Постанова

від 21.01.2025 по справі 161/9072/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9072/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/69/25 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представників недієздатної особи Ковальова С. В., Доманської В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, за апеляційними скаргами представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представника особи, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною, ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою.

Покликався на те, що його рідний дядько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 1-Б групи з дитинства довічно та через хронічний, стійкий психічний розлад здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Крім того позивач вказував, що тривалий час перебуває у Департаменті соціальної політики Луцької міської ради на обліку, як одержувач допомоги на догляд особи, і здійснює догляд за дядьком та має можливість і бажання робити це надалі, оскільки мати недієздатного ОСОБА_6 через свій похилий вік не в змозі надавати постійну допомогу сину.

Враховуючи вищенаведене, заявник ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_4 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном останнього.

Рішенням Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від15жовтня 2024року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним строком на 2 роки з дня набрання рішенням законної сили.

У призначенні опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_4 відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_4 таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та як наслідок прийнятим судом з порушенням норм матеріального права, представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представник особи,щодо якоївирішується питанняпро визнанняїї недієздатною, ОСОБА_4 ОСОБА_5 оскаржили рішеннямісцевого судув апеляційномупорядку та просили його в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника щодо встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_4 та призначити ОСОБА_1 опікуном останнього.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном його недієздатного дядька ОСОБА_4 , не надав належну оцінку поданню органу опіки та піклування, а також іншим обставинам справи, встановленим на підставі наданих доказів, і як наслідок фактично позбавив недієздатну особу необхідної їй опіки.

Відзив на апеляційні скарги не подавався.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_4 недієздатним ніким не оскаржується, а тому апеляційним судом у цій частині не переглядається.

Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що подання Управління охорони здоров`я Луцької міської ради про доцільність призначення заявника опікуном не має наперед встановленої сили для суду, оцінюється судом у сукупності з іншими доказами по справі. Також, за наявності інших близьких родичів, які проживають в одному будинку з особою, яка потребує опіки, суд вважав недостатньо обґрунтованим прохання заявника про призначення саме його опікуном недієздатної особи.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рідний дядько заявника ОСОБА_1 , є інвалідом 1-Б групи з дитинства довічно, має хронічний, стійкий психічний розлад та потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 206від 17липня 2024року ОСОБА_4 виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості (олігофренії в ст. імбецильності), через що не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

З довідок про отримання допомоги № 11.5-10/10261/2022 від 23 серпня 2022 року та № 11.5-10/11207/2024 від 30 вересня 2024 року вбачається, що заявник ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики (Департаменті соціальної та ветеранської політики) Луцької міської ради, як одержувач грошової допомоги за особою з інвалідністю І групи ОСОБА_4 з 01 серпня 2022 року по 31 січня 2025 року.

З подання Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, органу місцевої виконавчої влади, якому делеговано окремі повноваження органу опіки та піклування, № 17-40/441/2024 від 30 липня 2024 року, слідує, що заявника ОСОБА_1 рекомендовано призначити опікуном над його недієздатним дядьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того з наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що близькі родичі недієздатного ОСОБА_4 , зокрема, його мати ОСОБА_6 , сестра ОСОБА_7 , з якими останній зареєстрований іпроживає водному будинку, та племінниця ОСОБА_8 не мають можливості з різних незалежних від них причин та не бажають опікуватися недієздатною особою.

З письмових доказів, приєднаних до матеріалів справи, а саме з відомостей з Реєстру Луцької міської територіальної громади вбачається, що адреса місця реєстрації та проживання заявника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а недієздатний ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина 1 статті 300 ЦПК України).

Пунктом 1.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року, передбачено, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтею 58 ЦК України опіка встановлюється, зокрема, над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60 ЦК України).

Положеннями статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені ЦПК України.

Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 вказував, що він бажає доглядати за своїм недієздатним дядьком та, будучи племінником останнього, відповідає усім вимогам опікуна. Однак, як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, заявником не було надано належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що між ним і недієздатним ОСОБА_4 , як особою значно старшою за нього віком, склалися та існують особисті приязні взаємини, що забезпечить належний догляд підопічному, який зареєстрований та проживає окремо. Крім того, варто зазначити, що у недієздатного ОСОБА_4 є інші близькі йому родичі, у будинку яких він проживає і які потенційно за їх згоди можуть бути опікунами останнього.

Доводи апеляційних скарг про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 фактично позбавляє недієздатного ОСОБА_4 необхідної йому опіки не заслуговують на увагу, оскільки до встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатною особою орган опіки та піклування відповідно до статтей 65, 67 ЦК України зобов`язаний дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати доглядом та лікуванням, а також вживати заходи щодо захисту його цивільних прав та інтересів через свого представника, яким фактично з 2022 року являється сам заявник.

За таких обставин, на думку колегії суддів, подання органу опіки та піклування про доцільність призначення саме заявника ОСОБА_1 опікуном над його недієздатним дядьком ОСОБА_4 , враховуючи обов`язок саме Управління охорони здоров`я уникати можливих зловживань особами чоловічої статі призовного віку своїми правами, шляхом встановлення опікунства саме з метою ухилення від можливої мобілізації до ЗСУ у період введеного воєнного стану в Україні, є необґрунтованим та таким, що підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами по справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, та не впливають на законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представника особи, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною, ОСОБА_4 ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 15жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді