Ухвала

від 26.10.2024 по справі 308/17409/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17409/24

1-кс/308/6481/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженцям селища Ясіня, Рахівського району, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого (зі слів), тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, у кримінальному провадженні №42024070000000142, відомості про яке 10.09.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, у кримінальному провадженні №42024070000000142, відомості про яке 10.09.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та разом із іншими невстановленими особами, здійснив незаконну порубку дерев шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання сироростучих дерев різних порід, їх подальше перевезення та зберігання, з метою збуту, на території кварталу 2 виділу 9 та 10 урочища Стебний Лазещинського лісництва філії Ясінянського лісомисливського господарства ДСГП «Ліси України», що відноситься до природно-заповідного фонду за наступних обставин.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожний зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 1 Лісового кодексу України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

У відповідності до ст. 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання може здійснюватися такий вид використання лісових ресурсів, як заготівля деревини, заготівля другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Частинами 1-5 ст. 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів визначено Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства, зокрема, несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

У ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» описані екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об`єктів.

Відповідно до ст. 60-61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність, як унікальні та типові природні комплекси для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Згідно ст. 5 Закону України «Про природньо-заповідний фонд» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Статтею 7 зазначено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Статтею 8 Закону України «Про природньо-заповідний фонд» передбачено, шляхи забезпечення, збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Стаття 25 Закону України «Про природньо-заповідний фонд» встановлює статус і завдання заказників. Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природньо-заповідний фонд» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Так, 25.10.2024, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше моменту затримання о 18 год 20 хв. ОСОБА_4 , спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із іншими невстановленими особами, перебуваючи на території кварталу 2 виділу 9 та 10 урочища Стебний Лазещинського лісництва філії Ясінянського лісомисливського господарства ДСГП «Ліси України», реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, діючи в порушення вимог ст.ст. 13, 66 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 67, 69, 105 Лісового кодексу України, ст. 40, 51, 60-61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 5, 7, 8, 25, 26 Закону України «Про природньо заповідний фонд», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом, виданим уповноваженим органом, не маючи на те визначених законом підстав, керуючись корисливим мотивом та з метою подальшої реалізації, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом, виданим уповноваженим органом, не маючи на те визначених законом підстав, керуючись корисливим мотивом та з метою подальшої реалізації, використовуючи бензопилу марки «STIHL», шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання дерев різних порід здійснив незаконну порубку сироростучих дерев на території кварталу 2 виділу 9 та 10 урочища Стебний Лазещинського лісництва філії Ясінянського лісомисливського господарства ДСГП «Ліси України», що відноситься до природно-заповідного фонду, а саме 32 (тридцять два) дерева породи «Ялина європейська» та 7 (сім) дерев породи «Бук лісовий», які у подальшому перевезли з місць безпосередніх рубок, за допомогою гужового транспорту (коней) до місця їх зберігання на території Лазещинського лісництва, з метою подальшого збуту. Внаслідок чого, навколишньому природному середовищу, в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів, заподіяно майнову шкоду на загальну суму 7 477 644,29 гривень, яка відповідно до примітки ст. 246 КК України, є тяжкими наслідками.

На підставі викладеного, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, а саме у незаконній порубці дерев у лісах, вчинене на території природо-заповідного фонду, що спричинили тяжкі наслідки за попередньою змовою групою осіб.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протокол огляду місця події від 25.10.2024; розсекреченими протоколами НСРД; іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий вказує, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема це підтверджується тим, що він вчинив злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Знаходячись на волі, ОСОБА_4 зможе координувати свої дії із невстановленими на даний час співучасниками злочину, що маютьможливість впливатина викривленнязначимих данихдля кримінальногопровадження шляхомпідкупу,погроз,тиску научасників/сторінкримінального провадження, зметою уникненняпідозрюваним кримінальноївідповідальності,що єспособом перешкоджаннядосудовому розслідуванню. ОСОБА_4 ,користуючись умовамивоєнного стану,зможе змінювативласне місцефактичного проживання,чим ускладнюватимепроведення слідчихдій зостаннім,або схилятиосіб,які можутьбути причетнідо вчиненихкримінальних правопорушень,або булизалучені доїх вчиненняіншим чином,щодо переховуванняостанніми відорганів досудовогорозслідування,зміни нимимісця фактичногопроживання,виїзду замежі державногокордону України,що унеможливитьабо ускладнитьпроведення зостанніми слідчихдій зметою встановленняобставин кримінальногоправопорушення. ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На думку слідчого, вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 інших більш м`яких видів запобіжних заходів, які не являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Ясіня, Рахівського району Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та доданих до нього матеріалах кримінального провадження. Також повідомив, що мешканці чинять опір у здійсненні досудового розслідування, проколовши шини на службових авто.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначивши, що запобіжний захід є необґрунтованим, а ризики не підтвердженими, а тому просив відмовити в задоволенні клопотання, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначив, що доказами не підтверджується причетність підзахисного до кримінального правопорушення, підзахисний має епілепсію, яку наразі не може підтвердити доказами зважаючи на затримання, підзахисного залучили до проведення робіт, про їх незакнність такий не знав. Окрім того, від підозрюваного отримали пояснення, однак, не оформили протоколом.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, повідомив, що не вчиняв правопорушення, його таким чином хотіли підставити.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024070000000142, відомості про яке 10.09.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246 КК України.

25.10.2024 о 18 год. 20 хв. ОСОБА_4 у порядку, передбаченому положеннями ст. 208 КПК України, було затримано.

26.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, тобто у незаконній порубці дерев, у лісах, перевезенні, зберіганні, збуті незаконно зрубаних дерев, вчинені за попередньою змовою групою осіб на території природо заповідного фонду, що спричинили тяжкі наслідки.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: протокол огляду місця події від 25.10.2024; розсекречені протоколи НСРД; інші матеріалами кримінального провадження - вважаю обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного обмежувального заходу.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Наявність ризику, передбаченого п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначав слідчий в клопотанні та в судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеними з підстав, наведених ним в клопотанні та під час судового засідання.

Існування інших ризиків, про які зазначав прокурор в судовому засіданні не доведено. Зокрема, наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення під час судового засідання та слідчим за змістом клопотання необґрунтовано.

При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_4 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень, такий раніше не судимий.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через існування встановлених ризиків, недоведеність існування інших ризиків, та враховуючи обставини справи, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

При цьому, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, є обґрунтовані підстави вважати, що останній може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, впливати на свідків, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби без застосування засобу електронного контролю, оскільки необхідним та достатнім буде саме такий запобіжний захід, та такий на даному етапі кримінального провадження зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України. В силу ч. 5 ст. 194 КПК України, та зважаючи на встановлені ризики в судовому засідання, на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені п. п. 1-4, зазначеної норми.

Відповідно до ч. 1 ст.181КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст.181КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити узадоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту в період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронного засобу контролю.

Відповідно до ч. 5ст. 194 КПК Українипокласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк дії даної ухвали та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків до 24 грудня 2024 року, включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2024 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1