Постанова

від 31.10.2024 по справі 400/14870/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14870/23Перша інстанція: суддя Устинов І. А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Деметра» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023р. ФГ «Деметра» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ018715 від 16.11.2023р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000грн..

В обґрунтування позовних вимог ФГ «Деметра» зазначило, що 16.11.2023р. Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області винесено постанову за №ПШ018715 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000грн..

Відповідно до вказаної постанови, позивач 1.10.2023р. допустив порушення ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 вказаного Закону: перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: роздруківки за 1.10.2023р. роботи водія ОСОБА_1 з цифрового тахографа транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. адміністративній позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову №ПШ018715 від 16.11.2023р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФГ «Деметра» в сумі 17 000грн..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ФГ «Деметра» судовий збір в сумі 2 684грн..

Не погодившись із даним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи позовні вимоги ФГ «Деметра», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не встановлено, що позивач не здійснював господарську діяльність під час перевезення вантажу та перевірки, ним перевозилась сільськогосподарська продукція власноруч вирощена для власних потреб, тобто позивач не надавав послуги з перевезення, що підтверджується ТТН. Тоді як, п.1.3 Інструкції №385 поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортним засобом (крім таксі). Відтак, наявні підстави для скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області за №ПШ018715 від 16.11.2023р., оскільки остання винесена з порушенням приписів чинного законодавства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 1.10.2023р. за результатами рейдової перевірки, а саме: транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом марки д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області складено акт за №АР017287.

Відповідно до вказаного акту, посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографу водія ОСОБА_1 за 1.10.2023р. (а.с.10).

Згідно із ТТН перевізником є ФГ «Деметра», тобто позивач (а.с.9).

16.11.2023р. Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області прийнято постанову за №ПШ018715, якою до позивача, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000грн..

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулює ЗУ «Про автомобільний транспорт» від 5.04.2001р. №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі ст.5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

За приписами п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм випливає, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених ст.48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в цьому випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (п.3.3 Інструкції №385).

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у ст.48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону №2344-ІІІ.

При цьому, Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Згідно із ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Як вбачається зі змісту ТТН за №15 від 29.09.2023р. у спірному випадку транспортним засобом марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом марки д.н.з. НОМЕР_2 здійснювалося перевезення вантажу соняшник 2023 року, автомобільним перевізником визначено : ФГ «Деметра».

При чому, законодавством не передбачена заборона визначення у ТТН одного і того самого підприємства в якості «перевізника» та «вантажовідправника».

Верховний Суд у постанові від 21.03.2024р. у справі №240/10400/23 зазначив, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Отже, колегія суддів вважає, що ФГ «Деметра» у розумінні приписів Закону №2344-III, у даному випадку, був перевізником, з огляду на визначення його перевізником у товарно-транспортній накладній та наявності у власності та користуванні транспортних засобів.

Судова колегія вказує, що в обґрунтування позову ФГ «Деметра» наголошує на тому, що перевезення здійснювалося саме для власних потреб, отже підприємство звільняється від обов`язку застосовувати під час такого перевезення тахограф.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача як на підставу для звільнення від відповідальності, з огляду на наступне.

По-перше, наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 7.06.2010 за №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення № 340).

Відповідно до п.1.3 Положення №340 вимоги цього положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п.6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Приписами п.6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, згідно з визначенням Положення №340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі за текстом- Інструкція №385).

Відповідно до п.1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п.3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Апеляційний суд вказує, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, тому відповідно до чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Колегія суддів зауважує, що п.3.3 Інструкції №385 передбачено імперативний обов`язок водія транспортного засобу використовувати особисту картку кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та мати при собі таку картку чи роздруківку даних роботи цифрового тахографа, а у разі технічної несправності тахографа або картки до нього чи неможливості їх експлуатації з інших причин здійснювати від руки відповідні записи щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці паперу, призначеного для роздруківки даних тахографа.

По-друге, відповідно до положень ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник визначається як фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, норми Закону №2344-III передбачають надання статусу автомобільного перевізника для осіб, що здійснюють не тільки договірні перевезення, а й перевезення для власних потреб.

Зокрема, абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III передбачає ширше коло осіб, до яких можуть бути застосовані адміністративно-господарські штрафи - «особи, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів», а не лише «особи, які надають послуги з перевезень пасажирів та вантажів», як про це помилково зазначає позивач та суд першої інстанції.

При цьому, за змістом п.1.3 Положення №340, яким саме і передбачено обов`язок щодо обладнання визначених категорій транспортних засобів тахографами, вимоги цього положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та відповідно до пункту 1.4 виняток щодо непоширення дії положення у разі здійснення перевезень для власних потреб стосується виключно фізичних осіб, які здійснюють такі перевезення за власний рахунок та без використання праці найманих водіїв.

У свою чергу, системний аналіз вказаних вище норм, свідчить про те, що перевізник, будучи суб`єктом господарювання (зокрема, юридичною особою), незалежно від того, чи здійснює він перевезення вантажу для власних потреб чи надає послуги з перевезення вантажу, у разі обладнання транспортного засобу тахографом, повинен дотримуватись норм, що визначають порядок використання такого тахографу. Зокрема, єдиний виняток щодо непоширення дії Інструкції №385 щодо визначення порядку та особливостей належної експлуатації тахографа стосується лише автомобілів таксі.

З огляду на викладене, твердження позивача, що на момент перевірки він не надавав послуги з перевезення вантажу, а здійснював перевезення вантажу власного продукту у власних потребах ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства та спростовуються наявними у справі матеріалами.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12.06.2018р. по справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Відтак, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області за №ПШ018715 від 16.11.2023р. про застосування до ФГ «Деметра» адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства, та не підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Деметра» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко