Ухвала

від 20.12.2024 по справі 420/1808/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа №420/1808/21

адміністративне провадження № К/990/42414/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 (суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Градовського Ю.М., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В.)

у справі № 420/1808/21

за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Одеської міської ради, ОСОБА_4

про зобов`язання привести земельну ділянку до первинного стан,

УСТАНОВИВ:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради і Юридичний департамент Одеської міської ради (далі також -позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач 1, скаржник), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ), в якому просили:

- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 до первинного стану, шляхом знесення за власний рахунок реконструйованого нежитлового підсобного приміщення, яке є частиною загальної площі квартири НОМЕР_1 та окремо розташоване на прибудинковій території житлового будинку.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.07.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, задовольнив позов.

05.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд ухвалою від 22.11.2024 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги (а саме для наведення мотивувань підстави касаційного оскарження).

22.11.2024 о 21:46 копія зазначеної ухвали Суду доставлена в електронний кабінет представника позивача - адвоката Танасогло О.М. та в розумінні ч.ч. 6 і 7 ст. 251 КАС України вважається врученою позивачу 25.11.2024.

02.12.2024 від скаржника до Верховного Суду надійшла касаційна скарга в уточненій редакції з доказами її надіслання іншим учасникам справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою в уточненій редакції, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. В той же час мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з врахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

У цьому випадку скаржник однією з підстав касаційного оскарження судових рішень визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, вказавши на застосування судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 123, п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, п.6 ч. 5 ст. 26, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 0440/6210/18, від 17.08.2023 у справі № 380/1581/21, від 14.11.2018 у справі № 809/645/16, від 25.04.2018 у справі № 802/1086/16-а, від 18.01.2024 у справі № 200/6780/20-а, від 21.10.2022 у справі № 460/626/19, від 18.01.2024 у справі № 200/6780/20-а, від 08.03.2023 у справі № 420/8499/20, від 21.09.2022 у справі № 540/1808/19, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 01.10.2019 у справі № 826/9967/18, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 23.07.2019 у справі № 826/5607/17, від 09.06.2021 у справі № 826/2123/18, від 18.06.2021 у справі № 420/3572/19, від 17.10.2023 у справі № 440/12326/21, від 14.03.2024 у справі № 640/1622/20.

У взаємозв`язку із наведеним Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Разом з тим, недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

У поданій касаційній скарзі (в уточненій редакції) скаржник навів фактичні обставини справи, процитував норми законодавства з наведенням окремих витягів із перелічених вище постанов Верховного Суду (без доведення при цьому подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Що ж до посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами ч.ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.

Скаржник у касаційній скарзі визначив підставою касаційного оскарження судових рішень також п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України (з урахуванням п.п. 1 і 4 ч. 2 ст. 353 цього ж Кодексу).

У контексті наведеного Суд звертає увагу, що згідно з п.п. 1 і 4 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

- суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

- суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, вказівки скаржника на наявність підстав касаційного оскарження за п.п. 1 і 4 ч. 2 ст. 353 КАС України, фактично мотивовані недослідженням судами окремих наявних у матеріалах справи доказів. Разом з тим, самі по собі посилання на недослідження судами зібраних у справі доказів можуть бути враховані при касаційному оскарженні судових рішень (п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України) за умови обгрунтування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених саме п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, про що прямо зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали відповідач не усунув недоліки, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.

За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За викладених обставинах, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 420/1808/21.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб