Постанова

від 31.10.2024 по справі 487/6524/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

31.10.24

22-ц/812/1514/24

Провадження № 22-ц/812/1514/24 Суддя першої інстанції Щербина С.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 487/6524/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворська Ж.М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Заводськогорайонного судум.Миколаєва від30липня 2024року,ухвалене підголовуванням суддіЩербини С.В.,в залісудового засіданняв м.Миколаїв, запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Чорної Людмили Сергіївни про скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Чорної Л.С. (далі Приватний нотаріус) про скасування державної реєстрації права власності.

Позов обґрунтовувала тим, що 06 січня 2021 року між ОСОБА_1 та нею було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого вона позичила у відповідача 52 000 доларів США строком до 06 липня 2021 року.

В забезпечення виконання даного зобов`язання, нею було передано в іпотеку вищенаведене майно за іпотечним договором від 06 січня 2021 року.

08 вересня 2021 року з відповідних реєстрів їй стало відомо, що Приватний нотаріус прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказаний будинок та земельну ділянку.

На думку позивачки дане рішення є не законними з огляду на те, що їй не булонадіслано засвідченоїписьмової вимогиіпотекодержателя проусунення порушень у неменш ніжтридцяти деннийтермін тапопередження простягнення напредмет іпотеки.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно - незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0272 га, з кадастровим номером 4810136300:03:007:0004, які розташовані у АДРЕСА_1 , яка проведена 19 серпня 2021 року Приватним нотаріусом.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2024 року позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса про скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на незавершений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Чорною Л.С. 19 серпня 2021 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0272 га, з кадастровим номером 4810136300:03:007:0004, розташовану у АДРЕСА_1 , яка здійснена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Чорною Л.С. 19 серпня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816 грн.

Рішення судумотивовано тим,що реєстрація права власності на предмет іпотеки була проведена у тому числі на підставі заяви іпотекодавця про згоду на задоволення вимог.

Проте, фактично дана заява була подана приватному нотаріусу представником іпотекодателя (позивачки) ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 06 січня 2021 року, посвідченої Приватним нотаріусом та зареєстрованої в реєстрі за № 18.

Зі змісту даної заяви вбачається, що представником було надано письмову згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», про що зазначено у тексті заяви, а саме: «представнику відомо, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде виконано на підставі застереження в іпотечному договорі посвідченому ПН ММНО Чорною Л.С. від 06 січня 2021 року за реєстровим номером № 15 та статті 38 ЗУ «Про іпотеку».

Проте, статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час вчинення реєстраційних дій) передбачено порядок звернення стягнення на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.

Передача іпотекодержателю прав на предмет іпотеки врегульовано положеннями статті 37 вказаного закону, але згоди на позасудове врегулювання у порядку цієї статті представник іпотекодавця у вказаній заяві нотаріусу не надавав.

Таким чином, приватний нотаріусом Чорною Л.С. було безпідставно та незаконно здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

З наданих приватним нотаріусом копій матеріалів реєстраційної справи встановлено, що в порушення вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 відповідачем не було надано приватному нотаріусу жодного засвідченого ним як іпотекодержателем документу.

В даній справі спір виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому, в процесі реалізації правовідносин між ними, були порушені права позивачки, які підлягають поновленню шляхом задоволення позовних вимог в повному обсязі та скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 . При цьому, в задоволенні позовних вимог до ПН ММНО ОСОБА_4 слід відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

Не погодившись з рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду у частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з висновками суду погодитись не можна, оскільки, а ні стаття 37 Закону України «Про іпотеку», а ні пункт 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127, а ні пункт 6.8.1 іпотечного договору від 06 січня 2021 року не передбачають письмової згоди іпотекодавця. Ця умова передбачена статтею 38 Закону України «Про іпотеку», на підставі якої реєстраційні дії не вчинялися. Така вимога умовами договору також не передбачена.

Всі документи, що стали підставою для вчинення оскаржуваної реєстрації були подані особисто іпотекодержателем ОСОБА_1 та представником іпотекодавця ОСОБА_3 та завірені в порядку зазначеному Приватним нотаріусом.

Представник позивача ОСОБА_3 діяв в межах повноважень встановлених довіреністю від 06 січня 2021 року. На момент вчинення представницьких дій позивачем не було скасовано довіреність, а отже представництво не було припинено відповідно до вимог статей 248, 249 ЦК України.

Норми Закону України «Про іпотеку» № 898-IV та порядок № 1127 на підставі яких проводилась оспорювана державна реєстрація не встановлюють заборону подання чи отримання документів представником. Окрім того такий висновок суду суперечить главі 17 ЦК України, положенням порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України «Про іпотеку, умовам договору.

В оспорюваному рішенні суд не може дійти єдиної позиції стосовно правомірності представництва спочатку посилаючись на те, що реєстрація є незаконною через те, що представником іпотекодавця було надано згоду на реєстрацію в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», а реєстрацію проведено відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», тобто фактично визнаючи законність дій і повноважень представника іпотекодавця. В іншій частині суд суперечить собі, звертаючи увагу на те, що Законом № 898-IV та Порядком № 1127 передбачена особиста подача заяв іпотекодавця. З огляду на, що вважає представництво інтересів іпотекодавця є неправомірним.

Незрозумілим є також посилання суду на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року по справі № 201/15228/17, так як дана правова позиція лише підтверджує законність дій нотаріуса, а відтак і законність здійснення державної реєстрації.

Висновок суду порушує майнові права відповідача та створює умови для ухилення позивачки від виконання боргового зобов`язання.

На день слухання справи учасники справи не скористались правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом належним чином. 29 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи без його участі. З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 06 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. За умовами якого позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_2 прийняла у власність грошові кошти в сумі 1476945.60 грн, що в еквіваленті, за домовленістю сторін та згідно офіційного курсу НБУ станом на 06 січня 2021 року становить 52 000 доларів США. Позичальник зобов`язалася повернути позикодавцю у строк та на умовах, передбачених даним договором позику у вищезазначеному розмірі (пункт 1 Договору позики).

Згідно пункту 3 договору позики, сторони домовилися, що позичальник зобов`язується повернути суму грошових коштів визначену в пункті 1 даного договору в повному обсязі до 06 липня 2021 року включно.

В забезпечення виконання умов договору позики, 06 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки за цим договором є незавершений будівництвом житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , власником яких є позичальниця ОСОБА_2 .

В той же день 06 січня 2021 року ОСОБА_2 за довіреність, посвідченою Приватним нотаріусом, уповноважила ОСОБА_3 бути її повноважним представником з питань укладення та підписання від її імені договору задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна

Пунктами 6.2, 6.3. іпотечного договору визначено випадки коли іпотекодежатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі, у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання.

У пункті 6.8 цього Договору передбачено Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, відповідно до якого:

«6.8.1 У разі виникнення у Іпотекодержателя права стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття Предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє Іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави зверненнястягнення напредмет іпотеки,ціна,за якоюПредмет іпотекипереходить увласність Іпотекодержателя,ссуть тарозмір Основного зобов`язанняабо йогочастини,яке припиняєтьсяв результатіпереходу доІпотекодержателя прававласності наПредмет іпотеки.У цьомувипадку такезастереження прозадоволення вимогиІпотекодержателя,прирівнюється додоговору прозадоволення вимогІпотекодержателя та,разом іззазначеним уцьому пунктіповідомленням,є,у відповідностідо статті37Закону України«Про іпотеку»,правовою підставоюдля реєстраціїправа власностіІпотекодержателя наПредмет Іпотекиу відповідномуоргані державноїреєстрації тавидачі документівпро реєстраціюправа власності щодо Предмета іпотеки на ім`я Іпотекодержателя.

6.8.2 Предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя за ціною Предмета іпотеки, визначеною незалежним експертом оцінювачем, зменшеною на суму загальнообов`язкових платежів (податків, зборів тощо), які мають бути сплачені при цьому Іпотекодержателем. Іпотекодержатель може звернутися за відповідними висновками про визначення оціночної вартості Предмета іпотеки до будь-якого суб`єкта оціночної діяльності, який має право проводити оціночну вартість нерухомості. Іпотекодержатель несе відповідальність за дійсність чи достовірність висновку обраного суб`єкту оціночної діяльності щодо ціни Предмету іпотеки.

6.8.3 Положення цієї статті застосовуються лише у разі, якщо Іпотекодержатель прийме рішення про звернення стягнення на Предмет Іпотеки в позасудовому порядку.

Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід права власності на предмет Іпотеки до Іпотекодержателя, третьої особи у випадках, передбачених цим Договором, відбувається за волевиявленням Іпотекодавця, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та/або обговорень Сторонами цього Договору та або згоди Іпотекодавця.

У разі набуття права власності на Предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя».

Положення пункту 6.9 іпотечного договору містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-які особі у відповідності до положень статті 38 Закону України «Про іпотеку».

19 серпня 2021 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Л.С. прийняла рішення індексний номер 59936046 та номер 59936046 про державну реєстрацію прав власності за відповідачем ОСОБА_1 на належні позивачці незавершений будівництвом будинок та земельну ділянку, які є предметом іпотеки.

Відповідно до наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 08 вересня 2021 року та 09 вересня 2021 року, приватний нотаріус здійснила державну реєстрацію на підставі наступних документів:

-договору позики від 06 січня 2021 року;

-договору іпотеки від 06 січня 2021 року;

-заяви іпотекодавця про згоду на задоволення вимог, серія та номер: 1285, видана 07 серпня 2021 року;

-письмової вимоги ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 про порушення умов договору позики на суму 1476045.60 грн та у разі неповернення буде задоволені права іпотеко держателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки від 07 липня 2021 року з відміткою представника ОСОБА_3 про отримання 08 липня 2021 року;

-повідомлення - розписки про вручення відправлення спецзв`язку, серія та номер: 378, видане 08 липня 2021 року, видавник: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВ`ЯЗКУ МИКОЛАЇВСКОЇ ОБЛАСТІ. Отримано 08 липня 2021 року представником ОСОБА_3 ;

-заявою ОСОБА_3 , представника іпотекодавиці ОСОБА_2 , від 07 серпня 2021 року про згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору від 01 січня 2021 року в рахунок погашення в повному розмірі ОСОБА_2 заборгованості за Договором позики від 01 січня 2021 року. Представнику ОСОБА_3 відомо, що звернення на предмет іпотеки буде виконано відповідно до застереження у іпотечного договорі, посвідченому Приватним нотаріусом 06 січня 2021 року та статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним звернути увагу на таке.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку» тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (стаття 12 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогупро усуненняпорушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону Україну «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновків про можливість застосування до подібних правовідносин статті 37 Закону України «Про іпотеку» дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2020 року у справі № 707/552/17 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 756/11048/15-ц.

Отже, чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Частиною 1статті 2Закону Українивід 01липня 2004року №1952-IV«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі-Закон №1952-IV)(туті далі-в редакції,чинній намомент реєстраціїправа власностімайна заіпотекодержателем) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до частини 3 статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом частин 2, 4 статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 ( далі - Порядку № 1127) (тут і далі - в редакції, чинній на момент реєстрації права власності майна за іпотекодержателем) для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачено, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 наведено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 зроблено висновок, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не було дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, визначеного приписами Закону України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору від 06 січня 2021 року.

Так, зміст вимоги ОСОБА_1 від 07липня 2021року адресованої на адресу ОСОБА_2 не відповідає вимогам щодо відображення інформації у такій вимозі, зазначеної у Законі «Про іпотеку» та в умовах іпотечного договору, узгоджених сторонами.

У вимозі повинно бути відображено підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою Предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя, суть та розмір основного зобов`язання або його частини, яке припиняється в результаті переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки.

Тільки у разі відображення цієї інформації застереження про задоволення вимоги Іпотекодержателя шляхом переходу права власності на предмет іпотеки, прирівнюється до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя та, разом із зазначеним у цьому пункті повідомленням, є, у відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки у відповідному органі державної реєстрації та видачі документів про реєстрацію права власності щодо Предмета іпотеки на ім`я Іпотекодержателя.

З письмової вимоги, наданої Приватному нотаріусу як письмовий доказ виконання вимог Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору, встановлено, що в наданій вимозі міститься вимога про повернення боргу та у разі не повернення передбачені наслідки, визначені статтею 6 іпотечного договору від 06 січня 2021 року № 15, буде задоволено право іпотекодерждателя шляхом переходу до останнього права власності на предмет іпотеки.

Між тим така вимога не містить ціну, за якою Предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя та який розмір основного зобов`язання або його частина припиняється в результаті переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки. Не зазначення такої інформації позбавляє права іпотекодавиці погодити вартість, за якою предмет іпотеки переходить у власність позичальника, та визначити у якому розмірі припиняється її основне зобов`язання. Не містить така вимога й строку виконання.

07 серпня 2021 року представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 звертається до ОСОБА_1 із заявою про позасудове врегулювання, де повідомляє, що 06липня 2021року ОСОБА_2 належним чином повідомлено ОСОБА_1 про строк виконання зобов`язання, у зв`язку з чим повідомляє, що заборгованість за вищевказаним договором позики сплачена не буде у зв1язку з відсутністю коштів. У цій же заяві представник ОСОБА_3 не заперечує про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання відповідно до застереження у іпотечному договорі та статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» визначено право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, між тим ОСОБА_1 у передбачений вказаною статтею спосіб стягнення на предмет іпотеки наміру не виказував.

Більш того, матеріали справи не містять відповідних доказів, що 06липня 2021року ОСОБА_2 була повідомлена ОСОБА_1 про його наміри звернути стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку. Відповідачем таке повідомлення було датоване 07липня 2021 роком та отримане представником ОСОБА_3 тільки 08липня 2021 року.

Позивачка ОСОБА_2 , звертаючись до суду за захистом своїх прав на іпотечне майно, заперечувала свою обізнаність про наміри ОСОБА_1 звернути стягнення на предмет іпотеки та не повідомляла останнього про відсутність коштів для сплати боргу.

З огляду на наведені норми матеріального права, встановлені судом обставини та надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов до переконання, що при зверненні стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки було порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів, з якою погодився суд апеляційної інстанції та тлумаченні норм матеріального права на свій розсуд.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2024 року в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Приватного нотаріуса не оскаржувалось, а відтак судом апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевірялось.

Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.