Ухвала

від 21.11.2024 по справі 910/14503/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14503/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача 1 - Рудніцький О. Л.

позивача 2 - Рудніцький О. Л.

відповідача - Янушевич О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 (головуючий - Сітайло Л. Г., судді Шапран В. В., Буравльов С. І.)

і рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 (суддя - Нечай О. В.)

та касаційну скаргу ОСОБА_2

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 (головуючий - Сітайло Л. Г., судді Шапран В. В., Буравльов С. І.)

у справі № 910/14503/23

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"

про визнання недійсним рішення зборів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_2 (позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю процедурних порушень під час скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу від ряду №20, які полягають у не повідомленні позивачів про дату, час і місце їх проведення та порядок денний, а також ухвалення рішень за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено права позивачів брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 ряд № 28. Відтак своє право на участь в управлінні кооперативом шляхом обрання уповноваженого від ряду ОСОБА_1 має реалізовувати виключно у межах процедури делегування уповноваженого від ряду № 28, у зв`язку з чим оспорюване рішення не зачіпає його прав на участь в управлінні відповідачем.

5. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , місцевий господарський суд дійшов висновку, що за наявності чинного рішення, оформленого протоколом від 20.08.2021 загальних зборів членів АГК "Північ" ряду № 20, яким ОСОБА_2 обрано уповноваженим членів кооперативу від ряду № 20, обранню нового уповноваженого від цього ряду мало передувати припинення її повноважень, докази чого в матеріалах справи відсутні.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 змінено та викладено мотивувальну частину в редакції даної постанови.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що спірним рішенням не порушуються права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що він має у власності гаражний бокс у ряді № 20. Враховуючи наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки оспорюване рішення не зачіпає його прав на участь в управлінні АГК "Північ".

8. Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 зазначивши, що наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 задоволено скаргу ОСОБА_3 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 №1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 №1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О. С. щодо АГК "Північ".

9. Законність висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України та наказу Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 перевірялася Господарським судом міста Києва в межах справи №910/5273/22. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/5273/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 14.01.2022, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 та поновлення реєстраційних дій відмовлено.

10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що після скасування наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційних дій щодо призначення Головою Правління АГК "Північ" ОСОБА_1 , згідно з діючим на той час статутом, в редакції 01.11.2021, уповноважені члени Кооперативу від рядів провели 22.02.2022 позачергові збори уповноважених членів АГК "Північ", на яких обрали Голову Правління, склад Правління, та затвердили статут в новій редакції, що було оформлено відповідним Протоколом.

11. На підставі рішення уповноважених членів АГК "Північ" від рядів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О. В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022 № 1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо АГК "Північ".

12. Законність вказаної реєстраційної дії перевірялась в межах розгляду скарги ОСОБА_4 від 07.09.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.10.2022 за № СК-2684-22, за наслідками розгляду якої, на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 07.11.2022, наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2023 № 241/7 відмовлено у задоволенні скарги, а реєстраційну дію, проведену приватним нотаріусом Маковеєвою О. В., визнано такою, що відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.

13. Звідси, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на дату делегування уповноваженого Хобти Ю. П. від ряду № 20 та проведення позачергових зборів уповноважених АГК "Північ" 22.02.2022 ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови Правління АГК "Північ", оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані. А згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з моменту скасування 14.02.2022 реєстраційних дій, керівником АГК "Північ" зазначається Воронов В. Б .

14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 обрано Головою Правління АГК "Північ", є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови Правління на той момент, згідно зі статутом, в редакції 2012 року, було віднесено виключно до компетенції загальних зборів АГК "Північ".

15. Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого Хобти Ю. П. від ряду № 20 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо АГК "Північ" скасовані.

16. Відтак, суд апеляційної інстанції виснував, що визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів.

17. З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/14503/23, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а мотивувальна частина наведеного рішення місцевого господарського суду, в іншій його частині, підлягає зміні.

18. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

19. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 18 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

20. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

21. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що беручи до уваги, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 залишено без задоволення, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на скаржників, у зв`язку з чим, підстави для ухвалення додаткового рішення, відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

22. Отже, з огляду на результат апеляційного розгляду цієї справи, відшкодуванню підлягають лише витрати АГК "Північ", оскільки його апеляційну скаргу задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи наданий відповідачем детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судові витрати в розмірі 18 500,00 грн, відповідно до положень пункту 2 частини четвертої статті 129, підпункту б) пункту 4 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог якої судом апеляційної інстанції відмовлено повністю.

24. Щодо судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відзив на апеляційну скаргу позивачів відповідачем взагалі не подавався, у зв`язку з чим вимоги останнього про стягнення 10 000,00 грн за наведену вище послугу необґрунтовані та не підлягають задоволенню. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вартість наданих послуг за участь в апеляційному розгляді 25.07.2024 є необґрунтовано завищеною, та дійшов висновку про часткове задоволення заяви у цій частині, в сумі 1 000,00 грн, оскільки судове засідання тривало 30 хвилин і представник відповідача приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції та не витрачав час на прибуття до суду та у зворотному напрямку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

25. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024. Ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу АГК "Північ" залишити без задоволення, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а також змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 в частині висновків щодо кворуму, виклавши мотивувальну його частину у новій редакції.

26. У касаційній скарзі скаржники не погоджуються з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржники зазначають, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 28.01.2020 у справі № 924/641/17, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц, від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц, та постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 924/53/21, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/21, від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 27.11.2018 у справі № 912/2837/17, від 30.05.2023 у справі № 916/212/22, від 09.04.2019 у справі № 908/3577/16, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, від 09.02.2022 у справі № 916/3631/20, від 07.06.2023 у справі № 916/211/22.

27. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржники зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:

- статті 12 Закону України "Про кооперацію" у частині того, коли член кооперативу: позбавлений права брати участь в господарській діяльності кооперативу та управління ним; позбавлений права голосу, права обирати та бути обраним; права вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу не загальними зборами членів кооперативу, а загальними зборами членів кооперативу від рядів;

- статті 15 Закону України "Про кооперацію" у частині того чи регулює вказана стаття порядок скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу від рядів; у частині того, чи впливає скасування реєстраційних дій щодо голови правління кооперативу на права уповноважених членів кооперативу, враховуючи, що уповноважені члени кооперативу обираються не головою кооперативу, а членами кооперативу відповідного ряду;

- статті 16 Цивільного кодексу України у частині того чи є належним способом захисту та чи відновить порушене право члену кооперативу визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду, яке оформлене відповідним протоколом.

28. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржники зазначають, що суди першої і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивачів про долучення доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

29. Окрім цього, скаржники зазначають про наявність підстав для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції через участь в її ухваленні колегії суддів, якій було заявлено обґрунтований відвід (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України).

30. Також, ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, в частині стягнення з останньої 18 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ".

31. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 334/8182/19, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 17.07.2024 у справі № 910/5822/23, від 24.04.2024 у справі № 922/3850/23, від 24.01.2023 у справі № 922/4022/20, від 28.09.2022 у справі № 911/1232/21, від 16.11.2022 у справі № 916/1860/21, від 17.04.2024 у справі № 922/4278/21, від 21.09.2023 у справі № 922/1832/19, від 19.03.2023 у справі № 910/12780/21.

32. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 129 та підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України, частини дев`ятої статті 129 ГПК України.

33. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

34. Разом з цим, позивачі подали додаткові пояснення щодо необхідності врахування під час розгляду цієї справи правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, яка ухвалена після подання касаційної скарги у цій справі.

Позиція інших учасників справи

35. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

36. Також відповідач подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану додаткову постанову залишити без змін.

Розгляд справи Верховним Судом

37. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2024 у справі № 910/14503/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 910/14503/23.

38. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 910/14503/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/14503/23.

39. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 910/14503/23 розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 та касаційної скарги ОСОБА_2 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 910/14503/23 об`єднано в одне касаційне провадження.

Розгляд клопотань

40. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали клопотання про передачу цієї прави на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з метою відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2024 у справі № 910/15128/23, яка ухвалена в подібних правовідносинах.

41. У поданому до суду клопотанні позивачі зазначають, предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022. Разом з цим, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/15128/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 6, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 6 від 18.02.2022. Таким чином, за доводами позивачів, правовідносини у вищевказаних справах є аналогічними (різниця лише у тому, що інші ряди).

42. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/15128/23 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 910/15128/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на рішення Господарського суду міста Києва залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/15128/23 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

43. Так, змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у наведеній справі дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого Семенюка О. А. від ряду № 6 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо АГК "Північ" скасовані. Отже, визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 6, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 6 від 18.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів.

44. Такі ж висновки були також викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23, за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_9 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, оформленого протоколом від 18.02.2022, в якій правовідносини є аналогічними по відношенню до справи, яка розглядається.

45. Разом з цим, постановою Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 910/15128/23, у якій підставою касаційного оскарження було, зокрема, відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 12, 15 Закону України "Про кооперацію" та статті 16 Цивільного кодексу України, касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 залишено без задоволення. При цьому, висновку щодо належності / неналежності способу захисту не було зроблено, натомість Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції.

46. Однак, у Верховному Суді перебувала справа № 910/11661/23, де також підставою касаційного оскарження було вказано пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема статей 12, 15 Закону України "Про кооперацію" та статті 16 Цивільного кодексу України.

47. Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_9 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

48. Таким чином, за доводами скаржників, у двох аналогічних справах та з аналогічними правовідносинами, одна колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому не роблячи висновків щодо застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, а інша колегія Верховного Суду не погодилась із висновками суду апеляційної інстанції та зробила певні висновки про застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

49. Відтак скаржники стверджують, що наразі існує правова невизначеність у розгляді аналогічних справ, а відтак на думку останніх, справу № 910/14503/23 необхідно передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 910/15128/23.

Підстави для передачі справи на розгляд палати

50. Розглянувши подане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 клопотання та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для часткового задоволення клопотання позивачів та передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

51. Вирішуючи спір у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи та змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, зокрема виходив із того, що спірним рішенням не порушуються права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що він має у власності гаражний бокс у ряді № 20.

52. Разом з цим, враховуючи, що наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 задоволено скаргу ОСОБА_3 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 №1000661070014000334 та від 28.09.2021 №1000661070015000334, проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О. С. щодо АГК "Північ" (зокрема, щодо призначення Головою Правління АГК "Північ" - ОСОБА_1 ), законність якого (наказу) також була перевірена в межах розгляду господарськими судами справи № 910/5273/22, згідно з діючим на той час статутом, в редакції 01.11.2021, уповноважені члени Кооперативу від рядів провели 22.02.2022 позачергові збори уповноважених членів АГК "Північ", на яких обрали Голову Правління, склад Правління, та затвердили статут в новій редакції, що було оформлено відповідним Протоколом.

53. На підставі рішення уповноважених членів АГК "Північ" від рядів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О. В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022 № 1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо АГК "Північ". Законність вказаної реєстраційної дії перевірялась в межах розгляду скарги ОСОБА_4 від 07.09.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.10.2022 за № СК-2684-22, за наслідками розгляду якої, на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 07.11.2022, наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2023 № 241/7 відмовлено у задоволенні скарги, а реєстраційну дію, проведену приватним нотаріусом Маковеєвою О. В., визнано такою, що відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.

54. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на дату делегування уповноваженого Хобти Ю. П. від ряду № 20 та проведення позачергових зборів уповноважених АГК "Північ" 22.02.2022 ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови Правління АГК "Північ", оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані. А згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з моменту скасування 14.02.2022 реєстраційних дій, керівником АГК "Північ" зазначається Воронов В. Б .

55. Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого Хобти Ю. П. від ряду № 20 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо АГК "Північ" скасовані.

56. Відтак, суд апеляційної інстанції виснував, що визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів.

57. Так, згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

58. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

59. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

60. Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

61. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

62. Судом встановлено, що на розгляді Верховного Суду перебувала справа № 910/11661/23, за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_9 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, оформленого протоколом від 18.02.2022 (правовідносини у якій є аналогічними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається).

63. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

64. З огляду на те, що постанову Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23 ухвалено після подання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 касаційної скарги у цій справі, для Суду обов`язковим є врахування висновків у наведеній постанові під час касаційного перегляду цієї справи.

65. Слід зазначити, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 910/11661/23, суди дійшли аналогічних висновків, яких дійшов і суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається (пункти 7-16, 51-56 цієї ухвали), зокрема зазначивши, що:

- оскільки ОСОБА_1 (позивач 1) не є членом кооперативу, що має у власності гараж у 4 ряду, його право на участь в управлінні кооперативом не могло бути порушеним проведеними виборами представника від 4 ряду гаражних боксів. Відсутність порушеного права позивача 1 унеможливлює його примусовий судовий захист;

- позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого Федорчука Ю. І. від ряду № 4 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" скасовані;

- визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 4 від 18.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів;

66. Так, постановою Верховного Суду від 24.09.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_9 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

67. У наведеній вище постанові від 24.09.2024 Верховний Суд навів, зокрема, такі висновки:

"Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, оформленого протоколом від 18.02.2022, стало наявність процедурних порушень під час скликання та проведення таких загальних зборів, а саме, не повідомлення позивачів про дату, час і місце їх проведення та порядок денний та ухвалення рішень за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено права ОСОБА_1 та ОСОБА_9 брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції відхилено твердження позивачів про відсутність кворуму та неправомочність прийнятого рішення з делегування повноважень для участі у загальних зборах кооперативу, оскільки за обрання уповноваженого від 4 ряду проголосували 35 з 65 членів кооперативу, що складає 53,85% загальної кількості голосів.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачі, на обґрунтування своїх вимог в частині відсутності необхідної кількості голосів членів кооперативу (кворуму), зазначали те, що деякі власники гаражів у 4 ряді декілька разів голосували, деякі особи, які голосували були власниками гаражів, проте не були членами кооперативу, деякі особи, які голосували не були власниками гаражів тощо.

Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить переліку осіб, які голосували на спірних загальних зборах, не містить посилань на відповідні докази наявності у відповідних осіб права голосування.

Тобто, суд першої інстанції належно не дослідив наявні в матеріалах справи докази та не встановив фактичну кількість членів кооперативу присутніх на спірних загальних зборах, права таких членів на голосування, та, відповідно, передчасно зробив висновок про наявність необхідної кількості голосів членів (кворуму) для прийняття відповідних рішень.

Суд також зазначає те, що судом першої інстанції було відхилено доводи позивачів в частині неналежного їх повідомлення про порядок денний, час та місце проведення загальних зборів кооперативу, оскільки: предметом даного судового дослідження не є встановлення дотримання вимог щодо скликання загальних зборів членів кооперативу; статутом кооперативу не встановлюються вимоги щодо скликання та проведення спірних зборів. Статутом кооперативу встановлено лише вимоги щодо документального оформлення відповідного рішення про обрання представника для участі у загальних зборах кооперативу. Тому суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що повідомлення може бути здійснено фактично у любій зручній формі, у тому числі з застосуванням телефонного зв`язку, спільних груп у телекомунікаційних службах для обміну текстовими повідомленнями, розміщенням оголошень тощо.

Проте Суд зазначає, що статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Тобто, вказаною нормою визначено, що статутом кооперативу визначається, зокрема, порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених.

При цьому, у пункті 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду є правомочним, якщо за нього проголосували не менше ніж 51% членів відповідного ряду.

Тобто, враховуючи положення статті 15 Закону України "Про кооперацію" та пункт 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021), вбачається, що порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначений саме шляхом прийняття рішення загальних зборів членів кооперативу (від ряду).

Оскільки спірні рішення прийняті загальними зборами членів кооперативу (від ряду), то помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що предметом даного судового дослідження не є встановлення дотримання вимог щодо скликання загальних зборів членів кооперативу і те, що статутом кооперативу не встановлюються вимоги щодо скликання та проведення спірних зборів, оскільки: позовні вимоги, у тому числі, обґрунтовувались недотриманням вимог щодо скликання загальних зборів членів кооперативу (від ряду); Законом України "Про кооперацію" та статутом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) визначено вимоги щодо скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу (від ряду), зокрема, щодо повідомлення членів кооперативу про їх проведення тощо.

Суд зазначає про хибне трактування судом першої інстанції спірних рішень та положень статуту відповідача, оскільки по своїй суті спірні рішення приймались саме загальними зборами членів кооперативу, та, відповідно, до проведення таких зборів (загальні збори членів кооперативу) повинні застосовуватись відповідні положення законодавства та статуту відповідача.

При цьому Суд зазначає, що суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що повідомлення про проведення спірних загальних зборів може бути здійснено фактично у любій зручній формі, у тому числі з застосуванням телефонного зв`язку, спільних груп у телекомунікаційних службах для обміну текстовими повідомленнями, розміщенням оголошень тощо. Тобто, і відповідач, і суд першої інстанції, визнали необхідність повідомлення про проведення спірних загальних зборів. Однак, суд першої інстанції не досліджував питання повідомлення позивачів про проведення спірних загальних зборів членів кооперативу.

Як зазначалось вище, підставою для зміни рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції зазначено те, що визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 4 від 18.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів, так як наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 реєстраційні дії щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" скасовані.

У даній справі суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, та, відповідно, не обґрунтував яким чином скасування наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційних дій щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", проведених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О. С. задовго до прийняття спірних рішень загальних зборів членів кооперативу від 18.02.2022) унеможливлює захист порушених прав позивачів, у тому числі позивача-2, як членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", на участь в господарській діяльності кооперативу, на управління кооперативом, право обирати і бути обраним в органи управління тощо".

68. Однак, колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків, що міститься у постанові від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, з огляду на таке.

69. Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

70. Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

71. Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

72. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

73. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

74. За змістом частин восьмої-одинадцятої статті 15 Закону України "Про кооперацію" у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

75. Як вбачається з наведених вище норм права, Закон України "Про кооперацію" передбачає можливість передбачити у статуті скликання зборів уповноважених кооперативу.

76. Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про кооперацію" про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

77. Слід зазначити, що Закон України "Про кооперацію" не визначає способу оповіщення (повідомлення) членів кооперативу про проведення зборів.

78. Разом з тим, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 05.11.2019 у справі № 922/80/18).

79. Участь у загальних зборах члена кооперативу фактично є корпоративним правом такої особи на управління таким кооперативом в розумінні статті 12 Закону "Про кооперацію".

80. Належне повідомлення учасника кооперативу про проведення загальних зборів має на меті сприяння реалізації таких прав.

81. Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/1255/22 звернув увагу на те, що не повідомлення учасника про загальні збори не є беззаперечною підставою для визнання рішень, ухвалених на таких зборах, недійсними. У кожній справі суд оцінює сукупність всіх встановлених обставин, зокрема зміст ухвалених на зборах рішень (наскільки вони порушують права або законні інтереси учасника), наявність кворуму, баланс інтересів позивача та інших учасників, які голосували за прийняття оскаржуваних рішень тощо.

82. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

83. При цьому, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

84. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

85. Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/211/22 зазначив, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення члена кооперативу можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів члена. Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Для визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу (позивача).

86. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/1255/22 звернув увагу на те, що саме по собі неповідомлення учасника про загальні збори не є беззаперечною підставою для визнання рішень, ухвалених на таких зборах, недійсними (подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, від 27.03.2023 у справі №906/908/21, від 28.03.2023 у справі №916/213/22, від 30.05.2023 у справі №916/212/22, від 07.06.2023 у справі №916/211/22). У кожній справі суд оцінює сукупність всіх встановлених обставин, зокрема, зміст ухвалених на зборах рішень (наскільки вони порушують права або законні інтереси учасника), наявність кворуму, баланс інтересів позивача та інших учасників, які голосували за прийняття оскаржуваних рішень тощо.

87. Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого кооперативу і його інших членів, крім позивача, тобто, дотримуватися балансу інтересів членів кооперативу і самого кооперативу. Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес члена кооперативу для його співставлення з інтересами інших членів та кооперативу, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 28.03.2023 у справі №916/213/22, від 30.05.2023 у справі №916/212/22, від 27.03.2023 у справі №906/908/21, від 15.06.2022 у справі №910/6685/21).

88. Верховний Суд зазначає, що такий підхід до вирішення подібних корпоративних спорів є усталеним і його послідовно дотримуються господарські суди під час вирішення спору щодо оскарження рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичних осіб.

89. Визначальним для задоволення такого позову є наявність ознак порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача (постанова Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 362/666/19).

90. При цьому, згідно усталеної практики Верховного Суду, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

91. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що розглядаючи справи у спорах, що виникли між господарським товариством та одним із його учасників, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16). Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

92. Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо (постанова Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 916/3496/20).

93. Отже, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

94. Разом з цим, за змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

95. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

96. Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду.

97. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

98. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

99. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

100. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

101. У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

102. Згідно з положеннями статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

103. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

104. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

105. Рішення господарського суду, як акт правосуддя та кінцевий результат розгляду справи, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

106. Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

107. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

108. При цьому, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

109. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

110. Разом з цим, в силу приписів частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

111. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

112. Водночас, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

113. Колегія суддів акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", а отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

114. З огляду на викладене, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, що міститься у постанові від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23.

115. Відповідно до положень частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

116. Згідно з частиною першою статті 303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

117. Оскільки до складу колегії, що приймала постанову від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, входили судді палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то, керуючись приписами частини першої статті 302 ГПК України, справу № 910/14503/23 необхідно передати на розгляд цієї палати.

118. З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу цієї прави на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, однак з інших мотивів, які викладені вище у цій ухвалі.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задовольнити частково.

2. Справу № 910/14503/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 та касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець