Постанова

від 22.10.2024 по справі 366/3214/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року місто Київ.

Справа № 366/3214/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/16331/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировська О.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року (у складі судді Слободян Н.П., повний текст рішення складено 29.07.2024 року)

у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду

ВСТАНОВИВ

Керівник Вишгородської окружної прокуратури (далі - Позивач, Прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся в суд з негаторним позовом (а.с. 16-17 позовної заяви), у якому просив:

1. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним розпорядження Іванківської РДА від 20.12.2007 № 1091 «Про затвердження проекту відводу земельних ділянок».

2. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки:

- серії ЯЗ № 449215, виданий 13.11.2008 ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0019;

- серії ЯЗ № 449216, виданий 13.11.2008 ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0029;

- серії ЯЗ № 449217, виданий 13.11.2008 ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0030;

- серії ЯЗ № 449218, виданий 13.11.2008 ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0031;

- серії ЯЗ № 449236, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0020;

- серії ЯЗ № 449237, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0021;

- серії ЯЗ № 449238, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022;

- серії ЯЗ № 449239, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023;

- серії ЯЗ № 449240, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0024;

- серії ЯЗ № 449241, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0025;

- серії ЯЗ № 449242, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0026;

- серії ЯЗ № 449243, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0027;

- серії ЯЗ № 449244, виданий 13.11.2008 ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0028.

3. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3222081400:02:002:0019; 3222081400:02:001:0029; 3222081400:02:001:0030; 3222081400:02:001:0031 від ОСОБА_1 ; 3222081400:02:001:0020; 3222081400:02:001:0021; 3222081400:02:001:0022; 3222081400:02:001:0023; 3222081400:02:001:0024; 3222081400:02:001:0025; 3222081400:02:001:0026; 3222081400:02:001:0027; 3222081400:02:001:0028 від ОСОБА_2 .

4. Стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 20.12.2007 № 1091 «Про затвердження проекту відводу земельних ділянок» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано відповідачаму безоплатну власність земельні ділянки загальною площею 25,0007 га на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього розпорядження, Відповідачам передані такі земельні ділянки:

ОСОБА_3 - 3222081400:02:002:0019 площею 1 га.;

ОСОБА_4 - 3222081400:02:002:0020 площею 2 га.;

ОСОБА_5 - 3222081400:02:002:0021 площею 2 га.;

ОСОБА_6 - 3222081400:02:002:0022 площею 2, 0001 га.;

ОСОБА_7 - 3222081400:02:002:0023 площею 2, 0001 га.;

ОСОБА_8 - 3222081400:02:002:0024 площею 2, 0001 га.;

ОСОБА_9 - 3222081400:02:002:0025 площею 2, 0001 га.;

ОСОБА_10 - 3222081400:02:002:0026 площею 2 га.;

ОСОБА_15 - 3222081400:02:002:0027 площею 2, 0001 га.;

ОСОБА_12 - 3222081400:02:002:0028 площею 2 га.;

ОСОБА_13 - 3222081400:02:002:0029 площею 2 га.;

ОСОБА_1 - 3222081400:02:002:0030 площею 2 га.;

ОСОБА_14 - 3222081400:02:002:0031 площею 2, 0001 га.

В подальшому, ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі договорів купівлі-продажу відчужили передані їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:002:0019, 3222081400:02:002:0029 та 3222081400:02:002:0031 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі договорів купівлі-продажу відчужили передні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:002:0020, 3222081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 3222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027 та 3222081400:02:002:0028 на користь ОСОБА_2 .

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 03.07.2008 № 718, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з кадастровими номерами 3222081400:02:002:0019, 3222081400:02:002:0029, 3222081400:02:002:0030 та 3222081400:02:002:0031, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 03.07.2008 № 719, ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з кадастровими номерами 3222081400:02:002:0020, 3222081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 3222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027 та 3222081400:02:002:0028, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

В подальшому, розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 29.10.2008 № 1163 затверджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документацію із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва.

На підставі цього розпорядження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки.

Однак, за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісогосподарського призначення, які розташовані у 83 кварталі Оранського лісництва філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Право постійного користування ДСГП «Ліси України», як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство» на спірну земельну ділянку підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, погодженими Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затвердженими Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Згідно з інформацією філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», спірні земельні ділянки частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні згаданого лісогосподарського підприємства у 83 кварталі Оранського лісництва. ДП «Іванківське лісове господарство» погодження чи згоди на вилучення або припинення права постійного користування на земельні ділянки не давало.

Прокурор стверджує, що спірні земельні ділянка незаконно передані у приватну власність за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство» без виключення їх з Державного лісового фонду, тобто спірним рішення Іванківської РДА, яким відведено спірні земельні ділянки у приватну власність без згоди землекористувача, без вилучення ділянки з постійного користування, без зміни цільового призначення, без розроблення і затвердження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Внаслідок прийняття спірного рішення та у зв`язку з видачею державних актів на право власності на спірні земельні ділянки дійсний власник, Київська ОДА та землекористувач ДСГП «Ліси України» цих земельних ділянок позбавлені можливості розпоряджатись і користуватись ними.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року відмовлено у позові.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури28 серпня 2024 рокуподала засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення ухвалено з недотриманням норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Вказує, що докази, надані позивачем, щодо належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, судом першої інстанції не оцінені і залишені поза увагою. Вважає висновок земельно-технічної експертизи неналежним доказом, оскільки він не спростовує доводи та докази, надані прокурором, а зводиться лише до того, що експерт не зміг встановити місце розташування земельних ділянок через відсутність у експерта координат поворотних точок меж земельної ділянки.

Вважає, що зайняття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням норм Земельного кодексу України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Відмовляючи у задоволенні позову прокурора з підстав обрання неналежного способу захисту, судом першої інстанції не враховано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні будь-які записи щодо прав власності на спірні земельні ділянки. Тобто «принцип реєстраційного посвідчення» на спірні правовідносини не поширюється.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 рокувідкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

17 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_16 , яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вказує, що матеріали лісовпорядкування, на які посилається позивач, датуються 2014 роком, тобто вони складені вже після передачі земельних ділянок у власність фізиних осіб за спірним розпорядженням Іванківської РДА

Вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту.

Звертає увагу, що у листопаді 2017 року Керівник Броварської місцевої прокуратури вже завертався до суду з позовом щодо аналогічних сторін та тих саме спірних земельних ділянок. Постановою Верховного суду від 26 січня 2022 року у справі № 366/3616/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту порушених прав.

Вказує, що позовні вимоги в частині визнання недійсним розпорядження Іванківської РДА від 20 грудня 2007 року №1091 та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки від 13.11.2008 року пред`явлені з пропуском позовної давності.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_17 та представник третьої особи - ОСОБА_18 доводи апеляційної скарги підтримали, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_16 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції вважав установленим, що розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 20.12.2007 № 1091 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Страхоліської сільської ради громадянам згідно з додатком. Земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів на території Страхоліської сільської ради. Вирішено передати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 25,0007 га, за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради громадянам згідно з додатком (а.с. 166 Т. 1).

Відповідно до додатку до згаданого розпорядження, земельні ділянки на території Страхоліської сільської ради передано у власність таким громадянам:

ОСОБА_4 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_5 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_6 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_11 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_10 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_9 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_12 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_14 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_13 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_1 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_7 - площею 2,0 га.;

ОСОБА_3 - площею 1,0007 га.;

ОСОБА_8 - площею 2,0 га. (а.с. 166 Т. 1 зворот).

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 03.07.2008 № 718 «Про надання дозволу на розробку технічної документації» вирішено дати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва, яка належить йому на праві власності загальною площею 7,5007 га за межами населених пунктів на території Страхоліської сільської ради (а.с. 167 Т. 1).

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 03.07.2008 № 719 «Про надання дозволу на розробку технічної документації» вирішено дати дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва, які належать їй на праві власності: загальною площею 24,0 га за межами населених пунктів на території Заруддянської сільської ради; загальною площею 17,5001 га за межами населених пунктів на території Страхоліської сільської ради (а.с. 168 Т. 1).

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 29.10.2008 № 1163 затверджено технічні документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва, які належать на праві власності:

ОСОБА_1 за межами населених пунктів на території Страхоліської сільської ради площею 7, 5007 га;

ОСОБА_2 за межами населених пунктів на території Заруддянської сільської ради площею 24,0 га;

ОСОБА_2 за межами населених пунктів на території Страхоліської сільської ради площею 17, 5001 га.

Цим розпорядженням змінено функціональне використання зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земель ведення особистого селянського господарства на землі ведення садівництва (а.с. 169 Т. 1).

На підставі розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 29.10.2008 № 1163 видані державні акти на право власності на земельні ділянки:

ОСОБА_1 :

-Державний акт серії ЯЗ № 449215 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0019 площею 1,0007 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449216 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0029 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449218 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0031 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449217 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0030 площею 2,0000 га;

ОСОБА_2 :

-Державний акт серії ЯЗ № 449236 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0020 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449237 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0021 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449238 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0022 площею 2,0001 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449239 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0023 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449240 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0024 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449241 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0025 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449242 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0026 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449243 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0027 площею 2,0000 га;

-Державний акт серії ЯЗ № 449244 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:002:0028 площею 1,5000 га;

Всі зазначені земельні ділянки розташовані на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області (а.с. 170-182 Т.1).

Згідно з листами ВО «Укрдержліспроект» (з додатками до них) від 22.07.2016 № 472 та від 18.02.2022№ 167, спірні земельні ділянки, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 накладаються на земельні ділянки кварталу № 83 Оранського лісництва ДП «Іванківський лісгосп» (а.с. 183-188 Т. 1).

Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 03.03.2017 № 04-36/418, Управління не надавало погодження на вилучення і зміну цільового призначення спірних земельних ділянок (а.с. 193 Т. 1).

Відповідно до листа державного агентства лісових ресурсів України від 24.03.2017 № 180, змін площі ДП «Іванківський лісгосп» з 2004 по 2014 роки не було (а.с. 194 Т. 1).

Згідно з листом Київської обласної державної адміністрації від 10.03.2023 № 2509/08/09/.02-N-2023, за інформацією, наявною в департаменті містобудування та архітектури КОДА, Адміністрація у період 2011-2023 розпоряджень щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення, а також розпорядження про вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не видавала (а.с. 218-219 Т. 1).

Відповідно до листа філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 15.03.2023 № 168-5, спірні земельні ділянки частково накладаються на 83 квартал Оранського лісництва (а.с. 221 Т. 1).

Відомості про власників спірних земельних ділянок в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 20.02.2023 не зареєстровані (а.с. 228-240 Т. 1).

Згідно з Інформацією державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, спірні земельні ділянки станом на 20.02.2023 перебували у приватній власності, місце розташування - Страхоліська сільська рада Іванківського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 241-250 Т. 1, а.с. 1-3 Т. 2).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів, а відповідач спростував факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення. Крім того, місцевий суд послався на обрання прокурором неефективних способів захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту у спірних правовідносинах є пред`явлення віндикаційного позову.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.

Щодо наявності порушеного права держави

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Підстави набуття громадянами права власності на землю регламентовані в статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини перша, друга статті 116 ЗК України).

За змістом частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина п`ята статті 116 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Натомість Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів (частини перша, третя статті 122 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша статті 55 ЗК України).

Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Відповідно до частини першої статті 57 ЛК України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Згідно з частиною третьою зазначеної статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина п`ята статті 116 ЗК України).

У справі, що переглядається, прокурор обґрунтовував порушення прав держави тим, що спірна земельна ділянка насправді належить до земель лісогосподарського призначення, перебувала в державній власності та в постійному користуванні ДСГП «Ліси України» як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство», а рішення про вилучення земельної ділянки з постійного користування та про зміну її цільового призначення уповноваженими органами не приймалися.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів дослідила наявні в матеріалах справи документи та обставини, які ними підтверджуються, а саме:

згідно з листами ВО «Укрдержліспроект» (з додатками до них) від 22.07.2016 № 472 та від 18.02.2022№ 167, спірні земельні ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 накладаються на земельні ділянки кварталу № 83 Оранського лісництва ДП «Іванківський лісгосп» (а.с. 183-188 Т. 1);

відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 03.03.2017 № 04-36/418, Управління не надавало погодження на вилучення і зміну цільового призначення спірних земельних ділянок (а.с. 193 Т. 1);

відповідно до листа державного агентства лісових ресурсів України від 24.03.2017 № 180, змін площі ДП «Іванківський лісгосп» з 2004 по 2014 роки не було (а.с. 194 Т. 1);

згідно з листом Київської обласної державної адміністрації від 10.03.2023 № 2509/08/09/.02-N-2023, за інформацією, наявною в департаменті містобудування та архітектури КОДА, Адміністрація у період 2011-2023 розпоряджень щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення, а також розпорядження про вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не видавала (а.с. 218-219 Т. 1);

відповідно до листа філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 15.03.2023 № 168-5, спірні земельні ділянки частково накладаються на 83 квартал Оранського лісництва (а.с. 221 Т. 1).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що влистопаді 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури вже звертався до суду з позовом щодо спірних земельних ділянок (справа № 366/3616/17).

У межах розгляду вказаної справи суди встановили, що з фрагменту з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів Оранського лісництва ДП «Іванківський лісгосп» та межами земельних ділянок за даними лісовпорядкування 2014 слідує, що земельні ділянки, зокрема і з кадастровими номерами: 3222081400:02:002:0019, 3222081400:02:002:0020, 22081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027, 3222081400:02:002:0028, 3222081400:02:002:0029, 3222081400:02:002:0030, 3222081400:02:002:0031, розташовані на території 83 кварталу Оранського лісництва ДП «Іванківський лісгосп».

Крім того, в межах зазначеної справи проведено судову земельну-технічну та оціночно-земельну експертизу, за результатами якоїскладено висновок експерта № 10/17 від 26 червня 2017 року, за змістом якої земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222081400:02:002:0019, 3222081400:02:002:0020, 3222081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027, 3222081400:02:002:0028, 3222081400:02:002:0029, 3222081400:02:002:0030, 3222081400:02:002:0031 повністю розташовані в межах земель Оранського лісництва, що перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп».

За змістом висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної та експертизи з питань землеустрою від 03 липня 2018 року № 7879/18-41/12489-12503/18-41 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222081400:02:002:0019, 3222081400:02:002:0020, 3222081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027, 3222081400:02:002:0028, 3222081400:02:002:0029 повністю розташовані в межах земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп» згідно із планшетом № 14 лісовпорядкування 2014, а земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:002:0030, 3222081400:02:002:0031 більшою частиною розташовані в межах земель Оранського лісництва ДП «Іванківське лісове господарство» згідно із планшетом № 14 лісовпорядкування 2014.

Апеляційний суд зауважує, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц).

Тобто обставина накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення преюдиційно та об`єктивно встановлена (у тому числі експертним шляхом) у межах розгляду справи № 366/3616/17, розгляд якої здійснювався за участі тих самих осіб.

Колегія суддів враховує, що постановою Верховного суду від 26 січня 2022 року у справі № 366/3616/17 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а прокурору відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Водночас підставою для скасування судових рішень у тій справі суд касаційної інстанції визначив виключно обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав. Так, суд касаційної інстанції констатував, що ефективним способом захисту порушеного права держави за встановлених судами обставин є пред`явлення вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Проте у справі № 366/3616/17 така вимога пред`явлена прокурором винятково в інтересах ДП «Іванківське лісове господарство», повноваженнями на представництво якого прокурор в силу приписів законодавства не наділений.

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №495/1493/18 сформульовано висновок про те, що обрання неефективного способу захисту може бути підставою для відмови у позові лише в разі доведеності наявності порушеного права.

Відтак скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 366/3616/17 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту жодним чином не спростовує встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини в цій справі, а навпаки - підтверджує їх та констатує факт порушеного права держави, захист якого необхідно здійснювати в інший, ніж обраний прокурором, спосіб.

Наданий стороною відповідача у справі, що переглядається, висновок земельно-технічної експертизи колегія суддів оцінює критично, оскільки його суть зводиться лише до того, що експерт не зміг встановити місце розташування земельних ділянок через відсутність у експерта координат поворотних точок меж земельної ділянки.

До того ж апеляційний суд констатував, що обставина накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення в силу частини п`ятої статті 82 ЦПК України в цій справі доказуванню не підлягала.

Щодо обраних прокурором способів захисту

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаної норми свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також нагадала, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))

Відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, який прокурором у цій справі не пред`явлений. Натомість вимоги про визнання неправомірним рішення органу державної влади, визнання недійсними державних актів на земельну ділянку та повернення земельних ділянок у власність держави не відповідають критеріям належності та ефективності у спірних правовідносинах.

До того ж у справі № 366/3616/17 прокурору вже було роз`яснено, який саме спосіб захисту підлягає застосуванню за встановлених фактичних обставин справи.

Водночас прокурор наполягає на тому, що належним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є саме пред`явлення негаторного позову, оскільки відомості про право власності на земельні ділянки відсутні в Єдиному державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно. Тим самим, на переконання прокурора, забезпечується дотримання правового висновку Верховного Суду про те, що володіння нерухомими речами забезпечується через призму «принципу реєстраційного підтвердження».

Апеляційний суд з такими аргументами апеляційної скарги не погоджується з таких мотивів.

Так, питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 676/62/17, де зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду дійсно зауважила, що володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Водночас зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, на переконання колегії суддів, стосуються випадків, коли речове право на нерухоме майно протягом часу його існуваннябулозареєстроване бодай за однією особою, та не варто тлумачити таким чином, що володіння нерухомим майном без внесення запису до відповідного Державного реєстру є неможливим.

Інший підхід до розуміння наведених висновків не враховує випадки, коли право власності на нерухоме майно перейшло до особи ще до запровадження відповідних Державних реєстрів.

Апеляційний суд нагадує, що у наведеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

У справі, що переглядається, встановлено, що відомості про власників спірних земельних ділянок в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 20 лютого 2023 року не зареєстровані.

Водночас суди також установили, що згідно з Інформацією державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку спірні земельні ділянки станом на 20 лютого 2023 рокуперебували у приватній власності, місце розташування - Страхоліська сільська рада Іванківського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за встановлених судами обставин спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в грудні 2007 року на підставі розпорядження Іванківської РДА № 1091 «Про затвердження проекту відводу земельних ділянок».

На момент прийняття вказаного рішення як Державний реєстр речових правна нерухоме майно та їх обтяжень (та інші реєстри), так і Державний земельний кадастр ще не функціонували.

Апеляційний суд зауважує, що Закон України «Про державний земельний кадастр» набрав чинності лише 01 січня 2013 року.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного закону, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, то відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень).

Тобто до 01 січня 2013 року видача особі державного акта на право власності на земельну ділянку з його реєстрацією у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі прирівнювалася до реєстрації за такою особою права власності на відповідну земельну ділянку.

Відтак видача відповідачам уповноваженим державою органом у 2008 році державних актів на право власності на земельні ділянки з їх реєстрацією у відповідній книзі свідчить як про відчуження державою таких земельних ділянок і перехід права володіння на них до відповідачів, так і дотримання принципу реєстраційного підтвердження, оскільки за чинним на момент виникнення спірних відносин правового регулювання право власності на земельні ділянки реєструвалося в інший спосіб.

Та обставина, що оспорювані в цій справі державні акти на право власності на земельні ділянки були в установленому законом порядку зареєстровані у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, опосередковано підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру, згідно з якими спірні земельні ділянки станом на 20 лютого 2023 року перебували у приватній власності.

Саме лише неперенесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після 01 січня 2013 року не свідчить про те, що право власності, складовою якого є право володіння, на це нерухоме майно до відповідачів не перейшло.

Тому належним та ефективним способом захисту держави за встановлених судом обставини є пред`явлення віндикаційного позову.

Аргументи прокурора про те, що частина спірних земельних ділянок лише частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим такі земельні ділянки не можуть бути витребувані з чужого незаконного володіння, апеляційний суд відхиляє, оскільки подібних висновків постанова від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) не містить. Велика Палата Верховного Суду зауважила лише, що негаторний позов по відношенню до земель лісогосподарського призначення застосовний винятково у випадках вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття, яке не є заволодінням (наприклад, зведення паркану на земельній ділянці, здійснення будівництва на ній нерухомого майна чи проведення сільськогосподарської діяльності), а не у випадку переходу права власності на таку земельну ділянку до іншої особи.

Водночас у данійсправі, яка переглядається, судом першоїінстанціївстановлено, щоспірніземельнаділянки з кадастровими номерами:3222081400:02:002:0019; 3222081400:02:001:0029; 3222081400:02:001:0030; 3222081400:02:001:0031належать на правівласностівідповідачу ОСОБА_1 ; а земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0020; 3222081400:02:001:0021; 3222081400:02:001:0022; 3222081400:02:001:0023; 3222081400:02:001:0024; 3222081400:02:001:0025; 3222081400:02:001:0026; 3222081400:02:001:0027; 3222081400:02:001:0028 на праві власності ОСОБА_19 .

Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, а також встановлені обставини справи, які полягають у фактичному заволодінні земельними ділянками лісогосподарського призначення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є саме віндикаційний позов.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 369/13968/21, якою було скасовано постанову Київського апеляційного суду, якою був задоволений негаторний позов прокурора, та встановлено часткове накладення на землі лісового фонду.

Водночас місцевий суд помилково послався також на іншу взаємовиключну підставу для відмови у задоволенні позову, а саме недоведеність факту порушення прав держави через ненакладення земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Оскільки апеляційний суд змінює судове рішення, але лише в частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська