Рішення

від 30.10.2024 по справі 460/755/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2024 року м. Рівне№460/755/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати незаконними та безпідставними вручення 25.07.2023 відповідачем повістки позивачу із недоліками про призов по мобілізації, виписану на ім`я ОСОБА_1 , а також виготовлення відповідачем 25.07.2023 поіменного списку із суттєвими недоліками та видачі мнимого наказу № 145 від 25.07.2023 в частині призову на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 з вимогою здійснити відповідні записи в алфавітних книгах призваних;

зобов`язати відповідача виключити позивача з поіменного списку від 25.07.2023 та з наказу № 145 від 25.07.2023 в частині, що стосується призову по мобілізації позивача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 25.07.2023 невстановленими представниками відповідача позивачу була вручена повістка про призов по мобілізації, яка має ряд суттєвих та грубих недоліків. У той же день відповідачем безпідставно було складено поіменний список резервістів, до якого був включений позивач, який призваний і відправлений ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 145 від 25.07.2023 та здійснено відповідні записи в алфавітних книгах призваних. На переконання позивача, вручена йому повістка містить недоліки та не відповідає вимогам Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 352 від 21.03.2002, крім того, поіменний список також не відповідає формі додатку № 23 вказаного Положення. Звертає увагу суду, що видаючи спірний наказ, відповідач порушив строки його видачі, оскільки такий наказ видається відповідно до пункту 56 Положення, тобто у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу. Наказ № 145 від 25.07.2023 позивач вважає протиправним оскільки 25.07.2023 під час зупинки на блокпосту посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 у примусовому порядку відвезли позивача на проходження військово-лікарської експертизи. Зауважує, що дана подія відбувалась не за місцем проживання та реєстрації облікових даних позивача, при цьому стверджує, що згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку, оскільки його батько є інвалідом ІІ групи, проте, така обставина не була взята відповідачем до уваги, чим позбавлено права позивача надати необхідні документи, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

16.02.2024 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що 25.07.2023 посадовими особами відповідача на блокпосту було здійснено перевірку облікових даних позивача, після чого було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для їх уточнення.Відповідач зауважує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), відтак після уточнення військово-облікових даних позивача, в тому числі і наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивача було взято на військовий облік. В подальшому, за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією позивач визнаний придатним до військової служби, а отже на законних підставах призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Звертає увагу суду на те, що в позовній заяві представник позивача посилається на постанову КМУ № 352 від 21.03.2002 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», однак з 29 жовтня 2023 року офіційно на час воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться, тому позивач за віком підлягає призову на військову службу по мобілізації та знаходиться в статусі військовозобов`язаного, а не призовника. З огляду на наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 26.01.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 01.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

25.07.2023 ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту близько 10 години та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 відвезений на проходження військово-лікарської експертизи.

Військово-лікарською комісією 25.07.2023 проводився медичний огляд ОСОБА_1 для визначення ступеня придатності до військової служби.

За наслідком проведення медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби, про що видано довідку військово-лікарської комісії від 25.07.2023 № ССР/137/13.

25.07.2023 позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_3 подано заяву про видачу військового квитка (тимчасового посвідчення) у зв`язку з призовом по мобілізації.

Повісткою, підписаною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 25.07.2023 ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 145 від 25.07.2023 призвано ОСОБА_1 з 25.07.2023 на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 146 від 27.07.2023 підпункт 1.2 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 145 від 25.07.2023 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу по мобілізації" вважати таким, що не реалізований у зв`язку із не прибуттям ОСОБА_1 на відправку до військової частини НОМЕР_2 .

Не погоджуючись з діями відповідача про вручення повістки та наказом про призов на військову службу під час мобілізації позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) діяв у редакції від 30.06.2023.

Цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частин третьої, четвертої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - «Закон № 2232-XII») діяв у редакції від 21.07.2023.

Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону № 2232-XII).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною 9 статті першої № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХХІ визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

На момент виникнення спірних правовідносин Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 діяв у першій редакції від30.12.2022 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до вимог п. 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України"Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На момент виникнення спірних правовідносин Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 діяло у редакції від 14.04.2023 (далі - Положення № 154), відповідно до п. 1 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

У силу пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Системно аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що праву позивача не бути призваним на військову службу під час мобілізації кореспондує його обов`язок з дотримання правил військового обліку. Тобто позивач повинен був особисто повідомити ІНФОРМАЦІЯ_2 про наявність підстав для відстрочки.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур ОСОБА_1 надавав РТЦК та СП документи для підтвердження наявності у нього права на відстрочку та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Доказів підтвердження того, що позивачем у період від моменту встановлення його батьку інвалідності другої групи (20.03.2023) до моменту вручення повістки (25.07.2023) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем своєї реєстрації у будь-який спосіб подано заяву про бажання скористатися відстрочкою, з документами, що підтверджують це право, суду також не надано.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2024 року по справі № 160/10728/23 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним РТЦК та СП). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Приймаючи до уваги цей факт, суд не погоджується з доводами позивача про те, що його позбавлено права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивач власною поведінкою продемонстрував бездіяльність, яка стосується неявки в РТЦК та СП, що по своїй суті унеможливлює фіксацію в облікових, а також в особистих документах позивача відомостей про відстрочку.

Надаючи правову оцінку аргументам позивача про те, що ОСОБА_1 призвано на військову службу не за місцем проживання та реєстрації, без вручення повістки для уточнення облікових даних та без вручення повістки на проходження ВЛК, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 79 Порядку № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

Таким чином, до обов`язків територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить виявлення військовозобов`язаних, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку, оповіщення військовозобов`язаних про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призову на військову службу і забезпечення здійснення контролю за їх прибуттям.

Також, відповідно до пункту абзацу 11 пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки):

на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

З огляду на наведене, безпідставними є доводи позивача про те, що його призов на військову службу під час мобілізації відбувся не за місцем проживання та реєстрації облікових даних, оскільки заходи оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть здійснюватись РТЦК та СП незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. При цьому, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

Суд також зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 145 від 25.07.2023 щодо підписання та видачі наказу в частині призову на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з вимогою здійснити відповідні записи в алфавітних книгах призваних.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії посадових осіб РТЦК щодо примусового доставлення та утриманні ОСОБА_1 на території РТЦК для проведення медичного огляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 2ст. 255 КАС України рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 460/20679/23 набрало законної сили 14.12.2024, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 14 грудня 2023 року зазначене рішення залишено без змін.

У рішенні від 17.10.2023 у справі № 460/20679/23 суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ № 145 від 25.07.2023, винесений під час дії воєнного стану є правомірними, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для його скасування.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Суд також зазначає, що зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводяться до оскарження повістки, оскільки позивач фактично оскаржує дії відповідача по врученню йому повістки, якою повідомлено про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак з приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо вручення позивачу повістки на відправку суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію"місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Відповідно доПоложення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року № 352, в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 100(далі - Положення № 352),оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом пункту 56 Положення № 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінніКАС України.

Варто зауважити, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, при цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не повісткою, дії з вручення якої позивач просить визнати протиправними, аЗаконом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Аналогічна правова позиція міститься у постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22, що відповідно до частини п`ятоїстатті 242 КАС Українивраховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивач на військову службу не призваний та до списків особового складу будь-якої військової частини не включений, у зв`язку із не прибуттям ОСОБА_1 на відправку до військової частини НОМЕР_2 .

Щодо решти позовних вимог заявлених у справі, що розглядається (виготовлення відповідачем 25.07.2023 поіменного списку із суттєвими недоліками та видачі мнимого наказу № 145 від 25.07.2023 в частині призову позивача на військову службу по мобілізації до військової частини з вимогою здійснити відповідні записи в алфавітних книгах призваних; зобов`язання відповідача виключити позивача з поіменного списку від 25.07.2023 та з наказу № 145 від 25.07.2023 в частині, що стосується призову по мобілізації позивача), то з огляду на їх зміст та формулювання, вони є похідними від вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо вручення позивачу 25.07.2023 повістки про призов по мобілізації, щодо якої суд дійшов висновку про відмову в задоволенні, а тому решта позовних вимог також задоволенню не підлягають.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Ольга ПОЛІЩУК