Ухвала

від 30.10.2024 по справі 559/296/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/296/24

Провадження № 1-кс/559/759/2024

УХВАЛА

"30" жовтня 2024 р. м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 420241833300000012 від 22.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2, 3 ст.358, ч.5 ст.27 ч. 2 ст.366 КК України відносно ОСОБА_5 , - про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

в обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 18.10.2024 ОСОБА_5 було вручено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2, 3 ст.358, ч.5 ст.27, ч. 2 ст.366 КК України. За обставинами інкримінованих кримінальних правопорушень з`ясовано, що ОСОБА_5 заподіяно майнову шкоду державному бюджету на загальну суму 883939,74 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок підозрюваного.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав. Вказав на те, що арешт майна необхідний з метою забезпечення майбутнього цивільного позову. Прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 вказав на те, що клопотання про арешт майна не обґрунтоване. Цивільний позов не заявлявся, хто відповідальний за шкоду, як і її розмір, не встановлено, оскільки договори укладалися між двома юридичними особами, а за дії працівника відповідає роботодавець.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, зроблено висновок, що клопотання не підлягає до задоволення внаслідок безпідставності.

Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і за ч.1 ст. 131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, завдання якого визначені ст. 2 КПК України.

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.4ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Беручи до уваги дану статтю та той факт, що цивільний позов взагалі не подано, тому розмір цивільного позову не обгрунтований всупереч ч.6 ст. 170 КПК України і статусу цивільного відповідача підозрюваний не має, не доведено, що саме ОСОБА_5 нестиме цивільно правову відповідальність, а не юридична особа ТОВ «Реноме-Євробуд», тому юридична підстава за п.4 ч.2 ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно підозрюваного відсутня. Клопотання про арешт майна необґрунтоване.

Відповідно ч.1ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий всилуч.1ст.173КПКУкраїнизобов`язаний довести слідчому судді необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, бо протилежне спричиняє відмову в задоволенні клопотання.

Отже, за результатами розгляду справи зроблено висновок, що ризик відчуження майна на яке слідчий просить накласти арешт не доведено, правових підстав накладати арешт на майно немає, а застосування запобіжного заходу в цьому випадку є непропорційним обмеженням прав власника відносно завдань кримінального провадження.

Таким чином, накладення арешту на майно неможливе, оскільки воно не відповідає критеріям на підставі закону та в обсязі необхідному в демократичному суспільстві (пропорційність).

Керуючись ст.131-132, 170-173, 309 КПК України,-

У Х В А Л И В:

в задоволені клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 42024183330000012, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складено 31.10.2024.

Слідча суддя: ОСОБА_1