Рішення

від 29.10.2024 по справі 160/23077/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Справа № 160/23077/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23077/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

26.08.2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка полягає у не розгляді моєї заяви від 06травня 2024 року про виключення мене з військового обліку у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину та у зв`язку з встановленням медико - соціальною експертизою 2 групу інвалідності з визначенням втрати працездатності на рівні 80 %, в тому числі 65 % по хронічному обструктивному захворюванню легень, ступень тяжкості обструкції тяжке;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 розглянути мою ОСОБА_3 заяву від 06 травня 2024 року щодо виключення мене з військового обліку відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка діяла на час подання заяви до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.05.2024 року.

Ухвалою суду від 30.08.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 30.08.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- звернення позивача від 06травня 2024 року про виключення його з військового обліку у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину та у зв`язку з встановленням медико - соціальною експертизою 2 групу інвалідності з визначенням втрати працездатності на рівні 80 %, в тому числі 65 % по хронічному обструктивному захворюванню легень, ступень тяжкості обструкції тяжке;

- листи/рішення здійснені на звернення позивача від 06травня 2024 року про виключення його з військового обліку у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину та у зв`язку з встановленням медико - соціальною експертизою 2 групу інвалідності з визначенням втрати працездатності на рівні 80 %, в тому числі 65 % по хронічному обструктивному захворюванню легень, ступень тяжкості обструкції тяжке;

- всі наявні докази щодо суті спору.

22.10.2024 року на електронну адресу суду ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду відзив на позовну заяву позивача. Також було долучено додаткові докази по справі.

25.10.2024 року до канцелярії суду ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду відзив на позовну заяву позивача. Також було долучено додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 29.10.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом ІІ групи.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення його з військового обліку в наслідок непридатності до військової служби за станом здоров`я, відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У відповідь на заяву відповідач запропонував позивачу прибути особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 з оригіналом військово-облікового документу та надати документи, які є підставою для виключення з військового обліку.

Позивач вважаючи бездіяльність/дії відповідача щодо неприйняття рішення про виключення його з військового обліку в наслідок непридатності до військової служби за станом здоров`я за фактом розгляду поданої заяви та доданих документів протиправною, звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що при зверненні позивача поштовими засобами зв`язку до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 особисто для врегулювання даного питання.

Вказують, що при явці до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу повідомлялося про необхідність проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби. Однак останній відмовився від її проходження.

Для виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я, йому необхідно пройти військово-лікарську комісію та отримати довідку ВЛК про не придатність.

Зазначають, що станом на дату подачі позову законні підстави виключення з військового обліку у другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 08 березня 1997 року по 28 січня 2004 року позивач відбував покарання у вигляді позбавлення волі в Криворізькій виправній колонії № 80 за вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 1998 року.

З 22 грудня 2020 року позивача було взято на військовий облік в 2 - й відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 липня 2023 року після чергового огляду КЗ «Обласний клінічний центр медико - соціальної експертизи» мені було встановлено 2 групу інвалідності з визначенням втрати працездатності на рівні 80 % в тому числі 65 % по хронічному обструктивному захворюванню легень, ступень тяжкості обструкції - тяжке.

У зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину та у зв`язку тяжким хронічним обструктивним захворюванням легень, внаслідок чого позивачеві було призначено 2 (другу) групу інвалідності, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою від 06.05.2024 року, згідно якої просив прийняти рішення про виключення його з військового обліку.

11 червня 2024 року на адресу відповідача також був направлений адвокатський запит з проханням надати відповідь про прийняте рішення за письмовою заявою позивача від 06 травня 2024 року.

На адвокатський запит від 11.06.2024 року відповідачем було надано відповідь від 16.06.2024 року у якій було повідомлено, що для вирішення питання про виключення з військового обліку позивача йому потрібно особисто прибути до РТЦК.

17.07.2024 року позивач звернутися з заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням видати наказ та провести службове розслідування за фактом втрати його заяві від 06.05.2024 року ( про виключення з військового обліку ).

29.07.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь на звернення позивача від 17.07.2024 року, якою було проінформовано позивача щодо перебування на військовому обліку та про положення статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Не погодившись з такими діями/бездіяльністю відповідача, яка полягає у нерозгляді його заяви від 06.05.2024 року про виключення його з військового обліку у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину та у зв`язку з встановленням медико - соціальною експертизою 2 групу інвалідності з визначенням втрати працездатності на рівні 80 %, в тому числі 65 % по хронічному обструктивному захворюванню легень, ступень тяжкості обструкції тяжке, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Дослідивши докази по справі, слід вказати про те, що фактично позивач посилається на бездіяльність відповідача щодо неприйняття (рішення про виключення його з військового обліку протиправною.

Так, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Приписами ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, і дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно вимог ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.6 ст. 36 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначається Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок № 1487).

Відповідно до п.п. 2-4 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є:

утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;

проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;

своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;

забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку;

забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

Пунктом 20 Порядку № 1487 передбачено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1234).

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.п.2,8 Додатку № 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Із системного аналізу правових актів вбачається, що виключенню з військового обліку відбувається на підставі рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Також, для встановлення необхідності направлення резервіста, військовослужбовця чи призовника на медичний огляд до ВЛК така особа повинна особисто прибути до РТЦК та СП із оригіналами військово-облікових документів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач особисто не прибув до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, натомість направив заяву та документи засобами поштового зв`язку, що суперечить вимогам Закону №2232-XII та Порядку № 1487, що також ним не заперечується у подані ним позовній заяві.

Слід також вказати про те, що 06.05.2024 року позивач звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій просив прийняти відповідача рішення про виключення його з військового обліку.

11 червня 2024 року на адресу відповідача також був направлений адвокатський запит з проханням надати відповідь про прийняте рішення за письмовою заявою позивача від 06 травня 2024 року.

Суд зазначає, що відповідачем була надана відповідь від 16.06.2024 року на адвокатський запит від 11.06.2024 року щодо належного розгляду заяви позивача від 06.05.2024 року, у якій відповідач повідомив, що для вирішення питання про виключення з військового обліку позивача, йому потрібно особисто прибути до РТЦК.

У подальшому позивач звернувся із повторним запитом.

29.07.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь на таке звернення позивача від 17.07.2024 року, якою проінформував щодо перебування на військовому обліку та про положення статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Отже, дослідивши надані до суду докази, суд вважає, що спір виник фактично через неприйняття рішення про виключення позивача з військового обліку.

Водночас, з мотивів наведених позивачем, у суду відсутні підстави вважати, що дії/бездіяльність відповідача є протиправними.

Також, суд звертає увагу, що позивачем надано до заяви копії паспорту, РНОКПП, довідку МСЕК, що не передбачено вищевказаними законодавчими актами.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог закону щодо необхідності особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надання оригіналу військово-облікових документів та інших документів які дають право на відстрочку від військової служби чи виключення з військового обліку.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 29.10.2024 року.

Суддя В.В. Ільков