Ухвала

від 30.10.2024 по справі 462/8269/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/8269/24

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А. І.,вивчивши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису,

встановив:

Уповноважений предиставник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Кізюн О. М., 29.10.2024 року (вх.№ 24356) звернулася через систему «Електронний суд» у Залізничний районний суд м. Львова із позовом до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якому просить суд:

- Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Херсон Херсонської області

- внести зміни до актового запису про народження № 08 від 11.01.2019 року, складеного Каховським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а саме у графі «батько» змінити з « ОСОБА_4 , громадянин України» на « ОСОБА_1 , громадянин України», змінити по батькові дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177ЦПК України та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом з тим, Законом України «Про судовийзбір» визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовийзбір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату звернення до суду із даним позовом становить 1 211 грн 20 коп.

Позивач ставить декілька позовних вимог, в тому числі про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей в частині прізвища дитини, по батькові дитини та батька дитини.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, на виконання приписів ч. 4 ст. 177 ЦПК України, перевіркою матеріалів вищевказаної позовної заяви, а також перевіркою через комп`ютерну програму автоматизованої системи документообігу суду (Д-3), зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, справляння судового збору, підтвердилось частково лише за одну вимогу немайнового характеру, а документів, що підтверджують сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру не виявлено, як і не надано суду доказів про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі одного із пунктів, визначених Законом України «Про судовий збір».

Відтак, позивачеві слід доплатити судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. за другу позовну вимогу немайнового характеру, або ж зазначити підстави звільнення його від сплати судового збору.

Зокрема, зі змісту позовних вимог вбачається, що 05.02.2019 року ОСОБА_9 народила сина ОСОБА_3 . Оскільки на момент народження дитини ОСОБА_2 не перебувала в зареєстрованому шлюбі, тому останній був зареєстрований відповідно ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст. 130 СК України заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу. Стаття 135 СК України передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Разом з тим позовна заява не містить жодних доказів, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135СК України. При наявності таких відомостей позивачу слід їх надати.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, а не коли особа дізналась про суть актового запису.

Проте у позовній заяві відсутнє обґрунтування щодо не реалізації позивачем свого права на судовий захист протягом року від дня народження дитини шляхом звернення до суду з позовом про визнання батьківства.

Також у позовній заяві відсутні посилання на докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Зокрема Верховний Суд роз`яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 591/6441/14-ц). Так, доказами, що підтверджують батьківство можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Пунктом 8 ч. 3 ст.175 України зазначено, що позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України на позивача покладений обов`язок подати докази разом з поданням позовної заяви. А якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Таким чином, позивач зобов`язаний надати усі докази, які підтверджують кожну зазначену ним обставину, (обставини) якою (якими) він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, позивачем не долучено доказів, що підтверджують вказані наведені у позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Слід зауважити, що зазначені в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 177, 185, 259-261 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису вважати неподаною та повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: