Постанова

від 31.10.2024 по справі 420/1808/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1808/21 Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024р. по справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про зобов`язання привести земельну ділянку до первинного стан,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2021р. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Одеської міської ради, ОСОБА_4 , у якому просило:

- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до первинного стану, шляхом знесення за власний рахунок реконструйоване нежитлове підсобне приміщення, яке є частиною загальної площі квартири АДРЕСА_2 та окремо розташоване на прибудинковій території житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Верховного Суду від 4.11.2020р. у справі №522/11847/14-ц залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності, на підставі якого ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , безпідставно набули право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , та визнано недійсним договір купівлі-продажу, за яким в подальшому відповідачі незаконно продали спірний об`єкт ОСОБА_5 ..

Таким чином, з огляду на наявність обставин, встановлених у справі №522/11847/14-ц, які були належним чином досліджені Верховним судом, позивач зазначив, що відповідачами повинна бути звільнена самовільно зайнята земельна ділянка, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 ..

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024р. адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до первинного стану, шляхом знесення за власний рахунок реконструйоване нежитлове підсобне приміщення, яке є частиною загальної площі квартири АДРЕСА_2 та окремо розташоване на прибудинковій території житлового будинку.

Не погодившись із даним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно інформації УДБК Одеської міської ради в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів - відсутня інформація щодо реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 ..

Тобто, оскільки, відповідачами здійснено самовільне виконання будівельних робіт об`єкту містобудування, без отримання дозвільних документів, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до первинного стану, шляхом знесення за власний рахунок реконструйоване нежитлове підсобне приміщення, яке є частиною загальної площі квартири АДРЕСА_2 та окремо розташоване на прибудинковій території житлового будинку.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа №522/11847/14-ц за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним, приведення об`єкта у первісний стан та звільнення самовільно захопленої земельної ділянки.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 5.02.2018р. позовну заяву Одеської міської ради задоволено частково та вирішено:

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво від 29.05.2014р. індексний номер: 22349816 про право власності на квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.07.2014р. серія та номер: 3783, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С.:

- в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019р. у справі №522/11847/14-ц апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково та вирішено:

- скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про приведення об`єкта у первісний стан та звільнення самовільно захопленої земельної ділянки;

- ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради та зобов`язано відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованої добудови до нежитлового підсобного приміщення, яке є частиною загальної площі квартири АДРЕСА_6 .. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

В подальшому Постановою Верховного Суду від 4.11.2020р. закрито провадження по справі №522/11847/14-ц в частині позовних вимог про зобов`язання привести реконструйоване нежитлове підсобне приміщення у первісний стан у відповідності до технічної документації та зобов`язання звільнити самовільно захоплену земельну ділянку шляхом знесення самочинно добудованої прибудови до нежитлового підсобного приміщення.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2013р. №8-24060, виданого департаментом міського господарства Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації від 15.03.2013р. №219621, ОСОБА_3 та членам її сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках належить 350/1000 частин квартири за адресою: АДРЕСА_4 , що складає 62,01кв.м. загальної площі квартири та підсобне приміщення площею 15,3кв.м.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 22.04.2014р. зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ОД142141120650 на «Реконструкцію 350/1000 квартири та нежитлового приміщення з об`єднанням під квартиру та виділом в окремому одиницю без зміни геометричних розмірів АДРЕСА_4 , замовники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, своїм листом від 30.05.2014р. №01-11/899(2), проінформувала Одеську міську раду, що відповідачами без подання право установчих, дозвільних документів виконали будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення площею 15,3кв.м., яке є частиною вказаної квартири зі збільшенням площі забудови до 70,0кв.м., а саме здійснено добудову до підсобного приміщення, в результаті якої площа першого поверху складає 35,0кв.м., а також здійснено надбудову другого поверху, площею 35,0кв.м. У зв`язку з чим, загальна площа вказаного підсобного приміщення після реконструкції збільшилась до 70кв.м.

Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 6.05.2014р. прийнято розпорядження №258 «Про приведення самовільного реконструйованого нежитлового приміщення, розташованого на території двору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в первісний стан», яке в добровільному порядку відповідачами не виконано.

Підставою для видання зазначеного розпорядження стало встановлення факту самовільного виконання відповідачами будівельних робіт об`єкту містобудування, яке окремо розташовано на території двору будинку АДРЕСА_1 ..

На підставі проведеної позапланової перевірки дотримання вимог містобудівної діяльності за вищезазначеною адресою та виявлення факту наведення недостовірних даних в зареєстрованій декларації про готовність об`єкта до експлуатації (порушення ч.10 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»), інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 25.07.2014р. наказом №93 «СК» скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації №ОД14214112065 від 22.04.2014р..

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради посилаючись на те, що судові рішення, якими визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу є достатньою самостійною підставою для припинення права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 ., звернулося до суду із відповідним позовом.

Перевіряючи наявність підстав для зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до первинного стану, шляхом знесення за власний рахунок реконструйоване нежитлове підсобне приміщення, яке є частиною загальної площі квартири АДРЕСА_2 та окремо розташоване на прибудинковій території житлового будинку, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно ч.1 та 2 ст.10 ЗУ «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2017р. №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені ст.6 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.1 ст.41 зазначеного Закону, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення ч.1 ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та норми ч.1 ст.41 цього ж Закону, можливо дійти висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі ч. 1 ст.38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю набуває прав на звернення до суду з позовом суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням на підставі ч.1 ст.38 «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Згідно зі ч.1 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1, 4, 7 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом ч.7 ст.376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися ч.1 ст. 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, ст.376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).

Разом з тим, Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (суб`єктами містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначено у Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011р. (далі - Порядок №533).

Пунктом 2 зазначеного Порядку №553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Вищезазначеним Порядком №553 визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У відповідності до п.5 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

У відповідності до пунктів 6, 7 Порядку №553, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Пунктом 16 зазначеного Порядку №533 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до п.17 Порядку №553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Аналізуючи вищезазначене, можливо дійти висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Верховним Судом у своєму рішенні по справі №522/11847/14-ц встановлено, що «у подальшому, було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та було

скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Підставою скасування вищезазначеної декларації стало проведення Інспекцією ДАБК в Одеській області позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: м.Одеса, вул.Садиковська, 37, якою було встановлено, що замовниками будівництва ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наведено недостовірні дані в зареєстрованій декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 22 квітня 2014р. №ОД 14214112065, що є порушенням ч.10 ст.39

ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

У своєму листі від 28.07.2014р. №05/1-8837, адресованому Юридичному департаменту Одеської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, зазначила про те, що Інспекція в межах повноважень провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з виїздом інспектора.

При цьому, в наведеному листі Інспекція, посилаючись, в тому числі, на

скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та

декларації про готовність об`єкту до експлуатації, зазначила про те, що слід:

«вважати об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_4

самочинно збудованим.... Одночасно зазначаємо, що відповідно до ч.4 cт.33 ЗУ

«Про регулювання містобудівної діяльності», розміщення об`єктів будівництва на

території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови

територій здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Виходячи з вищевикладеного просимо Вас підготувати матеріали для приведення в первісний стан самочинно збудованої квартири на прибудинковій території, яка належить у рівних частинах мешканцям вказаного будинку».

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що після реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт нерухомості на підставі реєстраційних документів, останні вичерпують свою дію фактом виконання, що виключає можливість віднесення

такого об`єкту до самочинного».

Разом з тим, в матеріалах справи наявні витяги з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ОД082140930868 та ОД142141120650, з яких вбачається, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації було

скасовано наказами ДАБІ від 16.06.2014р. №69 та від 25.07.2014р. №93,

відповідно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для висновку про задоволення позову у даному випадку визначальним є той факт, що постановою Верховного Суду від 4.11.2020р. по справі №522/11847/14-ц залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності, на підставі якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 набули право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 , та визнано недійсним договору купівлі-продажу, за яким в подальшому відповідачі незаконно продали спірний об`єкт ОСОБА_5 .

При цьому, право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , скасоване, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні відомості.

Так, відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових

прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у

разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі

судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію

прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало

наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав,

відповідні права чи обтяження припиняються.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно інформації Управління інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 .

Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами здійснено самовільне виконання будівельних робіт об`єкту містобудування, без отримання дозвільних документів.

Таким чином, оскільки реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт було скасовано та скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації а також у судовому порядку скасовано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судова колегія приходить до висновку, про наявність правових підстав для знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м.Одеси.

У відповідності до ч.1 ст.22-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» Єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі-електронна система) - це єдина інформаційно-комунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.

Згідно з ч.10 ст.22-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» відомості, що містяться в електронній системі, є достовірними, а також відкритими і загальнодоступними, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, місця проживання фізичної особи, договорів про надання послуг, висновків про технічну прийнятність згідно із Законом України «Про надання будівельної продукції на ринку», документів, поданих фізичними та юридичними особами для отримання послуг, визначених цим Законом, та іншої інформації, перелік якої визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення електронної системи.

Частиною 11 ст.22-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, такі інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За наведених обставин судова колегія приходить до висновку, що наявність у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформації про накази ДАБІ від 16.06.2014р. №69 та від 25.07.2014р. №93 свідчить про достовірність доводів позивачів, тоді як доводи апелянта є надуманими та окрім тверджень

самого відповідача жодними належними, достатніми та достовірними доказами

не підтверджуються.

Так, у відповідності до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до первинного стану, шляхом знесення за власний рахунок реконструйоване нежитлове підсобне приміщення, яке є частиною загальної площі квартири АДРЕСА_2 та окремо розташоване на прибудинковій території житлового будинку.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В.Крусян

О.В.Яковлєв