Рішення

від 30.10.2024 по справі 766/12962/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/12962/23

н/п 2/766/6532/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Арутюнова К.А.

справа №766/12962/23; провадження №2/766/6532/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за

позовом керівника Херсонської окружної прокуратури(ЄДРПОУ: 0485112026, юридична адреса: 73025, м. Херсон, вул. Тираспільська, 5а, місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, пр-т. Богоявленський, 314), що діє в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ:38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 10)

до

відповідачів Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі(ЄДРПОУ: 21295778, юридична адреса: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд. 47, фактичне місцезнаходження: 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 )

третя особа: Херсонський державний університет (ЄДРПОУ 02125609, юридична адреса: 73000, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 27, фактичне місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, буд. 14)

предмет тапідстави позову: про визнання недійсним договору оренди

учасники справи: не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача.

28 грудня 2023 року керівник Херсонської окружної прокуратури Ярослав Яриш, діючи в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до суду з вказаною позовною заявою про визнання недійсним договору оренди до відповідачів у якій просив:

- визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.11.2020 року №1624-065, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити та повернути власнику Міністерству освіти і науки України державне нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення площею 3,42 кв.м. на першому поверсі будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 вартістю 25 268,89 грн. шляхом підписання акту приймання-передачі;

- здійснити розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у власності держави в особі Міністерства освіти і науки України перебуває гуртожиток № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Херсонською окружною прокуратурою встановлено, що 25.11.2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ОСОБА_1 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.п. 7.1.1. Змінюваних умов Договору визначено, що майно передається в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, а саме магазин із продажу квітів.

На час пред`явлення позову спірний Договір оренди діє, майно перебуває у користуванні фізичної особи ОСОБА_1 .

Разом з тим, з урахуванням положень законодавства про освіту, об`єкт оренди обліковується на балансі Херсонського державного університету та відноситься до об`єктів освіти державної форми власності.

На час укладення спірного договору ст. 80 ЗУ «Про освіту» передбачала, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Отже, нежитлове приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 , не може використовуватися не за освітнім призначенням та не могло бути передано в оренду через існування прямої заборони на рівні Закону, оскільки розміщення магазину з продажу квітів жодним чином не пов`язано з освітнім процесом.

Наведене свідчить, що згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України договір оренди №1624-065 від 25.11.2020 року є недійсним, що покладає на ОСОБА_1 обов`язок повернути орендодавцю нежитлове приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі.

ІІ. Виклад позиції відповідачів.

31.07.2024 представник Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Лазарчук І.В. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне.

Дійсно, 25.11.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна №1624-065, а саме вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 .

За умовами п. 12.1 Змінних умов договору, строк його дії становить 5 років, тобто до 25.11.2025.

03.11.2021 представник відповідача провів перевірку виконання умов договору оренди та встановив, що майно орендарем не використовується.

Крім того, господарським судом Одеської області при розгляді справи №923/1684/21 встановлено, що ОСОБА_1 на час укладення договору оренди суб`єктом підприємницької діяльності не була, а тому не могла використовувати нежитлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, 22.06.2024 ОСОБА_1 подала до Регіонального відділення заяву про дострокове припинення договору оренди та на підставі наказу Регіонального відділення №ВС-86 від 24.06.2024 договір оренди державного майна №1624-065 від 25.11.2020 припинено.

Про розірвання договору з ОСОБА_1 та необхідність складання та надання орендарю примірників акту повернення з оренди орендованого майна було повідомлено Херсонський державний університет як балансоутримувача, однак інформації про підписання акту повернення майна від балансоутримувача до Регіонального відділення не надходило.

Разом з тим, відповідно до положень Інструкції щодо здійснення заходів, пов`язаних з припиненням договорів оренди та поверненням з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2049 від 22.11.2020, якщо договір оренди було припинено за заявою орендаря, поданою у період воєнного стану, та сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору.

Отже, наразі спірний договір розірвано, а орендоване майно вважається повернутим.

Додатково зазначила, що Регіональне відділення при проведенні роботи з укладення Договору оренди спиралося на дозвіл органу управління щодо можливості передачі майна в оренду. При цьому, саме Міністерство освіти і науки України в процесі прийняття рішення про передачу або відмову в передачі державного майна в оренду, аналізує можливість укладення договору на відповідність положенням чинного законодавства про освіту. Тому отримавши з Міністерства лист з погодженням на передачу державного майна в оренду, Регіональне відділення не передбачало будь-яких перешкод для укладення договору. За наявності дозволу органу управління державним майном та відсутність умов, які перешкоджали б передачі нерухомого майна в оренду, Регіональне відділення уклало з ОСОБА_1 договір оренди №1624-065 від 25.11.2020.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подав, був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

ІІІ. Інші заяви учасників по суті справи.

13.09.2024 представник Міністерства освіти і науки України Козленко С.М. подала пояснення по справі, у яких зазначила, що керуючись ч. 20 ст. 78 Закону України «Про освіту» заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, незаборонених законодавством. Згідно зі статтею 79 цього Закону одним із джерел фінансування суб`єктів освітньої діяльності є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

При цьому, переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 регламентовано: здійснення в межах повноважень надання перукарських послуг (підпункт 8 пункту 5 Переліку), а також надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти (підпункт 2 пункту 8 Переліку).

Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями.

Відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, фізкультурно- оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

ІV. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.02.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.07.2024 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін. Судове засідання призначено на 19.08.2024 року.

31.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Лазарчук І.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Справу просить розглядати без участі представника регіонального відділення за наявними у справі матеріалами.

У час призначений для розгляду справи судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого у нарадчій кімнаті з розгляду іншої кримінальної справи. Судове засідання призначено на 26.09.2024 року.

13.09.2024 представник Міністерства освіти і науки України Козленко С.М. подала пояснення по справі, просила справу розглядати без участі представника Міністерства.

26.09.2024року відпредставника третьоїособи ХерсонськогоДержавного університету Нікітінської Ірини на адресу суду надійшло клопотання з проханням відкласти судове засідання у зв`язку із відвідуванням лікаря.

У час призначений для розгляду справи судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого у судовому засіданні з розгляду іншої кримінальної справи. Судове засідання призначено на 30.10.2024 року.

У часпризначений длярозгляду справиучасники нез`явилися,представник заявника,представник позивача,представник відповідача регіональноговідділення Фонду подализаяви пророзгляд справиза їхвідсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи Херсонського державного університету у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем їх проживання/перебування, відому суду електронну адресу, направлення СМС-повісток, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України:https://court.gov.ua/unknown/sud2125., будь яких заяв та клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, розглянувши подані учасниками судового провадження матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані учасниками судового провадження докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 16.06.2010 будівлі та споруди Херсонського державного університету, у тому числі гуртожиток №4 за адресою: АДРЕСА_3 перебувають у власності держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №356164282 за реєстраційним номером №1724605965101 зареєстровано право державної власності на будівлі та споруди Херсонського державного університету, у тому числі на приміщення гуртожитку АДРЕСА_2 , загальною площею 7040,60 кв.м., власником яких є Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до Статуту, Херсонський державний університет є закладом вищої освіти, що проводить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), фундаментальні та/ або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим та методичним центром, має розвинену інфраструктуру навчальних, наукових в науково-виробничих підрозділах, сприяє поширенню наукових знань та проводить культурно-просвітницьку діяльність.

25.11.2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ОСОБА_1 укладено договір №1624-065 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, а саме вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 .

Балансоутримувачем майна виступає Херсонський державний університет (п.п. 3.3. Змінюваних умов Договору).

Відповідно до п.п. 7.1.1. Змінюваних умов Договору визначено, що майно передається в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, а саме магазин із продажу квітів.

Орендар вступає в строкове платне користування Майном у день підписання акту приймання-передачі Майна. Акт приймання - передачі майна підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього Договору. Передача майна в оренду здійснюється за його страховою вартістю, визначеною у пункті 6.2 Умов (п.п. 2.1., 2.2. незмінюваних умов Договору).

Відповідно до п.п. 12.2. п. 12 Змінюваних умов Договору визначено, що договір укладено строком на п`ять років з дати набрання чинності цим Договором. Відповідно до п.12.1 незмінюваних умов Договору визначено, що перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим Договором. Цей Договір набирає чинності в дань його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акту приймання - передачі і закінчується датою припинення цього Договору.

Вартість майна на момент укладення Договору визначена 3483,31 грн. (п.п. 6.1. п. 6 Змінюваних умов договору, відповідно до яких балансова залишкова вартість майна визначена на підставі фінансової звітності Балансоутримувача).

Органом управління Міністерством освіти і науки України дозвіл на передачу в оренду вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 , надано листом від 22.07.2020 №1/11-4893.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 у справі №923/1293/21 закрито провадження у справі за позовом керівника Херсонської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, та повернення майна, оскільки на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 не була суб`єктом підприємницької діяльності, а тому спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 у справі №923/1684/21 закрито провадження у справі за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення майна, оскільки на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 не була суб`єктом підприємницької діяльності, а тому спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

22.06.2024 ОСОБА_1 подала до Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі заяву про припинення дії договору оренди №1624-065 від 25.11.2020 у зв`язку з тим, що м. Херсон перебуває у зоні бойових дій, що спричинило неможливість використовувати приміщення за призначенням.

На підставі наказу Регіонального відділення №ВС-86 від 24.06.2024 договір оренди державного майна №1624-065 від 25.11.2020 припинено.

VІ. Оцінка Суду.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Щодо представництва інтересів держави прокурором:

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 надані правові висновки стосовно застосування правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Як слідує з листа Міністерства освіти і науки України від 26.07.2021 вих. №1/11-5489 з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, Міністерство надало погодження на укладення договору оренди №1624-065 від 25.11.2020. Міністерство також повідомило, що не зверталося до суду із позовною заявою про визнання недійсним спірного договору оренди державного майна №1624-065 від 25.11.2020, тому суд доходить висновку, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її інтересів, правомірно звернувся до суду з позовом.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди:

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 зазначеного Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту».

Освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей; освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті; освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання (п. п. 16, 17, 18 ст. 1 Закону України «Про освіту» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Законодавець у ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» визначив, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

За пп. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.

Пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, встановлено, що не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Верховним Судом неодноразово викладався висновок щодо застосування вказаних вище норм права. Так, у постанові від 09.04.2024 у справі №927/400/23 Верховний Суд виснував, що чинний на час укладення оспорюваного договору Закон України «Про освіту» містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням; надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

У постановах від 08.11.2022 у справі №917/1090/21, від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, від 17.01.2023 у справі №902/51/21 Верховний Суд виснував, що Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Також Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №927/400/23 зазначив про те, що наведені законодавчі приписи передбачають, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі. Відсутність у договорі оренди конкретного цільового призначення та надання відповідачу права самостійно, на власний розсуд, використовувати орендоване приміщення, порушує приписи ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту».

Встановлено, що профільне Міністерство надало дозвіл на передачу спірного приміщення з метою розміщення торговельних об`єктів, а саме магазину квітів, тобто з конкретно визначеним цільовим призначенням, яке за своєю суттю не є складовою освітнього процесу, а тому відсутність державної реєстрації ОСОБА_1 як ФОП на час укладення оспорюваного договору не має у даному випадку визначального значення.

Надавши оцінку оспорюваному договору, суд вважає, що його умови надавали право орендарю користуватись майном з метою, що не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Отже, врахувавши вищевикладене, встановивши відсутність у діяльності відповідача ОСОБА_1 будь-яких ознак освітнього процесу або надання послуг пов`язаних із забезпеченням такого процесу або обслуговування учасників освітнього процесу та, що спірне приміщення використовувалося не за освітнім призначенням, суд вважає, що оспорюваний договір суперечить ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», та доходить висновку про наявність обставин для визнання недійсним оспорюваного договору з огляду на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 15.06.2018 у справі №906/164/17, від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, від 16.04.2024 у справі №922/3883/23.

Зокрема, у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині заявленого позову про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.11.2020 року №1624-065, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ОСОБА_1 , є такою, що ґрунтується на вимогах закону, з огляду на що позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 вчинити певні дії:

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

З урахуванням обставин цієї справи та приписів п. 8 Інструкції щодо здійснення заходів, пов`язаних з припиненням договорів оренди та поверненням з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2049 від 22.11.2020, після припинення оспорюваного договору на підставі наказу Регіонального відділення №ВС-86 від 24.06.2024, вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 , фактично вважається повернутим власнику/ балансоутримувачу з 24.06.2024, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 наразі користується цим майном позивачем не надано та не підтверджується належними та допустимим доказами в ході вирішення справи. Таким чином, позов в частині зобов`язання ОСОБА_1 вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VIІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №2403 від 20 грудня 2023 року заявником сплачено 5368,00 грн. судового збору.

Таким чином, враховуючи що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає відшкодуванню у розмірі 50 % відсотків від оплаченої суми судового збору у розмірі 2684,00 грн., та з урахуванням приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає до пропорційного стягнення на користь платника судового збору по 1342,00 грн. з кожного в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 215, 216 ЦК України, ЗУ «Про освіту», ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 133, 178, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-284, 353-355, 430 ЦПК України, суд,-,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Херсонської окружної прокуратури(ЄДРПОУ: 0485112026, юридична адреса: 73025, м. Херсон, вул. Тираспільська, 5а, місцезнаходження: 54000. М. Миколаїв, пр-т. Богоявленський, 314), що діє в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ:38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 10) до Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі(ЄДРПОУ: 21295778, юридична адреса: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд. 47, фактичне місцезнаходження: 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 ), третя особа: Херсонський державний університет (ЄДРПОУ 02125609, юридична адреса: 73000, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 27, фактичне місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, буд. 14) про визнання недійсним договору оренди задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №1624-065 укладений 25.11.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути пропорційно з Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі(ЄДРПОУ: 21295778, юридична адреса: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд. 47, фактичне місцезнаходження: 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50) на користь Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 04851120, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) в рахунок відшкодування судового збору 1 342,00 грн.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 04851120, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) в рахунок відшкодування судового збору 1342,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Херсонська окружна прокуратура, ЄДРПОУ: 0485112026, юридична адреса: 73025, м. Херсон, вул. Тираспільська, 5а, місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, пр-т. Богоявленський, 314, що діє в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, ЄДРПОУ:38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 10;

Відповідач: Регіонального відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ЄДРПОУ: 21295778, юридична адреса: 73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, буд. 47, фактичне місцезнаходження: 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації останнє відоме зазначене позивачем: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Херсонський державний університет, ЄДРПОУ: 02125609, юридична адреса: 73000, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 27, фактичне місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, буд. 14.

Повний текст рішення складено 30.10.2024 року.

Суддя Є.М. Булах