Рішення

від 29.10.2024 по справі 240/3095/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/3095/24

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Богунського відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Богунського відділу у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області, яка виразилась у відмові видачі в зв`язку із втратою паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1192 №2503-ХІІ, викладену в листі-повідомленні від 31.01.2024 № К-2/6/1836- 24/1836/2-24;

- зобов`язати Богунський відділ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області оформити та видати у зв`язку із втратою паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1192 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних до ЄДЦР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДЦР.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із втратою паспорта та необхідністю обміну на новий паспорт ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про оформлення та видачу нового паспорта, однак листом від 31.01.2024 № К-2/6/1836-24 відповідач фактично відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у відповідності до Положенням про паспорт громадянина України, посилаючись на те, що для оформлення вказаного типу паспорта необхідно надати документи, вказані в Тимчасовому порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженому наказом МВС України від 06.06.2019 р. за № 456, зокрема рішення суду. Позивач вважає, що відповідач порушує його права та інтереси, а також не погоджуються з такими діями відповідача.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано відзив на позов, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивач звертаючись із заявою щодо оформлення та видачі паспортного документа у формі книжечки не надала повний пакет документів з необхідних для оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Дослідивши подані сторонами письмові докази суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року взамін втраченого на підставі Положення про паспорт громадянина України та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 № 456.

Відповідач листом від 31.01.2024 р. № К-2/6/1836-24/1836/2-24 повідомив про відмову у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, посилаючись на те, що для оформлення вказаного типу паспорта необхідно надати документи, вказані в Тимчасовому порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженому наказом МВС України від 06.06.2019 за № 456, зокрема рішення суду.

Позивач вважає, що зазначеними діями суб`єкт владних повноважень порушив її право на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом цього права вона звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України закріплено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1 та 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 5 Положення № 2503-ХІІ містить опис паспортної книжечки, її форми та змісту, а також порядок заповнення.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI).

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Таким чином, законодавством передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 1 статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, у разі відсутності в особи паспорта така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 № 302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Розділом VІ Порядку № 456 визначено процедуру видачі паспорту замість утраченого або украденого. Для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає, зокрема, рішення суду.

Саме на вказаний Порядок №456 посилається відповідач у відповіді на заяву ОСОБА_1 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, зазначивши при цьому, що до заяви не надано рішення суду, що набрало законної сили, яким зобов`язано міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року на її ім`я, а тому підстави для оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року відсутні.

Водночас, суд звертає увагу, що положення Порядку №456 застосовуються до тих осіб, щодо яких вже прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Однак, а ні позивачем, а ні відповідачем, не надано суду жодних підтверджень існування такого рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року, або ж про зобов`язання ДМС здійснити обмін у зв`язку із втратою наявного у ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки на новий.

Так, судом встановлено, що позивач вже документована паспортом громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Однак, вказаний паспортний документ вона втратила, що і обумовило звернення до відповідача із заявою про оформлення та видачу нового паспорта громадянина України у формі книжечки.

Так, згідно пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи, місця попереднього ув`язнення або закладу (далі - уповноважена особа).

Проте, оскільки вказаний Порядок пунктом 2 визначає, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, то обмін паспорта здійснюється саме на паспорт у формі карки, зразок та технічний опис бланка якого, затверджений вказаною Постановою №302.

Разом з цим, у заяві від 19.01.2024 року позивач просить здійснити обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року шляхом оформлення та видачі нового паспорта громадянина України саме у формі книжечки зразка 1994 року.

При цьому, суд зазначає, що подача заяви та документів для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для обміну паспорта) у формі ІD-картки є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних".

Суд також звертає увагу, що погодження людини на оформлення паспорта-картки відповідно до Закону №5492-VІ є згодою на присвоєння унікального номера запису в Реєстрі, який відповідно до статей 4, 10 цього закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним із її персональних даних. Будь-яке примушування до оформлення паспорта-картки без згоди на те особи свідчить про порушення принципу невтручання в особисте та сімейне життя суб`єкта, шляхом електронної обробки персональних даних у процесі оформлення паспорту у формі ID-картки.

Так, пунктом 131 затвердженого Постановою №302 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Згідно з частини 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Разом з тим, згідно частин 5,6 статті 6 Закону № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

З матеріалів справи встановлено, що згода на оброку персональних даних позивачем не надавалася.

Суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18, провадження № 11-460заі18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Відділу Управління Державної міграційної служби у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII; зобов`язано Відділ Державної міграційної служби оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII.

Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове - про часткове задоволення позову.

При цьому Велика Палата Верховного Суду визначила ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом Державної міграційної служби України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи Державної міграційної служби України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів Державної міграційної служби України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неможливості застосування висновків Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 у зв`язку з тим, що позивачка не заявляла про відмову від надання згоди на обробку персональних даних. Так як позивачка не надавала згоди на обробку персональних даних і саме з метою уникнення такої обробки подала заяву про отримання пасорта громадянина України в формі паспортної книжечки.

Фактично, обов`язок щодо обміну паспорта відповідач повинен виконати при наявності відповідних документів, надання яких встановлено законодавством.

Постанова № 302 передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, а тому подача заяви-анкети, яка передбачена також даною постановою, стосується саме такої форми паспорта громадянина України.

Натомість пункт 3 Постанови № 2503-ХІІ передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185" від 12.06.2013 року № 415 відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України" від 04.06.1994 року № 353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).

Пунктом 13 Постанови № 2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Разом з цим, згідно пункту 17 Постанови № 2503-ХІІ для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Суд звертає увагу на те, що у поданій до відповідача заяві від 19.01.2024 року позивачем зазначено, що наявний у неї паспорт вона втратила та зазначено прохання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки. Окрім цього, в якості долучених додатків до вказаної заяви зазначено:

- заяву про втрату/викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 5 до Тимчасового порядку;

-заяву за формою відповідно до додатку 1 до Тимчасового порядку;

- дві фотокартки розміром 35x45мм;

- фотокопія втраченого паспорта громадянки України на її ім`я у вигляді паспортної книжечки серії НОМЕР_1 (сторінки 1,2,3,10,11);

- повідомлення про прийняття органом поліції (Житомирським РУП ГУНП в Житомирській області) заяви про втрату паспорту від 25.10.2023 р.;

- свідоцтво про народження ОСОБА_2 ;

- пенсійне посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;

-платіжний документ про сплату державного мита.

Факт подачі долучених до заяви документів жодним чином не заперечується Богунського відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області у відповіді на заяву, яка оформлена листом від 31.01.2024.

У відповіді на заяву відповідач вказав порушення заявником при зверненні до міграційної служби порядку звернення із заявою про оформлення паспорта громадянина України замість втраченого, а саме: заявником не надано рішення суду.

Водночас, суд звертає увагу, що положення Порядку №456 застосовуються до тих осіб, щодо яких вже прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

У відзиві відповідач, посилаючись на Порядок № 302, вказує що позивач по справі не звернулася до територіального підрозділу міграційної служби за встановленою Порядком №302 процедурою з наданням усіх необхідних документів ( в т.ч. з заповненням заяви-анкети встановленого зразка), а тому вимоги щодо видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки та зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки є передчасними.

Постанова № 302 передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, а тому подача заяви-анкети, яка передбачена також даною постановою, стосується саме такої форми паспорта громадянина України. Тому вказані заперечення суд вважає безпідставними.

При цьому, суд зазначає, що позивачем оскаржується відмова у оформленні та видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки, оформлена листом від 31.01.2024 року, яка в розумінні КАС України є рішеннями суб`єкта владних повноважень.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про неможливість видати паспорт у формі книжечки, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні. Правовий режим воєнного стану не передбачає жодних обмежень щодо видачі паспорта вказаної форми.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на перелік долучених до заяви від 19.01.2024 року документів, суд вважає, що передбачені пунктом 17 Постанови № 2503-ХІІ документи були оформлені та подані до відповідного органу Державної міграційної служби України.

Таким чином, суд вирішує дану справу з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

З огляду на зазначене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у рішенні від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач діяв протиправно, а отже, має місце протиправна дія, а не бездіяльність, як помилково вважає позивач. Отже, порушене право позивача на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправних дій щодо відмови.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, для належного захисту порушених прав позивача, задля реалізації права на користування паспортом громадянина України зразка 1994 року, суд вважає необхідним зобов`язати Богунського відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити .

Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Богунського відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Театральна, 17/20, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37808497) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Богунського відділу у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1192 №2503-ХІІ, викладену в листі-повідомленні від 31.01.2024 № К-2/6/1836- 24/1836/2-24;

Зобов`язати Богунський відділ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1192 №2503-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богунського відділу у м.Житомирі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

29.10.24