Постанова

від 23.10.2024 по справі 380/7527/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7527/20 пров. № А/857/20310/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засіданняПрачук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (головуючий суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом Золочівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Золочівської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Золочівська міська рада Львівської області звернулась в суд першої інстанції із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила зобов`язати відповідачку демонтувати огорожу, встановлену на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву, у якій просила визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року позов Золочівської міської ради Львівської області задоволено повністю.

Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати на АДРЕСА_1 огорожу, в тому числі:

- зі сторони вул. Труша І. (західна сторона) до складу огорожі входять хвіртка та брама, а саме: огорожа прозора металева з секційної сітки на бетонній основі, висотою 1,95 м від рівня поверхні землі; протяжність огорожі 13,69 м; надземна частина бетонної основи висотою 0,3 м, товщиною 0,15 м; огорожа влаштована з секційної сітки, яка кріпиться до металевого каркасу зі стовпчиками січенням 0,05x0,05 м - 8 штук; хвіртка- прозора металева з секційної сітки, шириною 1,15 м; брама - прозора, металева, з секційної сітки, шириною 5,05 м;

- зі сторони багатоквартирного будинку (південна сторона) глуху металеву огорожу висотою 2,05 - 2,55 м від рівня поверхні землі, протяжністю 26,69 м, влаштовану з листової сталі (металопрофіль), яка кріпиться до металевого каркасу зі стовпчиками січенням 0,05x0,05 м - 8 штук;

- зі сторони суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 (північна сторона) огорожу протяжністю 9,4 м - глуху металеву, висотою 1,7 - 1,864 м, влаштовану з листової сталі (металопрофіль).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Золочівської міської ради, Золочівської міської ради про визнання протиправним та скасування Рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 13 липня 2020 року №1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позову Золочівської міської ради Львівської області відмовити, а її зустрічний позов - задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що не заперечуючи наявність повноважень місцевої ради на здійснення самоврядного контролю в сфері благоустрою, вважає, що судом першої інстанції не досліджено фактичні обставини справи щодо їх перевищення, а також той факт, що рішення виконавчого комітету Золочівської міської Ради від 13.07.2020 № 1330 прийнято поза межами повноважень та не в порядок і спосіб, передбачений чинним законодавством.

По-перше: були відсутні законні підстави для проведення перевірки благоустрою.

Так, 13.07.2020 Розпорядженням міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020 «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 », на підставі ст. 20 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 створено комісію по обстеженню земельної ділянки на вул. Труша І., 9 у складі посадових осіб міської ради.

Тобто, з урахуванням змісту ст. 20 Закону України «Про охорону земель», ст. 189 Земельного кодексу України, міським головою м. Золочева було створено комісію для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель (а не контролю за благоустроєм), який відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

По-друге: перевірка благоустрою уповноваженим місцевою радою органом не провадилась.

Так, Згідно п. п. 19.1-19.2 Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочеві, затверджених рішенням сесії Золочівської міської ради Львівської області від 29.04.2011 № 152 (далі Правила), що був розміщений на офіційному сайті Позивача/ Відповідача по зустрічному позову на час виникнення спірних правовідносин контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог цих Правил здійснює Золочівське МВЖКП, яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Золочеві, а також УМВС України в м. Золочеві, іншими підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об`єктів благоустрою.

Вочевидь, комісія створена для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель згідно Розпорядження міського голови м. Золочева № 62 від 13.07.2020 року провадити перевірку благоустрою (а тим більше дотримання державних будівельних норм) не уповноважена.

По-третє: відсутні висновки за результатами перевірки благоустрою.

Натомість комісією, створеною для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, 13.07.2020 складено Акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , згідно висновків якого встановлені нібито порушення вимог державних будівельних норм, а також того ж дня виконавчим комітетом Золочівської міської ради Львівської області винесене оскаржуване рішення від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України».

По-четверте: рішення від 13.07.2020 № 1330 винесено поза межами повноважень місцевих органів влади при здійсненні заходів контролю в сфері благоустрою.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, у тому числі: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1)затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2)затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3)створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4)визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Як вже зазначалось, згідно п. п. 19.1-19.2 Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочеві, контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог цих Правил здійснюється Золочівське МВЖКП, яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Золочеві.

Відповідно до п. 19.4. Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочеві «за виявлені порушення благоустрою уповноважені посадові особи оформляють приписи та складають протоколи про адміністративні правопорушення.

Згідно до 17.3. цих же Правил у відповідності до вимог ст. 40 Кодексу України Про адміністративні правопорушення адміністративна комісія міської ради вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Якщо розмір майнової шкоди перевищує рівень двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, то питання вирішується у судовому порядку.

Підсумовуючи наведене, вбачається, що самоврядний контроль за станом благоустрою міста Золочева здійснюється Золочівським МВЖКП, яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Золочеві.

Таким чином, у виконавчого комітету Золочівської міської ради були відсутні повноваження щодо прийняття рішення від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» про демонтаж огорожі, встановленої на території домоволодіння, що належить позивачу на праві власності, в межах власної земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

До того ж твердження позивача/відповідача по зустрічному позову, що зазначені заходи були здійснені на численні усні звернення громадян, не були підтверджені з боку Золочівської міської ради впродовж розгляду в першій інстанції, не дивлячись на запити суду, які мали місце впродовж розгляду справи.

Звертає увагу на те, що всі зазначені обставини вже були предметом судового розгляду Львівського окружного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі №380/9072/20 за позовом Золочівської міської ради Львівської області до відділу містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, Державної архітектурно будівельної інспекції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування будівельного паспорта і повідомлення про початок будівельних робіт; протиправність дій посадових осіб Золочівської міської ради при винесенні рішення від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №380/9072/20, яке набрало законної сили 28.07.2021.

Твердження про те, що комісія Золочівської міської ради заходи державного контрою не здійснювала, а діяла в межах повноважень, не відповідають обставинам справи.

Вказана комісія, здійснюючи заходи самоврядного контролю за використанням та охороною земель, з незрозумілих причин перевіряла не додержання земельного законодавства України, а, в порушення Розпорядження міського голови м. Золочева № 2 від 13.07.2020 «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 », виходячи за межі своїх повноважень, перевірила відповідність забудови на земельній ділянці державним будівельним нормам та стандартам, фактично здійснивши заходи архітектурно-будівельного контролю, що є виключними повноваженнями органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Того ж дня, а саме 13.07.2020, виконавчим комітетом Золочівської міської ради Львівської області винесене рішення від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України», яким встановлено факт нібито порушення містобудівного законодавства в частині порушення державних будівельних норм та стандартів, нібито самочинного, без отримання дозволу зведення огорожі, що є порушенням Правил благоустрою та ОСОБА_1 надано термін на демонтаж огорожі до 18.00 години 14.07.2020.

При цьому апелянт звертає увагу на те, що протягом одного робочого дня - 13.07.2020 видано розпорядження міського голови, створено комісію з перевірки додержання законодавства з охорони земель, комісією проведено обстеження дотримання будівельних норм та стандартів та складено відповідний акт, на підставі зазначеного акта виконкомом винесено рішення, яким встановлено строк його виконання до 18.00 години наступного дня.

Всі зазначені дії провадились без участі та без повідомлення власника земельної ділянки, що унеможливило для ОСОБА_1 надати свої міркування, заяви та клопотання, та призвело до винесення неправомірного рішення від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України».

Щодо оскаржуваного рішення то на сайті Золочівської міської ради в розділі «Засідання виконавчого комітету» відсутня інформація про проведення засідання 13.07.2020, що унеможливлює перевірити правомочність вказаного рішення: чи прийняте воно на засіданні виконавчого комітету, чи було правомочним зазначене засідання, кількість членів виконкому, які голосували «за» чи «проти» оскаржуваного рішення.

Фактично, на підставі Розпорядження міського голови м. Золочева № 2 від 13.07.2020 «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 » про здійснення заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель, не уповноваженими на те посадовими особами Золочівської міської ради проведено захід архітектурно-будівельного контролю, складено акт з помилковими висновками, а Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської Ради від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» на виконання повноважень в сфері благоустрою, винесений припис в сфері регулювання містобудівної діяльності, без врахування норм чинного законодавства щодо правомочності та порядку винесення такого рішення.

Оскільки рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 13.07.2020 року № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» є таким, що направлено на усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, то повинно бути винесене посадовою особи органів державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно до якого можливість знесення (демонтажу) передбачена тільки для об`єктів самочинного будівництва та за умови неможливості перебудови об`єкта.

Виконавчим комітетом Золочівської міської ради при винесенні рішення «Про демонтаж огорожі» не враховано, що огорожа встановлена ОСОБА_1 на належній їй земельній ділянці з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а проведення робіт зі встановлення паркану не потребує документів, що дають право на їх використання, та після закінчення будівельних робіт паркан (огорожа) не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Оскільки паркан не належить до об`єктів самочинного будівництва, застосування до нього норм самочинного будівництва та вирішення питання про його знесення, як самочинно збудованого нерухомого майна є неможливим.

Відповідачами не надано жодних доказів направлення позивачу приписів чи розпоряджень щодо перебудови чи-то приведення у відповідність державним будівельним нормам, у зв`язку із чим заявлені вимоги щодо демонтажу огорожі є безпідставними.

Таким чином, рішення про демонтаж огорожі фактично є приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, який винесений не уповноваженою особою, у відношенні неналежного об`єкта без врахування вимог чинного законодавства.

Щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про наявність порушення державних будівельних норм та правил благоустрою з боку ОСОБА_1 то апелянт зазначає, що судом першої інстанції при первісному розгляді з огляду на фактичні обставини справи вірно встановлено, що будь-які порушення з боку ОСОБА_1 при зведенні огорожі архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил відсутні.

У новому позові Золочівська міська рада посилається на наявність, на їх думку, порушень державних будівельних норм, державних стандартів та санітарних норм, що, в свою чергу, є порушенням п. 3.9.1. Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочеві, затверджених рішенням сесії Золочівської міської ради Львівської області № 152 від 29.04.2011.

Зазначеними порушеннями, на думку скаржника, є:

1)встановлення огорожі за червоною лінією вул. Труша І., що є порушенням п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», затвердженого Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року;

2)порушення ДСТУ-Н Б В.2.6.-188:2013 та СН 441-72 «СН 441-72* Указания по проектированию ограждений площадок и участков предприятий, зданий и сооружений» щодо порушення висоти огорожі;

3)встановлення огорожі без дозвільних документів та всупереч Будівельному паспорту № 8-20 «Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)»

Вказане не може бути розглянуте як порушення державних будівельних норм, державних стандартів та санітарних норм, оскільки висновки щодо наявності порушень зроблені Скаржником через помилкове тлумачення норм діючого законодавства України та не відповідають дійсності.

Вважає, що порушення з боку ОСОБА_1 архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, відсутні.

В обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 зазначає, що рішення виконкому Золочівської міської Ради від 13.07.2020 № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» про демонтаж огорожі прийняте у відношенні відповідача - позивача, порушує його права та законні інтереси щодо вільного володіння, користування та розпорядження своєю власністю, передбачене ст. 41 Конституції України, право споруджувати на власній землі жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, передбачене ч.1 ст. 78, ч.1 ст. 90 Земельного кодексу України, а також законний інтерес щодо підтримання існуючого правопорядку, який відповідно до ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

При цьому апелянт вважає, що при винесенні рішення судом невірно тлумачено норми ст. 30, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР, ст. 10, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV щодо повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів, внаслідок чого суд першої інстанції в порушення ст.19 Конституції України зробив помилковий висновок про те, що наявність повноважень дозволяє органу влади реалізувати їх не в порядок та спосіб передбачений чинним законодавством.

При винесенні рішення судом першої інстанції невірно тлумачено норми ст. ч. 1 ст. 41, ч. 2-6 ст. 41-1, ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, внаслідок чого судом зроблено помилковий висновок про те, що перевіркою благоустрою в складі осіб, які не мають відповідних знань, повноважень та досвіду можливо встановити порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності

Також судом першої інстанції невірно тлумачено норми ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», норми Постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх використання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», ч. 1, ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, внаслідок чого судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про можливість такого способу реагування з боку Позивача/Відповідача у зустрічному позові як зобов`язання особи знесення самочинного об`єкта нерухомості, чим не враховано також висновок про застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 в справі №6-1721цс16

Судом першої інстанції не застосовано норми, які підлягають застосуванню, а саме: ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 78, ч.1 ст. 90 Земельного кодексу України, внаслідок чого оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси щодо вільного володіння, користування та розпорядження своєю власністю, передбачене ст. 41 Конституції України, право споруджувати на власній землі жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, передбачене ч.1 ст. 78, ч.1 ст. 90 Земельного кодексу України, а також законний інтерес щодо підтримання існуючого правопорядку, який відповідно до ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, п. 6.1.34 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», затвердженого Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року, п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», пункт 2 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 січня 2014 року N 4 «Про прийняття національного стандарту», внаслідок чого суд першої інстанції помилково, спираючись лише на висновки неповноважної комісії, встановив наявність порушення державних будівельних норм і стандартів

Крім того, судом першої інстанції справу розглянуто адміністративним судом за відсутності відповідача/позивача по зустрічному позову, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, й ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі № 380/7527/20 зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати на АДРЕСА_1 огорожу, в тому числі:

-зі сторони багатоквартирного будинку (південна сторона) глуху металеву огорожу висотою 2,05 - 2,55 м від рівня поверхні землі, протяжністю 26,69 м, влаштовану з листової сталі (металопрофіль), яка кріпиться до металевого каркасу зі стовпчиками січенням 0,05x0,05 м - 8 штук;

-зі сторони суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 (північна сторона) огорожу протяжністю 9,4 м глуху металеву, висотою 1,7 - 1,864 м, влаштовану з листової сталі (металопрофіль);

З огляду на те, що демонтаж огорожі на межі спільних ділянок зі сторони суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 , а також власників багатоквартирного будинку з південної сторони безумовно стосуються прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків осіб, які є власниками суміжних ділянок, то прийняття рішення стосовно огорожі між сусідами без їх залучення до справи є порушенням процесуального права.

Також, оскільки судом першої інстанції приймаються рішення щодо наявності порушень державних будівельних норм, що взагалі-то є повноваженням органів державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», вочевидь, до розгляду справи суд мав залучити й представників відповідних органів.

Крім того суд першої інстанції прийняв «уточнення» позовних вимог із порушенням процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Золочівська міська рада просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 177512134 та № 177509916, на праві приватної власності належать земельна ділянка та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно відповідачка набула у власність 14.08.2019 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Золочівського нотаріального округу Львівської області Швець Ольгою Володимирівною.

Відділ містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної адміністрації Львівської області 23.03.2020 видав гр. ОСОБА_1 будівельний паспорт № НОМЕР_1 «Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного будівельного паспорта № 8-20 відповідач розпочала реконструкцію з розширенням належного їй на праві приватної власності житлового будинку.

Розпорядженням міського голови м. Золочева № 2 від 13.07.2020 «Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 » на підставі статті 20 Закону України «Про охорону земель», статей 187, 189 Земельного кодексу України, статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створено комісію по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 у складі посадових осіб міської ради.

Цього ж дня зазначеною комісією проведено обстеження земельної ділянки та складено Акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , згідно висновків якого встановлено, що «Огорожа на АДРЕСА_1 встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм, а саме: п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 № 104. Дана огорожа встановлена всупереч будівельному паспорту № 8-20 «Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 , виданому 23.03.2020, яким влаштування елементів благоустрою, в тому числі огорожі, не передбачено.

Положеннями пп. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» передбачено, що присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях. Огорожа присадибних ділянок не може виступати за червону лінію та межі ділянки.

Актом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 13.07.2020 встановлено, що земельна ділянка огороджена глухим металевим парканом на бетонній основі орієнтовною висотою 2 метри.

Актом здійснення заходів самоврядного контролю щодо забезпечення додержання законодавства при проведенні реконструкції з розширенням садибного будинку на АДРЕСА_1 від 22.07.2020 вбачається, що на земельній ділянці влаштовані фундаменти, які не відповідають будівельному паспорту; огорожі влаштовані на бетонній основі.

З огляду на викладене, Виконавчим комітетом ЗМР від 13.07.2020 винесене оскаржуване рішення № 1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України», яким встановлено факт порушення містобудівного законодавства в частині порушення державних будівельних норм та стандартів, самочинного, без отримання дозволу зведення огорожі, що є порушенням Правил благоустрою та ОСОБА_1 надано термін на демонтаж огорожі - до 18.00 години 14.07.2020.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

У статті 1 №3038-VI містяться наступні визначення термінів: містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Згідно частини 2 статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, в тому числі, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (частини 1, 2 статті 38 Закону №3038-VI).

З огляду на це суд першої інстанції слушно зауважив, що Законом №3038-VI передбачено проведення виконавчими органами перевірок за дотриманням містобудівного законодавства. А крім того, Законом визначено і порядок знесення самочинно збудованих об`єктів.

Також судом першої інстанції правильно враховано, що правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV, а систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР(далі Закон № 280/97-ВР).

Сільські, селищні, міські ради включаються до системи місцевого самоврядування, про що зазначено у статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які у відповідності до статті 10 цього ж Закону є представницькими органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно пп. 7 п. «а» ст. 30 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-VI (далі Закон № 2807-VI) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Статтею 5 № 2807-VI встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону № 2807-VI, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

До об`єктів благоустрою населених пунктів віднесено: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору (ч. 1 ст. 13 Закон № 2807-VI).

Об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (ст. 14 Закон № 2807-VI).

Частинами 1, 4 ст. 20 Закон № 2807-VI передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до ст. 40 Закон № 2807-VI, самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

З огляду на зазначені норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Закон № 2807-IV наділяє повноваженнями Золочівську міську раду Львівської області здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою м. Золочів, а оскаржуване рішення від 13.07.2020 № 1330 спрямоване на забезпечення контролю у сфері благоустрою.

Згідно матеріалів справи судом першої інстанції з`ясовано, що під час обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , комісією було встановлено порушення містобудівного законодавства у сфері благоустрою, а саме: огорожа, встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм - пп. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» - частина огорожі виступає за червону лінію вул. Труша І.; огорожа встановлена без жодних дозвільних документів та всупереч будівельному паспорту на «Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 , положеннями якого встановлення огорожі не передбачено взагалі.

Відповідно до п. 3.9.1. Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочів, затверджені рішенням сесії Золочівської міської ради Львівської області № 152 від 29.04.2011, підприємства, установи, організації та громадяни забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на правах власності, оренди чи правах користування відповідно до закону.

Згідно з п. 1.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Положеннями пп. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» передбачено, що присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях. Огорожа присадибних ділянок не може виступати за червону лінію та межі ділянки.

Червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення (стаття 1 Закону №3038-VI).

Частиною 14 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.

Відтак правильним є висновок суду першої інстанції, що наявність червоних ліній на земельній ділянці не виключає права користування ділянкою, однак передбачає певні обмеження. З огляду на спірні правовідносини, такими обмеженнями можуть слугувати ДБН Б.2.2-12:2019 в частині розміщення огорожі.

Згідно матеріалів будівельного паспорта «Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 (схеми забудови земельної ділянки) вбачається, що «червона лінія» вул. Труша І. проходить через земельну ділянку на віддалі 2,63 - 2,78 метри. Враховуючи те, що огорожу на АДРЕСА_1 встановлено по межі земельної ділянки, то відповідно - огорожу встановлено за «червоною лінією».

Судом першої інстанції встановлено, що «червоні лінії» вул. Труша І. в м. Золочів встановлені генеральним планом м. Золочева, який затверджений рішенням сесії Золочівської міської ради Львівської області № 1923 від 29.09.2015 і станом на даний час є чинним. На момент набуття права власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку та житловий будинок на АДРЕСА_1 (14.08.2019) «червоні лінії» вже були встановлені

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Генеральний план розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 520/8970/18 щодо обов`язковості вимог містобудівної документації для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2807-VI, елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать, зокрема, огорожі, ворота, ґрати.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Згідно до пп. 1 п. 1 ст. 16 Закону № 2807-VI, на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом.

Відповідно Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» від 7 червня 2017 № 406, затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (далі Постанова № 406). Пунктом 6 Постанови № 406, передбачено зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема, парканів.

Тобто, до будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, належить, зокрема, паркан (огорожа). Однак, для відсутності документів, що дають право на встановлення паркана (огорожі), та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, такий паркан (огорожа) повинен бути зведений без влаштування фундаменту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що встановлення огорожі здійснено всупереч будівельному паспорту на «Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 , яким огорожа не передбачена, на чому наголошував первісний позивач.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

Будівельний паспорт визначає вимоги до будівництва та розміщення житлового будинку, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою (в тому числі огорожі) та озеленення земельної ділянки.

Складовою частиною будівельного паспорта є схема забудови земельної ділянки, яка відображає місце розташування запланованих об`єктів, червоні лінії, лінії регулювання забудови, під`їзди до будівель та споруд місце підключення до джерел інженерних мереж тощо.

З урахуванням вказаного суд слушно зауважив, що з часу видачі Відділом містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної адміністрації Львівської області будівельного паспорта № 8-20 - «Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку)» на АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 (Відповідачці) було відомо про те, що через територію її земельної ділянки проходить «червона лінія» вул. Труша І. та, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 будівельним паспортом не передбачено влаштування огорожі.

Також, відповідно до п. 2.2. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2011 № 103 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 25.02.2013 № 66), для внесення змін у будівельний паспорт (в тому числі проектування встановлення огорожі) слід було звернутись до уповноваженого органу містобудування та архітектури та подати пакет документів. І лише після внесення відповідних змін у будівельний паспорт можна здійснити влаштування огорожі.

Проте, відповідачкою, ОСОБА_1 , зміни до будівельного паспорта на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 внесені не були, відтакё правильним є твердження суду першої інстанції, що влаштування огорожі прямо суперечить схемі забудови земельної ділянки (будівельному паспорту), що є порушенням Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочів.

З огляду на викладе вище, суд першої інстанції вірно вважав, що рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 13 липня 2020 року №1330 «Про усунення порушень державних будівельних норм України» спрямоване на забезпечення контролю у сфері благоустрою, а також прийняте органом місцевого самоврядування згідно норм чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень, тому слід відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , а, відповідно, позовні вимоги Золочівської міської ради слід задовольнити шляхом зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати на АДРЕСА_1 огорожу, в тому числі:

- зі сторони вул. Труша І. (західна сторона) до складу огорожі входять хвіртка та брама, а саме: огорожа прозора металева з секційної сітки на бетонній основі, висотою 1,95 м від рівня поверхні землі; протяжність огорожі 13,69 м; надземна частина бетонної основи висотою 0,3 м, товщиною 0,15 м; огорожа влаштована з секційної сітки, яка кріпиться до металевого каркасу зі стовпчиками січенням 0,05x0,05 м - 8 штук; хвіртка- прозора металева з секційної сітки, шириною 1,15 м; брама - прозора, металева, з секційної сітки, шириною 5,05 м;

- зі сторони багатоквартирного будинку (південна сторона) глуху металеву огорожу висотою 2,05 - 2,55 м від рівня поверхні землі, протяжністю 26,69 м, влаштовану з листової сталі (металопрофіль), яка кріпиться до металевого каркасу зі стовпчиками січенням 0,05x0,05 м - 8 штук;

- зі сторони суміжного землекористувача гр. ОСОБА_2 (північна сторона) огорожу протяжністю 9,4 м - глуху металеву, висотою 1,7 - 1,864 м, влаштовану з листової сталі (металопрофіль).

Щодо покликань апелянта, на ту обставину, що суд першої інстанції прийняв «уточнення» позовних вимог із порушенням процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення справи, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно приписів ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а згідно ч. 2 ст. 47 КАС України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак апелянт вважає, що в порушення зазначених норм судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні без належного обґрунтування змінено («уточнено») позовні вимоги відповідно до заяви позивача/відповідача по зустрічному позову.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно ч. 3 ст.47 КАС України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Як вбачається з заяви від 19.06.2024 про уточнення позовних вимог, то така подана під час підготовчого провадження, бо ухвалою суду першої інстанції закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті лише 16.07.2024.

Крім того, подання такої заяви викликано тим, що відбулась зміна матеріалу з якого ОСОБА_1 встановила огорожу (листова сталь (металопрофіль) на секційну сітку), що підтверджується додатками, поданими до заяви про уточнення позовних вимог.

Відтак, вказані доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 380/7527/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 31.10.24