Постанова

від 31.10.2024 по справі 300/7712/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7712/24 пров. № А/857/25867/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участі секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника відповідачаГолинської Д.І.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в електронній формі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВ ТЕЛЕКОМ» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 300/7712/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВ ТЕЛЕКОМ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення (ухвала суду першої інстанції постановлена суддею Гомельчуком С.В. в м. Івано-Франківську, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВ ТЕЛЕКОМ» (далі також ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також ГУ ДПС, відповідач), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС від 30.09.2024 № 71/09-19-04-10/40599259 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ;

- зобов`язати ГУ ДПС поновити статус платника єдиного податку ТОВ та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024.

Крім того, разом із адміністративним позовом ТОВ подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд зупинити дію рішення ГУ ДПС від 30.09.2024 № 71/09-19-04-10/40599259 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, ТОВ подало апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким зупинити дію рішення ГУ від 30 вересня 2024 року № 71/09-19-04-10/40599259 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ до набрання законної сили судового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення від 30.09.2024 № 71/09-19-04-10/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку суперечить вимогам законодавства. У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає перехід платника податків на загальну систему оподаткування Звернено увагу, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, починаючи з 30.09.2023, позивач перебуватиме у невизначеному та спірному податковому статусі, оскільки податковий та бухгалтерський облік платника податку на загальній та спрощеній системі оподаткування ведеться за різними формами звітності, відбувається нарахування різних податків та у відмінні податкові періоди. При цьому у разі прийняття позитивного рішення на користь позивача, виникне прогалина в податковому періоді, протягом якого суд буде розглядати справу.

Тобто, вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тими ж доводами, що й заява про забезпечення позову.

У відповідь на подану апеляційну скаргу заявник подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Позивач був належним чином, відповідно до положень глави 7 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак його представник у судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 24.06.2016 ТОВ перебувало на спрощеній системі оподаткування, 3 група.

02 жовтня 2024 року на поштову адресу ТОВ надійшов Акт камеральної перевірки від 25.09.2024 № 16973/09-19-04-10-21, в якому зазначається про відсутність у ТОВ права перебувати на спрощеній системі оподаткування у зв`язку із здійсненням діяльності, яка не надає права перебувати на спрощеній системі обліку та звітності, зокрема діяльності згідно КВЕД « 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

04 жовтня 2024 року, позивачем отримано рішення ГУ ДПС від 30 вересня 2024 року № 71/09-19-04-10/40599259, відповідно до якого ТОВ з 30.09.2024 виключено з реєстру платників єдиного податку.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом рішенням, звернувся до суду з адміністративним позовом та заявою про забезпечення позову.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа № 520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа № 420/912/19), ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ТОВ покликається на те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних наслідків для його господарської діяльності.

Проаналізувавши долучені до матеріалів електронної справи документи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належні та допустимі докази в розумінні статей 150, 151 КАС України заявник взагалі не долучав до матеріалів заяви про забезпечення позову.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб`єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Разом з цим, заявником у цій справі не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Відтак, у межах цієї справи відповідних доказів позивач не надав, а самого лише твердження про можливе настання негативних наслідків для суб`єкта господарювання недостатньо.

При цьому ознак протиправності оскаржуваного розпорядження відповідача заявник не наводить, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Тобто, сам по собі факт прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично підтверджувати те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, зокрема, шляхом зупинення дії про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Перевірка протиправності/законності рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ можлива лише в ході з`ясування усіх фактичних обставин справи при розгляді її по суті, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відповідає положенням КАС України, застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову, матеріали справи не містять доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити значну шкоду підприємницькій діяльності позивача, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, та порушує права третіх осіб, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229, 150, 310, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВ ТЕЛЕКОМ» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 300/7712/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар