Справа № 203/5243/24
Провадження № 4-с/0203/19/2024
УХВАЛА
21 жовтня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого-судді - Іваницької І.В.
за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
ВСТАНОВИВ:
До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», в якій вона просить:
-визнати дії головного державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К.О. про арешт коштів боржника неправомірними;
-скасувати постанову головного державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименка К.О. про арешт коштів боржника від 10.09.2024 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від 13 Державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк».
Подана скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова державного виконавця позбавила її як боржника права на розпорядження заробітною платою, а саме її залишком після звернення стягнення, тобто державним виконавцем фактично звернено стягнення на 100% заробітної плати, що суперечить чинному законодавству.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.
У судове засідання скаржниця не з`явилася, надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Головний державний виконавець Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименко К.О., представник стягувача до суду не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від державного виконавця до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №76007304.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у Селидівському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 76007304 з виконання виконавчого листа № 242/1135/23, виданого Селидівським міським судом Донецької області 10.07.2020.
Постановою про арешт коштів боржника від 10.09.2024 року головним державним виконавцем Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клименком К.О. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 112 602,87 грн.
18 вересня 2024 року боржник ОСОБА_1 звернулася до Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з рахунку НОМЕР_2 , на який вона отримує заробітну плату.
Однак, листом від 29 вересня 2024 року № 23948 Селидівським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено у скасуванні постанови про арешт від 10.09.2024 у виконавчому провадженні № 76007304 з посиланням на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про те, що визначений боржником рахунок належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання. На сьогоднішній день арешт з вказаного рахунку не знято.
З довідки, виданої 13Державним пожежно рятувальнимзагоном Головногоуправління Державноїслужби Україниз надзвичайнихситуацій уДонецькій області 16.09.2024, вбачається, що належні ОСОБА_1 виплати заробітної плати перераховуються на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк». Наявною в матеріалах справи копією довідки АТ «Ощадбанк» підтверджується, що рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , є зарплатним картковим рахунком.
Скаржниця посилається на незаконність дій державного виконавця щодо накладення арешту, оскільки це позбавило її можливості отримувати заробітну плату та засобів для існування.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно дост.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з ч.ч.1-3ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
При цьому, частина перша та друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках, визначених законами, зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з положеннями ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Розмір відрахувань із заробітної плати визначений нормами ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.ч.1, 2ст.128 КЗпП України. Так, загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові (стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільнонебезпечним діянням). Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, передбачене абз.2 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до п.п.1 ч.4 ст.59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20.
За зверненням ОСОБА_1 арешт коштів з рахунку для отримання грошових коштів державним виконавцем знятий не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку що при накладенні арешту на грошові кошти відповідно до постанови від 10.09.2024 державний виконавець за відсутності інформації про наявність на рахунку боржника коштів, на які накладення арешту заборонено законом, діяв правомірно, однак, зважаючи на те, що відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» такий рахунок є рахунком для зарахування заробітної плати, бездіяльність державного виконавця після отримання такої інформації щодо не зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 є неправомірною, такий арешт підлягає зняттю.
Керуючись ст. ст. 48, 59, 68, 70, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавцяСелидівського відділудержавної виконавчоїслужби уПокровському районіДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції КлименкаК.О. щодо не зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Ощадбанк».
Зобов`язати уповноваженого державного виконавця Селидівського відділудержавної виконавчоїслужби уПокровському районіДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції у виконавчому провадженні № 76007304 зняти арешт з коштів ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Ощадбанк», накладений постановою головного державного виконавцяСелидівського відділудержавної виконавчоїслужби уПокровському районіДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції КлименкаК.О. від 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні № 76007304 про арешт коштів боржника.
В іншій частині вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повна ухвала складена 29.10.2024.
Суддя І.В. Іваницька
Суд | Кіровський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2024 |
Оприлюднено | 01.11.2024 |
Номер документу | 122683788 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Кіровський районний суд м.Дніпропетровська
Іваницька І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні