Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/27/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/27/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Харківської міської ради - Жилка С. Е.,

Акціонерного товариства «Готель «Мир» - Субочева С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (у складі колегії суддів: Плахов О. В. (головуючий), Терещенко О. І., Тихий П. В.)

у справі № 922/27/24

за позовом Харківської міської ради

до Акціонерного товариства «Готель «Мир»

про стягнення заборгованості за договором оренди та розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Готель «Мир» (далі - АТ «Готель «Мир»), у якому просила суд:

- стягнути з АТ «Готель «Мир» 4 601 476,61 грн на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Науки, 27А у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 20.01.2005 № 6303/05 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022;

- розірвати договір оренди землі від 20.01.2005 щодо земельної ділянки загальною площею 2,5457 га по просп. Науки, 27А у м. Харкові, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель за № 6303/05;

- зобов`язати АТ «Готель «Мир» повернути земельну ділянку загальною площею 2,5457 га по просп. Науки, 27А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:09:001:0001) до земель запасу міста Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач протягом тривалого строку систематично сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 21.01.2005 № 6303/05 у розмірі меншому, ніж визначено умовами зазначеного договору, що є підставою для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 у розмірі 4 601 476,61 грн, розірвання договору у зв`язку з порушенням його істотних умов та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 позов задоволено. Стягнуто з АТ «Готель «Мир» 4 601 476,61грн на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Науки, 27А у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 20.01.2005 № 6303/05 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022; розірвано договір оренди землі від 20.01.2005 щодо земельної ділянки загальною площею 2,5457 га по просп. Науки, 27А у м. Харкові, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель за № 6303/05; зобов`язано АТ «Готель «Мир» повернути земельну ділянку загальною площею 2,5457 га по просп. Науки, 27А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:09:001:0001) до земель запасу міста Харкова; здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2024 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 922/27/24 за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.09.2024.

АТ «Готель «Мир» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильність висновків суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 20.01.2005 між Харківською міською радою (орендодавець) та АТ «Готель Мир» (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 24.11.2004 №198/04 «Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, землі житлово- та громадської забудови, яка знаходиться по просп. Леніна (наразі просп. Науки), 27А у м. Харкові (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5457 га.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою від 28.12.2004 № 3104/04 становить 20 603 051,00 грн.

Договір укладено строком до 01.12.2029. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Згідно з пунктом 9 договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2005 - 45 738,77грн; 2006 - 52 537,78 грн; з 2007- 61 809,15 грн.

Відповідно до пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 договору).

Земельна ділянка передається для експлуатації та обслуговування житлових та господарчих будівель і споруд готелю «Мир». Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови (пункти 15, 16 договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договору).

09.08.2021 між Харківською міською радою (орендодавець) та АТ «Готель Мир» (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.01.2005, відповідно до умов якої сторонами було викладено договір оренди землі від 20.01.2005 у новій редакції.

Так, відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 170 804 505,00 грн.

У разі зміни нормативної грошової оцінки земель м. Харкова за рішенням міської ради орендар самостійно замовляє витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і направляє його до територіального органу Державної фіскальної служби України за місцем знаходження земельної ділянки.

У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнтів індексації чи за рішенням міської ради) зміни до цього пункту договору оренди землі не вносяться.

Пунктами 9, 10 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно в грошовій формі на рахунок Державного казначейства України у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному територіальному органі Державної фіскальної служби України за місцем розташування земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить 2,1 % від суми нормативної оцінки земельної ділянки (пункт 9 додаткової угоди):

У подальшому орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених відповідно до законодавства.

У разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради орендар на підставі отриманого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки самостійно розраховує розмір орендної плати із застосуванням ставки (%), передбаченої пунктом 9 договору, без погодження орендодавця та без внесення змін до цього договору.

За інформацією, наданою Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області ( лист від 18.07.2023 № 12721/5/20-40-04-02-12) AT «Готель Мир» за земельну ділянку загальною площею 2,5457 га по просп. Науки, 27А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:09:001:0001) було задекларовано та сплачено орендну плату за землю:

- у 2019 році - 1 826 545,25 грн (за січень-листопад 152 212,10 грн щомісячно, за грудень 152 212,15 грн);

- у 2020 році (за 11 місяців) - 1 674 335,15 грн (за січень-лютий та квітень-листопад 152 212,10 грн щомісячно, за грудень 152 212,15 грн);

- у 2021 році - 2 313 374,86 грн (за січень-липень 152 212,10 грн щомісячно, за серпень 228 382,72 грн, за вересень-грудень 254 876,86 грн щомісячно);

- у 2022 році - 2 803 645,40 грн (за січень-листопад 233 637,12 грн щомісячно, за грудень 233 637,08 грн).

Тобто, відповідач за період з 2019 року по 2022 рік сплатив орендну плату за договором на загальну суму 6 094 619,66 грн.

За розрахунками позивача розмір базової орендної плати за період з 17.03.2019 по 12.08.2021, який повинен був сплачувати відповідач з урахуванням індексу інфляції, складає: за період 17.03.2019 - 31.12.2019 - 2 777 787,63 грн; за період 01.01.2020 - 31.12.2020 (крім березня 2020) - 3 299 428,92 грн; за період 01.01.2021 - 12.08.2021 - 2 386 254,84 грн; розмір орендної плати, яку повинен був сплачувати відповідач за період з 13.08.2021 по 28.02.2022 з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає: за період 13.08.2021 - 31.12.2021 - 1 378 952,12 грн; за період 01.01.2022 - 28.02.2022 - 657 597,32 грн. Отже, за розрахунками позивача, заборгованість зі сплати орендної плати за користування AT «Готель Мир» земельною ділянкою загальною площею 2,5457 га по просп. Науки, 27А у м. Харкові (кадастровий номер 6310136300:09:001:0001), відповідно до договору оренди землі від 20.01.2005 № 6303/05 (з урахуванням додаткової угоди від 09.08.2021) за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає 4 601 476,61грн, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до суду з відповідними позовними вимогами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до умов договору відповідач мав сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції встановив наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за договором за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 у сумі 4 601 476,61 грн, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди у зазначеному розмірі. З огляду на те, що відповідачем систематично сплачувалась орендна плата у розмірі меншому, ніж визначено умовами договору оренди, внаслідок чого позивач (орендодавець) був позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність істотного порушення відповідачем умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та контррозрахунок відповідача, ураховуючи положення законодавства, умови договору оренди та додаткової угоди від 09.08.2021, здійснив власний розрахунок орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за спірний період, та дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості з орендної плати. За таких обставин, враховуючи, що підстави позову не знайшли свого підтвердження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Харківська міська рада, обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 526, 611, 651, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 3 статті 21, статті 32 Закону України «Про оренду землі», статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пункту 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786, порушення норм процесуального права, зокрема, статей 13, 86, 74, 79, 236 ГПК України; на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-4, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 29.06.2021 у справі № 922/2434/20, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 22.01.2019 у справі № 922/539/18, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19, від 24.07.2019 у справі № 644/9862/14-ц, від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц, від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, від 22.02.2022 у справі № 917/957/20, від 02.05.2028 у справі № 925/549/17, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18, від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 04.09.2019 у справі № 616/871/15, постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 3-34гс13, від 07.10.2015 у справі № 3-481гс15, від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції на враховано, що при обчисленні інфляційних втрат за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період; систематична несплата чи систематична сплата оренди не в повному обсязі, визначеному договором, є підставою для розірвання договору, оскільки згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частини 1 статті 509 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 4.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

За приписами статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (статті 13,15 Закону України «Про оцінку землі»).

Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт «д» зазначеної статті).

Систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18.

Разом із тим згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд зазначає, що у розумінні наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки через порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Як уже зазначалося, посилаючись на неналежне виконання орендарем умов спірного договору оренди землі щодо сплати орендної плати, що, на думку позивача, мало систематичний характер Харківська міська рада звернулася до суду у цій справі з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою дострокове розірвання договору оренди землі, та, відповідно, зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Таким чином, вирішуючи цей спір, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 9 договору оренди (у редакції до укладення додаткової угоди від 09.08.2021) орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2005 рік - 45 738,77 грн; 2006 рік 52 537,78 грн; з 2007 року - 61 809,15 грн.

Пунктом 10 договору оренди (у редакції до укладення додаткової угоди від 09.08.2021) сторони передбачили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Пунктом 13 договору оренди землі було визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати за період з 17.03.2019 по 12.08.2021, дійшов висновку про його невідповідність вимогам законодавства та умовам договору оренди. Здійснивши власний розрахунок орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за користування земельною ділянкою за зазначений період, виходячи з встановленого договором помісячного розміру орендної плати та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця, суд апеляційної інстанції встановив відсутність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за такий період.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому договір оренди за домовленістю сторін було викладено у новій редакції шляхом укладення 09.08.2021 додаткової угоди. Так, умовами договору оренди у новій редакції було встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 170 804 505,00 грн (пункт 5). Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно в грошовій формі; розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить 2,1 % від суми нормативної оцінки земельної ділянки; у подальшому орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених відповідно до законодавства. У разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради орендар на підставі отриманого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки самостійно розраховує розмір орендної плати із застосуванням ставки (%), передбаченої пунктом 9 договору, без погодження орендодавця та без внесення змін до цього договору (пункти 9, 10).

Ураховуючи наведені обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати за період з 13.08.2021 по 28.02.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його невідповідність вимогам законодавства та умовам договору оренди. За таких обставин, здійснивши власний розрахунок орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за користування земельною ділянкою за зазначений період, виходячи з встановленого договором відсотку від суми нормативної оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, суд апеляційної інстанції встановив відсутність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за такий період.

З огляду на встановлені обставини своєчасної та повної сплати відповідачем орендних платежів за користування земельною ділянкою за спірний період, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості, та відповідно про відмову у задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Харківська міська рада, обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування судами стандарту доказування, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-4, постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Разом з тим, зміст оскаржуваного судового рішення у справі, що розглядається, не свідчить про його невідповідність правовим висновкам, викладеним у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Оцінка доказів у наведеній справі здійснена судом з урахуванням обставин справи та сукупності наданих сторонами доказів.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, відповідно до якого розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/539/18, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19, від 24.07.2019 у справі № 644/9862/14-ц, від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц, від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 3-34гс13, від 07.10.2015 у справі № 3-481гс15, від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16, відповідно до яких зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості орендної плати з урахуванням положень договору оренди, у тому числі у редакції додаткової угоди, та вимог законодавства дійшов висновку про своєчасну та повну сплату відповідачем орендних платежів за користування земельною ділянкою за спірний період, і такі висновки не суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

У справах № 905/600/18 (постанова від 05.07.2019) та № 913/70/18 (постанова від 23.10.2018), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з юридичних осіб 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з несвоєчасною сплатою за поставлений природний газ.

У справі № 905/21/19 (постанова від 26.06.2020), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з юридичної особи основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

При цьому, у справі, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Також, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 922/2434/20, оскільки у зазначеній справі спірним було питання щодо переходу обов`язку сплати орендної плати до нового власника нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

Однак, у справі, що розглядається питання щодо переходу обов`язку сплати орендної плати до нового власника нерухомості не було предметом розгляду.

Отже, правовідносини у наведених вище справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції, висновків викладених у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 917/957/20, від 02.05.2028 у справі № 925/549/17, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18, від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 04.09.2019 у справі № 616/871/15, відповідно до яких систематична сплата орендної плати (два і більше випадки) не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив обставини своєчасної та повної сплати відповідачем орендних платежів за користування земельною ділянкою за спірний період, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у тому числі і для розірвання договору оренди.

Наведені у касаційній скарзі доводи за своїм змістом фактично зводяться виключно до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою наявних у справі доказів та встановленими обставинами, та спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції

У зв`язку з наведеним, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги Харківської міської ради, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 922/27/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко