Постанова

від 02.10.2024 по справі 760/11612/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/410/24 Головуючий у 1 інстанції: Верещінська І.В.

Провадження №22-ц/824/11681/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 9 травня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки у виконавчому документі у цивільній справі №760/11612/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова», -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі у цивільній справі №760/11612/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова,

Просила виправити описку у виконавчому листі від 29.04.2024 у справі № 760/11612/23, зазначивши в графі стягувач «Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» ЄДРПОУ 02011953.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 9 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 10 травня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд поклав в основу прийнятого рішення судове рішення, що не набрало законної сили.

Вважає, що суд першої інстанції, в ухвалі, зазначає, що сторону у справі замінено на підставі ухвали від 19.04.2024, яка не набрала законної сили, а тому вважає що суд встановив факт який не був встановлений.

Зазначає, що суд не переконався в набранні чи не набранні законної судовим рішенням яке він, фактично, використав як преюдицію, що свідчить про неповноту і однобічність дослідження судом доказів.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що невірне зазначення у виконавчому документі особи, що не є учасником справи є опискою.

Окремо зазначала, що не погоджується з тим що приведення виконавчого документа у відповідність, до резолютивної частини додаткового рішення Солом`янського районного суду від 01.11.2023 з точки суду першої інстанції змінюють суть даного рішення.

2 вересня 2024 року від Державної установи «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України»надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Представник апелянта ОСОБА_2 , в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача Браславська Л.З. , в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що додатковим рішенням Солом`янського районного суду від 01.11.2023 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова» 32 500 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.06.2023 №582-р «Деякі питання утворення державної установи «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» реорганізовано шляхом злиття державну установу «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України та державну установу «Інститут нефрології Національної академії медичних наук України» та утворено державну установу «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України».

Згідно з постановою Бюро Президії Національної академії медичних наук України від 04.07.2023 №13/1 «Про утворення державної установи «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» утворено державну установу «Національний науковий центр хірургії та тарнсплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України», реорганізувавши шляхом злиття державну установу «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ: 02011953) та державну установу «Інститут нефрології Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ: 26168139).

Державна установа «Національний науковий центр хірургії та тарнсплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ: 02011953) та державної установи «Інститут нефрології Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ: 26168139).

На стадії розгляду справи в апеляційній інстанції, у зв`язку з надходженням до суду заяви відповідача про заміну сторони по справі, в якій, посилаючись на реорганізацію, яка відбулася згідно розпорядження Кабінету Міністрі України від 30.06.2023 № 582-р, постанови Президії Національної академії медичних наук України від 04.07.2023 № 13/1, представник відповідача просить замінити Державну установу «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова» Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ 02011953) на правонаступника Державну установу «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова» Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ 45233967), колегія суддів, протокольною ухвалою від 29.02.2024 залучила до справи правонаступника відповідача - Державну установу «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова» Національної академії медичних наук України.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу ДВС в м. Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.04.2024 Годованюком було відкрито виконавче провадження № 74667618 на підставі виконавчого листа № 760/11612/23 виданим 29.03.2024 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» 32 500 грн. витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Солом`янським районним судом м. Києва від 19 квітня 2024 року замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме стягувача Державну установу «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України код ЄДРПОУ 02011953 на його правонаступника «Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» ЄДРПОУ 02011953.

Постановою Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не врахував, що процесуальне правонаступництво було здійснено при розгляді справи у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.02.2024, проте при видачі виконавчих листів судом першої інстанції було допущено помилку та невірно зазначено стягувача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частинами 1, 3 та 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Забезпечення примусового виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини "Горнсбі проти Греції" від 19 березня1997 року, "Іммобільяре Саффі проти Італії" від 28 липня 1999 року).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 про виправлення описки у виконавчому документі Солом`янського районного суду м. Києва № 760/11612/23, оскільки така описка не є технічною, а її виправлення може призвести до зміни суті ухваленого рішення, що є недопустимим

У даному випадку виправлення описки призведе до наслідків, які унеможливлюють виконання судового рішення з урахуванням змісту постанови апеляційного суду та прокольної ухвали апеляційного суду щодо заміни сторони позивача.

З наслідками розгляду апеляційного провадження суд апеляційної інстанції має право ухвалити судові рішення визначені у ст. 374 ЦПК України, при цьому процесуальний закон у разі залишення без змін оскаржуваного рішення не зобов`язує у резолютивній частині повторно описувати які позовні вимоги підлягали чи не підлягали задоволенню.

Відповідно дост.385ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до рішення "Проніна проти України" № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 9 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Є.П. Євграфова

Т.О. Писана