Рішення

від 30.10.2024 по справі 308/7224/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7224/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Наумової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Передерій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2022 по 05.05.2022 та за період простою з 06.05.2022 по 31.05.2022 в загальному розмірі 37195,83 грн.;

стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь позивача компенсацію за несвоєчасну оплату періоду простою в розмірі 1523,62 грн.;

зобов`язати комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» нарахувати та виплатити компенсацію за не використані нею дні щорічної відпустки, а саме за період з 16.12.2021 по 15.12.2022 у кількості 20 днів та за період з 16.12.2022 по 15.12.2023 у кількості 5 днів, загалом 25 днів, а саме суму в розмірі 14456,25 грн.;

зобов`язати комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» нарахувати та виплатити компенсацію за не використані нею дні соціальної відпустки в кількості 30 днів за 2022, 2023 та 2024 роки в розмірі 13558,30 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , з 16.12.2021 перебуває у трудових відносинах з комунальним закладом «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на посаді артистки драми 2 категорії на підставі контракту, наказ №288-ос від 15.12.2021.

Після повномасштабного вторгнення рф, незважаючи на складні умови життя та роботи, незабезпечення відповідачем належних умов праці, відсутності будь-якого інформування та скеровування, вона виконувала трудові функція настільки то було можливо.

Беручи до уваги, що відповідно до умов оплати за контрактом їй передбачається виплата окладу, тобто заробітна плата залежить від виконання трудової функції загалом, а не залежить від виробітку, тому вважає, що нею трудова функція виконувалася і відповідно заробітна плата має бути виплачена.

У порушення вимог законодавства про працю їй не нарахована та не виплачена заробітна плата в період з 01.03.2022 по 05.05.2022. При цьому відповідач не призупиняв дії контракту з нею у вищевказаний період.

Наказом №58-од/193/22 від 11.05.2022 комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» тимчасово переміщено без зміни юридичної адреси до комунального закладу «Закарпатський академічний обласний Український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв» Закарпатської обласної ради.

Наказом КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» від 06.05.2022 №2-од, у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для працівників на підприємстві з 06.05.2022 оголошено простій на період воєнного або надзвичайного стану.

Наказом від 06.05.2022 №2-од, у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для працівників згідно з Додатком 1 на підприємстві КЗ «ДАОДТ (м. Маріуполь)» з 06.05.2022 оголошено простій на період воєнного або надзвичайного стану України чи в окремих регіонах та протягом 10 днів після прийняття або скасування такого стану. При цьому у 2 пункті такого наказу зазначено, що простій оплачується в розмірі посадового окладу, згідно штатним розписом станом на 06.05.2022.

Наказом №3-од від 06.05.2022 були внесені зміни до Додатку №1 до наказу № 2-од від 06.05.2022, згідно з яким пунктом 53 значиться ОСОБА_1 - артист драми 2 категорії.

Зазначає, що до теперішнього часу вона не отримала заробітну плату за період простою, тобто з 06.05.2022 по 31.05.2022.

Наказом №3-ок від 01.06.2022 відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дію її трудових відносин було призупинено з 01.06.2022 до відновлення можливості виконувати посадові обов`язки в повному обсязі або до завершення воєнного стану в Україні.

Вказує, що з 15.10.2022 дія трудових відносин була поновлена.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що їй була виплачена заробітна плата у 2022 році за січень-лютий та в подальшому з жовтня по грудень, тобто з місяця відновлення з нею трудових відносин.

Також роботодавець відмовив їй у наданні відпустки за період з 16.12.2021 по 31.05.2022, посилаючись на те, що відомості про використану відпустку за цей період відсутні й відновити їх неможливо.

Позивач вважає, посилання відповідача на те, що не збереглися кадрові документи і неможливо підтвердити, чи використала вона своє право на відпустку у період з 16.12.2021 по 05.05.2022 неспроможним, оскільки відповідач щоквартально подає до пенсійного фонду звіт - «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного податку», який, зокрема містить відомості про використані працівниками відпустки.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, інформацію (вищезазначений звіт) про нараховану заробітну плату за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року було подано до відповідного відділення пенсійного фонду, тобто відповідач відзвітувався і про використання відпусток тощо. Тобто у відповідача є необхідна підтверджуюча інформація для розрахування і надання їй відпусти за весь період її роботи, оскільки він сам її і подав до пенсійного фонду.

В липні 2023 року та 06.02.2024 вона звернулася до відповідача із заявою про виплату заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. Але, посилаючись на відсутність документів та невиконання нею, на думку відповідача, трудових обов`язків, їй було відмовлено як у виплаті заборгованості по заробітній платі, так і у наданні компенсації за невикористану відпустку.

Позивач вважає, що відповідачем не доведено, що трудова функція нею не виконувалася.

Крім того, позивач вказує, що 29.06.2024 її звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №88-К від 25.06.2024).

25.06.2024 вона звернулася до відповідача з проханням виплатити їй компенсацію з невикористані дні соціальної відпустки як матері, яка виховує дитину без батька згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» в кількості 30 днів за 2022, 2023 та 2024 роки. Разом із заявою вона подала свідоцтво про народження дитини, рішення про розірвання шлюбу, довідку з місця проживання, в якій зазначено, що з 13.10.2022 батько дитини на території прихистку ніколи не з`являвся. Але їй надали письмову відмову, в якій зазначили, що рішенням суду про розірвання шлюбу батька дитини не позбавлено батьківських прав, не встановлено факт проживання дитини з матір`ю, а також у свідоцтві про народження присутній запис про батька.

Позивач вважає зазначені доводи такими, що не ґрунтуються на законі.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу по суті за її відсутності.

Представник відповідача комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подано, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.12.2021 перебувала у трудових відносинах з комунальним закладом «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на посаді артистки драми 2 категорії за контрактом, наказ №288-ос від 15.12.2021, що підтверджується відповідним записом у її трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.10.2005.

Наказом директора комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» від 25.06.2024 №88-к «Про звільнення за угодою сторін ОСОБА_2 » наказано звільнити ОСОБА_1 , артистку драми 2 категорії, 29.06.2024 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

За твердженням позивача, їй не нарахована та не виплачена заробітна плата в період з 01.03.2022 по 05.05.2022, при цьому відповідач не призупиняв дії контракту зі нею у вказаний період.

Наказом №58-од/193/22 від 11.05.2022 комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» тимчасово переміщено без зміни юридичної адреси до комунального закладу «Закарпатський академічний обласний Український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв» Закарпатської обласної ради.

Наказом комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» від 06.05.2022 №2-од у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для працівників на підприємстві з 06.05.2022 оголошено простій на період воєнного або надзвичайного стану.

Наказом комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» від 06.05.2022 №2-од у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для працівників згідно з Додатком 1 на підприємстві комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» з 06.05.2022 оголошено простій на період воєнного або надзвичайного стану України чи в окремих регіонах та протягом 10 днів після прийняття або скасування такого стану. При цьому у 2 пункті такого наказу зазначено, що простій оплачується в розмірі посадового окладу, згідно штатним розписом станом на 06.05.2022.

Наказом комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» №3-од від 06.05.2022 були внесені зміни до Додатку №1 до наказу №2-од від 06.05.2022, згідно з яким пунктом 53 значиться ОСОБА_1 - артист драми 2 категорії.

За твердженням позивача, вона не отримала заробітну плату за період простою, тобто з 06.05.2022 по 31.05.2022.

Наказом комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» №3-ок від 01.06.2022 відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дію моїх трудових відносин було призупинено з 01.06.2022 до відновлення можливості виконувати посадові обов`язки в повному обсязі або до завершення воєнного стану в Україні. З 15.10.2022 дія трудових відносин була поновлена.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата у 2022 році за січень-лютий та в подальшому з жовтня по грудень, тобто з місяця відновлення зі нею трудових відносин.

Роботодавець відмовив позивачу у наданні відпустки за період з 16.12.2021 по 31.05.2022, посилаючись на те, що відомості про використану відпустку за цей період відсутні і відновити їх неможливо.

Відпустка позивача за календарний рік складає 31 день. Дата укладення контракту з позивачем - 16.12.2021.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про відпустки» працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

У період з 01.06.2022 по 14.10.2022 з позивачем були призупинені трудові відносини, відтак можливості використання відпустки в цей період вона не мала.

За період з 16.12.2021 по 15.12.2022 позивач має право на відпустку в розмірі 20 днів (з розрахунку, що за 12 місяців розмір відпустки складає 31 день, а за 7,5 місяців - за періоди з 16.12.2021 по 31.05.2022, та з 15.10.2022 по 15.12.2022 - 20 днів відповідно).

Згідно з ч. 7 ст. 79 КЗпП України невикористана частина відпустки повинна бути надана працівнику до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Цей період закінчився 15.12.2023, але позивачу не була надана ані відпустка за вищевказаний час, ані компенсація за її невикористання.

За період роботи з 16.12.2022 по 15.12.2023 позивач використала 26 днів відпустки, відповідно невикористаними залишились 5 днів. Таким чином, кількість днів невикористані відпустки складає 25 днів.

Згідно зі статті 83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові основної та додаткової відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, інформацію про нараховану заробітну плату за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року було подано до відповідного відділення пенсійного фонду.

06.02.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Однак відповідач, посилаючись на відсутність документів та невиконання позивачем трудових обов`язків, відмовив у виплаті заборгованості по заробітній платі та у наданні компенсації за невикористану відпустку.

Загальновідомими є факти, що в порядку положення частини третьої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, а саме, що з 24 лютого 2022 року на території України ведений воєнний стан, через повномасштабне вторгнення російської федерації, а також факт введенням бойових дій на території міста Маріуполь. Окрім того, не підлягає доведенню факт знищення 16 березня 2022 року приміщення КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» від авіаційного ракетного бомбардування військами рф. У воєнний час приміщення театру цивільним населенням використовувалось, як бомбосховище.

У письмовій відповіді на заяву позивача відповідач, як підставу для відмови у виплаті заробітної плати зазначив відсутність первинних документів бухгалтерського обліку, через їх знищення (втрату); не виконання працівником обов`язків по контракту; воєнний стан на території України.

Позивач зазначає, що у спірний період, незважаючи на відсутність будь-якої інформації щодо керування виробничим процесом, нею виконувалися посадові обов`язки

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що норми чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат, та в період дії воєнного стану роботодавець не звільняється від обов`язку виплати заробітної плати. Сторонами у справі не надано суду трудовий договір між позивачем та відповідачем, оскільки такий у сторін відсутній. Тому суд бере до уваги Типовий контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури, який затверджений Наказом Міністерства культури України від 02.08.2016 № 624, де у розділі 3 зазначено обов`язки працівника, серед інших: постійно вдосконалювати свою майстерність та підвищувати свою кваліфікацію, приходити на репетиції належно підготовленим (відповідно до трудової функції).

Зважаючи на відсутність первинної документації через її знищення (втрату), визначити розмір заборгованості слід виходячи з розміру посадового окладу визначеного до нормативно-правової бази, тобто, відповідно до наказу Міністерства культури України № 745 від 18 жовтня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки».

Даним наказом додатком 2 затверджено схему тарифних розрядів посад керівних працівників, художнього та артистичного персоналу театрів.

Згідно з додатком 1 наказу Міністерства культури України №745 від 18 жовтня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» визначено розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних працівників, художнього, артистичного персоналу, професіоналів, фахівців, службовців, робітників бюджетних установ, закладів та організацій культури, визначені на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в примітках до яких, зокрема п. 2 зазначено, що посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі, коли посадовий оклад (тарифна ставка) визначений у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище - заокруглюються до однієї гривні.

Відповідно до наказу Мінкультури України №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», визначено, що посадові оклади (тарифні ставки) з 1 грудня 2021 року по 31 грудня 2023 року - 2893 гривні.

Відповідно до останніх наказів відповідача позивач значилася як артистка драми 2 категорії.

Артисти театру II категорії мають тарифний розряд - 14, а до нього відповідно застосовується тарифний коефіцієнт 2.42, що регламентовано додатком № 1 до наказу № 745 від 18 жовтня 2005 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 року №109 «Про оплату праці працівників закладів культури, яким надано статус академічних» застосовують як єдиний підхід у визначенні умов оплати праці працівників закладів культури, яким надано статус академічних.

Згідно з пунктом 1 даної постанови застосовується додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок), максимальний розмір якого не перевищує 2.

Дані норми розрахунку розміру заробітної плати діяли на спірний період 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Згідно з Порядком виплати доплати за вислугу років професійним творчим працівникам театрів державної та комунальної форми власності до Постанови Кабінету Міністрів від 14 липня 2006 року №980, доплата за вислугу років установлюється залежно від стажу роботи в театрі в розмірі: 10% - понад 3 роки, 20 % - понад 10 років, 30 % - понад 20 років.

Згідно з трудовою книжкою вислуга років позивача становить 10%.

Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 розраховується наступним чином: 2893 грн. (тарифна ставка) * 2,42 (тарифний коефіцієнт) * 2 (коефіцієнт підвищення посадових окладів за академічність) = 14002 грн.

14002,00 грн. + 10% вислуги років = 15402 грн.

Тобто з вислугою років заробітна плата становить 15402 грн.

За березень-квітень 2022 року заробітна плата повинна була бути нарахована в розмірі 15402,00 * 2 = 30804 грн., за період з 01.05.2022 - 05.05.2022 - 2484 грн. (виходячи з пропорційної оплати за 5 календарних днів).

За період простою з 06.05.2022 по 31.05.2022, тобто за 26 календарних днів 15402,00 грн. - 2484 грн. = 12918 грн.

Всього 46206 грн. за період з 01.03.2022 по 31.05.2022. Сума після сплати ПДФО та ВЗ: 46206 грн. - 3010,17 грн. = 37195,83 грн., де 3010,17 грн. - розмір ПДФО та ВЗ.

З огляду відновлення діяльності комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» в місті Ужгород з 06.05.2022, територія якого не є тимчасово окупованою, а також не є територією бойових дій, відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати/оплати періоду простою тощо, за період з 06.05.2022 лягає на відповідача в повному обсязі, а саме згідно зі ст. 2-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація втрати частини доходів з вини власника провадиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, розрахунок проводиться з використанням даних щодо індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом. Тобто розмір компенсації за несвоєчасно нараховані та виплачені кошти за період простою в розмірі 12918 грн. розраховується таким чином: 12918,00 грн. - 19,5% = 10398,99. 10398,99 * 18,2 (коефіцієнт індексації в період невиплати доходу) : 100 = 1892,62 грн. Сума після сплати ПДФО та ВЗ: 1892,62 грн. - 369,00 грн. = 1523,62 грн., де 369,00 грн. сума ПДФО та ВЗ

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув права до 31.12.2023, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Кількість календарних днів в розрахунковому періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 365 днів. Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові і вихідні дні.

Робочий графік артиста 2 категорії - 6 днів на тиждень. Вихідний понеділок. Тобто робочих днів в 2023 році було 365 - 52 = 313.

Згідно з довідкою ОК-5 загальна сума заробітної плати за 2023 рік складає 224838,40 грн. Тобто середня заробітна плата дорівнює: 224838,40 : 313 = 718,33 грн.

Відповідно сума компенсації за 25 днів невикористаної відпустки: 718,33 * 25 = 17958,25 грн.

Сума після сплати ПДФО та ВЗ: 17958,25 грн. - 3502 грн. = 14456,25 грн., де 3502 грн. - сума ПДФО та ВЗ.

Разом з тим, 25.06.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила виплатити їй компенсацію з невикористані дні соціальної відпустки як матері, яка виховує дитину без батька згідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» в кількості 30 днів за 2022,2023 та 2024 роки. В якості додатків до цієї заяви позивачем додано копії свідоцтво про народження дитини, рішення суду про розірвання шлюбу та довідку про місце проживання.

Як встановлено судом, наказом директора комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» від 25.06.2024 №88-к «Про звільнення за угодою сторін ОСОБА_2 » наказано звільнити ОСОБА_1 , артистку драми 2 категорії, 29.06.2024 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, бухгалтерії театру виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням: 5 календарних днів щорічної основної відпустки та за 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки, право на які виникло до 31.12.2023; за 11 календарних днів щорічної основної відпустки та за 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки, право на які виникло з 01.01.2024 до дати звільнення (29.06.2024).

Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.06.2009.

Батьком дитини згідно з свідоцтвом про народження значиться ОСОБА_4 .

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.11.2016 (справа №266/2948/16-ц), що набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано.

Довідкою громадської організації «Сімейний центр «Спрінг Фемелі Центр» від 19.06.2024 підтверджено, що родина ВПО із м. Маріуполя Донецької області у складі двох осіб: матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.10.2022 проживає в прихистку, який належить ГО «Сімейний центр «Спрінг Фемелі Центр», розташованому за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 42/1, 8 поверх, кімната 816. Родина проживає в прихистку до цього часу. Батько дитини на території прихистку ніколи не з`являвся.

Листом комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» від 02.07.2024 №172 на вказану заяву позивача повідомлено, що подані нею документи, а саме: довідка від 19.06.2024 від ГО «Сімейний центр «Спрінг Фемелі Центр», рішення суду від 15.11.2016 щодо розірвання шлюбу, свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_2 від 11.06.2009, не несуть достатню достовірність підтвердження того, що іншому з батьків дитини не надавалася така соціальна відпустка. Крім того, рішенням суду від 15.11.2016 щодо розірвання шлюбу не позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 та не встановлено факт проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю. А також в свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_2 від 11.06.2009 присутній запис про наявність батька. Разом з тим, позивачем не надано жодного підтверджуючого документу щодо факту не сплати батьком аліментів, чи інших грошових надходжень від нього на утримання дитини. Одночасно повідомлено, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм. Отже, у зв`язку з недостатньою достовірністю підтвердження відсутності участі батька у вихованні дитини, право на додаткову соціальну відпустку у позивача відсутнє.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» та статті 21 КЗпП України, трудовий договір - договір між працівником і роботодавцем, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці (стаття 97 КЗпП України).

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про культуру» трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів. Вказаним законом також визначено соціальні гарантії працівників у сфері культури, зокрема, працівникам у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, держава забезпечує роботу на повну тарифну ставку; створення належних умов праці, її оплату.

Типовий контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури затверджений Наказом Міністерства культури України від 02.08.2016 № 624.

У розділі ІІІ Типового контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури до обов`язків працівника віднесено: сумлінно виконувати свою трудову функцію, що визначена посадовою інструкцією; виконувати рішення та розпорядження безпосереднього керівника; постійно вдосконалювати свою майстерність та підвищувати свою кваліфікацію; дотримуватися трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку закладу культури; дотримуватися вимог з охорони праці та забезпечення безпеки праці; дбайливо ставитися до майна Роботодавця, в тому числі до того, що перебуває у користуванні Працівника (костюми, реквізит, партитура, ноти, інструменти, обладнання тощо), а також до майна інших працівників закладу культури; використовувати за призначенням майно Роботодавця (костюми, реквізит, декорації, інструменти, партитури, обладнання тощо); негайно повідомляти безпосереднього керівника про виникнення ситуації, що становить загрозу життю і здоров`ю людей, збереженню майна Роботодавця; завчасно письмово повідомити та (термін інформування) отримати погодження Роботодавця для участі у заходах (виставах, зйомках, конкурсах, фестивалях тощо), що проводяться в робочий час та не належать до виконання його трудової функції; приходити на репетиції належно підготовленим (відповідно до трудової функції); виконувати вимоги із збереження та нерозголошення конфіденційної інформації; за розпорядженням Роботодавця від`їжджати в службові відрядження на території України і за її межами.

Як вбачається з трудової книжки позивача та не заперечується відповідачем, вони перебували у трудових відносинах на підставі контракту з 16.12.2021. Позивач займала посаду артиста драми 2 категорії комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)». З 01.06.2022 правовідносини між сторонами було призупинено, а з 15.10.2022 дія трудових відносин поновлено. Наказом відповідача від 25.06.2024 №88-к позивача звільнено 29.06.2024 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Разом з тим, сторонами у справі не заперечувався факт перебування у трудових відносинах у спірний період, та сумніву у достовірності цього факту у суду не виникає, оскільки іншими доказами у справі підтверджується, що сторони продовжили трудові правовідносини у травні 2022 року, про що свідчить включення позивача до списків працівників щодо яких встановлено простій, здійснення виплати йому заробітної плати за період простою та, у подальшому (в червні 2022 року), призупинення правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2002 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який згодом неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Спірний період, за який виникла заборгованість із заробітної плати, припав на дію воєнного стану в Україні, при цьому, місто Маріуполь, де був юридично розташований Театр, відносилось до переліку територій, на якій велись активні бойові дії.

З 15.03.2022 набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, який визначив особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Стаття 7 вказаного Закону визначає, що у період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Стаття 10 Закону вказує, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Як вказано у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19, нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

На період дії воєнного стану за Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» саме роботодавець встановлює особливості встановлення обліку робочого часу, кадрового діловодства, оплати праці, тощо.

Під час розгляду справи відповідачем не було спростовано факту наявності у підприємства вищевказаної заборгованості перед позивачем. Суд зауважує, що відповідач власного рахунку на спростування розрахунку позивача до суду не подавав. Крім того, відповідачем не надано відомостей про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено таку структуру заробітної плати:

основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» (в редакції на момент звільнення позивача) одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

З листів Мінсоцполітики від 20 вересня 2013 року №807/13/155-13 і від 12 травня 2015 року №256/13/116-15 вбачається, що строк давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей, чинним законодавством не встановлений.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано що, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 22 жовтня 2004 року, внесено зміни в частину першу статті 19 Закону України «Про відпустки», а саме: після слів «усиновила дитину» доповнено словами «одинокій матері», а саме жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19 травня 2009 року, внесено зміни до частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки» у частині першій слова і цифру «відпустка тривалістю 7 календарних днів» замінити словами і цифрами «відпустка тривалістю 10 календарних днів».

Крім того, «одинокою матір`ю» слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які необхідно пред`явити матері, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Одним з таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Посилання відповідача на те, що у зв`язку з недостатньою достовірністю підтвердження відсутності участі батька у вихованні дитини, право на додаткову соціальну відпустку у позивача відсутнє, суд не бере до уваги, оскільки чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які необхідно пред`явити матері, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Разом з тим, вказане посилання спростовується рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.11.2016 (справа №266/2948/16-ц) про розірвання шлюбу, та довідкою громадської організації «Сімейний центр «Спрінг Фемелі Центр» від 19.06.2024. Будь-які докази, які підтверджують протилежне матеріали даної справи не містять.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (статті 12, 81, 89 ЦПК України).

Саме відповідач, заперечуючи щодо виникнення у нього обов`язку із виплати заробітної плати позивачу у спірний період повинен був надати на підтвердження своїх доводів належні і достатні докази.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, які перевірені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими і підлягають до задоволення, а тому з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2022 по 05.05.2022 та за період простою з 06.05.2022 по 31.05.2022 в загальному розмірі 37195,83 грн., компенсацію за несвоєчасну оплату періоду простою в розмірі 1523,62 грн.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за не використані дні щорічної відпустки, а саме за період з 16.12.2021 по 15.12.2022 у кількості 20 днів та за період з 16.12.2022 по 15.12.2023 у кількості 5 днів, загалом 25 днів, а саме суму в розмірі 14456,25 грн., та компенсацію за не використані дні соціальної відпустки в кількості 30 днів за 2022, 2023 та 2024 роки в розмірі 13558,30 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення» роз`яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Із цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

При цьому, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог із метою повного та ефективного захисту трудових прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 , та стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь позивача компенсацію за не використані дні щорічної відпустки, а саме за період з 16.12.2021 по 15.12.2022 у кількості 20 днів та за період з 16.12.2022 по 15.12.2023 у кількості 5 днів, загалом 25 днів, а саме суму в розмірі 14456,25 грн., та компенсацію за не використані дні соціальної відпустки в кількості 30 днів за 2022, 2023 та 2024 роки в розмірі 13558,30 грн.

На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема верховенству права, і буде таким, що прийнято у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також відповідати принципам, закріпленим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням статті 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПУ України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на ухвалення судом рішення на користь позивача, яка при зверненні до суду з позовом була звільнена від його сплати, на підставі положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити повністю.

Стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2022 по 05.05.2022 та за період простою з 06.05.2022 по 31.05.2022 в загальному розмірі 37195 (тридцять сім тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 83 коп.

Стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну оплату періоду простою в розмірі 1523 (одна тисяча п`ятсот двадцять три) гривні 62 коп.

Стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_1 компенсацію за не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки, а саме за період з 16.12.2021 по 15.12.2022 у кількості 20 днів та за період з 16.12.2022 по 15.12.2023 у кількості 5 днів, загалом 25 днів, а саме суму в розмірі 14456 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень 25 коп.

Стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_1 компенсацію за не використані ОСОБА_1 дні соціальної відпустки в кількості 30 днів за 2022, 2023 та 2024 роки в розмірі 13558 (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 30 коп.

Стягнути з комунального закладу «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: комунальний заклад «Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь)», код ЄДРПОУ 02225312, місцезнаходження: вул. Льва Толстого, 12, м. Ужгород, Закарпатська область.

Дата складення повного судового рішення - 30 жовтня 2024 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова