Постанова

від 29.10.2024 по справі 560/13673/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13673/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

29 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося в суд з позовною заявою, в якій просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівнику Житлово - Будівельного кооперативу «Містечко» (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 109, ЄДРПОУ 39398190) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу в сумі 1 039 937,37 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2024 позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без руху. Надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.09.2024 14:00 год.

20.09.2024 від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшло клопотання, в якому позивач не погоджується з позицією суду стосовно пропуску строку звернення до суду із позовною заявою в порядку статті 289-2 КАС України.

Зазначає, що стаття 289-2 КАС України не визначає конкретного строку, протягом якого податковий орган вправі звернутися до суду з позовною заявою з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2024 позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - повернуто позивачеві.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року розгляд справи було призначено у відкритому судовому засіданні на 29.10.2024 року.

29 жовтня 2024 року до суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні, значну заватаженість в роботі, витрачання значних бюджетних коштів.

Суд дослідивши клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В той же час, будь яких належних та достатніх доказів поважності неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача до суду не надано, також, в клопотанні не обґрунтовано підстав необхідності відкладення судового засідання (бажання надати додаткові докази, пояснення, тощо), а відтак доводи клопотання є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 7 ст. 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

При цьому, законодавчо не обмежено кількість представників органу, що дає можливість надати право представляти інтереси іншому представнику за необхідності, питання внутрішньої організації роботи Головного управління ДПС у Хмельницькій області не є поважною підставою неможливості прибуття представника в судове засідання.

Враховуючи вищенаведені обставини, та те, що відповідачу було надано можливість з`явитись до суду для надання свої доводів по справі, останній не скористався таким правом, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області є необґрунтованим, невмотивованим та не підтверджене належними доказами, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Інші сторони в судове засідання не з`явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позов, виходив із того, що позов подано до суду з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Водночас позивачем на виконання вимог ухвали не наведено поважних причин та обставин, які йому об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений строк.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися пропорушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Суд зазначає, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

В даному випадку відповідно до статті 289-2 КАС України підставою для звернення податкового органу до суду з вимогою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника юридичної особи є несплата такою юридичною особою протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 млн. грн.

Як слідує з матеріалів справи, в силу вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України контролюючим органом сформована та надіслана відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань податкова вимога форми "Ю" від 10.05.2023 №0005367-1303-2201, яка повернулась до податкового органу 16.05.2023 з відміткою пошти про відсутність адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням.

В розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення 16.05.2023.

Таким чином, в цьому випадку перебіг 240-денного строку, встановленого п. 87.13 ст. 87 ПК України на сплату суми податкового боргу, розпочався з 00 год 00 хв. 17.05.2023 та закінчився о 24 год. 00 хв. 12.01.2024.

Відтак, у позивача виникли підстави для звернення до суду з цим позовом, починаючи з 12.01.2024, та з цього дня обчислюється тримісячний строк звернення до суду.

Проте, позов подано до суду лише 19.09.2024, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція щодо обчислення строків звернення з позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України викладена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 140/26462/23.

Також частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд наголошує, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Апеляційний суд враховує, що жодних доказів апелянт, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду не надав, а зазначені його доводи в апеляційній скарзі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, який вже подавав позов.

Стосовно посилання апелянта на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №560/10243/24, то судом першої інстанції вірно враховано, що у цій справі суд першої інстанції якраз помилково застосував строк, визначений ст. 283 КАС України.

Натомість, у цій справі суд застосовує загальний процесуальний строк звернення, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, згідно висновків Верховного Суду у Постановах від 02.09.2024 у справі №120/1770/24 та від 12.09.2024 у справі №120/2322/24.

Щодо доводів апелянта про дотримання ним строків звернення до суду, які наведені у клопотанні та апеляційній скарзі, то колегія суддів зазначає, що такі обґрунтовані лише трактуванням положень КАС України та Податкового Кодексу України в частині наявності підстав для застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України, якими є несплата протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень . Натомість, представник позивача трактує вказані норми без їх системної дії, а саме наявності підстави для звернення до суду та відповідного строку на таке звернення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем на виконання вимог ухвали не наведено поважних причин та обставин, які йому об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений строк.

Відтак, апеляційна скарга не містить відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, а тому підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.