Ухвала

від 30.10.2024 по справі 910/14503/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14503/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1

про відвід суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М.

у справі №910/14503/23

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"

про визнання недійсним рішення зборів,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/14503/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 для розгляду справи №910/14503/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Бакуліна С.В., Студенець В.І.

03.09.2024 Корнілова Л.І. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі №910/14503/23.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №910/14503/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/14503/23 залишено без руху та надано скаржникам строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 10 736,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2024 у справі №910/14503/23, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі №910/14503/23.

23.09.2024 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №910/14503/23 скаржниками подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.10.2024 №32.2-01/2429, у зв`язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/14503/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 для розгляду справи №910/14503/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І.

Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №910/14503/23, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/14503/23.

25.10.2024 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М. від розгляду справи №910/14503/23.

Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М. від розгляду справи №910/14503/23 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі №910/14503/23 визначено суддю Верховного Суду Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024.

У вказаній заяві ОСОБА_1 посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, з огляду на те, що судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 брали участь в аналогічному спорі, а в оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції послався на висновки, які викладені у справі №910/15128/23, яку приймали вищевказані судді.

В провадженні Північного апеляційного господарського суду перебувала справа №910/11661/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до АГК «Північ» про визнання недійсним рішення загальних зборів. Також, у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебувала справа №910/15128/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення загальних зборів. Спірні правовідносини у справах №910/14503/23, №910/11661/23 та №910/15128/23 є аналогічними (різниця лише у тому, що оскаржується протокол уповноваженого іншого ряду).

Постановою апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/11661/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишено без задоволення, при цьому змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та вказано наступне:

«Разом із тим, колегія вважає, що мотивувальна частин рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на таке.

Після скасування наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційних дій щодо призначення Головою Правління АГК «Північ» ОСОБА_1 уповноважені члени Кооперативу від рядів провели 22.02.2022 позачергові збори уповноважених членів АГК «Північ», на яких обрали Голову Правління, склад Правління, та затвердили Статут в новій редакції, що було оформлено відповідним Протоколом.

Станом на дату делегування уповноваженого ОСОБА_7 від ряду № 4 та проведення позачергових зборів уповноважених АГК «Північ» 22.02.2022 ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови Правління АГК «Північ», оскільки наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані.

Протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 обрано Головою Правління АГК «Північ», є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови Правління на той момент, згідно зі статутом, в редакції 2012 року, віднесено виключено до компетенції загальних зборів АГК «Північ».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого ОСОБА_7 від ряду № 4 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 реєстраційні дії щодо АГК «Північ» скасовані.

Отже, визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК «Північ» від ряду № 4, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 4 від 18.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів».

Аналогічні за змістом і постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 910/15128/23 та від 25.07.2024 у справі № 910/14503/23.

У подальшому ОСОБА_1 було подано касаційні скарги у справі № 910/11661/23 та у справі №910/15128/23.

Касаційне провадження у справі №910/11661/23 розглядала колегія суддів у складі суддів: головуючий суддя Губенко Н.М., судді Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Касаційне провадження у справі №910/15128/23 розглядала колегія суддів у складі суддів: головуючий суддя Кролевець О.А., судді Баранець О.М., Мамалуй О.О.

Підстави касаційного оскарження у справах №910/11661/23 та №910/15128/23 були однакові.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №910/15128/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишено без задоволення. Однак, постановою Верховного Суду 24.09.2024 у справі №910/11661/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/11661/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу у справі №910/14503/23 розглядає колегія суддів у складі; головуючий суддя Кролевець О.А., судді Баранець О.М., Студенець В.І., тобто головуючий суддя Кролевець O. А. та суддя Баранець О.М. ті ж самі, що у справі №910/15128/23. Однак, враховуючи чисельну практику Верховного Суду, суд має застосовувати останні висновки Верховного Суду, а відтак розглядаючи справу № 910/14503/23, Верховний Суд має застосувати постанову Верховного Суду у справі №910/11661/23, однак, на думку ОСОБА_1 , судді не будуть суперечити своєму рішенню та не врахують висновки Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/11661/23.

Враховуючи вищевикладені обставини, у заявника існують сумніви щодо упередженості та об`єктивності суддів Верховного Суду Кролевець О.А. та Баранця О.М., оскільки у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №910/15128/23 не було зроблено висновку, а у справі №910/14503/23 судді Верховного Суду Кролевець О.А. та ОСОБА_4 не будуть суперечити самі собі. Крім того, на постанову Верховного Суду у справі №910/15128/23 послався Північний апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану постанову від 25.07.2024 у справі №910/14503/23. Отже, судді Кролевець О.А. та Баранець О.М. проводили розгляд аналогічної справи, а відтак ОСОБА_1 вважає, що такі судді не можуть проводити розгляд справи №910/14503/23 і підлягають відводу.

Окрім того, посилаючись на висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду від 29.07.2024 у справі №522/23238/17, зазначає, що існують підстави для самовідводу суддів Кролевець О.А. та Баранець О.М., з огляду на те, що судді Кролевець О.А. та Баранець О.М. брали участь в аналогічному спорі, а в оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції послався на висновки, які викладені у справі №910/15128/23, яку приймали вищевказані судді.

Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

З огляду на викладене, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М. і які б могли бути перевіреними та/чи/або переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, а відтак могли б бути підставою для відводу суддів в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді, його припущення з тих чи інших питань не свідчать про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М. від розгляду справи №910/14503/23 не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу суддів чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 36, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М. від розгляду справи №910/14503/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський