Ухвала від 28.04.2025 по справі 331/3041/15-ц

28.04.2025

Справа № 331/3041/15-ц

Провадження № 6/331/204/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Жукової О.Є.

за участя секретаря - Мироненко О.В.

приватного виконавця Шавлукової З.А.

представника боржника- Гайворонського О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова З.А. . звернувся до суду з поданням про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він ухиляється від виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі №331/3041/15-ц.

Так у поданні зазначено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни перебуває виконавче провадження №65196253 з виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі №331/3041/15-ц, щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за кредитним договором від 01.07.2008 №014/17-46/678/55 в сумі 20072,46 доларів США.

Зазначене виконавче провадження відкрито 19.04.2021.

Згідно відповідей ДФС України боржник отримує заробітну плату в ТОВ «Речовий ринок Анголенка», директором якого він є (відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб).

20.04.2021 постанову про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 20% направлено на адресу ТОВ «Речовий ринок Анголенка». З того часу і по сьогоднішній день ТОВ «Речовий ринок Анголенка» утримань із доходу боржника не проводить.

Про необхідність проведення утримань нею було зазначено неодноразово під час розгляду скарг на її дії в рамках цієї судової справи, під час розгляду подань, їх оскаржень тощо (зазначалось письмово у відзивах та поданнях, а також усно в присутності адвоката боржника; дані про це містяться в матеріалах справи №331/3041/15-ц).

Однак законні вимоги виконавця й далі ігноруються.

19.02.2025 нею повторно винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (з урахуванням актуальної суми заборгованості та актуальних реквізитів для зарахування коштів).

Зазначену постанову нею направлено 19.02.2025 рекомендованими листами за наступними адресами:

1) отримувач ТОВ «Речовий ринок Анголенка» - 70406, Запорізька обл., Запорізький район, сщ. Відране, вул. Степна, буд. 11 (трек №0601114845543, згідно інформації з офіційному сайту АТ «Укрпошта» вручене 06.03.2025);

2) отримувач ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (трек №0601114844490, згідно інформації з офіційному сайту АТ «Укрпошта» вручене 06.03.2025);

3) отримувач ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (трек №0601114845209, згідно інформації з офіційному сайту АТ «Укрпошта» вручене 25.02.2025).

Однак, не зважаючи на те, що листи із постановою були вручені і товариству, на якому працює боржник, і особисто боржнику, який є керівником цього товариства, жодних грошових коштів утримано із заробітної плати боржника не було.

Така поведінка боржника (ігнорування законних вимог приватного виконавця), а також факт тривалого невиконання рішення суду, беззаперечно свідчить про умисне ухилення боржника від виконання рішення суду.

Станом на 16.04.2025 залишок боргу за виконавчим листом, виданим 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, по справі №331/3041/15-ц, з урахуванням стягнень із солідарних боржників складає 7 087,63 доларів США, що по курсу НБУ станом на 16.04.20254 становить 291 835,29 грн.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 15.04.2025 боржник за період з 19.04.2021 (з дня відкриття виконавчого провадження) до 15.04.2025 перетинав кордон України шістдесят шість разів (за закордонним паспортом НОМЕР_2 ).

Оскільки боржник ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на нього відповідно до судового рішення, приватний виконавець звернувся до суду з вказанним поданням.

Відповідно до вимог ч.4 ст.441 ЦПК України зазначене подання було призначено до розгляду негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю приватного виконавця.

Разом з тим, від представникаборжника ОСОБА_2 до суду21.04.2025 року надійшло клопотанняпро участьв судовомузасіданні врежимі відеоконференції ,яке булозадоволено ухвалоюсуду від21.04.2025року з метою забезпечення боржника права на справедливий та відкритий розгляд справи.

Представник боржника адвокат Гайворонський О.Ю. надав суду заперечення на клопотання, в яких зазначив, що обставини виконання рішення по справі 331/3041/15 , які існували на час попереднього розгляду судом, в тому числі апеляційною інстанцію , подання приватного виконавця про обмеження боржнику виїзду за кордон, не змінилися, за виключенням постійного зменшення боргу, за рахунок регулярних стягнень з доходів ОСОБА_1 .

Не змінився й той факт, що рішення про заборону ОСОБА_1 виїжджати за кордон до його родини, значно порушить його батьківськи права та обов`язки щодо виховання його малолітньої дитини.

Крім цього , ствердження виконавця про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду не відповідають дійсності.

Як тільки у боржника ОСОБА_1 покращилося матеріальне положення ( у в зв`язку з рядом не прогнозованих раніше фінансових обставин) та з`явилась можливість розрахуватися зі стягувачами, він так це й зробив.

31 березня 2025 року досягнуто та реалізовано угоду з АТ «Райфайзен банк» про припинення боргових зобов`язань ( часткове погашення та прощення суми боргу, що залишилася).

В ході переддоговірної роботи досягнута попередня домовленість та узгоджено проект договору про припинення боргових зобов`язань зі стягувачом- ТОВ «Фінансова компанія Форінт». Копію проекту договору , яка надіслана в остаточній редакції представнику ОСОБА_1 адвокату Гайворонському О.Ю. керівництвом стягувача ТОВ «Фінансова компанія Форінт». Підписання договору з виконанням обов`язків, передбачених в ньому, заплановано на кінець квітня-перші числа травня 2025 року, після повернення ОСОБА_1 до країни. На підставі викладеного, вважає подання приватного виконавця таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні приватний виконавець подання підтримав.

Представник боржника адвокат Гайворонський О.Ю. в задоволенні подання просив відмовити з підстав , викладених у запереченнях.

У відповідності до положень ч.4 ст. 441 ЦПК України подання розглянуто без повідомлення стягувача.

Суд, вислухавши приватного виконавця, представника боржника, дослідивши матеріали подання приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни перебуває виконавче провадження №65196253 з виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі №331/3041/15-ц, щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за кредитним договором від 01.07.2008 №014/17-46/678/55 в сумі 20072,46 доларів США.

Зазначене виконавче провадження відкрито 19.04.2021.

Станом на 16.04.2025 залишок боргу за виконавчим листом, виданим 13.04.2021 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, по справі №331/3041/15-ц, з урахуванням стягнень із солідарних боржників складає 7 087,63 доларів США, що по курсу НБУ станом на 16.04.20254 становить 291 835,29 грн.

Звертаюдчись до суду з вищезазначеним поданням, приватний виконавець послався на те, що згідно відповідей ДФС України боржник отримує заробітну плату в ТОВ «Речовий ринок Анголенка», директором якого він є (відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб).

19.02.2025 нею повторно винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (з урахуванням актуальної суми заборгованості та актуальних реквізитів для зарахування коштів).

Зазначену постанову нею направлено 19.02.2025 рекомендованими листами за наступними адресами:

1) отримувач ТОВ «Речовий ринок Анголенка» - 70406, Запорізька обл., Запорізький район, сщ. Відране, вул. Степна, буд. 11 (трек №0601114845543, згідно інформації з офіційному сайту АТ «Укрпошта» вручене 06.03.2025);

2) отримувач ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (трек №0601114844490, згідно інформації з офіційному сайту АТ «Укрпошта» вручене 06.03.2025);

3) отримувач ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (трек №0601114845209, згідно інформації з офіційному сайту АТ «Укрпошта» вручене 25.02.2025).

Однак, не зважаючи на те, що листи із постановою були вручені і товариству, на якому працює боржник, і особисто боржнику, який є керівником цього товариства, жодних грошових коштів утримано із заробітної плати боржника не було, що на думку приватного виконавця свідчить про умисне ухилення боржника від виконання рішення суду.

Разом з тим, суд вважає таку позицію приватного виконавця хибною, та такою, що не підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, виходячи з наступного.

Згідност. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно ст.33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюютьсястаттею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За змістом пункту 19 частини 2статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, виконавець зобов`язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов`язань означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаютьсяЗаконом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбаченихстаттею 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Аналізуючи положеннястатті 441ЦПК Україниу взаємозв`язку з положеннямистатті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»та положеннямиЗакону України «Про виконавче провадження», слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов`язку.

В ході розгляду подання встановлено, що утримання із доходу боржника з ТОВ «Дніпросервіс» здійснюється у розмірі біля 600,00 грн щомісяця.

Докази того, що після отримання постанови приватного виконавця від 19.02.2025 06.03.2025 року , ОСОБА_1 отримував заробітну плату у ТОВ «Речовий ринок Анголенка», матеріали справи не містять, і зазначені обставини не зміг підтвердити приватний виконавець у судовому засіданні.

Сам факт того, що згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 15.04.2025 боржник за період з 19.04.2021 (з дня відкриття виконавчого провадження) до 15.04.2025 перетинав кордон України шістдесят шість разів (за закордонним паспортом НОМЕР_2 ), не свідчить про ухилиння боржника від виконання судового рішення. Також суд звертає увагу, що постановою Запорізького апеляційного суду від 13.03.2024 року у справі 331/3041/15-ц в задоволенні аналогічного подання приватного виконавця було відмовлено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2025 року ОСОБА_1 досягнуто та реалізовано угоду з АТ «Райфайзен банк» про припинення боргових зобов`язань ( часткове погашення та прощення суми боргу, що залишилася), що підтверджено копією договору посвідчену цифровим підписом боржника.

Також, в ході переддоговірної роботи ОСОБА_1 досягнута попередня домовленість та узгоджено проект договору про припинення боргових зобов`язань зі стягувачом- ТОВ «Фінансова компанія Форінт» .

Суд вважає, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Тобто, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Проте, як встановлено судом, обставини ухилення від виконання зобов`язання, на які посилається приватний виконавець, об`єктивно не підтверджені наданими матеріалами виконавчого провадження і є по суті припущенням.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що в матеріалах подання відсутні докази навмисного, свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду, що унеможливлює задоволення подання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином, у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв?язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження с виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, § 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов?язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», $124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельтеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», $35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга No 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven und De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця .

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Повний текст ухвали складений 28 квітня 2025 року.

Суддя: О.Є. Жукова