Постанова

від 22.10.2024 по справі 331/3041/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.10.2024 Справа № 331/3041/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 331/3041/15-ц Головуючий у І інстанції: Фісун Н.В.

Провадження №22-ц/807/1610/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гайворонського Олексія Юрійовича на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на діїприватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на діїприватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А.

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. перебуває виконавче провадження №65196253 відносно боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у справі №331/3041/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за кредитним договором від 01.07.2008 №014/17-46/678/55 в сумі 20072,46 доларів США.

22.04.2024 він звернувся до приватного виконавця з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а 23.04.2024 отримав відповідь виконавця № 10814, з якої дізнався, що приватним виконавцем накладений арешт на земельну ділянку боржника (кадастровий номер 2322180400:06:002:0188) за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., Августинівська с/рада. На 30.04.2024 призначені торги з реалізації арештованого майна. Також до відповіді була надана копія постанови про відкриття виконавчого провадження №65196253 від 19.04.2021 з ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Таким чином, в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП) повинні знаходитися усі документи створені або отримані в процесі виконання, відображені усі дії виконавця.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в АСВП з`ясувалося, що під час виконання дій зі звернення стягнення на майно боржника приватним виконавцем порушено низку норм Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативних актів. Стаття 48 Закону передбачає, що про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. В АСВП відсутня така постанова, тобто виконавцем не приймалася, тому й усі її подальші дії зі звернення стягнення на майно боржника є незаконними. В АСВП відсутня інформація про те, що виконавець здійснювала будь які заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом та те, що нею отримано документальне підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна. Тобто ці дії не вчиняла і інформацію про майно боржника отримала не в установленому законом порядку, а іншим шляхом, тобто протиправним. В АСВП відсутня інформація про виклик/повідомлення боржника та стягувача на опис та арешт майна. 02.02.2024 приватним виконавцем арештоване і описане майно боржника ОСОБА_1 - земельну ділянку за відсутністю боржника та/або його представника. Однак представник ТОВ «ФК«Форінт» приймала участь в описі та арешті майна, яке було передано їй для відповідального зберігання. Тобто приватний виконавець повідомила про опис та арешт майна тільки представника стягувача та у спосіб, не передбачений Законом. Неповідомленням про майбутній опис та арешт майна приватний виконавець порушила права боржника приймати участь в цієї процедурі, заявити клопотання, надати пояснення та зауваження, оскільки боржник не згоден з передачею арештованого майна стягувачу. Приватний виконавець наведеними діями позбавила боржника та стягувача можливості досягти згоди щодо вартості майна. Як вбачається з постанови про опис та арешт майно ОСОБА_1 від 02.02.2024 поняті участі при опису, арешту і передачі майна не приймали, тобто й ця норма порушена. 19.02.2024 виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності, якому замовлено звіт про оцінку нерухомого майна. Приватний виконавець в п.3 постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 19.02.2024 попередила суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові. Однак, в порушення наведених вимог Інструкції, вона не попередила оцінювача про відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна.

26.02.2024 суб`єктом оціночної діяльності надано звіт про оцінку вказаного майна. Вказана оцінювачем вартість майна - 142300 грн. за земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,4329 га є очевидно значно заниженої. Однак, в АСВП відсутнє повідомлення боржника про результати оцінки майна. Порушення приватним виконавцем цієї норми позбавило боржника права своєчасно, тобто задовго до торгів, оскаржити визначену вартість майна.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни у виконавчому провадженні №65196253, яка полягає у: -невинесенні постанови про звернення стягнення на майно боржника; -нездійсненні в установленому законом порядку заходів щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом; -неотриманні документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; -неповідомленні боржника про майбутній опис та арешт майна; -неповідомленні боржника про результати оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку. Просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни у виконавчому провадженні №65196253 від 02.02.2024 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни у виконавчому провадженні №65196253 від 19.02.2024 про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2024 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гайворонського О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду дійним обставинами справи, просить ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Шавлукова З.А. заперечує проти її доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

У судовому засіданні приватний виконавець Шавлукова З.А. та представник стягувача - адвокат Кошман О.П. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просили залишити без змін.

Інші учасникисправи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 8 а. с. 172, 174). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця вчинені та прийняті відповідно до закону, у межах його повноважень, права боржника у цьому виконавчому провадженні не було порушено, суд вважає скарга на неправомірні дії приватного виконавця є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни перебуває виконавче провадження №65196253 відносно боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі №331/3041/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за кредитним договором від 01.07.2008 №014/17-46/678/55 в сумі 20072,46 доларів США. Зазначене виконавче провадження відкрито 19.04.2021. Станом на 06.05.2024 залишок боргу за виконавчим документом з урахуванням солідарних стягнень складає 7323,10 доларів США, що станом на 06.05.2024 еквівалентно 288507,44 грн.

02.02.2024 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 2322180400:06:002:0188)площею 1.4329 га.. Копію постанови направлено рекомендованим листом на адресу боржника в той же день. Згідно трекінгу з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» лист був отриманий боржником особисто 06.02.2024.

19.02.2024 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 65196253 для проведення оцінки нерухомого майна: земельної ділянки (кадастровий номер2322180400:06:002:0188) за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., Августинівськас/рада, і надання відповідного звіту про оцінку.

12.03.2024 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. отримано звіт про оцінку зазначеного майна, відповідно до якого вартість арештованого майна (земельної ділянки (кадастровий номер 2322180400:06:002:0188) за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., Августинівська с/рада) визначена оцінювачем в розмірі 142300,00 грн (сто сорок дві тисячі триста гривень 00 копійок).

12.03.2024 приватним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом надіслано повідомлення про результати оцінки майна, де також було роз`яснено право боржника на оскарження оцінки у 10-денний строк. Згідно трекінгу з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» лист був отриманий боржником особисто 29.03.2024.

Майно було передане на реалізацію через майданчик «Прозоро.Продажі», перші торги були призначені на 30 квітня 2024 року. Торги не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників.

Судом також встановлено, так як саме вказував скаржник назву постанови, Постанова про звернення стягнення на майно боржника приватним виконавцем не приймалася, відповідно в АСВП відсутня така інформація. Приватним виконавцем відповідно до чинного законодавства винесена постанова про опис та арешт майна боржника.

Інформація щодо належності майна боржнику на праві власності та інформація щодо наявності/відсутності арештів цього майна була отримана приватним виконавцем шляхом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого має приватний виконавець безпосередній доступ через Автоматизовану систему виконавчого провадження, а також витягу ДЗК, як передбачено законом.

02.11.2023 приватним виконавцем на адресу боржника (адресу квартири, в якій він має частку власності) рекомендованим листом направлено виклик, згідно якого він був зобов`язаний з`явитись в офіс приватного виконавця 09.11.2023 для надання пояснень за фактом невиконання рішення суду, а також надання документів щодо належного йому на праві власності майна. Виклик було направлено для того, щоб роз`яснити боржнику про обов`язок виконавця звернути стягнення на майно боржника у разі нездійснення ним дій з добровільного погашення заборгованості за виконавчим документом. Згідно інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» лист отримано боржником особисто 09.11.2023. Однак ані в призначений час, ані в будь-який інший день, в офіс виконавця не з`являвся.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що було описане майно боржника земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Інформація щодо земельної ділянки, що зазначена в постанові про опис та арешт майна, була отримана приватним виконавцем із Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та витягу ДЗК. Також приватним виконавцем було здійснено особистий огляд земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності комунікацій, іншого майна, що може перебувати на земельній ділянці. Земельна ділянка знаходиться у вільному доступі, що виключає необхідність примусового входження на неї. У зв`язку із тим, що під час опису майна боржника не відбувалось примусового входження то житла боржника або до інших приміщень, де зберігається майно боржника, а також не відбувалось вилучення майна (готівкових коштів) боржника та передачі його треті особам, то присутність понятих не була обов`язковою.

Судом встановлено, що приватним виконавцем було направлено повідомлення про результати оцінки в установлені строки на адресу боржника . Відповідне повідомлення долучене до Автоматизованої системи виконавчого провадження, однак боржник листа не отримав, а адвокат боржника,ознайомлюючись із матеріалами виконавчого провадження в АСВП його чомусь не знайшов. Згідно трекінгу з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» лист був отриманий боржником особисто 29.03.2024.

Також встановлено, що в постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 19.02.2024 приватний виконавець попередила оцінювача про відповідальність за «надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові».

Також суд першої інстанції встановив, що копія постанови про опис та арешт майна від 02.02.2024 була отримана боржником особисто 06.02.2024. А отже строк на її оскарження сплинув 16.02.2024. Повідомлення про результати оцінки майна від 12.03.2024 отримане боржником особисто 29.03.2024. А отже, строк на оскарження результатів оцінки сплинув ще 08.04.2024. Тобто, скаржник звернувся до суду з порушенням строку для такого звернення, встановленого чинним цивільно-процесуальним законодавством України.

Згідно з ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. В розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі за текстом Інструкція), а також відповідно до шаблонів процесуальних документів, що містить Автоматизована система виконавчого провадження, постановами, якими оформлюється звернення стягнення на майно (кошти) боржника є: постанова про арешт коштів боржника, постанова про арешт майна боржника, постанова про опис та арешт майна. Винесення жодних інших постанов при зверненні стягнення на майно чинним законодавством не вимагається. Відповідно до п. 10 розділу VIII Інструкції після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з ч. 3 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено обов`язок виконавця повідомляти боржника про майбутній опис майна, затосувавши правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду, викладеним в п. 50 постанови від 02 червня 2022 року в справі № 480/5060/20 (провадження № К/9901/14598/21).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Правова позиція щодо необов`язковості залучення понятих при проведенні опису майна без примусового входження підтримана Верховним судом України в Постанові від 02.06.2022 по справі №480/5060/20, яку правильно застосував суд першої інстанції.

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.04.2012 року №489/20802 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.09.2016 року № 1302/29432 для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 57 зазначеного Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Статтею 12 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 ст. 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 №1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Відповідно до ст. 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту №1 передбачають, що висновок про вартість об`єкта є складовою частиною такого звіту.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Згідно із ч. 6 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Законодавцем передбачено, що у разі незгоди боржника з оцінкою майна він має право вимагати рецензування звіту.

Судом першої інстанції встановлено, що приватний виконавець при визначенні вартості майна керувався висновком про вартість об`єкта оцінки, що складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 .

За приписами п. 1 ст. 13 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Положення п. 1 ст. 13 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" кореспондуються з положеннями пункту 57 Національного стандарту №1.

Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що у разі незгоди із результатами оцінки арештованого майна заявник мав право у порядку, визначеному законом, звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, про те матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у визначений законом порядок та спосіб звертався з клопотанням про рецензування звіту про оцінку арештованого майна.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна боржника були вчинені відповідно до вимог Закону, а визначення вартості цього майна було здійснено належним суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання дій приватного виконавця щодо здійснення оцінки нерухомого майна неправомірними.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання скарги скаржник зазначав, що такий строк пропущено за поважних причин.

Проте, постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2021 № 65196253 направлена боржникові на його адресу 20.04.2021, про що свідчить список № 60 згрупованих поштових відправлень рекомендованих відправлень поданих в 69035 (копія міститься в матеріалах справи).

Про наявність відкритого виконавчого провадження № 65196253 боржнику було достеменно відомо ще з квітня 2021 року. 20.04.2021 Приватним виконавцем в рамках ВП № 65196253 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (копія додається), а саме заробітну плату в ТОВ «ДШПРОТРАНССЕРВІС» (код ЄДР 31921027), керівником якого є Боржник (інформація з ЄДР додана до матеріалів справи).

Починаючи зтравня 2021року,із заробітноїплати Боржникаутримуються коштив рахунокпогашення заборгованостіза виконавчимдокументом.Боржник у 2024 році брав участь у розгляді справи №331/3041/15-ц провадження № 6/331/40/2024 за поданням Приватного виконавця про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України та тимчасово обмежено громадянину України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, про що вказував сам скаржник.

До подання додано копії матеріалів виконавчого провадження, у тому числі і постанову про відкриття виконавчого провадження 65196253 від 19.04.2021 з даними ідентифікатора, а також докази отримання Боржником 09.11.2023 виклику приватного виконавця від 01.11.2023 вих. № 18211 (копія подання з додатками наявна в матеріалах справи).

Отже, в апеляційній скарзі ОСОБА_5 підтверджує факт обізнаності Боржника з квітня 2021 року про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження 65196253, в тому числі і з матеріалами виконавчого провадження 65196253, зокрема з постановою про відкриття виконавчого провадження 65196253 від 19.04.2021, яка містить ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження 65196253 в АСВП з 08.02.2024.

Статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЗУ «про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Аналіз частини першої статті 449 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, Верховний суд у постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г звернувся до правових позицій Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

Доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об`єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та і не міг дізнатись про порушення своїх прав.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20 провадження № 61-7465св22.

Оскільки Боржник знав про наявність відкритого виконавчого провадження 65196253 з травня 2021 року, з 08 лютого 2024 року достеменно мав доступ до матеріалів виконавчого провадження 65196253 в АСВП оскільки володів даними до номеру та ідентифікатору, відповідно зобов`язаний був знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні 65196253, відповідно мав можливість своєчасно подавати скаргу на дії Приватного виконавця.

Отже, колегія суддів вважає, що у цій справі боржник не довів поважності причин пропуску строку на подання скарги на дії приватного виконавця.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони фактично дублюють доводи первісної скарги, яким суд надав належну оцінку, перевіривши обставини справи належним чином.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів скаржниці належним чином обґрунтував підстави відмови в задоволенні скарги, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гайворонського Олексія Юрійовича слід залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневогорайонного судум.Запоріжжявід 13червня 2024року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника адвокатаГайворонського ОлексіяЮрійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 червня 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 31 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: