Постанова

від 30.10.2024 по справі 160/9340/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9340/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Коршуна А.О., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року (суддя Савченко А.В.) в справі № 160/9340/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» (далі ТОВ «ТД «Альфатех») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA403070/2024/0000352/2 від 17 січня 2024 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA403070000346U7.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці № UA403070/2024/000035/2 від 17 січня 2024 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга містить виклад обставин прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом позову, та фактично повторює зміст відзиву на позовну заяву.

Доводи апелянта зводяться до неврахування судом першої інстанції, що подані декларантом для митного оформлення документи мали розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, тому у відповідача виник обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом, який став підставою для витребування додаткових документів та для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, адже декларантом крім сертифіката дилера не надано додатково витребуваних документів.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту №TRI-0307 від 03.07.2023 року, укладеному між компанією «Triangle Tyre Co., LTD» (Китай) та ТОВ «Торговий Дім «Альфатех» (Україна).

Сторонами контракту у специфікації №1 від 03.07.2023 також погоджено умови поставки FOB QINGDAO; Відправник/Виробник Triangle Tyre CO., Ltd; Торгівельна марка: TRIANGLE; Загальна вартість: 1095393,70 дол. 100% передплата; Доставка: на протязі 120 днів після оплати; Країна походження: Китай; Місце призначення товару: Україна.

Сторонами контракту у специфікації №4 від 28.08.2023 також погоджено умови поставки FOB QINGDAO; Відправник/Виробник Triangle Tyre CO., Ltd; Торгівельна марка: TRIANGLE; Загальна вартість: 499603,60 дол. 100% передплата; Доставка: на протязі 120 днів після оплати; Країна походження: Китай; Місце призначення товару: Україна.

12 січня 2024 року уповноваженою особою ТОВ «Торговий Дім «Альфатех» агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію №24UA403070000346U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121:

- шина 215/75R17.5-16PR TR689A 135/133L (індекс діаметр - 17.5 ) - 242 шт. навантаження 135/133, індекс швидкості L, посадочний;

- шина 11R22.5-16PR TR657 146/143M (індекс навантаження 146/143, індекс швидкості M, посадочний діаметр - 22.5) - 19шт;

- шина 295/60R22.5-18PR TRD06 150/147K 149/146L (індекс навантаження 150/147, індекс швидкості K, посадочний діаметр - 22.5) - 40 шт.

15.01.2024 р. позивачем отримано повідомлення митниці (ідентифікатор повідомлення c6160d8a-8aa6-47f1-b357-0dd954f35a75), відповідно до якого позивачу необхідно надати за наявності: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги, специфікації, прайслист виробника товару.

У відповідь на дане повідомлення позивачем надано відповідь за вих. №17/01- 2024-3 від 17.01.2024 р., в якому він не погодився з вимогам митного органу, проте надав Dealer certificate (сертифікат дилера) з перекладом, договір №01039-30 від 01.03.2019 р. та повідомив, що надало всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть.

17.01.2024 позивачем отримано рішення №UA403070/2024/000035/2 від 17.01.2024 р. Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA403070000346U7, в якому за результатами опрацювання документів встановлено таке:

- оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.07.2023 № TRI0307. Відповідно до пункту 7 договору умови оплати погоджуються Сторонами на кожну партію окремо, що зазначається у відповідних специфікаціях до договору. Згідно зі специфікацією від 05.07.2023 № 1 оплата здійснюється на підставі 100% передоплати . Подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 04.09.2023 №126 , від 18.09.2023 N129 не підтверджує факт 100% оплати згідно з специфікацією № 1;

- в митній декларації країни відправлення № 420420230000275966 від 05.10.2023 зазначено класифікаційні коди 4011200090, а в поданій до митного оформлення митній декларації 24UA403070000346U7 від 12.01.2024 заявлено класифікаційний код УКТЗЕД 4011209000.

За результатом проведеної консультації з декларантом відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару №1 взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 04.12.2023 №UA204150/2023/000411 (товар - Шини пневматичні гумові нові, всесезонні, для автобусів та вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121,; торговельна марка; виробник - GUIZHOU TYRE CO., LIMITED; умови поставкиSHENZHEN) на рівні 3,01 дол. США/кг., (100,4800 USD/шт).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «ТД «Альфатех» 12 січня 2024 року подано до Тернопільської митниці ЕМД №24UA403070000346U7 з метою здійсненні митного оформлення товару - шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121 (шина 215/75R17.5-16PR TR689A 135/133L (індекс діаметр - 17.5 ) - 242 шт. навантаження 135/133, індекс швидкості L, посадочний; шина 11R22.5-16PR TR657 146/143M (індекс навантаження 146/143, індекс швидкості M, посадочний діаметр - 22.5) 19 шт.; шина 295/60R22.5-18PR TRD06 150/147K 149/146L (індекс навантаження 150/147, індекс швидкості K, посадочний діаметр - 22.5) - 40 шт.), отриманого за контрактом №TRІ-0307, укладеним 03 липня 2023 року між компанією TRIANGLE TYRE CO., LTD, Китай (продавець) та ТОВ «ТД «Альфатех» (покупець).

До митної декларації декларантом з метою підтвердження митної вартості додано наступні документи: пакувальний лист № 12232003985-6/4815-3/5053-2 від 05.10.2023; рахунок-фактура (інвойс) № 12232003985-6/4815-3/5053-2 від 05.10.2023; коносамент № UTRUST23091717 від 08.10.2023; накладна УМВС № 2151336701 від 31.12.2023; декларація про походження товару № 12232003985-6/4815-3/5053-2 від 05.10.2023; некласифікований комерційний документ - специфікація № 5/5 від 05.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 113 від 07.07.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 115 від 20.07.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 116 від 24.07.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 118 від 03.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 126 від 04.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 129 від 18.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 795 від 26.12.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 26.12/23-13 від 26.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 4 від 28.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 1 від 05.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 4 від 28.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № TRI-0307 від 03.07.2023; договір про надання послуг митного брокера № 0101/23 від 01.01.2023; інші некласифіковані документи - комерційна пропозиція №3985-6/4815-3/5053-2 від 04.07.2023; копія митної декларації країни відправлення № 420420230000275966 від 05.10.2023.

Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано сертифікат дилера та лист від 17 січня 2024 року та повідомлено про не надання інших витребуваних документів.

Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000035/2 від 17 січня 2024 року, яким митну вартість визначено за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України на рівні 3,01 дол.США/кг (100,4800 USD/шт.).

В рішенні зазначено, що документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03 липня 2023 року № TRI0307. Відповідно до пункту 7 договору умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію окремо, що зазначається у відповідних специфікаціях до договору. Згідно зі специфікацією від 05 липня 2023 року № 1 оплата здійснюється на підставі 100% передоплати. Подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 04 вересня 2023 року №126, від 18 вересня 2023 року N129 не підтверджує факт 100% оплати згідно зі специфікацією № 1;

2) в митній декларації країни відправлення № 420420230000275966 від 05 жовтня 2023 року зазначено класифікаційні коди 4011200090, а в поданій до митного оформлення митній декларації 24UA403070000346U7 від 12 січня 2024 року заявлено класифікаційний код УКТЗЕД 4011209000.

Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного (резервного) методу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з частинами восьмою дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Виходячи з рішення про коригування митної вартості, документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03 липня 2023 року № TRI0307. Відповідно до пункту 7 договору умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію окремо, що зазначається у відповідних специфікаціях до договору. Згідно зі специфікацією від 05 липня 2023 року № 1 оплата здійснюється на підставі 100% передоплати . Подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 04 вересня 2023 року №126, від 18 вересня 2023 року N129 не підтверджує факт 100% оплати згідно зі специфікацією № 1;

2) в митній декларації країни відправлення № 420420230000275966 від 05 жовтня 2023 року зазначено класифікаційні коди 4011200090, а в поданій до митного оформлення митній декларації 24UA403070000346U7 від 12 січня 2024 року заявлено класифікаційний код УКТЗЕД 4011209000.

Стосовно доводів митного органу про надання до митного оформлення платіжних документів, які підтверджують оплату частини вартості поставленого товару, тоді як за умовами зовнішньоекономічного контракту передбачена оплата 100% вартості товару, суд зазначає, що оплата у розмірі, зазначеному у платіжних дорученнях, жодним чином не вплинула та не могла вплинути на правильність визначення митної вартості товару.

Статтею 53 МК України встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

При цьому за положеннями пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Отже, на вимогу законодавства декларант має підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.

Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано усі необхідні документи, а не здійснення позивачем 100% передплати не свідчить про заниження заявленої митної вартості та не є підставою для коригування митної вартості, адже заявлена митна вартість підтверджена поданими документами, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності містять усі необхідні та належні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З цього питання суд звертає увагу, що Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/4680/16, висловлювався правовий висновок щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Наступним зауваженням митного органу є відмінність кодів УКТЗЕД в митній декларації країни відправлення № № 420420230000275966 від 05 жовтня 2023 року (4011200090) та в поданій до митного оформлення митній декларації (4011209000).

Суд відхиляє такі зауваження митного органу, адже митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість товару, тому відсутні підстави вважати, що невірна інформація про класифікацію за УКТЗЕД товару, яка міститься в митній декларації країни відправлення, призводить до неможливості митному органу перевірити числові значення складових митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.

Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Також апелянтом зазначається про не надання декларантом додатково витребуваних документів.

Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.

Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 березня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості (за резервним методом).

Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами третьою п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митною декларацією, зазначеною у рішенні про коригування митної вартості (МД №UA204150/2023/000411 від 04 грудня 2023 року, де митна вартість становить 3,01 дол.США/кг (100,4800 дол.США/шт.)), є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 МК України, ґрунтується на митній вартості іншого митного оформлення.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року (суддя Савченко А.В.) в справі №160/9340/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в справі № 160/9340/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 30 жовтня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяА.О. Коршун

суддяС.М. Іванов