Рішення

від 22.10.2024 по справі 620/7964/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/7964/24

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лавровської В.І.,

представника позивача Дутки І.М.,

представника відповідача Полегешко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "МІКЛУХА" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Приватного підприємства "МІКЛУХА" (далі також ПП "МІКЛУХА", позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.02.2024 № 2890/ж10/25-01-07-00.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що спірне рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування. Свою позицію мотивує тим, що у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом до нового кредитора переходить право вимоги у повному обсязі, в тому числі, і відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями покладається на нього. Разом з тим, положеннями законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не було врегульовано, які дії повинен був вчинити експортер у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом. Позивач також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.04.2021 (справа № 806/2099/17), від 12.06.2020 (справа № 805/1251/15-а) та від 03.04.2023 (справа № 826/5478/18), в який Верховний Суд зробив висновок про можливу, як правомірну, заміну експортера у зовнішньоекономічному зобов`язанні з переходом права вимоги. У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

24.06.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві зазначає, що за результатами перевірки у спірних правовідносинах у позивача встановлено порушення положень частин 1, 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14 прим. 2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18) у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортній операції згідно контракту №07/02 від 07.02.2023 року, укладеного з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина), у сумі 70 399,93 євро на 25 к. д. (з 21.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 150 244,5 євро на 22 к.д. (з 24.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 90 854,43 євро на 8 к. д. (з 15.09.2023 року по 22.09.2023 року), у сумі 30 854,43 євро на 6 к. д. (з 23.09.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 148 921,5 євро на 32 к. д. (з 28.08.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 50 775,93 євро на 1 к. д. (29.09.2023 року), у сумі 160 177,50 євро на 33 к. д. (з 28.08.2023 року по 29.09.2023 року), у сумі на 102 053,43 євро на 7 к. д. (з 30.09.2023 року по 06.10.2023 року). Вказані обставини слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Вважає, шо при прийнятті спірного рішення діяв на підставі та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

11.09.2024 протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання закрито, розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладений у позові та у заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з доводів, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне підприємство "МІКЛУХА" зареєстровано як юридична особа 31.10.2007, види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, 01.45 Розведення овець і кіз, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується інформацією з ЄДР.

ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "МІКЛУХА" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій з експорту товарів за зовнішньоекономічним договором від 07.02.2023 № 07/02 за період діяльності з 07.02.2023 до 31.12.2023.

За результатами зазначеної перевірки посадовою особою ГУ ДПС у Чернігівській області складено акт від 25.01.2024 за № 1244/ж5/25-01-07-06-01 (далі - Акт перевірки). Зокрема, відповідно до висновків вказаного Акту перевірки встановлено порушення ПП "МІКЛУХА" частин 1 та 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473) з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова НБУ № 18) у частині дотримання встановленого строку розрахунків по експортним операціям згідно договору № 07/02 від 07.02.2023, укладеного з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина), у сумі 70 399,93 євро на 25 к. д., у сумі 150 244,5 євро на 22 к.д., у сумі 90 854,43 євро на 8 к. д., у сумі 30 854,43 євро на 6 к.д., у сумі 148 921,50 євро на 32 к. д., у сумі 50 775,93 євро на 1 к. д., у сумі 160 177,5 євро на 33 к. д., у сумі на 102 053,43 євро на 7 к. д.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2024 за № 2890/ж10/25-01-07-00, яким нараховано ПП "МІКЛУХА" пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1991854,22 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення в подальшому оскаржено ПП "МІКЛУХА" до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якого рішенням від 09.05.2024 за № 13509/6/99-00-06-01-02- 06, скаргу ПП "МІКЛУХА" залишено без задоволення, а податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 21.02.2024 за № 2890/ж10/25-01-07-00 без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом УкраїниПро валюту і валютні операціївід 21.06.2018 року №2473-VIII.

Відповідно до п.3. ч.1ст.1 вказаного Законувалютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Одним із принципів валютного регулювання, передбаченого п.1 ч.1 ст.2 Закону є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає, зокрема право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

Статтею 3 Закону передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗакону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цьогоЗакону, застосовуються положення цьогоЗакону.

Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили.

У разі якщо норма цьогоЗаконучи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цьогоЗакону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.4 вказаного Законувалютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Засоби захисту, які можуть запроваджуватись Національним банком України передбачені ч.1 ст.12 Закону, до них відносяться: 1) обов`язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України; 2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; 3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов`язаних із рухом капіталу; 4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій; 5) резервування коштів за валютними операціями; 6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону УкраїниПро Національний банк України, виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частиною 1 ст.13 Закону встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону УкраїниПро валюту і валютні операціїу разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акту, рахунку (інвойсу) або іншого документу, що засвідчує їх надання.

Згідно з ч.5 ст. 13 Закону УкраїниПро валюту і валютні операціїпорушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5затверджено Положення

про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (даліПоложення№ 5).

Відповідно до п.1 Положення №5 це Положення визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з п. 21 Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п. 22 Положення №5 граничні строки розрахунків, зазначені впункті 21розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбаченийстаттею 20Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"(далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно доабзацу другогочастини першоїстатті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції"(далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

Відповідно до ст.1 Закону УкраїниПро зовнішньоекономічну діяльністьзовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 2 Закону УкраїниПро зовнішньоекономічну діяльністьвизначено, що суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, серед яких зокрема:

- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.

- принцип верховенствазакону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Статтею 5 Закону УкраїниПро зовнішньоекономічну діяльністьпередбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону УкраїниПро валюту і валютні операції.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цимЗаконом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до положень ст.6 Закону УкраїниПро зовнішньоекономічну діяльністьсуб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Суд встановив, що 07.02.2023 між постачальником - ПП «Міклуха» та покупцем - нерезидентом Goodgrain s.r.o (Словаччина) укладено договір №07/02, відповідно до умов якого ПП «Міклуха» здійснено експорт товару (зерна кукурудзи) на загальну суму 586989,90 євро. У свою чергу нерезидент Goodgrain s.r.o (Словаччина) здійснив часткову оплату товару на суму 57246,47 євро.

Також, 18.08.2023 ПП «Міклуха» (Первісний кредитор»), нерезидентом Goodgrain s.r.o (Боржник) та нерезидентом Garnest s.r.o. (Новий Кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 18-08/2023-01 (далі Договір про відступлення права вимоги). За умовами вказаного договору Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає від Первісного кредитора (набуває) права грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника, що виникли за укладеним між ними договором № 07/02 від 07.02.2023 (далі - Основний договір), щодо оплати поставленого Первісним кредитором, проте не оплаченого Боржником товару (зерна кукурудзи) на суму 529743,43 Євро, а також щодо оплати всіх штрафних санкцій, які виникли у зв`язку з невиконанням Боржником умов Основного договору (далі - Права грошової вимоги).

За відступлення (передачу) Первісним кредитором прав грошової вимоги на користь нового кредитора, останній згідно пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги зобов`язується сплатити Первісному кредитору плату за відступлення Прав грошової вимоги у розмірі 529 743,43 Євро в термін до 30.09.2023.

У подальшому, на виконання вимог Договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор здійснив оплату за товар (зерно кукурудзи) на розрахунковий рахунок ПП "МІКЛУХА" № ІІА793808050000000026008806215 (ЕІЖ), відкритий в АТ «Райффайзен банк» МФО 380805, на загальну суму 529 743,43 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 20 534 970, 94 грн. згідно платіжних документів, наведених у додатку № 4 до Акту перевірки, а саме:

- № 3003247309 від 14.09.2023 року на суму 30 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 1 178 022,00 грн;

- № 3003287309 від 14.09.2023 року на суму 30 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 1 178 022,00 грн;

- № 3003254309 від 14.09.2023 року на суму 20 390,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 800 662,29 грн;

- № 3000354309 від 14.09.2023 року на суму 49 400,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 1 939 809,56 грн;

- № 3006227309 від 22.09.2023 року на суму 60 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 2 333 664,00 грн;

- № 3008166309 від 28.09.2023 року на суму 129 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 4 973 027,4 грн;

- № 3008689309 від 29.09.2023 року на суму 108 900,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 4 198 563,27 грн;

- № 3001072310 від 06.10.2023 року на суму 102 053,43 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 3 933 200,42 грн.

Зведені дані щодо експортних операцій ПП "МІКЛУХА" по Основному договору та стан розрахунків ПП "МІКЛУХА" з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина) наведені у додатку № 4 до Акту перевірки.

Вказаними вище обставинами встановлено та підтверджуються Актом перевірки, з яким в цій частині позивач погоджується. Однак позивач не погоджується із оцінкою вказаних обставин, наведених посадовою особою відповідача в цьому ж Акті перевірки, відповідно до яких ПП "МІКЛУХА" не дотримано законодавчо встановленого строку розрахунків по експортній операції згідно договору № 07/02 від 07.02.2023, укладеного з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина), у сумі 70 399,93 євро на 25 к. д. (з 21.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 150 244,5 євро на 22 к.д. (з 24.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 90 854,43 євро на 8 к. д. (з 15.09.2023 року по 22.09.2023 року), у сумі 30 854,43 євро на 6 к. д. (з 23.09.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 148 921,5 євро на 32 к. д. (з 28.08.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 50 775,93 євро на 1 к. д. (29.09.2023 року), у сумі 160 177,50 євро на 33 к. д. (з 28.08.2023 року по 29.09.2023 року), у сумі на 102 053,43 євро на 7 к. д. (з 30.09.2023 року по 06.10.2023 року).

Зокрема, подібні висновки посадовою особою ГУ ДПС у Чернігівській області зроблено з огляду на те, що за її ж переконанням розрахунки по договору № 07/02 від 07.02.2023 з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина) здійснено з урахуванням договору про відступлення права вимоги № 18-08/2023-01 від 18.08.2023, що не узгоджується із наведеними вище обставинами та суперечить відповідним положенням українського законодавства.

Адже, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VШ Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, Правлінням Національного банку України відповідно до статей 6, 7, 71, 15, 28,30, 33, 44, 45, 46, 48, 56, 71 Закону України «Про Національний банк України», статті 99 Конституції України, статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» було прийнято постанову «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» від 02.01.2019 № 5. Пунктом 1 згаданої постанови затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення). Також, пунктом 2 цієї ж постанови визначено, що на час дії Положення інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить Положенню.

Пунктом 21 розділу ІІ «Установлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» Положення визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 (далі Постанова № 18). Зокрема, п. 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022. Крім того, згідно п. 21 Постанови № 18 протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

Отже, наведені норми Положення та Постанови № 18 допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій в частині граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Відтак, з огляду на положення ч.5 ст. 3 Закону № 2473-VIII таку суперечність наведених вище норм слід трактувати в інтересах ПП "МІКЛУХА", чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, норми Положення є спеціальними у сфері здійснення валютних операцій на відміну від норм Постанови № 18, а тому в даному випадку граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мають становити 365 календарних днів, а не 180. Адже, як вже зазначено, Положення прийнято Правлінням Національного банку України у відповідності до статей 6, 7, 71, 15, 28, 30, 33, 44, 45, 46, 48, 56, 71 Закону України «Про Національний банк України», статті 99 Конституції України, статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» та з метою визначення порядку здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту, в той час, коли Постанову № 18 у відповідності до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» та з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи.

В цьому контексті варто зауважити, що згідно із нормами ч. 4 ст. 6 та ч.1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-XII (далі Закон № 959-ХІІ) суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з- поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до п.8 ч.1ст.92 Конституції Україниправові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Цивільний кодекс Україниуст. 3констатує свободу підприємницької діяльності серед загальних засад цивільного законодавства, аГосподарський кодекс Українивизначає її одним із загальних принципів господарювання.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані уст. 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмеженозаконом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 627 та ст.628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 656 ЦК України передбачається, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 зробив висновок щодо застосування норм статей 1, 4 Закону № 185/94-ВР, статей 627, 628, 629 ЦК, частини четвертої статті 6, частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування вищезазначених норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону №185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Ці висновки Верховного Суду цілком застосовні у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки у разі відступленні права вимоги новому кредитору (постанови Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 826/5478/18 та від 11.04.2024 у справі № 802/1905/16-а).

У постановах від 22.04.2021 (справа № 806/2099/17), від 12.06.2020 (справа № 805/1251/15-а) та від 03.04.2023 (справа № 826/5478/18) Верховний Суд зробив висновок про можливу, як правомірну, заміну експортера у зовнішньоекономічному зобов`язанні з переходом права вимоги.

Отже, наведені норми законодавства регулюють порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб.

У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

При цьому суд звертає увагу на те, що жодних обмежень на використання такого способу як відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними операціями законами України не передбачено.

Суд окремо зауважує, що Положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, не містять прямої заборони припинення зобов`язань у разі відступлення права вимоги та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію нормЗаконів України, якими передбачено вільний вибір сторонами форми розрахунків.

Таким чином, сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючи експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків у разі відступлення права вимоги, а також обґрунтовано виходили з того, що таке право не може бути скасоване підзаконними актами.

Суд також зауважує, що відповідно до положеньст.204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановленазакономабо якщо він не визнаний судом недійсним.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом до нового кредитора переходить право вимоги у повному обсязі, в тому числі, і відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями покладається на нього. Разом з тим, положеннями законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не було врегульовано, які дії повинен був вчинити експортер у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом.

Водночас вказані обставини протиправно проігноровані та не прийняті до уваги податковим органом при винесенні оскаржуваного рішення.

В цьому контексті варто також зауважити, що Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі № 420/1538/23 сформулював висновок, відповідно до якого пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України.

Враховуючи зазначений висновок щодо застосування норм права, викладений у згаданій постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 420/1538/23, можна констатувати, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, має адмініструватися контролюючим органом з урахуванням положень Податкового кодексу України (далі ПК України).

Так, відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 111.1.1 п. 111.1. ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується фінансова відповідальність.

Пунктом 112.1 ст. 112 ПК України передбачається, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 ст. 112 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

У постанові від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21 Верховним Судом сформовано правовий підхід щодо застосування положень ПК України, якими визначено вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, зауваживши на тому, що для встановлення наявності вини платника контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Виходячи із сформульованого Верховним Судом у постанові від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21 розуміння вини платника в положеннях ПК України та її доведеності, слід враховувати, що умовами, які визначають вину особи в розумінні ст. 112 ПК України, є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Тобто, саме можливість особи дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Проте, всупереч наведеним положенням податкового законодавства України та висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в Акті перевірки не наведено жодних даних, які б могли вказувати на те, що ПП "МІКЛУХА" в даному випадку діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що виключає його вину у вчиненні правопорушення. В зв`язку із цим, ГУ ДПС у Чернігівській області безпідставно притягнуто ПП "МІКЛУХА" до фінансової відповідальності у вигляді пені, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Крім того, після укладення Договору про відступлення права вимоги ПП "МІКЛУХА", по суті, вибуло зі зобов`язання, передбаченого Основним договором, через що втратило право вимагати сплати коштів за таким Основним договором, а тому не могло забезпечити зарахування коштів на рахунок в межах законодавчо встановлених строків.

Наряду із цим варто також зауважити, що укладення ПП "МІКЛУХА"Договору про відступлення права вимоги не можна розцінювати як спробу уникнути відповідальності, оскільки укладення такого договору не заборонено законодавством та, водночас, забезпечило гарантоване зарахування грошових коштів на рахунок ПП "МІКЛУХА". Крім того, поведінка ПП "МІКЛУХА" в даному випадку не має системного характеру, що також вказує на добросовісність його дій. Зазначене також повністю узгоджується із принципом правомірності рішень платників податків (резидентів), передбаченого положеннями п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України та ч. 5 ст. 3 Закону № 2473-VIII.

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, у той же час відповідачем жодними аргументами не спростовано позицію позивача, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 29877,82 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Взнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.02.2024 № 2890/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства "МІКЛУХА" судовий збір в розмірі 29877,82 грн (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 82 коп), сплачений відповідно до платіжної інструкції від 28.05.2024 № 740.

Позивач: Приватне підприємство "МІКЛУХА" вул. Зарічна, 3А,смт Варва, Чернігівська обл., Прилуцький р-н,17600 код ЄДРПОУ 35390161.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.

Повний текст рішення суду винесено - 30.10.2024.

Суддя І.І. Соломко