановлено судом з матеріалів справи, 30.12.2016 року між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди про внесення до договорів оренди землі, укладених 15.12.2014 року, змін, згідно з якими визначено розмір орендної плати ( т. 1 а.с. 32-33).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що 25.04.2018 року відбулася реєстрація ФГ Колос 2018, номер запису: 14561020000022359, керівник - ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 . Види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 03.12 Прісноводне рибальство; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.

При цьому, за змістом пункту 24 Перехідних положень Земельного Кодексу України, які були внесені Законом України №1423-ІХвід 28.04.2021 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, які набрали чинності 21.05.2021 року, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, та не заперечується сторонами, що, угодою про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 01.02.2021 року TOB АГРОЛЕНД-2010, у особі директора ОСОБА_2 (суборендар) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі досягнення взаємної згоди сторін вирішили розірвати договір суборенди земельної ділянки б/н від 21.04.2015 року, номер запису про інше речове право: 9513009 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Земельна ділянка загальною площею 39,0271 га, кадастровий номер: 6322056200:02:000:0245 передана Орендарю в належному стані (т. 3 а.с. 130, 138).

В подальшому 19.02.2021 року укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 15.12.2014 року №б/н, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.02.2015 року, номер запису про інше речове право 8777429 між сторонами: орендодавець - Солоницівська селищна рада з однієї сторони, Орендар (попередній) - ОСОБА_1 та новий орендар Фермерське господарство Колос 2018 у зв`язку із державною реєстрацією фермерського господарства для створення якого орендувалась земельна ділянка 6322056200:02:000:0245 та беручи до уваги реєстрацію права власності щодо вказаної земельної ділянки Солоницівською селищною радою від 18.01.2021 року дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі від 15.12.2014 року №б/н, відповідно до яких Орендодавець -Солоницівська селищна рада передав, а орендар - Фермерське господарство Колос 2018 прийняло у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6322056200:02:000:0245 загальною площею 39,0271 ( т. 3 а.с.131-132, 139-140).

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевикладеного слідує, що стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство, який є спеціальним нормативно-правовим актом.

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо до статті 123 Земельного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

При цьому, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 922/1830/19, у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 924/863/17).

При цьому, отримання громадянином ділянки для ведення фермерського господарства не свідчить про те, що між ним та органом влади бо місцевого самоврядування виникли господарські правовідносини, оскільки відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єкта господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Зокрема, сферу господарських відносин становлять організаційно-господарські внутрішньогосподарські відносини (частина 4 статті 3 Господарського кодексу України), до яких правовідносини з отримання земельної ділянки фізичною особою не відносяться.

З аналізу вищевикладеного сліду, що право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону до 973- IV можуть його створити.

Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом.

Таким чином, особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 525/1225/15-ц (провадження N 14-бцс19).

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці три етапи:

1) отримання виключно фізичною особою (майбутнім засновником фермерського господарства) права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства;

3) передача землі у користування фермерському господарству.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 року № 6-2902цс15, від 11.05.2016 року № 6-2903цс15, від 18.05.2016 року № 6-248цс16, від 05.10.2022 року у справі № 922/1830/19, від 27.06.2018 року у справі № 924/863/17.

Як встановлено судом, та вбачається із наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 у наданих заявах на отримання земельних ділянок і такій кількості, взагалі не обґрунтовано розмір земельних ділянок, також відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 може самостійно вести фермерську діяльність, та має відповідну власну техніку для обробітку земельних ділянок.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, ОСОБА_1 набувши право оренди землі у грудні 2014 року, а вже у квітні 2015 року за відсутності яких - небуть істотних перешкод для самостійного використання за цільовим призначення, про що нею було заявлено при отримання земельної ділянки в оренду, за відсутності істотних та непереборних перешкод не розпочала самостійного використання земельної ділянки відповідно до заявленої мети в якості фермера, та передала земельні ділянки в суборенду ТОВ Агроленд-2010, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 такої мети на день отримання земельних ділянок в оренду відповідно до умов договору оренди землі від 15.12.2014 року, з кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245.

Також, судом також встановлено, що ФГ Колос 2018 було зареєстроване лише у 25.04.2018 році, тобто за спливом більше ніж трирічного строку після отримання земельної ділянки в оренду, що також свідчить невідповідність дій останньої меті отримання спірних земельних ділянок в оренду, як то визначено Земельним кодексом України та Закону України Про фермерське господарство.

При цьому, відповідачами не спростовано доводів прокурора про отримання у користування спірних земельних ділянок в порушення вимог статті 7 Закону України Про фермерське господарство, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки надані згідно з договори оренди земельних ділянок від 15.12.2014 року за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 ОСОБА_1 було здійснено з порушенням норм чинного законодавства.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що у сукупності вказані обставини свідчать про доведеність заявлених прокурором підстав позову про те, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати сільськогосподарську діяльність, оскільки ОСОБА_1 отримала земельну ділянку не за тим цільовим призначенням, як це визначено нормами Закону України Про фермерське господарство, та зважаючи що Фермерське господарство було створено аж через три роки після отримання в оренду земельних ділянок, у зв`язку із чим, за висновком суду, такі дії ОСОБА_1 були об`єктивно спрямовані на отримання земельної ділянки без дотримання конкурсної процедури земельного аукціону, та з порушенням вимог законодавства.

Крім того, судом також встановлено, що договори оренди землі, укладені з ОСОБА_1 у пункті 30 передбачають право орендаря передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Проте, ОСОБА_1 всупереч передбаченого вимог Господарського процесуального кодексу України не було надано до суду доказів про те, що вона зверталась до відповідного державного органу орендодавця за дозволом на укладання договорів суборенди.

З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що договори суборенди також не відповідають умовам основного договору оренди та вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд приймає до уваги, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони чи інші заінтересовані особи права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, що узгоджується також із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17, та про що було зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2024 року у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, із урахуванням вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.02.2024 року у даній справі, суд дійшов висновку про невідповідність наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 року про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 , та договорів оренди земельних ділянок від 15.12.2014 року площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договорів суборенди земельних ділянок від 21.04.2015 року, площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" вищевикладеним вимогам законодавства.

Крім того, прокурором заявлено позовну вимогу про повернення державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області земельні ділянки площею 38,9424 га та 39,0271 га, з кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245.

В той час, коли власником спірних земельних ділянок є Солоницівська селищної ради, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у даній справі.

Як встановлено судом, право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 у 2021 році на підставі зазначених змін у законодавстві перейшло із державної форми власності у комунальну власність та було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Солоницівською селищною радою.

Проте прокурором заявлено позовну вимогу про зобов`язання повернути державі земельні ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, в той час коли власником є 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Солоницівська селищна рада, тобто така позовна вимога заявлена до неналежного відповідача.

При цьому, чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачена заміна судом відповідача на належного або залучення іншого співвідповідача виключно за клопотанням позивача. За власною ініціативою суду без відповідного клопотання позивача господарський суд не уповноважений здійснювати зазначені процесуальні дії.

З вищевикладеного слідує, що у даній справі, прокурором заявлено позов про повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, в той час коли власником є Солоницівська селищна рада, тобто позов заявлено не в інтересах власника земельних ділянок, тобто позовна вимога заявлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявлені прокурором позовні вимоги, про

- визнання незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 року про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ;

- визнання недійсними договори оренди земельних ділянок від 15.12.2014 року площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасувати їх державну реєстрацію;

- визнання недійсними договори суборенди земельних ділянок від 21.04.2015 року, площею 38,9424 га та 39,0271 га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" та скасувати їх державну реєстрацію;

- зобов`язання Фермерського господарства «Колос-2018» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області земельні ділянки площею 38,9424 га та 39,0271 га, з кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 у даному випадку не призведуть до поновлення прав власника земельної ділянки, відновлення його володіння, чи користування або розпорядження спірними земельними ділянками, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, крім того, позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора у даній справі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати залишаються за прокурором.

Повний текст судового рішення у справі № 619/766/18 було підписано 30.10.2024 року, оскільки внаслідок ворожого обстрілу 28.10.2024 року, було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення, в яких знаходиться Господарський суд Харківської області.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

реквізити сторін:

прокурор: Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (62303, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня,63);

відповідач 1: фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач 2: Головне управління Держгеокадастру у Харківської області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8, 9, ЄДРПОУ 39792822);

відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" (62360, Харківська область, Харківський район, смт Вільшани, вул. Козакевича, 50-А, ЄДРПОУ 36613827);

відповідач 4: Фермерське господарство "Колос-2018" (62360, Харківська область, Харківський район, смт Вільшани(з), провулок Кривчачів, 8, ЄДРПОУ 42089992);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 3, ЄДРПОУ 39411771);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Солоницівська селищна рада (62370, Харківська область, Харківський район, смт. Солоницівка, вул. Визволителів, 6, ЄДРПОУ 04398821).

Повне рішення складено "30" жовтня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова