Постанова

від 22.10.2024 по справі 378/573/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/14542/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року місто Київ

справа №378/573/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Марущак Н.М., повний текст рішення складено 07 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , державного нотаріуса П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Козак Наталії Анатоліївни, Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:

визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю

серії 11-КВ №043145, виданий на ім`я ОСОБА_5 , який було

видано Сніжківською сільською радою Ставищенського району Київської

області 16 липня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Сніжківської

сільської Ради народних депутатів Ставищенського районну Київської області

№127 від 28 вересня 2001 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних

актів на право приватної власності на землю за №86;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане

державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори

Київського міського нотаріального округу Козак Н.А. від 24 січня 2022 року, за яким ОСОБА_3 було успадковано після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1550 га, кадастровий номер 3224286001:01:006:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення державного нотаріуса П`ятнадцятої київської

державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу

Козак Н.А. про державну реєстрацію права власності за №46315175 від 24 січня 2022 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1550 га, кадастровий номер 3224286001:01:006:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов'язати ОСОБА_3 усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0350 га, за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу самочинно спорудженого паркану за рахунок ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до свідоцтвапро право на спадщину за заповітом від 19 грудня 1992 року ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було набуто право власності по 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказував, що він зареєстрував своє право власності на 1/3 частку зазначеного житлового будинку 15 грудня 2009 року.

Зазначав, що рішенням 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів Ставищенського району Київської області від 20 жовтня 1995 року було передано громадянам у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд особистого підсобного господарства, громадянам села Сніжки згідно з додатком. У списку громадян села Сніжки, кому передано земельні ділянки у приватну власність з одержанням державного акта на право власності значаться: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , з приватною власністю на земельну ділянку для будівництва площею 0,10 га; ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , з приватною власністю на земельну ділянку для будівництва площею 0,25 га; ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , з приватною власністю на земельну ділянку для будівництва площею 0,12 га.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2022 року було набуто відповідачем ОСОБА_3 у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1550 га, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Сніжівською сільською Радою 16 липня 2004 року на підставі рішення виконкому вказаної сільської Ради №127 від 28 вересня 2001року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №86.

24 січня 2022 року державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Козак Н.А. за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,155 га, кадастровий номер 3224286001:01:006:0005, за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель комунальної власності.

Посилався на те, що рішенням 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів Ставищенського району Київської області від 20 жовтня 1995 року ОСОБА_5 було передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га, а не 0,155 га, як відображено у свідоцтві про право на спадщину за законом та державному акті на право приватної власності на землю.

Вказував, що листом Ставищенського архівного сектору архівного відділу Білоцерківської райдержадміністрації від 08 травня 2023 року була надана інформація про те, що рішення виконавчого комітету Сніжківської сільської Ради №127 від 28 вересня 2001 року у книзі протоколів та рішень виконавчого комітету Сніжківської сільської Ради за 2001 рік не виявлено. Отже, таке рішення відповідною сільською радою не приймалось.

Зазначав, що у 2022 році відповідачем було самовільно розміщено огорожу на межі його земельної ділянкиза адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого він позбавлений можливості у під'їзді до своєї ділянки та власного будинковолодіння. На його вимоги перенести огорожу відповідач вказує, що вона знаходиться на її приватній земельній ділянці.

Посилався на те, що він не був присутній та проінформований про встановлення відповідачем паркану між відповідними суміжними земельними ділянками.

Вважає, що відповідач незаконно набула в порядку спадкування у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1550 га.

Посилався на те, що ОСОБА_6 у 1995 році приватизувала у власність земельну ділянку для будівництва житлового будинку, площею 0,12 га, а оформила у приватну власність по державному акту 0,1550 га, тобто частину земельної ділянки площею 0,0350 га було оформлено незаконно за рахунок його земельної ділянки.

Вказував, що згідно матеріалів погосподарської книги за 1996-2000 роки Сніжківської сільської ради Ставищенського району за вказаним будинковолодінням по по АДРЕСА_2 , рахувалась земельна ділянка загальною площею 0,60 га.

Зазначав, що він, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не отримували державні акти на право приватної власності на земельні ділянки згідно рішення 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів Ставищенського району Київської області від 20 жовтня 1995 року.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 30 травня 2024 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування вимог посилався на те, що оскільки рішення виконавчого комітету Сніжківської сільської Ради №127 від 28 вересня 2001 року про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1550 га не приймалося, а рішенням 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів Ставищенського району Київської області від 20 жовтня 1995 року останній передано земельну ділянку площею 0,12 га, вважає, що ОСОБА_3 незаконно набула у спадщину земельну ділянку площею 0,1550 га.

Вказував, що ОСОБА_3 самовільно без погодження з позивачем та ОСОБА_4 було розміщено металеву сітку на земельній ділянці, що знаходиться у АДРЕСА_2 , а також між будинковолодінням по АДРЕСА_1 .

Зазначав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказані дії відповідача ОСОБА_3 вчинені всупереч положенням чинного законодавства, а тому остання згідно ч.3 ст.152, ч.2 ст.212 ЗК України має відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача шляхом демонтажу самочинно спорудженого нею паркану.

Посилався на те, що у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (згідно державного акта) ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 , розробленого ПП «Кадастр» 2021 року відсутній акт погодження меж даної земельної ділянки із позивачем, як власником сусідньої земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 , а тому вказане свідчить про порушення вимог законодавства щодо узгодження спільних меж та їх встановлення без згоди із суміжними землевласниками.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської областізаперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_7 , відповідач державний нотаріус П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Козак Н.А. та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача, вимоги апеляційної скарги підтримують.

А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , після смерті якої спадкоємцями за законом були: її син ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 1992 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право власності після смерті ОСОБА_8 по 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Сніжківської сільської ради від 24 вересня 2009 року, яка знаходиться в матеріалах інвентиризаційної справи на вищевказаний будинок, житловий будинок, який належав померлій ОСОБА_8 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вбачається, що за ОСОБА_1 15 грудня 2009 року зареєстровано право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 29188345, реєстраційний номер запису 185 в книзі 1.

Згідно довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 25 жовтня 2023 року у зв`язку з упорядкуванням нумерації будинків по АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої П`ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №830/2019.

ОСОБА_5 за життя 15 жовтня 2008 року склала заповіт, посвідчений секретарем Сніжківської сільської ради за реєстровим №108, яким заповіла все своє майно ОСОБА_3 .

Спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 прийняла ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 набула право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 18 жовтня 1999 виконкомом Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області на підставі рішення Сніжківської сільської ради №30 від 27 липня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2022 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2022 року, виданого державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Козак Н. А. за реєстровим №10-42, відповідач ОСОБА_3 набула право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1550 га в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224286001:01:006:0005 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Сніжівською сільською Радою Ставищенського району Київської області 16 липня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Сніжківської сільської Ради народних депутатів Ставищенського районну Київської області №127 від 28 вересня 2001 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №86.

24 січня 2022 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 10-42 від 24 січня 2022 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Козак Н.А за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку, кадастровий номер 3224286001:01:006:0005 в Державному реєстрі речових на нерухоме майно, індексний номер 63019671, номер запису про право власності 46315175, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією із Державного земельного кадастру про право власності на речові права та земельну ділянку.

Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на який отримали ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та земельна ділянка, кадастровий номер 3224286001:01:006:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування на яку отримала відповідач ОСОБА_3 є суміжними.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на рішення 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів Ставищенського району Київської області від 20 жовтня 1995 року, відповідно до якого було передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд особистого підсобного господарства, громадянам села Сніжки згідно з додатком.

У списку громадян села Сніжки, кому передано земельні ділянки у приватну власність з одержанням Державного акта на право власності значаться: ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 у приватну власність земельну ділянку для будівництва площею 0,10 га; ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 у приватну власність земельну ділянку для будівництва площею 0,25 га, для ОПГ 0,13 га, ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 у приватну власність земельну ділянку для будівництва площею 0,12 га.

Згідно рішення Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 04 грудня 2020 року №12 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Ставищенсьої селищної ради Білоцерківського району Київської області» Ставищенська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сніжківської сільської ради.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (що наявний в матеріалах спадкової справи та копій матеріалів інвентаризаційної справи КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації», в даному техпаспорті наявний лише схематичний план земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, який, як зазначено в паспорті, не є підставою для визначення меж земельної ділянки та підрахунку площі) площа ж земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, не зазначена, на вказаній земельній ділянці розташований лише житловий будинок (А) з прибудовою «а», 1998 року побудови.

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2, його копії, наявної в матеріалах спадкової справи та копій матеріалів інвентаризаційної справи КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації», крім житлового будинку «А-1»;, на земельній ділянці за вказаною адресою розташовані погріб з шийкою «В/пг», прибудова «а», сарай «Б-1» та сарай «Г-1» 1961 - 1965 років забудови. В даному техпаспорті відсутні схематичний план земельної ділянки, площа земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Правовідносини землекористування ОСОБА_8 - попереднього власника житлового будинку АДРЕСА_2 регулювались ЗК УРСР в редакції 1970 року, який втратив чинність 15 березня 1991 року.

Відповідно до ч.5 ст.20 ЗК УРСР в редакції 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Згідно з ст.22 ЗК УРСР 1970 року приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялось.

Відповідно до довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 16 січня 2024 року земельно-кадастрові документи в Старостинському окрузі №6 с. Сніжки з 1986 по 2010 роки не збереглись.

Згідно відповіді Білоцерківської районної військової адміністрації Київської області від 29 вересня 2023 року №06-23/4122 інформація по земельно-кадастрових документах до архіву відділу не зберігання не надходить.

Як вбачається з даних з погосподарських книг Сніжківської сільської ради за 1991- 1995, в домогосподарстві с. Сніжки, головою якої до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була ОСОБА_8 , обліковується земельна ділянка площею 0,58 в тому числі, під будівлями, чагарниками, ярами, балками і громадськими дорогами 0.01.

Згідно даних з погосподарських книг Сніжківської сільської ради1996-2000, 2001-2005 роки в даному домогосподарстві, співвласниками якого після смерті ОСОБА_8 стали ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , обліковується земельна ділянка площею 0,60 га, з яких для обслуговуваня житлового будинку 0,02, для ведення підсобного господарства 0,58. Рік побудови житлового будинку 1959.

Зазначення у вищевказаних погосподарських книгах різних розмірів земельної ділянки, на якій був розташований даний будинок та ненадання суду погосподарських книг за попередній період (з 1959 року часу його побудови до 15 березня 1991 року (часу втрати сили ЗК УРСР 1970 року) не дає суду, як першої, так і апеляційної інстанції можливості достовірно встановити, земельною ділянкою якої площі і на якій підставі користувався попередній землекористувач ОСОБА_8 .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час успадкування ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_8 житлового будинку по АДРЕСА_2 за останньою як за землекористувачем була закріплена належним чином із встановленням межових знаків, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, земельна ділянка розміром 0,58 га.

На час успадкування ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 вищевказаного житлового будинку правовідносини з приводу землекористування регулювались Земельним кодексом УРСР 1990 року, який відповідно до п.1 постанови ВР УРСР від 18 грудня 1990 року №562 XII введено в дію з 15 березня 1991 року.

Згідно з ст.28 ЗК УРСР (чинної на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 ) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право володіння або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. В разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок та господарські будівлі і споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку, в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне володіння або користування власників будинку і споруд.

Статтею 30 ЗК України від 1990 року у редакції 1992 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження, - будівлі та споруди.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені частиною 1 статті 23 ЗК України 1990 року (державні акти, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів).

Проте, дію цієї статті було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», який втратив чинність 04 жовтня 2006 року на підставі Закону №139-V (139-16) від 14 вересня 2006 року. Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Стороною позивача не надано доказів посвідчення Сніжківською сільською Радою Народних депутатів права приватної власності ОСОБА_1 на присадибну земельну ділянку для будівництва площею 0,25 га по АДРЕСА_2 , передану йому вищевказаним рішенням 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів від 20 жовтня 1995 року, шляхом проведення відповідного запису у земельно-кадастрових документах, та не надано суду доказів отримання позивачем державного акта на вказану земельну ділянку відповідно до п.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», та доказів встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Також стороною позивача не надано доказів встановлення (погодження) між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 порядку роздільного користування земельною ділянкою по по АДРЕСА_2 , згідно якого для будівництва та обслуговування житлового будинку за ОСОБА_1 залишається земельна ділянка площею 0,25 га, за ОСОБА_5 - 0,12 га та за ОСОБА_4 - 0,10 га.

Як зазначали в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області сторони не реалізували рішення 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів Ставищенського району Київської області від 20 жовтня 1995 року.

Твердження позивача про встановлення зазначеного ним порядку роздільного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 спростовується рішенням ХІІІ сесії 21 скликання Сніжківської сільської ради Народних депутатів Ставищенського району Київської області від 17 листопада 1992 року, яким за результатами розгляду заяв про виділення земельних ділянок під забудову та ведення присадибних ділянок виділено по спадщині в господарстві ОСОБА_8 0,25га на всіх спадкоємців.

Проте, доказів отримання вказаними спадкоємцями державних актів на вказану земельну ділянку відповідно до п.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», та доказів встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) матеріали справи не містять.

Вказане рішення Сніжківської сільської ради узгоджується з нормою ст.67 Земельного кодексу (1990 в редакції 1992 року), відповідно до частини 2 якої розмір ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара.

Згідно з ст.42 ЗК України від 18 грудня 1990 року в редакції Закону №2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, громадяни, яким житловий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного державного акта на право приватної власності на землю, виданого 16 липня 2004 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Оспорюваний державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_5 Сніжівською сільською Радою Ставищенського району Київської області 16 липня 2004 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №86.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 18 жовтня 1999 року ОСОБА_5 на праві власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини

Виходячи з встановлених обставин, вбачається, що фактично, співвласниками будинку по АДРЕСА_2 на даний час є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , але не оформила своїх спадкових прав на 1/3 частину даного будинку.

В судовому засіданні, як суду першої, так і апеляційної інстанції, представник відповідача Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області Ківшар О. В. зазначила, що всі рішення, видані Сніжківською сількькою радою є чинними, Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області не скасовані, і той факт, що рішення виконавчого комітету Сніжківської сільської Ради №127 від 28 вересня 2001 року в архіві не виявлено, не свідчить про те, що воно не приймалось.

Доводи позивача про порушення його прав внаслідок незаконного оформлення частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0350 га за рахунок його земельної ділянки є безпідставним, оскільки суду позивачем не надано доказів посвідчення Сніжківською сільською Радою Народних депутатів права приватної власності позивача на присадибну земельну ділянку для будівництва площею 0,25 га по АДРЕСА_2 , передану йому рішенням 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів від 20 жовтня 1995 року, шляхом проведення відповідного запису у земельно-кадастрових документах, та не надано суду доказів отримання позивачем державного акта на вказану земельну ділянку відповідно до п.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», та доказів встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Доказів того, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка для будівництва площею 0,25 га по АДРЕСА_2 та доказів того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0350 га, яка належить відповідачу накладається на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

Клопотань про проведення земельно-технічної експертизи позивач не заявляв.

Матеріали справи також не містять доказів посвідчення Сніжківською сільською Радою народних депутатів права приватної власності ОСОБА_5 на присадибну земельну ділянку для будівництва площею площею 0,12 га по АДРЕСА_2 , передану їй рішенням 5 сесії 22 скликання Сніжківської сільської Ради Народних депутатів від 20 жовтня 1995 року, шляхом проведення відповідного запису у земельно-кадастрових документах, та не надано доказів отримання ОСОБА_5 державного акта на вказану земельну ділянку відповідно до п.3 зазначеного Декрету Кабінету Міністрів України, тобто, доказів повторної безоплатної приватизації ОСОБА_5 земельної ділянки із земель державної або комунальної власності по одному і тому ж виду використання, на що вказує позивач в позовній заяві.

Посилання позивача, як на одну із підстав недійсності оспорюваного державного акта на право приватної власності на землю, на непогодження меж земельної ділянки з ним, як суміжним землевласником, колегія суддів відхиляє, оскільки саме лише непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення сільської ради та державних актів недійсними.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №378/138/18.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції встановивши, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що він є власником земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_2 та зареєстрував це право у встановленому законом порядку, а також доказів встановлення меж вищевказаної земельної ділянки в натурі, дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем того факту, що виданий на ім`я ОСОБА_5 оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 порушують його права як суміжного землекористувача.

Відповідно, оскільки стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок встановлення ОСОБА_3 паркану на межі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 , співвласником якого є позивач, у нього наявні перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про усунення йому перешкодв користуванні земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0350 га, за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу самочинно спорудженого паркану за рахунок ОСОБА_3 .

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дії відповідача ОСОБА_3 вчинені всупереч положенням чинного законодавства, а тому остання згідно ч.3 ст.152, ч.2 ст.212 ЗК України має відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача шляхом демонтажу самочинно спорудженого нею паркану, спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний нотаріус П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу Козак Н.А. є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки як зазначено у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно мас розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Врахувавши надані сторонами докази, надавши їм належну оцінку, встановивши вірно обставини справи, та застосувавши норми матеріального права, що підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Позивачем не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх доводів та на спростування доказів наданих стороною відповідачів.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: