Ухвала

від 24.10.2024 по справі 460/5066/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2024 року м. Рівне№460/5066/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Крутень І.В.,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2023 №0023712-2409-1710, від 11.07.2023 №0304360-2409-1710-UA56040190000045841, від 11.07.2023 №0304361-2409-1710 UA56040190000045841.

Ухвалою суду від 27.05.2024 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 16.05.2024. Запропоновано позивачу у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви та проаналізувавши наведені доводи й аргументи позивача щодо строків звернення до суду, суд дійшов висновку про неможливість вирішення зазначеного питання на стадії прийняття позовної заяви до розгляду.

З метою з`ясування всіх обставин щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та забезпечення її права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суд вважав за необхідне розглянути подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в підготовчому засіданні за участю сторін.

Ухвалою суду від 04.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 24.10.2024 представник позивача підтримав подану заяву. Суду пояснив, що про існування оспорюваних податкових повідомлень-рішень позивачу стало відомо лише 12.04.2024 після ознайомлення у Рівненському окружному адміністративному суді з матеріалами адміністративної справи №460/3525/24. Вказав, що згідно з повідомленнями про вручення поштових відправлень, на які посилається відповідач, такі відправлення були надіслані за адресою, за якою позивач не проживає. На зазначених повідомленнях підпис позивача відсутній. Відтак, жодних листів від відповідача позивач не отримувала та не могла отримати, про нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань та штрафних санкцій не знала. Зауважив, що позивач є особою пенсійного віку. Просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку, захистити право позивача на звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк на подання адміністративного позову.

Представник відповідача у підготовчому засіданні заперечила проти поновлення позивачу строку звернення до суду. Вказала, що жодних поважних причин пропуску строку не існує, оскільки оспорювані податкові повідомлення-рішення надсилалися позивачу у встановленому порядку за адресою, яка міститься в облікових даних контролюючого органу. Це підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, згідно з якими зазначені податкові повідомлення-рішення позивач отримала 29.05.2023. Про зміну адреси позивач податковий орган не повідомляла. Просила відмовити в задоволенні заяви про поновлення строку на подання адміністративного позову та залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами 2, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Отже, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.04.2023 №0023712-2409-1710, від 11.07.2023 №0304360-2409-1710-UA56040190000045841, від 11.07.2023 №0304361-2409-1710 UA56040190000045841 не були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Позовну заяву у цій справі позивач подала до суду 10 травня 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення.

Приписами ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно з ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням положень ст.ст.121, 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мала позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

За приписами ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції", "Ільхан проти Туреччини", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії").

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи "Скордіно проти Італії", "Ятрідіс проти Греції").

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За даними комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", що функціонує в судах загальної юрисдикції відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2020 №30 (далі - КП "ДСС"), у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа №460/5066/24 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 07.04.2023 №0023712-2409-1710, від 11.07.2023 №0304360-2409-1710-UA56040190000045841, від 11.07.2023 №0304361-2409-1710-UA56040190000045841.

Провадження у справі №460/5066/24 відкрито 05.04.2024.

12.04.2024 за вх.№21343/24 судом зареєстровано клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи №460/5066/24.

Заперечуючи проти поновлення позивачу строку звернення до суду, представник відповідача вказує на отримання ОСОБА_1 оспорюваних податкових повідомлень-рішень, які надсилалися останній за зареєстрованим місцем проживання, та зазначає про невиконання позивачем обов`язку щодо повідомлення про зміну податкової адреси.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, представник позивача посилається на витяг з Державного реєстру правочинів від 29.08.2006 №2815770, згідно з яким адреса ОСОБА_1 зазначена так: АДРЕСА_1 (а.с.125). Вказує, що ще з 2006 року позивач проживає за цією адресою, а тому жодних листів від відповідача, надісланих на іншу адресу, отримувати не могла.

Суд бере до уваги аргументи відповідача щодо встановленого ст.70 Податкового кодексу України обов`язку платників податків подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки (зокрема, адреси проживання).

Поряд з цим, факт вручення позивачу оспорюваних податкових повідомлень-рішень не доведений належними та допустимими доказами.

Так, порядок листування платників податків та контролюючих органів врегульовано ст.42 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Дослідивши надані відповідачем рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з трек-номерами 3510002566140 та 3510002643676, суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області надсилалася поштова кореспонденція ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 . Поштові відправлення отримано 30.05.2023 та 25.08.2023. У рядках "Розписка про одержання" зазначено прописом "Присту". Також у зазначених рекомендованих повідомленнях містяться підписи працівника об`єкта поштового зв`язку (а.а.с.104-106).

За таких обставин, суд вважає, що оспорювані повідомлення-рішення не можуть вважатися врученими у розумінні п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду. Встановлені обставини не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Крім того, період, який минув з моменту пропуску строку, є незначним, а правові наслідки непоновлення відповідного строку позбавлять позивача можливості захистити свої права, які для неї, вочевидь, є важливими.

Відповідно до ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Керуючись статтями 121-123, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2023 №0023712-2409-1710, від 11.07.2023 №0304360-2409-1710-UA56040190000045841, від 11.07.2023 №0304361-2409-1710 UA56040190000045841.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.М. Дудар