Рішення

від 04.10.2024 по справі 596/620/23

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2024 р. Справа № 596/620/23

Провадження № 2/596/25/2024

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Цвинтарної Т.М.

при секретарі судового засідання Рудніцької О.П.

за участю: представника позивача адвоката Білик Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в режимі відеоконференцзв`язку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білик Людмили Станіславівни до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат БіликЛ.С. звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_2 , про стягнення з відповідача на користь позивачки:

аліментів на утримання двох малолітніх дітей: дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду, до досягнення дітьми повноліття;

аліментівна утриманняповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, до досягнення ним 23-річного віку.

В обґрунтування позовної вимоги щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей представник позивачки вказала, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Дочки проживають із позивачкою та знаходяться на її утриманні. ОСОБА_6 навчається в шостому класі Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7. Всі витрати щодо утримання дітей для забезпечення їх морального, духовного, фізичного розвитку несе позивачка. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, в той час, як він є особою працездатного віку, інших утриманців не має.

Посилаючись на наведене та те, що дітям потрібно забезпечити належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, враховуючи рівність обов`язку батьків утримувати своїх дітей, представник позивачки просила позовну вимогу задовольнити.

В обґрунтування позовної вимоги щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина представник позивачки зазначила, що повнолітній син сторін по справі ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франку та отримує стипендію в середньому 1286 гривень на місяць, яка є надто мізерною сумою для того, щоб повноцінно навчатися, зокрема для купівлі літератури, необхідної для навчання та іншого. Термін навчання до червня 2025 року. Син сторін по справі знаходиться на повному утриманні позивачки.

Відповідач ОСОБА_7 є фізичою особою підприємцем, який з 10.02.2020 року перебуває на обліку в Гусятинській ДПІ Головного ДПС у Тернопільській області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2023 року за №326632988 відповідач є власником кількох земельних ділянок, цілісного майнового комплексу ТзОВ «Агробуд».

Проте, відповідач, маючи можливість, не надає матеріальної допомоги на навчання сина, хоча він є особою працездатного віку, інших утриманців не має.

Посилаючись на наведене, представник позивачки просила позовну вимогу задовольнити.

Відповідачем ОСОБА_2 до суду подано відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, щодо досягнення повноліття сина він стабільно виховував його та не ухилявся від свого обов`язку утримувати свою дитину.

Вважає, що подана позивачкою довідка про навчання сина в університеті не засвідчує сам факт несення витрат на навчання зі сторони позивача, оскільки у вказаній довідці вказано, що син навчається на безоплатній формі навчання, яке, як він вважає, передбачає отримання стипендії. Тому така довідка навпаки підтверджує можливість сина отримувати додатковий дохід. Зі сторони позивача не надано жодної квитанції про закупівлю відповідної літератури чи підтвердження додаткових витрат на навчання сина.

Крім того зазначив, що позивачем не надано відомостей про графік навчання, не зазначено чи їх син навчається на денній стаціонарній, чи дистанційній заочній формі навчання, чи години навчання дійсно становлять весь робочий день, тиждень, оскільки, якщо в нього є вільний час, то він може мати змогу підробляти і частково забезпечувати себе.

Вказав, що син працевлаштований та отримує заробітну плату, тобто має змогу навчатись і працювати одночасно.

Зазначив, що син не проживає разом з позивачкою, оскільки в березні 2022 року він виїхав за кордон, де працює та знаходиться по даний час. Тому вважає, що позивачка не є належним позивачем, оскільки ним би мав бути сам ОСОБА_3 ..

Також вказав,що вінє годувальникомдля своїх непрацездатних батьків, оскільки вони є пенсіонерами, і розмір їх пенсій є мінімальними та недостатніми для прожиття двох літніх людей, які в силу віку та стану свого здоров`я витрачають основну її частину на ліки.

При цьому зазначив, що його батько хворий на цукровий діабет (друга група), що змушує його витрачати в середньому від 5000 до 8000 гривень на медикаменти. Тому половина його доходу від підприємницької діяльності йде на забезпечення належних умов проживання його батьків.

Додав, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що діти проживають з нею.

Вважає твердження позивачки про те, що діти знаходяться на повному її утриманні є невірними, оскільки до розірвання шлюбу і по даний час він завжди допомагав матеріально з утриманням дітей. Перед виїздом за кордон позивачки, ним було зроблено все, для того щоб забезпечити умови належного проживання позивачки та дітей, а саме, її були надані всі сімейні кошти в сумі 8900 доларів. Хоча його доходу майже не вистачає на всі його потреби, але він намагається максимально забезпечити своїх дітей всім необхідним для повноцінного розвитку та щасливого дитинства.

Вказав,що якщо суд прийде до висновку стягнути з нього аліменти, зважаючи на ситуацію, яка склалася в країні, на сьогоднішній день, враховуючи його матеріальний стан, відсутність у нього власного житла, його дохід, який повністю витрачається на щоденні потреби, включаючи комунальні платежі, оплату житла та допомогу батькам, купівлю найнеобхіднішого одягу, продуктів харчування, медикаментів, оплату за проїзд до місця роботи, він погоджується сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дочок в розмірі 3500 гривень та повнолітнього сина на час навчання в розмірі 1500 гривень. Він ніколи не відмовлявся від забезпечення дітей, оскільки вони є його дітьми і зобов`язаний їх утримувати якщо має змогу. Враховуючи розмір його доходу, він має змогу сплачувати саме такі суми, навіть, якщо це змусить його зменшити певні найнеобхідніші витрати.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18.09.2024 року ( а.с.198,199) було залучено до участі в даній справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. Зі згоди її представника адвоката Білик Л.С. розгляд справи проводився у відсутності позивачки.

Представник позивачки-адвокат БіликЛ.С.у судовомузасіданні позовнівимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Також вказала, що діти сторін по справі, хоч зареєстровані у селищі Гусятин за адресою місця проживання їх батька, але фактично проживають у квартирі матері позивачки, що в АДРЕСА_1 і перебувають на повному матеріальному утриманні позивачки, яка періодично їздить за кордон на заробітки. Діти навчаються у Тернопільській спеціалізовані школі І-ІІІ ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов, зокрема, ОСОБА_8 навчається у восьмому класі, Соломія у другому.

Доповнила, що всі троє дітей сторін по справі, з початку введення в Україні воєнного стану, також виїжджали за кордон з позивачкою. При цьому, їх син ОСОБА_3 , перебуваючи за кордоном, не зупиняв навчання у Львівському університеті і продовжує навчання у вказаному ВУЗі на стаціонарній формі навчання по даний час. Вказала, що хоч ОСОБА_3 навчається за бюджетні кошти, однак йому постійно потрібні кошти на проїзд до навчального закладу з місця тимчасового проживання, на харчування, придбання канцелярських товарів для навчання та інші витрати.

Відповідач не є особою з інвалідністю, займається підприємницькою діяльністю, проте добровільно не надає позивачці кошти на утримання дітей, хоч має матеріальну можливість сплачувати аліменти позивачці на утримання двох малолітніх дочок та утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірах, визначених у позовній заяві.

Додала, що батьки відповідача ОСОБА_2 мати ОСОБА_9 та батько ОСОБА_10 , кожен зокрема, також є фізичними особами підприємцями.

Також вказала, що у сторони позивача немає доказів на підтвердження отримання відповідачем доходів від використання належних йому на праві власності земельних ділянок чи частки майна у цілісному майновому комплексі ТОВ «Агробуд».

ЇЇ невідомо чи син сторін по справі - ОСОБА_3 отримує стипендію з лютого 2023 року по даний час.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч належним чином був неодноразово повідомлений про день, час, місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень за №№0600284746799, 0600289009962, 0600291039127 (а.с.189,203,213). Заяв про неможливість явки в судове засідання суду не подав.

У судовому засіданні 21.02.2024 року відповідач вказав, що він спілкується з дітьми та забирав їх до себе. Діти станом на даний час в Україні. Син ОСОБА_3 неодноразово виїжджав за кордон з кінця лютого 2022 року. Дочки з колишньою дружиною виїжджали до Голандії 01.03.2022 року і повернулись звідти в кінці серпня 2022 року Син із-за кордону повернувся весною 2023 року.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні 27.09.2024 року пояснив, що він вважає, що позов є обґрунтований і його слід задовольнити. Він є студентом 4-го курсу денної форми навчання Львівського національного університету імені Івана Франка. Він не отримує добровільної матеріальної допомоги від свого батька ОСОБА_2 , хоча в нього є багато витрат пов`язаних із навчанням, а саме: на харчування, на житло, проїзд до навчального закладу, придбання підручників, канцелярських товарів, одягу. При цьому вказав, що коли він звертається до батька, то він надає невелику суму коштів (приблизно 2-3 тисячі гривень на півтора місяця), а коли не звертається то і батько не допомагає йому матеріально.

Зазначив, що мати ОСОБА_1 щомісячно, а буває і два рази на місяць, самостійно без його прохання, йому надає приблизно 20000 гривень для витрат, пов`язаних з навчанням. Крім того, з квітня 2023 року його мати йому матеріально допомагає настільки, що він зміг придбати автомобіля. До квітня 2023 року він себе матеріально забезпечував самостійно, оскільки з 27 лютого 2022 року до початку липня 2023 року перебував разом з мамою та двома сестрами за кордоном, де працював і дистанційно за індивідуальним планом продовжував навчання у Львівському університеті. Він не працює, оскільки навчається стаціонарно.

Зазначив, що його молодші сестри, хоч зареєстровані за адресою місця реєстрації батька, проте, проживають у АДРЕСА_2 , тобто за адресою місця проживання бабусі - матері його мами, і перебувають на утриманні матері . На час подання його мамою позову до батька про стягнення аліментів молодші його сестри проживали з матір`ю ОСОБА_1 в країні Італія, оскільки його мати періодично їздить за кордон у вказану країну. Під час того, як мати перебуває за кордоном, сестри проживають з бабусею, матір`ю їхньої мами, в м.Тернопіль за вищевказаною адресою.

Він також не проживає за адресою місця реєстрації батька з початку війни в Україні. На денну форму навчання перейшов у червні 2023 року, на якій продовжує навчатися по даний час. У м.Львові проживає на орендованій квартирі.

Судом встановленінаступні фактичні обставини.

20 вересня 2003 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року. Вказане підтверджується копією рішення суду від 13.03.2023 року (а.с.5).

Під час шлюбу в сторін народилося троє дітей:

син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21квітня 2004 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №771;

дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24 грудня 2010 року, виданим міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоград Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис №684;

дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27 липня 2017 року, виданим Гусятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №39 ( а.с.10,14,17).

З лютого 2022 року по даний час позивачка з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_1 фактично проживали окремо від відповідача періодично то за кордоном то в АДРЕСА_1 , хоча діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Вказані обставини підтверджуються довідкою, виданою дочірним підприємством «Дружба сервіс - житло 2» ПП «Дружба сервіс - житло 1» від 02.03.2023 року за №68 (а.с.16), копіями паспортів громадян України для виїзду за кордон: ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 (а.с.128,181,182), ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 (а.с.129,179,180), витягом №819 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданим 03.05.2023 року головним спеціалістом з ведення реєстру Гусятинської територіальної громади (а.с.41) також підтверджено третьою особою ОСОБА_3 у судовому засіданні. Факт перебування дітей із позивачкою закордоном в період з 01.03.2022року докінця серпня2022року не заперечено і самим відповідачем у судовому засіданні 21.02.2024 року.

Копіями довідок Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільської міської ради від 01.09.2023 року № 02-2-/24, від 07.08.2024 року №02-2-/185, № 02-20/186 (а.с.16,178) підтверджено факт навчання дітей, зокрема ОСОБА_4 у 6-му класі, а згодом у 8-му класі та ОСОБА_1 у 2-му класі вищевказаного навчального закладу.

Яквбачається ізкопії паспортагромадянина Українидля виїздуза кордон ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 ,син сторінпо справів`їхав із-закордону доУкраїни 02.07.2023року (а.с.127) та фактично проживає у м.Львів оскільки навчається на денній формі навчання у Львівському національномууніверситеті іменіІвана Франка,що підтверджуєтьсядовідками,виданими Львівським національнимуніверситетом іменіІвана Франка від24.01.2023року за№628та від07.08.2024року за №1178,при цьомубудучи зареєстрованиму АДРЕСА_3 ( а.с.12, 41, 173).

З копій довідок, виданих Львівським національнимуніверситетом іменіІвана Франка від24.01.2023року за№628та від07.08.2024року за №1178вбачається,що ОСОБА_3 станомна 24.01.2023року бувстудентом другогокурсу денноговідділення факультетуміжнародних відносинвказаного університету,а станомна 07.08.2024року останнійнавчається увказаному ВУЗіна четвертомукурсі освітньогоступеня -бакалавр на деннійформі здобуттяосвіти нафакультеті міжнароднихвідносин, за спеціальністю 293 «Міжнародне право». Навчання за рахунок коштів державного бюджету. Термін навчання з 01.09.2021 року по 30. 06.2025 року (а.с.12, 177).

Як вбачається із копії довідки про доходи, виданої Львівським національним університетом імені Івана Франка від 30.03.2023 року за №475, ОСОБА_3 за період з вересня 2021 року по лютий 2023 року нараховано та виплачено стипендію на загальну суму 21871 гривень 30 коп.(а.с.13).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади за №819 від 03 травня 2023 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою також зареєстровані з 21.12.2017 року всі діти сторін по справі (а.с.41). Тобто, відповідач проживає окремо.

Згідновідповіді Головногоуправління ДПСу Тернопільськійобласті від17.06.2024року назапит суду провитребування доказів від21.02.2024року та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи громадянина ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в Гусятинській ДПІ Головного управління ДПС у Тернопільській області з 10.02.2020 року. Сума доходу ФОП ОСОБА_2 ,який перебуваєна спрощенійсистемі оподаткування, у другійгрупі,за періодз першогокварталу 2023року поперший квартал2024року включноскладає - 2714847,00гривень (а.с. 157,158, 159).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №326632988 від 22.03.2023 року встановлено, що за відповідачем ОСОБА_2 на праві власності зареєстровані:

- земельна ділянка, кадастровий номер 6121687600:01:001:0416, площею 2 га, цільове призначення якої : для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Гусятинської селищної ради від 30.10.2018 року;

- земельна ділянка, кадастровий номер 6121655100:02:001:1077, площею 0,07 га, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що за адресою: АДРЕСА_4 на підставі рішення Гусятинської селищної ради від 12.10.2016 року;

- 12/100 часток (спільна часткова власність) цілісного майнового комплексу ТзОВ «Агробуд», що в АДРЕСА_3 , загальною площею 241,4 кв.м., на підставі договору дарування №68 від 17.02.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Гоцуляк О.А..

Крім того, із вищевказаної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за відповідачем ОСОБА_2 на праві оренди зареєстрована земельна ділянка, кадастровий номер 6121687600:01:001:0394, площею 4 га, на підставі договору оренди земельної ділянки без серії та номера, укладеного 22.02.2022 року між орендодавцем Гусятинською селищною радою та орендарем ОСОБА_2 строком на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі у гривнях (а.с.22,23).

Згідно копії дубліката посвідчення серії НОМЕР_9 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 19 травня 2021 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій ( п.19 ст.6) (а.с.42).

Як вбачається із копії довідки №1900-0207-8/18825, виданої відділом обслуговування громадян №4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 03.05.2023 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , житель смт. Гусятин, отримує пенсію за віком з 16.02.2019 року довічно (а.с.40).

Як видно з копії довідки № 456, виданої лікарем амбулаторії загальної практики - сімейної медицини КНП « Гусятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 03.05.2023 року, ОСОБА_10 знаходився на обстеженні і лікуванні у лікаря загальної практики-сімейної медицини на базі Гусятинської АЗПСМ. Діагноз: «Цукровий діабет ІІ типу з діабетичною вегетативною нейростанією.Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ІІ ст.. Гіпертонічна енцефалопатія. Судинний головний біль. Мозочкова атаксія . ІХС Атеросклероз судин головного мозку». Проте, у вказаній довідці лікарем не вказано коли і на протязі якого терміну, вказана особа у довідці, обстежувався та лікувався( а.с.65).

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_10 , серії НОМЕР_11 , виданого 02.08.2017 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , отримує пенсію за віком довічно (а.с.39).

Як видно з копії довідки № 455, виданої лікарем амбулаторії загальної практики - сімейної медицини КНП « Гусятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 03.05.2023 року, ОСОБА_9 знаходилася на обстеженні і лікуванні у лікаря загальної практики-сімейної медицини на базі Гусятинської АЗПСМ. Діагноз: «ІХС Стенокардія напруги ІІІ фк. Кардіосклероз в поєднанні з метаболічною кардіопатією. Гіпертонічна хвороба серця ІІ ст., ІІ ст. ВКВР. Варикозна хвороба вен обох нижніх кінцівок. Дегенеративно дистрофічне ураження хребта. Остеохондроз Тп 6-Тп7 Циркулярні протрузії L3-L5». Однак, у вказаній довідці лікарем не вказано коли і на протязі якого терміну, вказана особа у довідці, обстежувалася та лікувалася (а.с.64).

Тобто, з долучених відповідачем вищевказаних пенсійних документів та медичних довідок вбачається, що його батьки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 мають ряд захворювань та є пенсіонерами за віком.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст.ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із вимогамист. 180 Сімейного Кодексу Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Cтаттею 141СК Українивизначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2статті 150 СК Українивизначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин 1,2статті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3ст. 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В силу вимог ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ч.1ст. 191 ЦПК Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимогст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік»встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня становить - 3196 гривень.

Згідно із положеннями ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннямист. 8 Закону України "Про охорону дитинства"передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Встановлено,що малолітнідіти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебуваютьна утриманніматері, відповідач належним чином у добровільному порядку не виконує свого батьківського обов`язку щодо утримання малолітніх дочок, а тому з відповідача, який є батьком дітей та має обов`язок утримувати їх, слід стягувати аліменти.

Також судомвстановлено,що відповідачє молодоюособою,працездатного віку,фізичною особою підприємцем,з достатнімматеріальним становищем,задовільний станйого здоров`я, немає інших утриманців, крім двох малолітніх дітей та повнолітнього сина, який продовжує навчання. Відтак, відповідач має можливість матеріально утримувати своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ..

Враховуючи вищезазначене,вимоги Законута те,що відповідачє особоюмолодого,працездатного віку,фізичною особою-підприємцем,з достатнімматеріальним становищем,стан здоров`язадовільний,інших утриманців,крім двохмалолітніх дітейта повнолітньогосина,який продовжуєнавчання,не має,приймаючи доуваги інтересидітей тазабезпечення їхгармонійного розвитку,суд вважає,що позову ційчастині слідзадовольнити тастягувати звідповідача накористь позивачкиаліменти наутримання малолітніхдітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в частцівід заробітку(доходу),у розмірі1/3частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,щомісячно, починаючи стягуватиз дняпред`явлення позовуі додосягнення старшоюдитиною повноліття.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів в достатній мірі забезпечить потреби та нормальні умови життя дітей, враховуючи їх вік. При цьому, суд звертає увагу на те, що такий розмір є наближеним до встановленого законодавцем гарантованого мінімального розміру аліментів на одну дитину та безумовно стягується у разі звернення до суду із такими вимогами із заявою про видачу судового наказу.

Доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, відповідачем не надано та в судовому засіданні не здобуто.

При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.

Схожі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №760/6988/22.

Посилання відповідача на те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що діти проживають з нею, суд не приймає до уваги оскільки вони спростовуються матеріалами справи, які підтверджують фактичне проживання малолітніх дітей саме з мамою. При цьому, доказів на спростування твердження сторони позивача про те, що діти проживають разом із позивачкою, відповідач ОСОБА_2 суду не надав.

Посилання відповідача на те, що він надає допомогу дітям, суд враховує. Разом з тим, спір між сторонами з приводу розміру аліментів не врегульований, про свідчить звернення позивачки до суду, а тому підлягає вирішенню судом. Добровільне надання матеріальної допомоги не є обставиною, яка передбачена законом і яка враховується при визначенні розміру аліментів.

Посилання відповідача на те, що ним здійснюється утримання його батька ОСОБА_11 та матері ОСОБА_9 , суд вважає безпідставними, оскільки останні є пенсіонерами та отримують пенсії. При цьому, доказів здійснення відповідачем матеріального утримання батьків суду не подано та в судовому засіданні не здобуто. При цьму, надані відповідачем суду довідки з медичного закладу (а.с.64,56) лише підтверджують наявність хвороб у його батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 ..

Факт наявності у відповідача непрацездатних батьків, з урахуванням встановлених обставин справи, не дає суду підстав для стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітніх дітей у меншому розмірі за розмір визначений судом до стягнення чи його звільнення від сплати аліментів на утримання дітей.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до частин 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно достатті 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно частин 1,2статті 199 Сімейного кодексу Україниякщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Статтею 200 СК Українипередбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до роз`яснень викладених уПостанові Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3, від 15.05.2006 рокуобов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.п.17, 23 вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що син сторін по справі ОСОБА_3 є повнолітнім, однак продовжує навчатись у Львівському національному університеті імені Івана Франка на денній формі навчання на факультеті міжнародних відносин. Самостійно заробляти на життя, потреби пов`язанні з навчанням не має можливості оскільки навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач є особою працездатного віку, задовільний стан здоров`я, займається підприємницькою діяльністю, з нього судом вирішено стягувати на користь позивачки аліменти на ще двоє спільних малолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів. Відтак, відповідач має можливість матеріально утримувати свого повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, однак у добровільному порядку не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання їх повнолітнього сина.

Враховуючи вищезазначене, вимоги Закону та те, що відповідач є особою працездатного віку, приймаючи доуваги розмірдоходу відповідача, його стан здоров`я, наявність крім повнолітнього сина ОСОБА_3 інших утриманців - малолітніх дочок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , враховуючи інтереси сина сторін по справі та забезпечення його гармонійного розвитку, в тому числі забезпечення його права на одержання освітніх послуг, суд приходить до переконання, що відповідач може надавати матеріальну допомогу сину, у зв`язку з продовженням останнім навчання та розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання ОСОБА_3 слід визначити у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

При визначенні розміру аліментів, суд врахував стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, стан здоров`я, вік та потреби його сина, матеріальне становище останнього, неможливість самостійно заробляти у зв`язку з денною формою навчання, стан здоров`я та матеріальне становище матері, наявність у відповідача на утриманні ще двох малолітніх дітей, а тому прийшов до переконання, що саме такий розмір аліментів буде відповідати потребам сина сторін по справі та фінансовим можливостям батька.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів про те, що він за своїм матеріальним становищем чи станом здоров`я позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання у розмірі визначеному судом.

Разом з тим, стороною позивача не доведено належними та достатніми доказами можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про стягнення аліментів саме на користь сина ОСОБА_3 , а не позивачки на утримання сина, оскільки відповідачем не обґрунтовано, що стягнення аліментів на утримання сина на користь матері порушить інтереси сина та погіршить становище дитини.

Крім того, доводи відповідача про те, що позивачем мав би бути сам ОСОБА_3 , а не його мати ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, оскільки мати та син фактично проживали за однією адресою після розірвання шлюбу між сторонами, а факт тимчасово місця проживання ОСОБА_3 у найманій квартирі в м. Львові зумовлений його навчанням на денній формі у вищому навчальному закладі та має тимчасовий характер.

Враховуючи, що позов подано в інтересах сина, зокрема стягнення на його утримання, ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що левова частина витрат, пов`язаних з навчанням сина здійснює саме позивачка ОСОБА_1 , що підтверджено в судовому засіданні самим ОСОБА_3 ..

Посилання відповідача на те, що син ОСОБА_3 працевлаштований, суд не приймає до уваги, оскільки вони будь-якими доказами не підтвердженні та спростовуються поясненнями ОСОБА_3 у судовому засіданні.

Твердження представника позивача про те, відповідач має фінансову можливість утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі вказаному у позовній заяві, оскільки має у власності землю для ведення особистого селянського господарства та орендує земельну ділянку площею 4 га, суд не приймає до уваги, оскільки доказів на підтвердження того, що відповідач отримує прибутки від використання вказаних земель суду не подано та в судовому засіданні не здобуто.

Також, суд звертає увагу на те, що представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення ним 23-річного віку.

Водночас, суд звертає увагу на те, що положеннямистатті 201 СК Українине передбачено застосування вимог статті 182 для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Зазначене устатті 200 СК Українивідсилання до нормистатті 182 цього Кодексустосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (частина першастатті 182 СК України).

Відтак, суд вважає, що представником позивача помилково у прохальній частині позовної заяви зазначено про необхідність стягнення аліментів з урахуванням нижньої межі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 382/1093/16-ц.

Згідно ч.1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до вимогстатті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі наведеного, ст.ст.150,155, 180-182,183, 199, 200 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 191, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білик Людмили Станіславівни до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 20 квітня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 20 квітня 2023 року і дозакінчення нимнавчання,але недовше ніждо досягнення ним двадцяти трьох років.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 1073 (тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинськийрайонний судТернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: адвокат Білик Людмила Станіславівна (адреса місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 33, оф.105).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Повне рішення складено 14 жовтня 2024 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Т.М. Цвинтарна