Постанова

від 21.01.2025 по справі 380/19606/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19606/24 пров. № А/857/29241/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Гладкій С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №380/19606/24 за адміністративним позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Івано-Франківська селищну рада Яворівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування постанови ( головуючий суддя першої інстанції - Клименко О.М., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 24.10.2024 р.),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (Позивач/ ОСОБА_2 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Відповідач/Відділ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (Третя особа/Боржник) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 68668538 від 23 серпня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яною Василівною.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 23 серпня 2024 року ВП № 68668538, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яною Василівною (далі також спірна/оскаржувана постанова), є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у ній не вказано жодних обставин, які б свідчили про те, що Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області (боржник) виконала остаточне судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21, яке набрало законної сили 03 грудня 2021 року, відповідно до вимог чинного законодавства. Так, боржник з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 116, частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України не прийняв жодного свого рішення (ні позитивного, ні негативного) на виконання вказаного вище рішення суду у справі № 380/13750/21, хоча з огляду на наведені норми законодавства повинен був це зробити. Отже, на момент прийняття спірної постанови не існувало визначеної приписами пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 не виконане боржником у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яни Василівни від 23 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 68668538. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що судом при розгляд заяви про встановлення судового контролю, досліджувалися матеріали виконавчого провадження № 68668538. В мотивувальній частині ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. зазначено, що боржник виконав рішення, оскільки розглянув на найближчому пленарному засіданні питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак не прийняв позитивного рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2024 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Отже, колегія суддів апеляційного суду перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю та зазначила, що суд першої інстанції правильно вважає, що немає доказів стверджувати про те, що рішення суду не виконане.

Ураховуючи те, що відповідача рішенням суду було зобов`язано вирішити питання без вказівки, у який спосіб (позитивно для позивача чи негативно) та те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки розглянуто на сесії Івано-Франківської селищної ради, суд вважає згадане рішення суду виконаним.

Позивач в даному випадку використав своє право на встановлення судового контролю, однак не розраховував, що ця заява матиме такі наслідки. У виконавця при обставинах, що склалися була відсутня можливість діяти в інший спосіб аніж завершити виконавче провадження та винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В прийнятих судом рішеннях ( в порядку судового контролю), які по часу значно пізніше прийняті від рішення суду про зобов`язання вчинити дії (первісне рішення яке підлягало виконанню) чітко зазначено про виконання рішення суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 фактично роз`яснено судове рішення.

Однак, Львівським окружним адміністративним судом при розгляді позовної зави ОСОБА_1 , до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправною та скасування постанови не враховано висновків зроблених судами.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7 ст. 287 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21, яке набрало законної сили 03 грудня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » від 21 липня 2021 року № 1416, прийняте Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівській області.

Зобов`язано Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

26 січня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 380/13750/21 про зобов`язання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказаний виконавчий лист позивач пред`явив до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

17 лютого 2022 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христина Анатоліївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 68668538 з примусового виконання виконавчого листа від 26 січня 2022 року № 380/13750/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом.

12 травня 2022 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христина Анатоліївна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання судового рішення.

06 червня 2022 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христина Анатоліївна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла боржнику попередження про накладення штрафу подвійному розмірі.

10 серпня 2023 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла боржнику вимогу виконавця.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 380/13750/21 заяви Івано-Франківської селищної ради про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення задоволено повністю; відстрочено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 до події, що станеться раніше: до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або до зміни правового врегулювання щодо можливості безоплатної передачі земельної ділянки.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в справі № 380/13750/21 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні заяви Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 відмовлено повністю.

22 грудня 2023 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення.

06 лютого 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна в рамках виконавчого провадження № 68668538 винесла боржнику вимогу виконавця.

На вказану вимогу Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області своїм листом від 14 лютого 2024 року повідомила державного виконавця про те, що клопотання ОСОБА_1 було розглянуто на LV (п`ятдесят п`ятій) черговій сесії VIII скликання Івано-Франківської селищної ради від 31 січня 2024 року. За результатами голосування рішення не прийняте.

До зазначеного листа боржник додав копію протоколу № 55 LV сесії VIII скликання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району та копію листа від 08 лютого 2024 року № 04-07/384 «Про надання відповіді», яким ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його звернення та неприйняття рішення за результатами голосування.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 380/13750/21, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за його позовом до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

23 серпня 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яна Василівна винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 68668538, якою встановила таке:

«Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року зобов`язано Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03.06.2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Листами від 21.03.2022, 21.02.2024 Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області повідомила Відділ про те, що на виконання рішення суду, 29.12.2021 року па XX сесії VIII скликання розглянула питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак рішення про затвердження проекту землеустрою не прийняте через те, що не набрало необхідно кількості голосів депутатів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року з питань встановлення судового контролю, суд зазначив що Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівській області рішенням суду було зобов`язано вирішити питання без вказівки у який спосіб (позитивно для позивача чи негативно) та те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки розглянуто на сесії Івано-Франківської селищної ради, суд вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає. Боржник виконав рішення суду, оскільки розглянув на найближчому пленарному засіданні чергової сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак не прийняв з цього приводу позитивного рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2024 рішення суду першої інстанції залишено в силі. Апеляційний суд зазначив суд першої інстанції вірно вважає, що немає доказів стверджувати про те, що рішення суду не виконане.

Враховуючи те, що відповідача рішенням суду було зобов`язано вирішити питання без вказівки у який спосіб (позитивно для позивача чи негативно) та те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки розглянуто на сесії Івано-Франківської селищної ради, суд вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає».

Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановила виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 26 січня 2022 року № 380/13750/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом, закінчити.

Не погоджуючись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, уважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що боржник Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 у спосіб, визначений виконавчим документом, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження № 68668538 на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

За змістом пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою - четвертою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, частинами другою, третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом, а статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом ( ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Такі заходи примусового виконання рішень державний виконавець зобов`язаний здійснювати у спосіб та в порядку, які встановлені не лише Законом України «Про виконавче провадження», а й відповідним виконавчим документом.

Відповідно до пунктів 1, 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з пунктом дев`ятим частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк Мар`яни Василівни від 23 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 68668538.

Суд встановив, що у виконавчому листі Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року № 380/13750/21, на підставі якого державний виконавець 17 лютого 2022 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68668538, зазначено резолютивну частину рішення суду, яка передбачає такий захід примусового виконання зазначеного рішення: зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії вирішити питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто для закінчення виконавчого провадження №68668538, стягувачем за яким є позивач, на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець з урахуванням наданих йому цим Законом повноважень зобов`язаний був перевірити наявність фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме з`ясувати, чи: вирішено Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівській області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки 01.03. - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області на підставі поданого ОСОБА_1 клопотання від 03 червня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, з огляду на правову оцінку, наданому судом у рішенні від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21, боржнику належало повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з прийняттям за результатами його розгляду обґрунтованого рішення.

Утім, боржник, Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області своїм листом від 14 лютого 2024 року повідомила державного виконавця про те, що клопотання ОСОБА_1 було розглянуто на LV (п`ятдесят п`ятій) черговій сесії VIII скликання Івано-Франківської селищної ради від 31 січня 2024 року. За результатами голосування рішення не прийняте.

Отже, суд першої інстанції вірно висновував, що вказаний лист Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 14 лютого 2024 року, а також відсутність у матеріалах виконавчого провадження № 68668538 рішення боржника Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, прийнятого за результатами клопотання позивача про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, безумовно свідчать про повне невиконання боржником судового рішення у справі № 380/13750/21, яке набрало законної сили, чого державний виконавець у розглядуваній ситуації не врахував.

Правомірність оскаржуваної постанови апелянт обґрунтовує тим, що в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишеній без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2024 року з питань встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №380/13750/21, суд першої інстанції відзначив, а апеляційний суд погодився з ним, що вважає згадане рішення суду виконаним, а тому встановлювати судовий контроль правових підстав немає.

Відповідно у державного виконавця при обставинах, що склалися була відсутня можливість діяти в інший спосіб аніж завершити виконавче провадження та винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд вважає такі доводи апелянта необґрунтованим з огляду на наступне.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція).

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішенні від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Савіцький проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, є у межах контролю органів влади (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України»).

Як встановлено судом, боржник Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 у спосіб, визначений виконавчим документом.

Тобто, боржник з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 116, частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України не прийняв жодного свого рішення (ні позитивного, ні негативного) на виконання вказаного вище рішення суду у справі № 380/13750/21.

Ураховуючи вищенаведене, суд підсумовує, що боржник Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 380/13750/21 у спосіб, визначений виконавчим документом, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження № 68668538 на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що ухвала з питань встановлення судового контролю не є процесуальним рішенням суду, яке змінює порядок чи спосіб виконання судового рішення, а викладені у ній висновки, мотиви прийняття чи відхилення тих або інших аргументів сторін, правова оцінка встановлених обставин стосуються виключно вирішення питання наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, що є, до того ж, правом, а не обов`язком суду з огляду на приписи частини першої статті 382 КАС України.

Щодо покликання апелянта на норми ч. 4 ст.78 КАС України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Верховний суд у постанові від 20.09.2022 року у справі №1340/4977/18 зазначив, що обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, не мають абсолютного характеру і не можуть сприйматися судами як такі, які неможливо спростувати під час судового розгляду іншої справи. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших адміністративних, цивільних чи господарських справах.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічні висновки також містяться у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 826/6828/17.

Крім цього, відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 68668538 від 23 серпня 2024 року вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №380/19606/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовний текст постанови складено та підписано 17.02.2025 р. у зв`язку із перебуванням судді Гінди О.М. у відпустці з 28.01.2025 р. по 14.02.2025р.; судді Ніколіна В.В. з 06.02.2025 р. по

14.02.2025р.