Постанова

від 30.10.2024 по справі 320/13939/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13939/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорстрой» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2021 №№12677/0714 та 12674/0714.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05 квітня 2024 року позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 30.03.2021 по 13.05.2021 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дорстрой».

Результати перевірки оформлені Актом від 20.05.2021 №7446/10-36-07-15/31660851, у висновках якого зазначено про порушення позивачем:

- підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.2, 168.1.5, 168.1.8 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету ПДФО на загальну суму 557072,56 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 45698,23 грн, за 2018 рік на суму 89775,27 грн, за 2019 рік на суму 332693,77 грн, за 2020 рік на суму 88905,29 грн; неперерахування до бюджету ПДФО на загальну суму 63207,38 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 41293,12 грн, за 2019 рік на суму 21822,45 грн, за 2020 рік на суму 91,81 грн;

- підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 46177,92 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 2633,83 грн, за 2018 рік на суму 4659,82 грн, за 2019 рік на суму 32480,98 грн, за 2020 рік на суму 6403,29 грн; неперерахування до бюджету військового збору на загальну суму 2066,79 грн, в тому числі за 2019 рік 548,44 грн, за 2020 рік 1518,35 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2021:

- №126714/0714 за порушення підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 125235,38 грн, тому числі за податковим зобов`язанням 63207,38 грн та за штрафними санкціями 62028,00 грн.;

- №12677/0714 за порушення підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 та на підставі п.п. 1.3 р.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 6891,26 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 2066,79 грн та за штрафними санкціями 4824,47 грн.

Рішенням ДПС України від 30.09.2021 №22197/6/99-00-06-01-04-06 за результатами розгляду скарги позивача на спірні податкові повідомлення-рішення скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 цього ж пункту визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно п. 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно абз. «а» п. 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

При цьому, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 статті 163 ПК України), а базою оподаткування - є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 статті 164 ПК України).

Згідно п.п. 164.1.2 п. 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.п. 1.2 п. 16№ підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Згідно п.п. 168.1.2 п. 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Приписами пункту 167.1. статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в охоплений перевіркою період позивачем проводились виплати за надані товари (роботи, послуги) фізичним особам-підприємцям з відповідним видом діяльності.

У Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивачем порушено:

-підпункт «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.2, 168.1.5, 168.1.8 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме несвоєчасно перераховано до бюджету ПДФО на загальну суму 557072,56 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 45698,23 грн, за 2018 рік на суму 89775,27 грн, за 2019 рік на суму 332693,77 грн, за 2020 рік на суму 88905,29 грн; неперерахування до бюджету ПДФО на загальну суму 63207,38 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 41293,12 грн, за 2019 рік на суму 21822,45 грн, за 2020 рік на суму 91,81 грн.

- підпункт 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 46177,92 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 2633,83 грн, за 2018 рік на суму 4659,82 грн, за 2019 рік на суму 32480,98 грн, за 2020 рік на суму 6403,29 грн; неперерахування до бюджету військового збору на загальну суму 2066,79 грн, в тому числі за 2019 рік 548,44 грн, за 2020 рік 1518,35 грн.

Результати перевірки своєчасності та повноти перерахування ПДФО і військового збору під час виплати доходів наведені у табличному вигляді в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду даної справи відповідачем не наведено методології здійснених обчислень, з нормативним та фактичним обґрунтуванням.

Контролюючим органом не зафіксовано належним чином в акті перевірки та не обгрунтовано під час судового розгляду справи правомірність висновків щодо несвоєчасної сплати та несплати позивачем податків (ПДФО і військового збору) у межах спірних відносин, не надано розрахунків несвоєчасності сплати та несплати податків із посиланням на документи, за результатами дослідження яких відповідачем такі висновки було зроблено.

У позовній заяві позивач зазначив, що на дату проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору були сплачені у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що матеріалів справи долучено документи бухгалтерського обліку (виписки по рахунках, витяг з електронного кабінету позивача щодо сплати ПДФО, банківські виписки та платіжні доручення), які підтверджують факт перерахування позивачем ПДФО протягом перевіряємого періоду.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що контролюючий орган необґрунтовано визначив суму податкового зобов`язання зі сплати ПДФО та військового збору, безпідставно збільшив суму грошового зобов`язання та застосував штрафні (фінансові) санкції.

Також слід зазначити, що згідно із п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 112.1 ст. 112 ПК України, притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (пункт 115.1 статті 115 ПК України).

Згідно із пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносинах), ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 125-1.2 статті 125-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносинах), встановлено, що ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що стаття 125-1 ПК України не містить положень щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування чи несвоєчасне перерахування податків, наслідком чого є відсутність підстав для застосування означеної статті в частині застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО та військового збору у перевіряємому періоді.

З огляду на викладені обставини у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції визначив вірний спосіб поновлення порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про наявність описки у рішенні Київського окружного адміністративного суду, а саме зазначення у резолютивній частині рішення невірної суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.

Як свідчать матеріали справи, після ухвалення оскаржуваного рішення відповідач звернувся до суду із заявою про виправлення описки у судовому рішенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки у судовому рішенні. Роз`яснено порядок та строки оскарження вказаної ухвали до суду апеляційної інстанції.

Відповідач не скористався правом оскарження ухвали суду та не подав апеляційну скаргу.

Отже колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в цій частині.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області- залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Єгорова