Постанова

від 29.10.2024 по справі 160/9455/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9455/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в адміністративній справі №160/9455/24 (головуючий суддя першої інстанції - Голобутовський Р.З.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН АВТО РЕНТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.04.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №039770 від 14 лютого 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №039770 від 14.02.2024 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що під час рейдової перевірки транспортного засобу марки Nissan (легковий), номерний знак НОМЕР_1 , посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог статті 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія необхідних документів для проведення перевезення пасажирів: полісу особистого страхування пасажирів на транспорті, роздруківки даних цифрового тахографа, а також не використання водієм особистої картки водія. Відповідач вважає, що ним за вказаними порушеннями законодавства про автомобільний транспорт правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу з дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН АВТО РЕНТ» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №42978259). Основним видом діяльності є надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.13).

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про автомобільний транспорт» повноваження.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно із направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 11.01.2024 року №000121 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 17.01.2024 року о 00 год. 49 хв. проведено перевірку транспортного засобу марки Nissan (легковий), номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ГРІН АВТО РЕНТ» на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 .

За результатами рейдової перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 17.01.2024 року №038106.

Згідно акту під час перевірки виявлено порушення статей 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутня паперова копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

На підставі акту відповідачем 14.02.2024 року винесено постанову №039770 про застосування до ТОВ «ГРІН АВТО РЕНТ» адміністративно господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн..

Копію вказаної постанови направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано позивачем 21.02.2024 року.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач оскаржив таку постанову до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено належним та допустимими доказами, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів, тобто виступав автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», тому не мав обов`язку мати на час перевірки документи, передбачені статтею 39 Закону №2344-ІІІ.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344).

Порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абз.3 частини першої статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, в силу приписів частини першої статті 60 Закону №2344 відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту несе саме автомобільний перевізник.

Згідно із статтею 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 31 Закону №2344 передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Тобто, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Так, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху - власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Відтак, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2024 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 11.01.2024 року №000121 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом ТОВ «ГРІН АВТО РЕНТ».

В ході проведення перевірки зупинено транспортний засіб марки Nissan н.з. НОМЕР_1 , та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз.3 частини першої перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 39 цього Закону, а саме: відсутня паперова копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу Nissan н.з. НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області складено акт №038106 від 17.01.2024 року.

В акті зазначено, що водій транспортного засобу від підпису та пояснень відмовився.

Внаслідок виявленого порушення відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039770 від 14.02.2024 року, що передбачено абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн..

Спір між сторонами виник внаслідок застосування норм Закону України «Про автомобільний транспорт» оскільки позивач наголошує, що не є автомобільним перевізником.

Разом з тим, позивачем зазначено, що 16.01.2024 року між ТОВ «ГРІН АВТО РЕНТ» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір виконання робіт (надання послуг), згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере, на себе зобов`язання, за завданням Замовника протягом строку дії Договору, виконати роботу (надати послуги) пов`язані з обслуговуванням електромобіля, який належить Замовнику, а Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти результат наданих послуг (робіт) за Актом приймання-передачі та здійснити оплату.

Сторони домовились, що до складу надаваних Виконавцем послуг (робіт), входять: проведення зарядки акумуляторної батареї електромобіля Замовника; доставка/ перевезення електромобіля на станцію технічного обслуговування для проведення технічного обслуговування та/або ремонтних робіт електромобіля Замовника; супровід електромобіля Замовника при проведенні робіт з технічного обслуговування та/або ремонтних робіт; проведення тестування електромобіля Замовника; проведення мийки, прибирання та/або хімічної чистки салону електромобіля Замовника; консультування Замовника або інших осіб щодо роботи електромобіля; додаткові послуги (роботи), які Замовник замовляє (поручає) Виконавцю усно, за допомогою засобів телефонного зв`язку, електронної пошти, інших засобів зв`язку.

Отже, 17.01.2024 року на виконання умов Договору від 16.01.2024 року ОСОБА_1 здійснював доставку та супровід транспортного засобу на станцію технічного обслуговування, а не здійснював пасажирські перевезення.

При цьому, позивач не заперечував факт відсутності під час проведення перевірки паперової копії протоколу перевірки технічного транспортного засобу, в той же час зазначив, що 17.01.2024 року о 00 год. 49 хв. він не виступав автомобільним перевізником, який здійснює перевезення пасажирів, а транспортний засіб використовував для власних потреб без мети отримання прибутку.

З урахуванням зазначеного, саме відповідач по справі мав довести факт здійснення позивачем перевезення пасажирів, та що на момент виявлення правопорушення він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344.

Натомість, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано доказів того, що ТОВ «ГРІН АВТО РЕНТ» 17.01.2024 року о 00 год. 49 хв. надавало послуги з перевезення пасажирів, тобто виступало автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в адміністративній справі №160/9455/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року в адміністративній справі №160/9455/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко