ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1760/23 пров. № А/857/19595/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Коць Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеокоференції апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН - ЗАХІД ПЛЮС МБ» та Державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №500/1760/23 за адміністративним позовом Державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича до Міністерства юстиції України, треті особи Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН - ЗАХІД ПЛЮС МБ», Монастириська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Мірінович У.А., час ухвалення 12.13 год. місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 12.07.2024),-
В С Т А Н О В И В:
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи», у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункти 1, 3, 5 Наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 «Про задоволення скарги» в частині рішення про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022; анулювання державному реєстратору Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; покладення обов`язку виконання вимог пункту 3 наказу на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - розглянуто скаргу ТОВ «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022 щодо проведення позивачем державної реєстрації змін до іншого речового права, здійснених щодо 697 земельних ділянок. Наказом Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 «Про задоволення скарги», задоволено скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» та скасовано рішення прийняті державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В., анульовано доступ державному реєстратору Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач вважає, що вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий відповідачем з грубим порушенням порядку розгляду скарги, зокрема в частині отримання пояснень від особи, щодо якої розглядається скарга та строків розгляду таких скарг від суб`єктів господарювання, з огляду на що звернувся із даним позовом в суд.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 3 та 5 Наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17 січня 2023 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції учасниками справи подані апеляційні скарги.
Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та вважає, що при його винесені судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мали значення для справи, вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, без належної оцінки фактичних обставин справи.
Апелянт вважає невірними висновки суду першої інстанції про те, що порушення законодавства у сфері державної реєстрації, допущених державним реєстратором Савкою С.В, які стали підставою для застосування санкції у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі -Державний реєстр прав) не є достатніми для анулювання доступу. Вказує, що 04.01.2023 Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглядалась скарга ТОВ «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 №СК-2753-22 щодо проведення державної реєстрації змін до іншого речового права, здійснених щодо 697 земельних ділянок. Так, згідно з відомостями Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Савкою С.В. проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права (оренди) земельних ділянок, а саме змінено відомості про суб`єкта іншого речового права із скаржника на ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС». Вказана державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди земельних ділянок) сільськогосподарського призначення від 11.01.2021, укладеного між ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» в особі директора ОСОБА_2 , (орендар-продавець) та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» в особі ОСОБА_3 . Також, Колегією встановлено, що оскаржувані рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки такі рішення прийнято державним реєстратором Савкою С.В. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав, у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу від 11.01.2021 не відповідав вимогам, встановленим частиною першою статті 22 Закону № 1952-IV, а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Також вважає, що судом першої інстанції зроблено хибні висновки щодо відсутності негативних наслідків та порушень з боку державного реєстратора Савки С.В., а отже судом вирішено про недостатність підстав для анулювання доступу до державного реєстру прав державному реєстратору ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що зазначені висновки суду є такими, що ставлять під сумнів інститут права власності та права оренди та, окрім цього, судом першої інстанції, не враховано, що державний реєстратор ОСОБА_1 під час вчинення державної реєстрації прав є посадовою особою, яка наділена відповідними функціями і повинна під час їх здійснення діяти лише в межах законодавства, оскільки державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав та має здійснювати свої повноваження лише у межах чинного законодавства.
Щодо необґрунтованих тверджень суду першої інстанції про пропуск Міністерством юстиції строків розгляду скарги та про недотримання порядку розгляду апелянт зазначає, що введення воєнного стану 24.02.2022 року значно вплинуло на роботу Мін`юсту, та унеможливило розгляд скарг у певний період, оскільки існувала загроза життю та здоров`ю працівників Міністерства, у зв`язку з чим було тимчасово припинено розгляд скарг у сфері державної реєстрації та виконання інших завдань, покладених на Міністерство юстиції України відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228.
Колегіальний розгляд скарг у сфері державної реєстрації було відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 №696 «Про внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції».
Крім цього, у зв`язку з тимчасовим припиненням розгляду скарг у сфері державної реєстрації у зв`язку із введенням воєнного стану на території України та відновленням колегіального розгляду в червні 2022 року, у Мін`юсті виникло значне навантаження щодо розгляду скарг. Отже, перевищення строків розгляду скарги зумовлене вищезазначеними обставинами, що об`єктивно не залежали від Відповідача.
Також апелянт вважає невірним висновок суду про те, що позивач був позбавлений можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, зокрема шляхом надання оцінки наданим поясненням, що є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення. Відповідачем було пояснено про помилку, здійснену у пункті 19 висновку Колегії. Той факт, що пояснення державного реєстратора Савки С.В. отримано та долучено до матеріалів скарги, а також опрацьовано Колегією підтверджує лист Міністерства юстиції України № 101453/33.2.1/33-22 від 02.11.2024, який було надіслано Позивачу у відповідь на його пояснення по Скарзі, що міститься в матеріалах справи. Однак помилково в пункті 19 висновку Колегії вказано про те, що пояснення та клопотання не отримано, що є по суті формальністю та не впливає на загальні висновки Колегії та вчинені Позивачем порушення у сфері державної реєстрації прав.
Щодо висновків суду про невмотивованість Наказу №253/5 від 17.01.2023 в частині застосування санкції до державного реєстратора ОСОБА_1 , то апелянт також вважає невірним висновок суду першої інстанції та зазначає, що у висновку Колегії від 04.01.2023 наведені мотиви прийнятого рішення, зокрема відомості про наявність обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність порушень Закону № 1952-ГУ у рішеннях державного реєстратора Савки С.В. щодо 697 земельних ділянок. Відтак, на підставі висновку Колегії від 04.01.2023 прийнято вмотивований та такий що відповідає вимогам законодавства наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги».
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 відмовити повністю.
Третя особа ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення Тернопільського окружного адміністративного суду прийнято частково з порушенням норма матеріального права та судом не повно і не всебічно досліджено всі обставини справи.
Апелянт фактично наводить аналогічні доводи, як і відповідач Міністерство юстиції України. Вказує, що вчиняючи неправомірну державну реєстрацію іншого речового права щодо 697 земельних ділянок, державний реєстратор ОСОБА_1 порушив права 697 власників земельних та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ», в оренді якого перебували вищезазначені земельні ділянки.
Щодо строків розгляду скарги, апелянт зазначає, що заявником - скаржником в даному випадку виступає третя особа ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ», саме скаргу останнього розглядала центральна Колегія Міністерства юстиції України, і з врахуванням норм чинного законодавства, ТОВ не вважає, що його право щодо термінів розгляду скарги порушено.
Також апелянт просить суд врахувати численні позиції Верховного Суду, відповідно до яких порушення процедури не може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень із формальних підстав.
Апелянт вважає, що у висновку Колегії від 04.01.2023 наведені мотиви прийнятого рішення, зокрема відомості про наявність обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність порушень Закону у рішеннях державного реєстратора Савки С.В. щодо 697 земельних ділянок. Відтак, на підставі висновку Колегії від 04.01.2023 прийнято вмотивований та такий, що відповідає вимогам законодавства наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги». З даною позицією погоджується Верховний Суд у постанові від 29.08.2022 у справі №160/4731/20 де зазначає, що «Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства. Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення. Враховуючи, що висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації містить мотиви та обґрунтування прийняття рішення, Суд відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно невмотивованості оскаржуваного наказу».
Щодо обраної санкції, вважає, що санкція, яку відповідно до Закону має право застосовувати Мін`юст є елементом правової норми, що встановлює невигідні наслідки для суб`єктів здійснення реєстраційних дій у разі порушення правил, визначених диспозицією. Саме санкція Мін`юсту є одним із засобів спонукання до додержання норм права. Право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Міністерству юстиції України, йому ж надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийнятті рішення, враховуючи допущені порушення законодавства. Міністерством юстиції при прийнятті рішення дотримано принцип пропорційності, оскільки принцип пропорційності, який є загально правовим принципом, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються, та дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Натомість судом першої інстанції не враховано, що державний реєстратор ОСОБА_1 під час вчинення державної реєстрації прав є посадовою особою, яка наділена відповідними функціями і повинна під час їх здійснення діяти лише в межах законодавства, оскільки державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав та має здійснювати свої повноваження лише у межах чинного законодавства. Також судом не враховано, що вчиняючи неправомірну державну реєстрацію іншого речового права щодо 697 земельних ділянок, державний реєстратор ОСОБА_1 порушив права 697 власників земельних та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ», в оренді якого перебували вищезазначені земельні ділянки. Таким чином, Відповідачем було доведено наявність характеру протиправного порушення, негативні наслідки, що настали для власників земельних ділянок та для орендаря через дії Позивача, що суперечать засадам державної реєстрації та сукупність порушень, зокрема 697 реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна.
Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 500/1760/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги» - відмовити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову незаконним та необґрунтованим.
Апелянт зазначає, що на даний час договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 11.01.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс МБ» (Орендар- Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс» (Орендар-Покупець) є чинним. Жодна із сторін не зверталась до суду із позовом про визнання такого правочину недійсним. Не дотримуючись вимог законодавства та задовольнивши скаргу ТОВ «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022 року, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та фактично привласнив собі повноваження визнавати правочини недійсними, які віднесені до компетенції суду.
Відсутність аналізу суб`єктом владних повноважень всіх обставин у сукупності та прийняття рішення без врахування позиції особи, яка притягується до відповідальності, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення. Позбавлення державного реєстратора, дії якого оскаржуються, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, зокрема шляхом надання оцінки наданим поясненням, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 Наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 в частині рішення про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022, то суд зазначив, що в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки вказаний пункт наказу на переконання суду не порушує прав, свобод, інтересів позивача. Вважає, що даний висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує, що у випадку, якщо в одному акті суб`єкта владних повноважень вирішуються одночасно питання у сфері публічно-правових та приватно-правових відносин, адміністративні суди, вирішуючи спір виключно у частині правомірності акта, що стосується публічно-правової сфери, повинні, у першу чергу, надати оцінку дотриманню суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення; недотримання такої процедури може бути достатньою підставою для скасування тієї частини акта, що стосується публічно-правової сфери. Водночас, з урахуванням завдання та основних засад адміністративного судочинства, адміністративні суди мають перевірити рішення суб`єкта владних повноважень по суті. Таким чином, встановивши допущенні відповідачем порушення суд, крім визнання протиправним та скасування пунктів 3 та 5 Наказу, також зобов`язаний визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023року в частині рішення про задоволення скарги. Враховуючи викладене вважає, що при розгляді скарги, відповідач діяв необґрунтовано, з порушенням принципів рівності та змагальності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень, без перевірки обставин викладених в скарзі, і з необґрунтованим та неспівмірним застосуванням стягнення до позивача у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає до задоволення. Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року у справі № 500/1760/23, в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати пункт 1 Наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17 січня 2023 року.
Відповідачем, Міністерством юстиції України поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, суть якого зводиться до того, що рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №500/1760/23. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги» - відмовити в повному обсязі.
В судових засіданнях апеляційного розгляду справи, позивач свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав наведених у скарзі, скасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційні скарги відповідача та третьої особи просив залишити без задоволення.
Представники відповідача та третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» свої апеляційні скарги підтримали з підстав наведених у скаргах, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 просили відхилити.
Інші учасники справи в судові засідання не з`явились, хоча були повідомлені про дату судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області.
Наказом Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 «Про задоволення скарги» (арк. справи 8-10, том 1), скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022 задоволено (пункт 1 наказу);
скасовано рішення, прийняті державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В. (пункт 2 наказу):
від 14.09.2022 №№64804901, 64804899, 64804898, 64804908, 64804911, 64804923, 64804912, 64804913, 64804916, 64804895, 64804902, 64804897, 64804891, 64804890, 64804917, 64804919, 64804900, 64804904, 64804903, 64804907, 64804921, 64804892, 64804888, 64804896, 64804909,
від 16.09.2022 №№64824709, 64824799, 64825690, 64826079, 64825927, 64825073, 64824539, 64824617, 64826596, 64825472, 64829501, 64829621, 64825862, 64824403, 64824473, 64826705, 64827133, 64827075, 64826242, 64827246, 64829285, 64829330, 64826844, 64826161, 64829168, 64830118, 64827014, 64825134, 64827183, 64826504, 64825788, 64826320, 64824317, 64829560, 64829387, 64829443, 64824912, 64824115, 64824204, 64825589, 64823922, 64824033, 64826945, 64824997, 64829231,
від 17.09.2022 №№ 64838018, 64838003, 64837832, 64837740, 64837771, 64838022, 64836299, 64836312, 64837241, 64837996, 64837752, 64837688, 64836264, 64835318, 64836952, 64838040, 64838041, 64836651, 64837268, 64837763, 64838039, 64836998, 64835255, 64835257, 64836325, 64838038, 64838023, 64836367, 64837991, 64837994, 64837988, 64838042, 64837962, 64837498, 64837493, 64836924, 64836661, 64836680, 64836405, 64836638, 64836705, 64838035, 64838033, 64838031, 64837882, 64836980, 64837294, 64837280, 64837462, 64837438, 64837523, 64836967, 64836975, 64836958, 64837970, 64836458, 64837722, 64837700, 64837705, 64837202, 64837213, 64836287, 64836535, 64838024, 64837692, 64837695, 64837567, 64837561, 64837008, 64837287, 64836334, 64837594, 64835308, 64836355, 64837259, 64838034, 64835219, 64836432, 64835289, 64837876, 64837842, 64837539, 64837717, 64837544, 64836992, 64838030, 64837895, 64837959, 64837781, 64837480, 64835282, 64837572, 64836416, 64835277, 64836609, 64836585, 64836597, 64836275, 64837527, 64837942, 64837946, 64837953, 64837786, 64836490, 64836500, 64837519, 64835238, 64838029, 64835262, 64837585, 64836624, 64836669, 64836694, 64837467, 64837473, 64837309, 64838000, 64838036, 64837230, 64835299, 64836546, 64837939, 64837892, 64837886, 64838017, 64837679, 64837768, 64837299, 64838020, 64837273, 64837502, 64837685, 64836940, 64837747, 64835252, 64835222, 64836570, 64837509, 64837511, 64835270, 64835265, 64836911, 64836724, 64835307, 64838027, 64837729, 64837224, 64837756, 64837552, 64836716, 64837955, 64837671, 64837676, 64837490, 64837972, 64837983, 64838028, 64838025, 64837975, 64838019, 64838021, 64837985, 64836471, 64835295, 64835283, 64835241, 64836560, 64835244, 64835247, 64837838, 64838037, 64837576, 64837476, 64838006, 64838026, 64836523, 64836932, 64837777,
від 18.09.2022 №№64838588, 64838579, 64838533, 64838419, 64838494, 64838484, 64838485, 64838338, 64838487, 64838313, 64838554, 64838552, 64838473, 64838477, 64838336, 64838465, 64838592, 64838549, 64838532, 64838249, 64838568, 64838570, 64838531, 64838575, 64838529, 64838312, 64838530, 64838565, 64838437, 64838449, 64838572, 64838322, 64838318, 64838571, 64838291, 64838308, 64838333, 64838331, 64838310, 64838292, 64838523, 64838556, 64838559, 64838567, 64838315, 648385J8, 64838526, 64838369, 64838373, 64838574, 64838442, 64838444, 64838302, 64838389, 64838495, 64838279, 64838499, 64838282, 64838259, 64838481, 64838535, 64838392, 64838584, 64838589, 64838542, 64838548, 64838471, 64838489, 64838538, 64838323, 64838293, 64838399, 64838401, 64838395, 64838398, 64838467, 64838453, 64838460, 64838582, 64838458, 64838335, 64838326, 64838525, 64838421, 64838274, 64838561, 64838564, 64838564, 64838577, 64838286, 64838518, 64838519, 64838275, 64838273, 64838541, 64838329, 64838327, 64838384, 64838408, 64838520, 64838517, 64838380, 64838581, 64838566, 64838524, 64838540, 64838377, 64838317, 64838297, 64838298, 64838450, 64838417, 64838289, 64838416, 64838412, 64838411, 64838257, 64838260, 64838301, 64838288, 64838414, 64838427, 64838447, 64838436, 64838434, 64838573, 64838393, 64838271, 64838433, 64838591, 64838424, 64838551, 64838265, 64838583, 64838269, 64838280, 64838586, 64838587, 64838337, 64838300, 64838270, 64838262, 64838264, 64838378, 64838365, 64838307, 64838366, 64838305, 64838284,
від 19.09.2022 №№64844876, 64844822, 64843400, 64850117, 64843345, 64841002, 64844751, 64840238, 64844674, 64843541, 64850459, 64851226, 64849827, 64849898, 64847776, 64840872, 64840936, 64851278, 64839856, 64851382, 64851430, 64843605, 64850222, 64840195, 64839751, 64844110, 64844199, 64850753, 64843775, 64840520, 64840085, 64840138, 64848417, 64843471, 64851334, 64840387, 64844938, 64843843, 64839804, 64843987, 64844348, 64846311, 64850814, 64851018, 64851881, 64851113, 64849765, 64848054, 64847966, 64848316, 64848367, 64850059, 64845500, 64851718, 64851169, 64851819, 64851772, 64850869, 64845008, 64840331, 64840729, 64840568, 64840633, 64840683, 64850273, 64846224, 64851674, 64846111, 64846364, 64840802, 64839901, 64839998, 64840478, 64845566, 64843911, 64843274, 64840280, 64839941, 64850537, 64847821, 64846182, 64850342, 64850395, 64847934, 64851061, 64840042, 64840431, 64844047, 64848164, 64849951, 64848262, 64850172, 64848107, 64845411, 64848005, 64848217, 64843210,
від 21.09.2022 №№64871423, 64883543, 64883404, 64871801, 64878939, 64877233, 64871052, 64872619, 64880967, 64876884, 64882384, 64881534, 64880636, 64880759, 64881902, 64883305, 64883275, 64883879, 64883738, 64883234, 64883831, 64883682, 64882814, 64883786, 64871670, 64871735, 64870599, 64871565, 64883509, 64870239, 64870349, 64870377, 64870999, 64870658, 64870732, 64870893, 64883582, 64871103, 64870547, 64882890, 64883717, 64883021, 64883051, 64871610, 64882863, 64883852, 64883195, 64882545, 64882932, 64882988, 64883131, 64870504, 64878754, 64873000, 64878887, 64879032, 64874648, 64877136, 64876005, 64876052, 64880826, 64876747, 64880269, 64874871, 64882437, 64880178, 64880224, 64880918, 64876993, 64882487, 64881578, 64876939, 64881445, 64880686, 64873551, 64874293, 64880723, 64881945, 64881980, 64881491, 64876504, 64878836, 64881358, 64875365, 64880446, 64873693, 64873616, 64873441, 64881257, 64881716, 64875730, 64873742, 64872704, 64873806, 64873389, 64879542, 64879170, 64874113, 64876205, 64880541, 64877083, 64879710, 64880322, 64879629, 64883814, 64874248, 64880500, 64881833, 64881873, 64881763, 64879117, 64877364, 64880017, 64876142, 64880121, 64875919, 64871259, 64883769, 64874368, 64878709, 64875859, 64877040, 64878794, 64875450, 64873282, 64878575, 64878612, 64874728, 64881623, 64879760, 64876783, 64876685, 64874182, 64873331, 64879586, 64877412, 64877520, 64872959, 64879832, 64881789, 64874825, 64873869, 64873918, 64882024, 64882121, 64874430, 64880595, 64879335, 64879489, 64875524, 64875625, 64882175, 64881304, 64880864, 64879890, 64879970, 64882228, 64844270, 64849723, 64876365, 64877289, 64876266, 64871196, 64881406, 64871304, 64883344, 64883469, 64870303, 64871485, 64870408, 64870438, 64872350, 64871150, 64883610, 64876624, 64877173, 64873050, 64880372, 64883094, 64872779, 64872844, 64881673, 64874938, 64878657, 64871888, 64871981, 64882073, 64882264,
від 22.09.2022 №№64897144, 64897497, 64897406, 64900613, 64898141, 64898078, 64898031, 64897341, 64897566, 64898682, 64900963;
анульовано доступ державному реєстратору Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 3 наказу).
Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству (пункт 4 наказу), а виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (пункт 5 наказу).
Підставою для винесення вказаного наказу став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.01.2023 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 за №СК-2753-22.
Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» звернулось до Міністерства юстиції України із скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В., у якій зазначено, що протягом вересня 2022 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 було проведено 697 реєстраційних дій, які полягали в реєстрації змін до речового права оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: зміні орендаря земельних ділянок з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» (код за ЄДРПОУ 43522220) (скаржник) на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 42065128). Вказало, що усі 697 реєстраційних дій проведено одним і тим же реєстратором та є за своєю суттю є однотипними (фактично аналогічними) оскільки: територіальне розміщення усіх земельних ділянок - Тернопільська область, суб`єктний склад учасників переходу речового права оренди - ТзОВ «АГРОЛАН- ЗАХІД ПЛЮС МБ» та ТзОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», а підстава для державної реєстрації змін до речового права є один і той самий договір, а саме: Договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 11.01.2021, укладений між ТзОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» (скаржник) та ТзОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС»). У скарзі зазначено, що державним реєстратором під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав не було досліджено всі умови договорів оренди земельних ділянок, укладених між орендодавцями та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», що містились у відомостях Державного реєстру прав, і не зауважено на необхідність долучення до договору купівлі-продажу від 11.01.2021 згоди орендодавців на укладення правочину щодо земельних ділянок (арк. справи 103-112, том 2).
Позивач подав до Міністерства юстиції України пояснення від 31.10.2022 по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 за №СК-2753-22 (арк. справи 155, 156, 157-158, том 1).
Міністерство юстиції України листом «Щодо розгляду скарги» від 02.11.2022 повідомило позивача про те, що його лист від 31.10.2022 (вх. № СК-3016-22 від 01.11.2022) розглянуто і повідомлено, що пояснення по суті скарги отримані та долучені до матеріалів зазначеної скарги (арк. справи 163, том 1).
03.11.2022 відбулось засідання Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) щодо розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 за №СК-2753-22, за результатом проведення якого складено висновок від 03.11.2022 (арк. справи 164 - 170, том 1).
Дорученням Міністерства юстиції України №420/1/48-22 від 16.12.2022 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 за №СК-2753-22, розглянуту на засіданні Колегії 03.11.2022, повернуто для організації повторного розгляду з підстав того, що Колегією не було досліджено всіх обставин скарги та не проаналізовано договори оренди, внаслідок чого не в повній мірі обґрунтовано рекомендоване рішення (арк. справи 171, том 1).
04.01.2023 відбулось повторне засідання Колегії щодо розгляду зазначеної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» на 697 рішень, прийнятих державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В. щодо земельних ділянок, з кадастровими номерами згідно переліку, яка висновком від 04.01.2023 рекомендувала скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022 задовольнити, скасувати вказані рішення, прийняті державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В. згідно переліку та анулювати йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк. справи 11-24, том 1).
У вказаному висновку Колегія зазначила, що згідно з відомостями Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Савкою С.В. проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права (оренди) земельних ділянок, а саме: змінено відомості про суб`єкта іншого речового права із скаржника на ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС». Вказана державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди земельних ділянок) сільськогосподарського призначення від 11.01.2021 (далі - договір купівлі-продажу від 11.01.2021), укладеного між ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» в особі директора ОСОБА_2 , (орендар-продавець) та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» в особі ОСОБА_3 . Колегією встановлено, що оскаржувані рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки такі рішення прийнято державним реєстратором Савкою С.В. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу від 11.01.2021 не відповідав вимогам, встановленим частиною першою статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Спеціальним законодавством, яке регулює сферу орендних відносин, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» в редакціях, що діяли на момент укладення договору від 11.01.2021, а також договорами оренди землі, укладеними із власниками земельних ділянок взагалі неунормовано та не наділено орендаря земельної ділянки правом продажу належного йому речового права у вигляді оренди. Колегія встановила, що умовами договорів оренди не було передбачено можливість продажу права оренди, та передавати земельні ділянки в суборенду, ані за згодою власника, ані без неї. Вказано, що сторони договору від 11.01.2021 фактично та юридично вирішили питання щодо взаємних прав та обов`язків у відносинах з особами (власниками земельних ділянок), які не були стороною цього договору, тобто без їх участі та волевиявлення. За наведених обставин Колегією зроблено висновок про те, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті державним реєстратором ОСОБА_1 з грубими порушеннями вимог статей 10, 18, 22, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Щодо розгляду вказаної скарги Колегія вказала, що під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, за 15 днів (дата публікації оголошення 18.10.2022) до дня засідання колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги та додатково повідомлено зазначену інформацію скаржнику, державному реєстратору ОСОБА_1 засобами електронної пошти. Абзацом п`ятим пункту 10 Порядку №1128 регламентовано, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Пунктом 12 Порядку №1128 передбачено, що заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються Колегією до розгляду. Вказано, що заяви, пояснення та клопотання по суті скарги від заінтересованих осіб до Мін`юсту не надходили, відтак, Колегія дійшла висновку про можливість реалізації своїх повноважень у сфері державної реєстрації прав та зазначила про встановлення нею факту прийняття державним реєстратором ОСОБА_1 неправомірних рішень, які призвели до порушення прав скаржника, що є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді анулювання йому доступу до Державного реєстру прав.
Вважаючи пункти 1, 3 та 5 та наказу Міністерства юстиції №253/5 від 17.01.2023 «Про задоволення скарги», які прийнято на підставі вказаного висновку Колегії від 04.01.2023, протиправними, - позивач звернувся із даним позовом в суд.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що рішення за результатами розгляду скарги товариства прийнято Колегією 04.01.2023 (85 календарних днів з дня реєстрації скарги), а наказ про анулювання доступу державного реєстратора до реєстру - 17.01.2023 (98 календарних днів), що свідчить про суттєве порушення відповідачем приписів статті 37 Закону №1952-IV, відповідачем здійснено розгляд скарги з порушенням визначеного статтею строку (45 днів), що впливає, зокрема, і на права позивача. Ураховуючи, що повторний розгляд скарги від 04.01.2023 відбувався зі значним порушенням строків встановлених законом, то вказане свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду відповідної скарги, що на переконання суду є достатньою підставою для скасування тієї частини оскаржуваного наказу відповідача, що стосується публічно-правової сфери.
Також суд першої інстанції висновував, що зі змісту висновку Колегії від 04.01.2023 за результатом повторного розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, він не містить мотивів та обґрунтування прийняття рішення стосовно умислу дій позивача, обставини його вчинення і поведінку суб`єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, кількості прийняття державним реєстратором заяв та його завантаженості, чи притягувався до відповідальності позивач, також принципам законності, справедливості, індивідуальності, а тому визначаючи вид відповідальності та встановлюючи анулювання у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу відповідальності. Не зазначення відповідачем вказаного в спірному наказі свідчить про те, що спірний наказ прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції в цій частині невірними та зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія якого відповідно до статті 1 поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення про Мін`юст), затвердженого постановою Уряду від 02.07.2014 №228, встановлено, що Міністерство України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Пунктом 10 Положення про Мін`юст, Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Частиною першою статті 7 Закону №1952-IV передбачено, що Міністерство юстиції України, зокрема, розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Згідно частини першої статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав ( ч. 3 статті 37 Закону №1952-IV).
На виконання вказаної норми Закону №1952-IV, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - Порядок №1128).
Порядок №1128 визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.
Щодо порушень законодавства у сфері державної реєстрації, допущених державним реєстратором Савкою С.В.
Як уже зазначалось вище, 04.01.2023 Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглядалась скарга ТОВ «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 №СК-2753-22 щодо проведення державної реєстрації змін до іншого речового права, здійснених щодо 697 земельних ділянок. Згідно з відомостями Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Савкою С.В. проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права (оренди) земельних ділянок, а саме змінено відомості про суб`єкта іншого речового права із скаржника на ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС». Вказана державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди земельних ділянок) сільськогосподарського призначення від 11.01.2021, укладеного між ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» в особі директора ОСОБА_2 , (орендар-продавець) та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» в особі ОСОБА_3 . Також, Колегією встановлено, що оскаржувані рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки такі рішення прийнято державним реєстратором Савкою С.В. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав, у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу від 11.01.2021 не відповідав вимогам, встановленим частиною першою статті 22 Закону №1952-IV, а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав (частина перша статті 3 Закону №1952-ГУ).
Пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону №1952-ГУ визначено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Тобто, перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 Закону № 1952-ГУ).
Законом встановлено, що державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-ГУ).
Згідно з пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядку № 1127.
Відповідно до змісту пункту 28 (права орендаря) договорів оренди землі, що містяться в Державному реєстрі прав, Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього Договору; одержувати продукцію і доходи; за письмовою згодою орендодавця, обмінювати земельну ділянку на період дії цього договору, передати земельну ділянку або її частину в суборенду без змін цільового призначення, здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (частина шоста статті 93 ЗК України).
Так, відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в редакції, чинній на момент укладення вказаного вище Договорувід 11.01.2021, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 374 ЦК України визначено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Статтею 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно. Так, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Договору від 11.01.2021 «Орендар-Продавець, якому належить право користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених в пункту 1.2. цього Договору, продав (відчужив), а Орендар- Покупець, на користь якого здійснюється продаж (відчуження) права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, придбав (купив, набув) право користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених в пункті 1.2. цього Договору».
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
Частинами першою та третьою статті 411 ЦК України визначено, що землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. Землекористувач зобов`язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.
Натомість, між власниками земельних ділянок та орендарем було укладено договори оренди, а отже законодавством та договорами оренди передбачено саме укладення договору суборенди земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону про оренду).
Згідно частини першої статті 8 Закону про оренду, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Отже, законодавством було передбачено вимогу про згоду орендодавця (власника земельної ділянки) на передачу орендованої земельної ділянки іншій особі.
Крім того, спеціальним законодавством, яке регулює сферу орендних відносин, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» в редакціях, що діяли на момент укладення Договору від 11.01.2021, а також договорами оренди землі, укладеними із власниками земельних ділянок взагалі неунормовано та не наділено орендаря земельних ділянок правом продажу належного йому речового права у вигляді оренди.
Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами відповідача та третьої особи, що Договір від 11.01.2021 року укладено без урахувань вимог чинного законодавства, що діяли на момент його укладення.
Разом з тим, як чинним законодавством станом на 11.01.2021, так і договорами оренди було передбачено виключний випадок передачі права оренди на користь третіх осіб, зокрема, засобом укладення договору суборенди земельної ділянки. Зокрема, відповідно до пункту 28 договорів оренди, орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору за письмовою згодою орендодавця обмінювати орендовану та передавати в суборенду земельну ділянку на період дії такого договору.
Наведені вище норми законодавства та встановлені обставини справи, дають підстави для висновку, що умовами договорів оренди від 11.01.2021 не було передбачено можливість продажу права оренди, та передавати земельні ділянки в суборенду, ані за згодою власника, ані без неї.
Крім того, як вірно вказує Міністерство юстиції України, сторони договору від 11.01.2021 фактично та юридично вирішили питання щодо взаємних прав та обов`язків у відносинах з особами (власниками земельних ділянок), які не були стороною цього договору, тобто без їх участі та волевиявлення.
Як уже зазначалось судом вище, державна реєстрація прав проводиться на підставі Закону №1952-IV та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 18 Закону №1952-IV до порядку державної реєстрація віднесено перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).
У разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, а також якщо подані документи, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, це є підставами для відмови у державній реєстрації прав (пункти 3, 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV).
Частиною другою статті 24 Закону №1952-IV встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Отже, Колегією вірно встановлено, що оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором ОСОБА_1 , не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, оскільки їх прийнято за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, а відповідна державна реєстрація проведена з порушенням законодавства та правомірно прийнято наказ № 253/5 від 17.01.2023 «Про задоволення скарги».
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд погоджується із доводами Міністерства юстиції України та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» і висновує, що у державного реєстратора Савки С.В. були відсутні правові підстави для прийняття рішень про зміни до іншого речового права, здійснених щодо 697 земельних ділянок, оскільки вони прийняті з порушенням вимог, визначених статтями 10, 18, 22, 24 Закону №1952-IV, та державним реєстратором Савкою С.В. не було належним чином досліджено всі умови договорів оренди земельних ділянок, укладених між орендодавцями та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ», що містились у відомостях Державного реєстру прав, а саме не перевірено відповідність Договору від 11.01.2021 вимогам чинного законодавства на момент його укладення, і не зауважено на необхідність долучення до договору купівлі-продажу від 11.01.2021 згоди орендодавців на укладення правочину щодо земельних ділянок, оскільки в договорах оренди містилися норми щодо погодження власників.
Що стосується доводів позивача про те, що Міністерство юстиції України фактично визнало правочин, на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав, нечинним, та таким чином Відповідач вийшов за межі своїх повноважень, то апеляційний суд вважає такі безпідставними та невірними з огляду на наступне.
Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІУ (далі - Закон №1952-ІУ) визначено повноваження Міністерства юстиції України, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Порядок №1128 визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.
Як уже зазначалось вище, Колегією встановлено, що оскаржувані рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки такі рішення прийнято державним реєстратором ОСОБА_1 за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав, у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу від 11.01.2021 не відповідав вимогам, встановленим частиною першою статті 22 Закону №1952-IV, а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Однією із загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.
Законом №1952-IV визначено, що державний реєстратор здійснює перевірку документів на наявність підстав, прийняття відповідних рішень, що відповідно є одним з етапів державної реєстрації речових грав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4 частини 1 першої статті 24 Закону №1952-ІУ).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, державним реєстратором Савкою С.В. не було належним чином досліджено всі умови договорів оренди земельних ділянок, що містились у відомостях Державного реєстру прав; не перевірено відповідність Договору від 11.01.2021 вимогам чинного законодавства, оскільки зазначений договір було укладено всупереч нормам нормативно-правових актів, що діяли на момент його укладення, і не зауважено на необхідність долучення до договору купівлі-продажу від 11.01.2021 згоди орендодавців на укладення правочину щодо земельних ділянок, оскільки в договорах оренди містилися норми щодо погодження власників.
Отже, Колегією в межах повноважень встановлено порушення саме у сфері державної реєстрації прав, вчинені з боку державного реєстратора Савки С.В., у зв`язку із тим, що оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Савкою С.В., не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, оскільки їх прийнято за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, а відповідна державна реєстрація проведена з порушенням законодавства.
Таким чином, Міністерство юстиції України не визнало правочин недійсним та Відповідач не вийшов за межі своїх повноважень, оскільки здійснив перевірку рішень відповідача на відповідність законодавства у сфері державної реєстрації, за наслідками якої прийняв рішення.
Щодо порушення строків розгляду скарги.
Суд першої інстанції висновував, що «враховуючі, що повторний розгляд скарги від 04.01.2023 відбувся із значним порушенням строків, встановлених законом, то вказане свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду відповідної скарги, що на переконання суду є достатньою підставою для скасування тієї частини оскаржуваного наказу відповідача, що стосується публічно-правової сфери...». Крім цього, суд зазначив, що «…вже з квітня 2022 року в місті Києві не снувало безпосередньої загрози життю та здоров`ю для працівників Міністерства юстиції України, а тому Колегія мала б здійснювати розгляд скарг у сфері державної реєстрації в межах встановлених законом строків, не дивлячись на введення в Україні воєнного стану...». Отже, аналізуючи вказане положення законодавства суд першої інстанції врахував, що як на дату звернення зі скаргою так і прийняття спірного рішення, визначено граничний строк для вирішення питань, порушених у скарзі - 45 днів.
Проте, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції в цій частині необґрунтованими та висновує наступне.
Відповідач, Міністерство юстиції України, у відзиві на позовну заяву вказувало, що введення воєнного стану 24.02.2022 року значно вплинуло на роботу Мін`юсту, та унеможливило розгляд скарг у певний період, оскільки існувала загроза життю та здоров`ю працівників Міністерства, у зв`язку з чим було тимчасово припинено розгляд скарг у сфері державної реєстрації та виконання інших завдань, покладених на Міністерство юстиції України відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228.
Колегіальний розгляд скарг у сфері державної реєстрації було відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 № 696 «Про внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції».
Відповідач також зазначає, що існуюча затримка в розгляді скарг відбувалася у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, повсякденних сигналів сповіщення про «повітряну тривогу» та відключенням електричної енергії на всій території України, що не залежало від дій Міністерства юстиції, а лише від впливу зовнішніх факторів в режимі підвищеного навантаження з огляду на велику кількість скарг у сфері державної реєстрації, які надходять, що впливає на строки їх розгляду у вищезазначених умовах.
Апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що перевищення строків розгляду скарги зумовлене вищезазначеними обставинами, що об`єктивно не залежали від Відповідача та вказані обставини зумовили перевищення строків розгляду скарги внаслідок значного навантаження та великої кількості скарг, які перебувають на розгляді в Міністерстві юстиції України.
Крім цього, апеляційний суд вказує на наступне. Дотримання встановлених Законом строків надання відповіді на звернення в умовах воєнного або надзвичайного стану може бути ускладненим з огляду на певні об`єктивні чинники та необхідність здійснення заходів правового режиму воєнного стану, визначених у статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Рекомендації суб`єктам владних повноважень: налагодити дистанційний розгляд звернень громадян; за можливості продовжити строк розгляду наявних звернень громадян (що не стосуються захисту прав на життя, здоров`я, свободу, безпеку) до 45 днів; створити за необхідності допоміжну електронну пошту (на період дії правового режиму військового стану) для прийому звернень громадян, на захищених поштових сервісах, на випадок втрати доступу до офіційної електронної поштової скриньки; провести відповідне інформування громадян на офіційних веб-сайті та соцмережах; оприлюднити на офіційних веб-сайті та соцмережах інформаційне повідомлення щодо можливої тимчасової затримки в розгляді окремих звернень, у зв`язку із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану; надавати усні відповіді на звернення в тих випадках, де це можливо. Рекомендації щодо роботи в умовах воєнного стану: засобами телефонного зв`язку (за можливості через телефони гарячої лінії) надавати громадянам відповіді на питання, вирішення яких належить до компетенції установи, а також суспільно-важливу інформацію; через офіційні веб-сайти, соцмережі забезпечувати надання інформації, що стосується життя, здоров`я, свободи та безпеки (наприклад, про безпечні маршрути евакуації, надання медичної допомоги, забезпечення гуманітарною допомогою тощо); забезпечити своєчасне оприлюднення достовірної та точної іншої суспільно - важливої інформації (наприклад, про стан довкілля, аварії, катастрофи та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян) на офіційних веб-сторінках розпорядника та у соцмережах; при наданні інформації у відповідь на запит обирати найбільш прийнятний спосіб, наприклад через електронну пошту, а у випадку надання запитуваної інформації у друкованому вигляді розглянути питання щодо можливості в умовах воєнного стану звільнення запитувача від оплати відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк; у разі неможливості надати відповідь на запит користуватись інструментом відстрочки у задоволенні запитів, що передбачено положеннями частини шостої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Також ураховано внесені зміни до ч.5 ст.37 Закону №1952-IV, а саме закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.
Водночас апеляційний суд погоджується із доводами ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» про те, що заявником, а саме скаржником в даному випадку виступає третя особа ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ», скаргу якого розглядала центральна Колегія Міністерства юстиції України, тому порушення строків розгляду скарги жодним чином не порушує і не може порушувати права державного реєстратора ОСОБА_1 .
Ба більше, навіть ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» не вважає, що його право щодо термінів розгляду скарги порушено, про що останнє вказує як у апеляційній скарзі, так і в представник апелянта у своїх поясненнях в судовому засіданні.
Щодо участі державного реєстратора Савки С.В. у розгляді скарги.
З матеріалів справи слідує, що пояснення державного реєстратора Савки С.В. отримано та долучено до матеріалів скарги, а також опрацьовано Колегією, що підтверджується листом Міністерства юстиції України №101453/33.2.1/33-22 від 02.11.2024, який було надіслано Позивачу у відповідь на його пояснення по Скарзі, що міститься в матеріалах справи.
Наведеними обставинами Мін`юст пояснив помилку/описку у пункті 19 висновку Колегії, тому висновки суду першої інстанції про те, що позивач був позбавлений можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, зокрема шляхом надання оцінки наданим поясненням, що відповідно є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення є необґрунтованим, безпідставним та суперечить встановленим обставинам справи.
Крім того, про долучення пояснень до матеріалів скарги і помилку у Висновку Колегії свідчить також той факт, що клопотання та пояснення Позивача, а також лист Міністерства юстиції України було долучено до матеріалів справи, зокрема із відзивом на позовну заяву, що витребовувались у Відповідача на підставі ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо порушення процедури прийняття акту, яка не повинна породжувати правових наслідків його правомірності.
Так, зокрема у постанові від 18.01.2023 у справі №826/10888/18 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що в певних випадках, коли йдеться про процедурні порушення, які є суто формальні, то вони взагалі не впливають на правомірність акта. Порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. В контексті викладеного, вважаємо за необхідне наголосити на наступному. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Отже, в певних випадках, коли йдеться про процедурні порушення, які є суто формальні, то вони взагалі не впливають на правомірність акта. Порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Тобто, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду.
Щодо обґрунтованості оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 «Про задоволення скарги» в частині рішення про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022.
Суд першої інстанції висновував, що зі змісту висновку Колегії від 04.01.2023 за результатом повторного розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, такий не містить мотивів та обґрунтування прийняття рішення стосовно умислу дій позивача, обставини його вчинення і поведінку суб`єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, кількості прийняття державним реєстратором заяв та його завантаженості, чи притягувався до відповідальності позивач, також принципам законності, справедливості, індивідуальності, а тому визначаючи вид відповідальності та встановлюючи анулювання у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу відповідальності. Не зазначення відповідачем наведених обставин у оскаржуваному наказі, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що такий прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.
З цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як уже зазначалось вище, Порядок №1128 визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.
Пунктом 13 Порядку №1128 визначено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом (пункт 14 Порядку № 1128).
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3)чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4)чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Тобто складанню висновку Колегія передує встановлення та наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, перевірка усіх обставини, які мають значення для об`єктивного та повного розгляду скарги, в тому числі обґрунтованість заперечень.
Відповідно до пункту 9 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09 січня 2020 року № 71/5 (далі - Положення), за результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.
Висновок Колегії має містити: дату та місце проведення засідання Колегії; перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги; реквізити та суть скарги; рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги; мотиви рішення Колегії у стислому викладенні; мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються; результати голосування («за», «проти», «утримався») членів Колегії.
Відповідно до пункту 11 Положення, розгляд Колегією скарги здійснюється повторно у разі доручення Мін`юсту щодо перегляду відповідної скарги з мотивів невідповідності висновку Колегії вимогам законодавства, неналежного дослідження обставин відповідної скарги або неналежного мотивування відповідного рішення. Тобто, перед прийняттям відповідного рішення Міністерство юстиції України надає оцінку висновку Колегії, перевіряє його мотивацію, обґрунтованість, у тому числі підстави для задоволення скарги.
За наслідками такої перевірки Комісія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.
Після отримання скарги на дії, бездіяльність або рішення державного реєстратора, утворюється постійно діюча комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка перевіряє наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, за результатом розгляду приймається мотивоване рішення.
Законодавством не передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, а тільки його форму - наказ (ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однак висновок комісії з розгляду скарг, на підставі якого приймається рішення, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що у висновку Колегії від 04.01.2023 наведені мотиви прийнятого рішення, зокрема відомості про наявність обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність порушень Закону №1952-ГУ у рішеннях державного реєстратора Савки С.В. щодо 697 земельних ділянок.
Відповідно на підставі висновку Колегії від 04.01.2023 прийнято наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги».
Отже, мотиви прийнятого рішення, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність порушень закону у рішенні державного реєстратора, що оскаржується, підстави для анулювання доступу державному реєстратору Савці С.В. А.В. відображені у висновку Колегії від 04.01.2023.
Крім цього, державний реєстратор під час вчинення державної реєстрації прав є посадовою особою, яка наділена відповідними функціями і повинна під час їх здійснення діяти лише в межах законодавства, оскільки державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав та має здійснювати свої повноваження лише у межах чинного законодавства.
Однак, вчиняючи неправомірну державну реєстрацію іншого речового права щодо 697 земельних ділянок, державний реєстратор ОСОБА_1 порушив права 697 власників земельних та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ», в оренді якого перебували вищезазначені земельні ділянки.
Щодо обраної санкції.
Державний реєстратор ОСОБА_1 під час вчинення державної реєстрації прав є посадовою особою, яка наділена відповідними функціями і повинна під час їх здійснення діяти лише в межах законодавства, оскільки державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав та має здійснювати свої повноваження лише у межах чинного законодавства.
Однією із засад державної реєстрації є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Отже, відповідач, встановивши факти порушення у процесі здійснення реєстраційних дій без належної правової підстави, Міністерство юстиції України використало свої дискреційні повноваження.
Санкція, яку відповідно до Закону має право застосовувати Мін`юст є елементом правової норми, що встановлює невигідні наслідки для суб`єктів здійснення реєстраційних дій у разі порушення правил, визначених диспозицією. Саме санкція Мін`юсту є одним із засобів спонукання до додержання норм права.
Право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Міністерству юстиції України, йому ж надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийнятті рішення, враховуючи допущені порушення законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, яке прийняте останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З урахуванням цього, а також того, що анулювання доступу до Державного реєстру прав є однією із передбачених Законом №1952-ГУ санкцій, апеляційний суд висновує, що дії та рішення Міністерства юстиції України в цій частині є законними та обґрунтованими.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі №1540/3392/18, від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а. Касаційний суд висновував, що за наявності встановлених порушень державним реєстратором чинного законодавства, у суб`єкта владних повноважень наявне законодавчо закріплене право адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу державного реєстратора до реєстру».
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.
Отже, в даному випадку у суб`єкта владних повноважень наявне законодавчо закріплене право адміністративного розсуду щодо анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав, з урахуванням допущених порушень державним реєстратором.
Таким чином, відповідачем при прийнятті рішення в частині обрання санкції щодо позивача за порушення законодавства в сфері державної реєстрації, дотримано принцип пропорційності, співмірності та обґрунтованості, оскільки державним реєстратором Савкою С.В. здійснено реєстраційні дії щодо 697 земельних ділянок із порушенням порядку проведення державної реєстрації, чим порушено права власників земельних ділянок та орендаря.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що Наказ Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 «Про задоволення скарги» в частині рішення про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс МБ» від 11.10.2022 вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання його протиправними та скасування.
З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають повністю.
Як наслідок, вимога апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про скасування пункту 1 оскаржуваного наказу задоволенню не підлягає з урахуванням наведених вище висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Вказані вище обставини є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи частково позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову повністю.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН - ЗАХІД ПЛЮС МБ» та Державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №500/1760/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовний текст постанови складено та підписано 28.10.2024 р., у зв`язку із перебуванням головуючого судді Матковської З.М. у відрядженні з 20.10.2024 по 25.10.2024 включно.
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2024 |
Оприлюднено | 01.11.2024 |
Номер документу | 122685764 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки) |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Матковська Зоряна Мирославівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні