Постанова

від 30.10.2024 по справі 215/1972/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 р. Справа № 215/1972/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 у справі № 215/1972/21

за позовом ОСОБА_1

до Харківської обласної державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з позовом до Харківської обласної державної адміністрації (далі відповідач, ХОДА), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ХОДА, яка виявилася у неналежному застосуванні управлінської функції, у порушенні правового режиму, форми розгляду скарги його скарги від 19.08.2020 і не підкоренню ст. ст. 43, 46, 92 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність ХОДА, яка виявилася у невинесенні за результатами розгляду скарги від 19.08.2020 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно до п.п.18, 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ і ст.ст. 3, 19 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність ХОДА, яка виявилася у ненаданні штатного розкладу департаменту соціального захисту населення, у невжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації, права на отримання належно завірених двох копій скарги від 19.08.2020, запрошення для нього, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його скарги до правової позиції ст. ст. 3, 22 ,ч. 3 ст. 32, 34, 59 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність ХОДА, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи органу державної влади, у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання скарги від 19.08.2020 та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно зі ст. 249 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 та направити справу на новий розгляд.

Крім того, позивач виклав в апеляційній скарзі свої заперечення на ухвали Харківського окружного адміністративного суду, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а саме: ухвалу від 07.05.2024 про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначенням відеоконференції поза межами приміщення суду за участю позивача, та ухвалу від 07.05.2024 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду ґрунтується на хибному неофіційному листі відповідача без печатки, суд хибно надав визначеності управлінській функції відповідача надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 19.08.2020, всупереч правовій формі розгляду в розумінні п.18,19 ч.1 ст.4 КАСУ. При цьому суд не зазначив закон, яким керувався, надаючи таку визначеність. Суд не розглядав інші три вимоги позову, оскільки хибно вважає, що відповідач надав відповідь позивачу, хибно вважаючи неофіційний лист відповідача без печатки дією. Предметом позову є управлінська функція відповідача, але акт управління (рішення) відповідачем не наданий.

Позивач вважає, що суд хибно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду ґрунтується на недопустимих доказах, що призвело до судової помилки і є підставою для скасування рішення, оскільки він не отримав належно завірених двох копій скарги від 19.08.2020, запрошення, документів.

В порушення вимог п.7 ч.4 ст.246 КАСУ, суд не зазначив мотиви, з яких він виходив, дійшовши висновку, що оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача визнана такою, що вчинена згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАСУ.

Крім того, апелянт зазначив, що суд порушив норми процесуального права, відмовивши йому у розгляді справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції та у задоволенні клопотання про витребування доказів у справі.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

27.08.2020 до ХОДА надійшла скарга (запит) ОСОБА_1 від 19.08.2020 ( вх. ОДА № С-6251) в порядку Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію», в якій він просив:

1.Правовим актом забезпечити отримання ним належно оформленої трудової книжки від ТОВ "Скаді РК", яке знаходиться за адресою: 61051, м.Харків, пров Сімферопольський 6, тел. 057- 72-70-84;

2.Надати штатний розклад Департаменту соціального захисту населення з зазначенням тарифних окладів;

3.Надати належно завірену копію з реєстраційної книги з номером, датою прийняття, видачі та отримання ним його трудової книжки;

4. Надати запрошення для нього, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його скарги від 19.08.2020, а після розгляду її, висновки викласти в рішенні, постанові, тобто індивідуальному правовому акті, складеному за підсумком всебічного розгляду питання заяви;

5.Надати копію, належно завірену відомості про отримання ним заробітної плати з 02.02.2015 по 03.03.2015 ;

6.Надати рішення, постанову, наказ тобто правовий акт, який прийнятий після розгляду його скарги від 19.08.2020, а за його відсутності зазначити причини;

7. Надати E-mail та ЄДРПОУ Управління Держпраці Харківської області і ТОВ "Скаді РК";

8.Частково загладити його моральні страждання сумою у 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2102 грн х 1000 = 2102000, 00 грн;

9.Надати і зазначити, які заходи впливу були прийняті Управлінням Держпраці Харківської області до ТОВ "Скаді РК" згідно з порушеннями КЗпП відповідно до його особи;

10.Розпорядженням направити додану його заяву від 18.08.2020 до Управлінням Держпраці Харківської області для розгляду її з додержанням вимог статей 7, 9, 18, 19 ЗУ "Про звернення громадян" і надати її вихідний та вхідний реєстраційні номера , як і заяви від 18.08.2020 до ТОВ "Скаді РК";

11.Надати копії цієї його заяви з реєстраційними номерами ХОДА належно завірену.

23.09.2020 ХОДА надано відповідь ОСОБА_1 листом № С-4763/01-39/43, в якій роз`яснено, що відповідно до положення про Головне управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці), до його основних завдань відноситься реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. ГУ Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Зазначено, що за проханням позивача, його звернення було передано до ГУ Держпраці (листом від 04.09.2020 № C-4763/01-39/43).

У листі-відповіді також зазначено, що за повідомленням ГУ Держпраці, з викладених у зверненні ОСОБА_1 питань у грудні 2015 року проведено захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «Скаді РК». За його результатом ОСОБА_1 була надана відповідь по суті питання листом від 18.12.2015 № C-151/УГЛ/02.03/12-15/2457. Копія цієї відповіді направлена позивачу листом від 15.09.2020 № C-1217/02.03/12-08/9661.

Разом з тим, позивачу було роз`яснено, що у разі незгоди з отриманою відповіддю ГУ Держпраці, він має право звернутись до Державної служби України з питань праці, як вищого органу, якому воно підпорядковане.

Позивачу також повідомлено, що інформацію про реквізити ГУ Держпраці та ТОВ «Скаді РК» можна отримати за допомогою безкоштовного запиту на сайті Міністерства юстиції України.

Щодо надання штатного розкладу Департаменту соціального захисту населення, позивачу повідомлено, що у зверненні не зазначено про департамент якої обласної (міської, районної) державної адміністрації йдеться мова.

Позивача було проінформовано, що схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2018 № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 16).

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд викладених позивачем у зверненні від 19.08.2020 питань в пунктах 1-3, 5, 7, 9 належить до компетенції ГУ Держпраці, яке реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідач, направляючи листом від 04.09.2020 №С-4763/01-39/43 звернення позивача, з метою належного розгляду, до ГУ Держпраці, діяв в межах ЗУ "Про звернення громадян" та з метою повного та всебічного розгляду зазначеного звернення.

Крім того, 23.09.2020 відповідач надав на звернення позивача від 19.08.2020 відповідь №С-4763/01-39/43 на питання викладені позивачем в п. 1-3, 5, 7, 9, тому суд першої інстанції вважає, що в спірних правовідносинах права позивача щодо розгляду його звернення не порушені, оскільки відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

Також суд зазначив, що визначений ЗУ «Про звернення громадян» порядок розгляду звернень громадян із запрошенням до відповідного органу на прохання громадянина передбачений для таких видів звернень як заява та скарга (пропозиція/зауваження не входить до такого переліку). За своїм змістом звернення позивача не є скаргою в розумінні вказаного вище нормативно-правового акту, а отже чинне законодавство України не встановлює обов`язку щодо запрошення та участі заявника, тому порушень прав позивача в цій частині також не відбулось.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд першої інстанції зазначив, що ця справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ч.4 ст.257 КАС України. Спірні правовідносини та предмет доказування у цій справі, на думку суду, не вимагають розгляду справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Оскільки відсутні підстави для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, то суд відмовив і у задоволенні клопотання про призначення відеоконференції за участю позивача.

У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів суд відмовив, оскільки

ОСОБА_1 не було надано доказів того, що ним були вжиті заходи для отримання зазначених доказів самостійно, та (або) причини неможливості отримання цих доказів.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі- Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 18 цього Закону встановлено права громадянина при розгляді заяви чи скарги, зокрема, громадянину гарантується право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Положеннями статті 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення ( ч.3 ст.7 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з Положенням про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015 ( далі- Положення № 340), основними завданнями Управління Держпраці є , в тому числі, реалізація державної політики у сферах охорони праці, гігієни праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пунктом 1 Положення № 340, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області ( далі- Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Голови обласних державних адміністрацій координують діяльність Управлінь Держпраці і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.

Розпорядженням голови ХОДА від 17.07.2020 № 436 (зі змінами) затверджено Регламент ХОДА, який регулює організаційні та процедурні питання діяльності обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 8.2 Регламенту ХОДА звернення розглядаються керівництвом обласної державної адміністрації в порядку, визначеному законодавством України, та згідно з розподілом обов`язків.

Розглянуті керівництвом обласної державної адміністрації письмові звернення передаються до відділу для опрацювання резолюції (доручення) і направлення звернення на розгляд відповідним виконавцям.

Посадові особи, яким доручено розгляд звернення, забезпечують об`єктивне, всебічне і своєчасне виконання наданих доручень згідно з резолюціями керівництва обласної державної адміністрації, керівника апарату обласної державної адміністрації та готують відповіді за результатами розгляду.

Єдино встановленої форми відповіді на звернення громадян чинним законодавством не передбачено. Процедура розгляду звернення та надання відповіді на нього передбачає характерні для неї дії, а саме: об`єктивність, всебічність, своєчасність розгляду, перевірка викладених фактів, прийняття рішення. Об`єктивність розгляду передбачає такі критерії як повнота наданої відповіді, точність, несуперечливість та переконливість інформації, яку містить відповідь.

Повнота наданої відповіді визначається наявністю відомостей, які необхідні та достатні для прийняття рішення. Відповідь на звернення, як правило, складається із трьох частин. У першій зазначається підстава або обґрунтування для складання документа; у другій опис інформації, встановленої в результаті розгляду звернення; у третій висновки, пропозиції, рішення, що прийняті за результатами розгляду звернення громадянина.

В окремих випадках текст відповіді на звернення може містити лише першу та третю частини. Це, як правило, стосується випадків залишення звернення без розгляду або направлення його за належністю. Точність інформації, яку містить відповідь, це насамперед відповідність інформації дійсності. Несуперечливість інформації означає, що її окремі частини не повинні суперечити одна одній. Переконливість - доведеність інформації, яка дозволяє вірити у її достовірність. Текст листа-відповіді оформлюється у вигляді суцільного складного тексту та повинен містити аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно та зрозуміло, без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження.

Інформація, яку містить відповідь, має бути актуальною, тобто відповідати об`єктивним інформаційним потребам заявника. Якщо питання, порушені у зверненні не належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, звернення у строк не більше п`яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до компетенції яких належить вирішення питань, порушених у зверненні, про що обов`язково повідомляється громадянин, який подав звернення.

Аналізуючи звернення позивача від 19.08.2020, адресоване ХОДА, колегією суддів встановлено, що розгляд викладених позивачем у зверненні питань у пунктах 1,3,5,7,9 належить до компетенції ГУ Держпраці, яке реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідач, враховуючи функціональні повноваження та чинне законодавство України, яке регулює трудові відносини, з метою належного розгляду звернення позивача листом від 04.09.2020 №С-4763/01-39/43 надіслав його для розгляду за належністю до Головного управління Держпраці, чим також виконав одну із вимог скарги позивача (п.10 звернення від 19.08.2020).

За повідомленням ГУ Держпраці, з викладених у зверненні ОСОБА_1 питань у грудні 2015 року проведено захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «Скаді РК». За його результатом ОСОБА_1 була надана відповідь по суті питання листом від 18.12.2015 № C-151/УГЛ/02.03/12-15/2457. Копія цієї відповіді направлена позивачу листом від 15.09.2020 № C-1217/02.03/12-08/9661.

В подальшому, листом від 23.09.2020 за № С-4763/01-39/43 ХОДА позивачу надано відповідь за результатами розгляду його звернення. Повідомлено, що ГУ Держпраці з викладених у його зверненні питань у грудні 2015 року проведено захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «Скаді РК», за результатами якого була надана відповідь по суті питання листом від 18.12.2015 № C-151/УГЛ/02.03/12-15/2457, копію якої надіслано позивачу листом від 15.09.2020 № C-1217/02.03/12-08/9661.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що листом від 23.09.2020 № С-4763/01-39/43 відповідачем надана відповідь на питання 1,3,5,7,9, викладені позивачем у зверненні, отже в цій частині права позивача щодо не розгляду його звернення не порушено, відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

Щодо визнання протиправною бездіяльності ХОДА, яка виявилась у ненаданні штатного розкладу департаменту соціального захисту населення із зазначенням тарифних окладів (п.2 звернення від 19.08.2020) колегія суддів зазначає таке.

Під час розгляду позову ОСОБА_1 суд першої інстанції не врахував, що звертаючись до ХОДА, він крім надання відповіді, просив надати йому певну інформацію, а саме: штатний розклад департаменту соціального захисту населення та що ця вимога врегульована Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), який відповідно до частини 1 статті 20 встановлює для надання відповіді п`ять робочих днів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від16.01.2020 у справі №580/1832/16-а зазначив, що у разі якщо звернення, яке подано згідно із Законом № 2939-VI, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 2939-VI та Закону № 393/96-ВР то таке «звернення-запит» повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п`ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

З аналізу наведеного слідує, що публічна інформація це:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Закон №393/96-ВР не регулює питання доступу до інформації, яка відповідає ознакам публічної. Законом №393/96-ВР урегульовано питання практичної реалізації особою наданого їй Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Колегією суддів встановлено, що ХОДА, відповідаючи ОСОБА_1 з питання надання йому штатного розкладу Департаменту соціального захисту населення, у листі від 23.09.2020 зазначила, що у зверненні позивача не зазначено про департамент якої обласної (міської, районної) державної адміністрації йдеться мова.

Враховуючи те, що за структурою ХОДА, яка є у відкритому доступі на офіційному сайті останньої, жодних інших Департаментів не значиться, а звернення адресовано Харківській обласній державній адміністрації, то колегія суддів вважає, що позивач просив надати штатний розклад саме Департаменту соціального захисту населення, що є в структурі ХОДА. Проте даних дій вчинено не було. З урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не надання штатного розкладу Департаменту соціального захисту населення що є в структурі ХОДА..

Крім того, звернення ОСОБА_1 за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 2939-VI та Закону № 393/96-В тому його «звернення-запит» повинно було розглядатися у відповідній частині в порядку та у строки, передбачені відповідними законами, а саме: в частині надання йому штатного розкладу Департаменту соціального захисту населення із зазначенням тарифних окладів, відповідач повинен був розглянути в порядку та у строки, передбачені Законом № 2939-VI, що зроблено не було.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає що позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправною бездіяльності ХОДА, яка виявилась у ненаданні позивачу запрошення з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його скарги (п.4 звернення від 19.08.2020), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.3 Закону 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі ст.19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, суд першої інстанції зазначив про те, що позивача не було запрошено на засідання відповідного органу, оскільки за своїм змістом звернення позивача не є скаргою в розумінні Закону № 393/96-ВР, а чинне законодавство не встановлює обов`язку суб`єкта владних повноважень щодо запрошення та участі заявника на засідання відповідного органу.

Колегія суддів, враховуючи положення абз. 4 ч.1 ст. 19 Закону №393/96-ВР, вважає помилковими дані висновки суду першої інстанції, оскільки на прохання громадянина суб`єкт владних повноважень зобов`язаний запрошувати особу на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що майже всі питання зазначені в скарзі ОСОБА_1 , за виключенням надання штатного розкладу Департаменту соціального захисту населення, належать до компетенції ГУ Держпраці, і відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, з метою належного розгляду звернення позивача листом від 04.09.2020 №С-4763/01-39/43 надіслав звернення для розгляду за належністю до Головного управління Держпраці, що не потребує проведення засідання відповідно органу. Як наслідок права позивача не порушено такими діями. Помилка суду першої інстанції в цій частині не призвела до неправильного вирішення зазначеної позовної вимоги.

Щодо визнання протиправною бездіяльності ХОДА, яка виявилась у ненаданні позивачу належно завірених двох копій його скарги від 19.08.2020 (п.11 звернення від 19.08.2020), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 (далі Інструкція № 348), усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їхнього надходження, а ті, що надійшли у неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп`ютерами, або в журналах. Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою.

Письмові та усні пропозиції, заяви і скарги, подані на особистому прийомі, також підлягають централізованій реєстрації на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп`ютерами, або в журналах.

На вимогу громадянина, який подав звернення до організації, на першому аркуші копії звернення проставляється штамп із зазначенням найменування організації, дати надходження та вхідного номера звернення. Така копія повертається громадянинові.

Аналіз Інструкції дає підстави для висновку, що відповідач на вимогу ОСОБА_1 повинен був на першому аркуші копії його звернення проставити штамп із зазначенням найменування організації, дати надходження та вхідного номера звернення, а копію повернути позивачеві, що зроблено не було та, відповідно, є порушенням прав позивача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправною бездіяльності ХОДА, яка виявилась у невинесенні за результатами розгляду скарги позивача від 19.08.2020 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідача відповідно до п.п.18,19 ч.1 ст.4 КАСУ, ст.ст.3,19 Конституції України (п.6 звернення від 19.08.2020), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.19 ч.1 ст.4 КАСУ індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАСУ нормативно-правовий акт це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Тобто, нормативно-правовий акт регламентує певні правила поведінки, дотримання яких повторюється час від часу, тобто нормативний акт встановлює правила поведінки на тривалий період (місяці, роки). Цією ознакою він відрізняється від індивідуального, який має одноразову дію; дія нормативного акту поширюється на невизначене коло учасників суспільних відносин, натомість індивідуальний акт завжди адресований конкретному суб`єкту фізичній або юридичній особі, видається в інтересах цієї особи, тож має адресність.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає про помилковість позиції позивача, який ототожнює поняття нормативно-правового акту та індивідуального акту.

Судом встановлено, що форма відповіді на звернення позивача у формі листа не суперечить вимогами чинного законодавства та Регламенту ХОДА, який регулює організаційні та процедурні питання діяльності обласної державної адміністрації.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ХОДА, яка виявилась у невинесенні за результатами розгляду його скарги рішення, постанови або правового акту є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог апелянта про вжиття судом заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, відповідно до ст.249 КАСУ колегія суддів зазначає.

Згідно зі ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч.3 ст. 249 КАС України).

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Враховуючи вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що винесення окремої ухвали це право суду, а не обов`язок.

Щодо викладених в апеляції ОСОБА_1 заперечень проти ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, колегія судді зазначає.

В обґрунтування заперечень проти ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначенням відеоконференції, апелянт зазначив, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки у скарзі від 19.08.2020, адресованій ХОДА ним заявлено вимогу про стягнення на його користь моральної шкоди, яка склала 1000 розмірів прожиткового мінімуму.

Згідно з ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 4 статті 257 КАС України визначено перелік адміністративних справ у спорах, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, серед яких зазначено спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зазначає, що предметом цього позову є оскарження бездіяльності відповідача, а не його рішення.

Про стягнення моральної шкоди позивач зазначає у своїй скарзі, адресованій ХОДА 19.08.2020, де просить частково загладити його моральні страждання сумою у 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2102 х 1000 = 2102000 грн.

Натомість вимога про стягнення моральної шкоди відсутня в адміністративному позові ОСОБА_1 до ХОДА, тому посилання позивача на цю вимогу, як на предмет позову є помилковим.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ця справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ч.4 ст.257 КАС України, а також з тим, що спірні правовідносини та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо викладених в апеляції ОСОБА_1 заперечень проти ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у справі, колегія суддів зазначає.

Заперечуючи проти ухвали суду про відмову у витребуванні доказів, апелянт зазначив, що суд протиправно відмовив йому у задоволенні цього клопотання, що є порушенням процесуального порядку та підставою для скасування цієї ухвали.

Згідно з ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч.2 ст.80 КАС України у клопотання про витребування доказів повинно бути зазначено:

1)який доказ витребовується;

2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4)заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Колегією суддів встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 було заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 позивачу було відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки він не вказав обставини, які можуть підтвердити докази або аргументи, які вони можуть спростувати; позивач не надав доказів, що ним було вжито заходи для отримання зазначених доказів самостійно, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

17.04.2024 до суду першої інстанції повторно надійшло клопотання ОСОБА_1 від 09.04.2024 про витребування доказів, у задоволенні якого ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 відмовлено.

В обґрунтування відмови у задоволенні клопотання суд зазначив, що матеріали справи не містять докази відмови суб`єкта владних повноважень у наданні доказів.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 не надав суду доказів вжиття ним заходів для самостійного отримання доказів, не зазначив причини самостійного неотримання цих доказів, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 повністю узгоджується з вимогами Закону.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 215/1972/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилась у ненаданні ОСОБА_1 штатного розкладу Департаменту соціального захисту населення із зазначенням тарифних окладів та визнання протиправною бездіяльності Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилась у ненаданні ОСОБА_1 належно завіреної копії його скарги від 19.08.2020, адресованої Харківській обласній державній адміністрації .

Прийняти постанову, якою в скасованій частині задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилась у ненаданні ОСОБА_1 штатного розкладу Департаменту соціального захисту населення із зазначенням тарифних окладів.

Визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації, яка виявилась у ненаданні ОСОБА_1 копії його скарги від 19.08.2020, адресованої Харківській обласній державній адміністрації із зазначенням на її першому аркуші штампу із найменування організації-адресата, дати надходження скарги та вхідного номера скарги.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 215/1972/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін