Рішення

від 24.10.2024 по справі 380/19606/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року м. Львівсправа № 380/19606/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Відповідач/Відділ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (Третя особа/Боржник), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 68668538 від 23 серпня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яною Василівною;

- залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області;

- викликати позивача для надання пояснень по суті заявленого позову;

- судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 23 серпня 2024 року ВП № 68668538, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яною Василівною (далі також спірна/оскаржувана постанова), є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у ній не вказано жодних обставин, які б свідчили про те, що Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області (боржник) виконала остаточне судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21, яке набрало законної сили 03 грудня 2021 року, відповідно до вимог чинного законодавства. Так, боржник з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 116, частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України не прийняв жодного свого рішення (ні позитивного, ні негативного) на виконання вказаного вище рішення суду у справі № 380/13750/21, хоча з огляду на наведені норми законодавства повинен був це зробити. Отже, на момент прийняття спірної постанови не існувало визначеної приписами пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 не виконане боржником у повному обсязі.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на виконанні у Відділі є виконавче провадження № 68668538 з примусового виконання виконавчого листа № 380/13750/21, виданого 26 січня 2022 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. 17 лютого 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68668538. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

Перевіркою Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що стягувач у виконавчому провадженні № 68668538 ОСОБА_1 скерував заяву до суду про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/13750/21 за його позовом до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року з питань встановлення судового контролю суд відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви та встановленні судового контролю, зазначивши, що Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівській області рішенням суду було зобов`язано вирішити питання без вказівки у який спосіб (позитивно для позивача чи негативно) та те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки розглянуто на сесії Івано-Франківської селищної ради, суд вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає. Як на підставу виконання рішення суду у справі суд посилається на листи боржника від 21 березня 2022 року, 21 лютого 2024 року, якими Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області повідомляла Відділ про те, що на виконання рішення суду 29 грудня 2021 року на ХХ сесії VІІІ скликання розглянула питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак рішення про затвердження проекту землеустрою не прийняте через те, що не набрало необхідної кількості голосів депутатів.

Під час перевірки вказаної інформації було встановлено, що у виконавчому провадженні наявні листи Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 21 березня 2022 року, 21 лютого 2024 року. У мотивувальній частині рішення суду зазначено, що боржник виконав рішення суду, оскільки розглянув на найближчому пленарному засіданні чергової сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак не прийняв позитивного рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено в силі. Колегія суддів апеляційного суду перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю та зазначила, що суд першої інстанції правильно вважає, що немає доказів стверджувати про те, що рішення суду не виконане. Ураховуючи те, що відповідача рішенням суду було зобов`язано вирішити питання без вказівки, у який спосіб (позитивно для позивача чи негативно) та те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки розглянуто на сесії Івано-Франківської селищної ради, суд вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає.

Відповідач зазначає, що за змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За обставин, що склалися, державний виконавець не міг діяти інакше та не винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки суд в описаних вище судових рішеннях чітко зазначив про виконання рішення суду у справі № 380/13750/21. Адже ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2024 року, фактично роз`яснено судове рішення та визнано його фактичне виконання.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа пояснень щодо позову або відзиву не подала.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 26 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; залучено Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; витребувано у відповідача всі докази, які слугували підставою для прийняття спірної постанови.

Витребувані докази відповідач подав до суду 04 жовтня 2024 року.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21, яке набрало законної сили 03 грудня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 21 липня 2021 року № 1416, прийняте Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівській області.

Зобов`язано Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

26 січня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 380/13750/21 про зобов`язання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказаний виконавчий лист позивач пред`явив до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

17 лютого 2022 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христина Анатоліївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 68668538 з примусового виконання виконавчого листа від 26 січня 2022 року № 380/13750/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом.

12 травня 2022 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христина Анатоліївна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання судового рішення.

06 червня 2022 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христина Анатоліївна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла боржнику попередження про накладення штрафу подвійному розмірі.

10 серпня 2023 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла боржнику вимогу виконавця.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 380/13750/21 заяви Івано-Франківської селищної ради про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення задоволено повністю; відстрочено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 до події, що станеться раніше: до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або до зміни правового врегулювання щодо можливості безоплатної передачі земельної ділянки.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в справі № 380/13750/21 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні заяви Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 відмовлено повністю.

22 грудня 2023 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення.

06 лютого 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла боржнику вимогу виконавця.

На вказану вимогу Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області своїм листом від 14 лютого 2024 року повідомила державного виконавця про те, що клопотання ОСОБА_1 було розглянуто на LV (п`ятдесят п`ятій) черговій сесії VIII скликання Івано-Франківської селищної ради від 31 січня 2024 року. За результатами голосування рішення не прийняте.

До зазначеного листа боржник додав копію протоколу № 55 LV сесії VIII скликання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району та копію листа від 08 лютого 2024 року № 04-07/384 «Про надання відповіді», яким ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його звернення та неприйняття рішення за результатами голосування.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/13750/21, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за його позовом до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

23 серпня 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 68668538, якою встановила таке:

«Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року зобов`язано Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03.06.2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Листами від 21.03.2022, 21.02.2024 Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області повідомила Відділ про те, що на виконання рішення суду, 29.12.2021 року па XX сесії VIII скликання розглянула питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак рішення про затвердження проекту землеустрою не прийняте через те, що не набрало необхідно кількості голосів депутатів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року з питань встановлення судового контролю, суд зазначив що Івано-Франківську селищну раду Яворівеького району Львівській області рішенням суду було зобов`язано вирішити питання без вказівки у який спосіб (позитивно для позивача чи негативно) та те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки розглянуто на сесії Івано-Франківської селищної ради, суд вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає. Боржник виконав рішення суду, оскільки розглянув на найближчому пленарному засіданні чергової сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак не прийняв з цього приводу позитивного рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2024 рішення суду першої інстанції залишено в силі. Апеляційний суд зазначив суд першої інстанції вірно вважає, що немає доказів стверджувати про те, що рішення суду не виконане.

Враховуючи те, що відповідача рішенням суду було зобов`язано вирішити питання без вказівки у який спосіб (позитивно для позивача чи негативно) та те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки розглянуто на сесії Івано-Франківської селищної ради, суд вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає».

Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановила виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 26 січня 2022 року № 380/13750/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом, закінчити.

Не погоджуючись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, уважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яни Василівни від 23 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 68668538.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою - четвертою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, частинами другою, третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом, а статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

А за змістом пункту першого частини другої статті 18 цього ж Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Такі заходи примусового виконання рішень державний виконавець зобов`язаний здійснювати у спосіб та в порядку, які встановлені не лише Законом України «Про виконавче провадження», а й відповідним виконавчим документом.

Відповідно до пунктів 1, 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з пунктом дев`ятим частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається, зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Суд встановив, що у виконавчому листі Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року № 380/13750/21, на підставі якого державний виконавець 17 лютого 2022 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68668538, зазначено резолютивну частину рішення суду, яка передбачає такий захід примусового виконання зазначеного рішення: зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отож, для закінчення виконавчого провадження № 68668538, стягувачем за яким є позивач, на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець з урахуванням наданих йому цим Законом повноважень зобов`язаний був перевірити наявність фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме з`ясувати, чи: вирішено Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , Львівський окружний адміністративний суд у рішенні від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 зазначив, зокрема таке:

«(…) Частиною третьою ст. 50 Закону № 858-IV передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

Як передбачено у ч. 4 ст. 50 Закону № 858-IV у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою Львівська область, Яворівський район, Івано-Франківська селищна рада (за межами населеного пункту).

Відповідачем, у свою чергу, рішенням № 1416 від 21.07.2021 року відмовлено у задоволенні згаданого клопотання з мотивів невідповідності до ст.50 Закону України «Про землеустрій».

Суд звертає увагу, що селищна рада, приймаючи рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, повинна вказати конкретну причину такої відмови.

При цьому, відповідач у спірному рішенні не зазначив яким саме положенням ст. 50 Закону № 858-IV не відповідає поданий позивачем проект землеустрою.

Наведене не дає можливості суду надати оцінку наявності чи відсутності підстав для затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а відсутність належної мотивації спірного рішення вказує на недотримання відповідачем такого критерію правомірності як обґрунтованість.

Окрім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого клопотання про затвердження проекту землеустрою позивача разом із доданою до нього документацією із землеустрою відповідачем отримано 08.06.2021 року.

Спірне рішення відповідач прийняв 21.07.2021 року.

Відтак, відповідачем, всупереч ч. 9 ст. 118 ЗК України, пропущено двотижневий строк прийняття рішення щодо затвердження чи відмови у затвердженні поданого позивачем проекту із землеустрою.

За таких обставин, суд вважає, що рішення відповідача № 1416 від 21.07.2021 року є протиправним та необґрунтованим.

(…)

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критерію правомірності, передбаченому п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок, суд вважає, що відповідача належить зобов`язати повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням вказаних висновків суду (…)».

Отже, з огляду на правову оцінку, наданому судом у рішенні від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21, боржнику належало повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з прийняттям за результатами його розгляду обґрунтованого рішення.

Утім Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області своїм листом від 14 лютого 2024 року повідомила державного виконавця про те, що клопотання ОСОБА_1 було розглянуто на LV (п`ятдесят п`ятій) черговій сесії VIII скликання Івано-Франківської селищної ради від 31 січня 2024 року. За результатами голосування рішення не прийняте.

Отже, вказаний лист Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 14 лютого 2024 року, а також відсутність у матеріалах виконавчого провадження № 68668538 рішення боржника Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, прийнятого за результатами клопотання позивача про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, безумовно свідчать про повне невиконання боржником судового рішення у справі № 380/13750/21, яке набрало законної сили, чого державний виконавець у розглядуваній ситуації не врахував.

Своєю чергою, у спірній постанові відповідач покликається на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишену без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2024 року з питань встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/13750/21, в якій суд першої інстанції відзначив, а апеляційний суд погодився з ним, що вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає.

У аспекті цього суд відзначає, що ухвала з питань встановлення судового контролю не є процесуальним рішенням суду, яке змінює порядок чи спосіб виконання судового рішення, а викладені у ній висновки, мотиви прийняття чи відхилення тих або інших аргументів сторін, правова оцінка встановлених обставин стосуються виключно вирішення питання наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, що є, до того ж, правом, а не обов`язком суду з огляду на приписи частини першої статті 382 КАС України.

Суд наголошує, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція).

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішенні від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Савіцький проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, є у межах контролю органів влади (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України»).

Ураховуючи вищенаведене, суд підсумовує, що боржник Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 у спосіб, визначений виконавчим документом, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження № 68668538 на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За цих обставин оскаржувана постанова відповідача від 23 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 68668538 не відповідає вимогам пункту першого, третього, п`ятого, шостого частини другої статті 2 КАС України, а тому її належить визнати протиправною та скасувати.

Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема у спосіб визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За змістом частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. М. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (площа Ринок, 1, смт Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область, 81070) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яни Василівни від 23 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 68668538.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 24 жовтня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна