Рішення

від 15.10.2024 по справі 161/9072/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9072/24

Провадження № 2-о/161/324/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюк Т.М.,

присяжних Місюка П.І., Мов`як Т.А.

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

особи, щодо якої вирішується питання, ОСОБА_3

представників особи, щодо якої вирішується питання, ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника Управління охорони здоров`я Луцької міської ради Антонюк Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним дядьком заявника, зареєстрований та проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 , є інвалідом 1-Б групи з дитинства довічно, має хронічний, стійкий психічний розлад, потребує постійного стороннього догляду, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Інших осіб, які б могли опікуватись ним немає, оскільки мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою похилого віку, та не може уже тривалий термін надавати постійну допомогу своєму синові. Заявник вказує, що з 2017 року по даний час постійно доглядає за дядьком, тому є єдиним родичем який здійснює та в майбутньому буде здійснювати за ним догляд та опіку з метою забезпечення немайнових та майнових прав та інтересів.

На підставі наведеного та посилаючись на норми ст. 39 ЦК України, 299-300 ЦПК України, просить визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити опіку над недієздатним та призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2024 року прийнято до розгляду заяву та відкрито окреме провадження у справі, призначено судове засідання.

Ухвалою судувід 11червня 2024року в справі призначено судову психіатричну експертизу, на час проведення експертизи провадження в справі зупинено.

Ухвалою суду від 02 серпня 2024 року провадження у даній справі поновлено.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву підтримали з підстав у ній зазначених, та просили визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також призначити ОСОБА_1 його опікуном.

Представники особи, щодо якої вирішується питання, про визнання його недієздатним, адвокат Доманська В.А. та адвокат Ковальов С.В. в судовому засіданні вказували на доцільність задоволення заяви та визнання недієздатним ОСОБА_3 .

Представник заінтересованої особи ОСОБА_7 вимоги заявника підтримала, просила заяву задовольнити. Підтримала долучене до матеріалів справи подання Управління охорони здоров`я Луцької міської ради про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно дост. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Згідно з ч. 1 ст.39 ЦК Українифізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров`я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку. Відповідно до ст.3Закону України«Про психіатричнудопомогу» кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 1 вказаного Законувизначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (ч. 1 ст. 7 Закону).

Статтею 299 ЦПК Українивизначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 206 від 17 липня 2024 року у ОСОБА_3 виявляються на даний час ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості ( оліфренії в ст. імбецильності), через що він не здатний усвідомлювати свої дії ( бездіяльність) або керувати ними, через наявний психічний розлад він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та ( або) керувати ними.

Відповідно до частини шостоїстатті 300 ЦПК Українистрок дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Відповідно до ч.1ст. 40 ЦК Українифізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Правиламист. 41 ЦК Українипередбачені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, то суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недієздатним.

Щодо вимоги про призначення недієздатному ОСОБА_3 опікуна суд зазначає наступне.

Відповідно до подання органу опіки та піклування про призначення опікуна Управління охорони здоров`я Луцької міської ради просить призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_3 .

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1,3 Конституції України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно доЦК Українифізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина першастатті 40 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 41 ЦК Українинад недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Статтею 55 ЦК Українипередбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першоюстатті 60 ЦК Українисуд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно достатті 62 ЦК Україниопіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та п`ятоюстатті 63 ЦК Україниопікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першоїстатті 67 ЦК Україниопікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогамиЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення опікуном саме заявника, суд виходить з того, що подане Управлінням охорони здоров`я Луцької міської ради подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним дядьком не містить належної мотивації: чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу, наприклад: сестру недієздатного ОСОБА_8 , яка зареєстрована та проживає разом з недієздатним, або ж сестру заявника ОСОБА_9 , яка також є племінницею ОСОБА_3 . Крім того, за змістом подання неможливо встановити, що між ОСОБА_1 та недієздатним ОСОБА_3 склалися особисті приязні взаємини, що забезпечить належний догляд підопічному, вказане подання не містить належної мотивації, прийняте із застосуванням суто формального підходу для вирішення питання про призначення опікуном саме ОСОБА_1 . Жодних об`єктивних підстав призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 у зазначеному поданні не міститься.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку недієздатному дядькові ОСОБА_3 без відповідного судового рішення, а для представництва інтересів недієздатної особи в державних органах, отримання пенсії, поміщення в медичні заклади та ін.. ) опікунство може бути оформлено іншими особами за їх заявою .

За таких обставин, на думку суду, подання Управління охорони здоров`я Луцької міської радиоргану місцевої виконавчої влади, якому делеговано окремі повноваження органу опіки та піклування, про доцільність призначення саме заявника ОСОБА_1 опікуном, є необґрунтованим та таким, що підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами по справі.

Необхідно зазначити, що відповідно достатті 65 ЦК Українидо встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,5,13,89,259,263-265,299,300 ЦПК України, ст. ст. 30,39,40, 41,58, 60, 62, 63 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним строком на 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

В призначенні опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексу рішення 22 жовтня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.

Присяжні: Місюк П.І.

Мов`як Т.А.