Постанова

від 31.10.2024 по справі 200/5544/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року справа №200/5544/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року по справі №200/5544/24 (суддя І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамента інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування звернення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамента інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.05.2024 № 4411/32 в частині вчинення адміністративного правопорушення та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визнання протиправними дій Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо внесення до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформації про розшук ІНФОРМАЦІЯ_2 та вчинення адміністративного правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зобов`язання Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України та Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві вилучити з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію про розшук ІНФОРМАЦІЯ_2 та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі згідно пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, оскільки позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд також роз`яснив позивачу, що він має право звернутися до місцевого загального суду в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Судом не враховано, що предметом спору є правомірність дій районного ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у направленні письмового звернення до органів Національної поліції №4411/32 від 20.05.2024р. щодо вчинення адміністративного правопорушення позивачем та внесення іншими відповідачами до системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформації щодо позивача як особи, яка ухиляється від призову на військову службу. Оскаржуване письмове звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до підрозділів Національної поліції є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, і таке звернення позивач вважає незаконним з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд дійшов висновку про те, що предметом позову у справі є вимога позивача щодо вирішення питань, що виникли під час притягнення до адміністративної відповідальності, а тому вказані позовні вимоги можливо розглядати лише у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками, оскільки вказані висновки є передчасними.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до положень статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що у червні 2023 року він був заброньований та отримав посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, про що було проінформовано ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законодавством термін (додатки до позову № 5, 6). 30.05.2024р. на виконання положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за місцем свого фактичного перебування, оновив свої дані у ІНФОРМАЦІЯ_4 , де взятий на військовий облік (додаток до позову № 7).

Згідно абзацу 3 пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок №1487), Національна поліція: за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20), яке може надсилатися в електронному вигляді засобами інформаційної взаємодії, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами абзацу 16 пункту 79 Порядок № 1487 Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, судом першої інстанції не було враховано, що у цій справі позивачем оскаржуються дії та рішення відповідачів, які передують вчиненню дій та винесенню відповідних рішень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Окрім того, у цій справі позивачем також оскаржуються дії Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо внесення до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформації про розшук ІНФОРМАЦІЯ_2 та вчинення адміністративного правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та зобов`язання Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України та Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві вилучити цю інформацію з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги можливо розглядати лише у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, колегія суддів вважає помилковим.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року по справі №200/5544/24 задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року по справі №200/5544/24 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повне судове рішення 31 жовтня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко