Постанова від 07.05.2025 по справі 300/7712/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7712/24 пров. № А/857/3055/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В.. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Телеком» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування рішення щодо виключення з реєстру платників єдиного податку, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Гомельчук С.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10.12.2024р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

07.10.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Станіслав Телеком» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. № 71/09-19-04-10/40599259 від 30.09.2024р. про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку; зобов`язати податковий орган поновити статус платника єдиного податку ТзОВ «Станіслав Телеком» та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024р.; вирішити питання про розподіл судових витрат (а.с.1-5, 75).

Згідно ухвали суду від 11.10.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження згідно вимог ст.262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) (а.с.90 і на звороті).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 71/09-19-04-10/40599259 від 30.09.2024р. про виключення з реєстру платників єдиного податку ТзОВ «Станіслав Телеком»; зобов`язано відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. поновити статус платника єдиного податку ТзОВ «Станіслав Телеком» та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - з 30.09.2024р.; стягнуто з ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 грн. (а.с.124-129).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.134-141).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною камеральною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Станіслав Телеком» умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу /ПК/ України.

Згідно з КВЕД-2010 діяльність із надання послуг доступу до мережі «Інтернет» не належить до окремого класу або підкласу видів економічної діяльності, а є складовою класу 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

Згідно реєстраційних та облікових даних платника податків, бази даних ДПС АІС «Податковий блок» основним видом діяльності позивача є КВЕД - 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», здійснення якого не дає права перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відтак, перебувати на спрощеній системі оподаткування суб`єктам господарювання - юридичним особам, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж, заборонено.

Позивач «Станіслав Телеком» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.179-186).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін (а.с.140), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянтом подану апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; у свою чергу, відповідач направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якій виклав свою позицію по справі; сторонами не заявлено клопотань щодо долучення до справи і дослідження нових доказів тощо.

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ТзОВ «Станіслав Телеком» зареєстровано в Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як юридична особа з 24.06.2016р.; основний вид економічної діяльності 62.02 «Консультування з питань інформатизації», додатковий, зокрема - 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» (а.с.8).

Згідно з Витягом з Реєстру платників єдиного податку ТзОВ «Станіслав Телеком» з 24.06.2016р. перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку ІІІ групи за ставкою 5 відсотків до доходу (а.с.9).

ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку ІІІ групи юридичною особою умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено Акт перевірки № 16973/09-19-04-10-21 від 25.09.2024р. (надалі - Акт камеральної перевірки) (а.с.10).

Відповідно до висновків Акту камеральної перевірки встановлені порушення, за які передбачено анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відповідно до пп.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298, п.299.10 та п.299.11 ст.299 ПК України.

На підставі висновків Акту камеральної перевірки відповідач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. прийняв рішення № 71/09-19-04-10/40599259 від 30.09.2024р. про виключення ТзОВ «Станіслав Телеком» з реєстру платників єдиного податку юридичних осіб (ІІІ група) з 30.09.2024р., у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену системи оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання відповідно до абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України (а.с.12).

Вважаючи протиправним рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду.

Предметом спору в цій справі є оцінка правомірності рішення відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. щодо виключення ТзОВ «Станіслав Телеком» з реєстру платників єдиного податку третьої групи з огляду на здійснення ТзОВ «Станіслав Телеком» видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування; також позивач наголошує на порушенні предмету проведеної камеральної перевірки, до якого не належить перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Акту № 16973/09-19-04-10-21 від 25.09.2024р. податковий орган під час проведення камеральної перевірки ТзОВ «Станіслав Телеком» надав оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбаченихст.75 ПК України, а саме щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.

Отже, ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. під час проведення камеральної перевірки з`ясувало питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Відтак, інформація, яка зібрана ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач при виключенні позивача з реєстру платників єдиного податку третьої групи з 30.09.2024р. діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України.

Окрім цього, обмеження перебування на єдиному податку згідно з абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв`язок, телефонний зв`язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

Оскільки позивач не здійснює видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, тому підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ТзОВ «Станіслав Телеком» відсутні, через що рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 71/09-19-04-10/40599259 від 30.09.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача поновити статус платника єдиного податку ТзОВ «Станіслав Телеком» та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 30.09.2024р.

На думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Глава 1 розділу XIV ПК України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до п.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV ПК України можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Колегія суддів наголошує на тому, предметом спору в цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації ТзОВ «Станіслав Телеком», як платника єдиного податку.

Підставою прийняття відповідачем такого рішення стали висновки акта перевірки правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування ТзОВ «Станіслав Телеком» про те, що позивач немає підстав перебування в реєстрі платників єдиного податку третьої групи.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020р. у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020р. у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019р. у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019р. у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019р. у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018р. у справі № 813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Повертаючись до обставин, цієї справи колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (надалі - Порядок № 727).

Згідно з пп.1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях Верховний Суд, зокрема в постанові від 26.06.2023р. у справі № 815/6819/14.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки зазначено, що згідно інформаційних баз даних ДПС України, у реєстраційних даних підприємства ТзОВ «Станіслав Телеком» зазначено наступні види діяльності такі як «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» (61.10) та «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» (61.90).

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов до висновку, що ТзОВ «Станіслав Телеком» немає підстав для перебування в реєстрі платників єдиного податку третьої групи та за рішенням контролюючого органу підлягає виключенню з Реєстру платників єдиного податку третьої групи з 30.09.2024р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Акт перевірки № 16973/09-19-04-10-21 від 25.09.2024р., на підставі якого прийнято спірне рішення, взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень. З описової частини акта перевірки не зрозуміло в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення.

Зміст акту свідчить, що податковим органом не наведено жодної доводу, який би підтверджував здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп.

В свою чергу, неповнота висновків акта перевірки, виключає можливість стверджувати про здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що неповнота висновків акта перевірки, фактично унеможливлює здійснити аналіз правових норм в межах конкретних правовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 71/09-19-04-10/40599259 від 30.09.2024р. про виключення з реєстру платників єдиного податку ТзОВ «Станіслав Телеком».

Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами п.п.291.2, 291.3 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених дією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про телекомунікації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Згідно із ст.38 цього Закону оператори телекомунікацій мають право на: 1) здійснення діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; 3) отримання номерного ресурсу; 4) планування та розвиток власних мереж; 5) установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону; 6) присвоєння телефонних номерів споживачам у межах виділеного оператору номерного ресурсу та задіяння персональних номерів у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 7) з`єднання телекомунікаційних мереж, що знаходяться в його власності або користуванні, з телекомунікаційними мережами, що знаходяться у власності або користуванні інших операторів, відповідно до цього Закону; 8) скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання і отримання телекомунікаційних послуг, або на відключення кінцевого обладнання споживача, якщо воно не має виданого в установленому законодавством порядку документа, про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій, у порядку, визначеному цими правилами; 9) відключення на підставі рішення суду кінцевого обладнання, якщо воно використовується абонентом для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам державної безпеки; 10) зупинення діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до цього Закону і в порядку, встановленому ЦОВЗ та узгодженому з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 11) установлення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, що належать їм: на правах найму, з дозволу власника приміщення; 12) інші права, передбачені законодавством України та договорами про надання телекомунікаційних послуг.

Провайдер телекомунікацій користується правами, передбаченими частиною першою цієї статті, за винятком прав, передбачених пунктами 3, 6, 7 частини першої цієї статті, а також має право на підключення технічних засобів до телекомунікаційної мережі оператора відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.42 вказаного Закону право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій суб`єкт господарювання набуває шляхом подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій.

Здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій забороняється.

Суб`єкт господарювання під час провадження діяльності у сфері телекомунікацій зобов`язаний виконувати передбачені Законом, Правилами здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (рішення НКРЗІ № 541 від 19.11.2019р.) та іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікацій обов`язки оператора, провайдера телекомунікацій.

Діяльність у сфері телекомунікацій, що передбачає використання обмеженого (радіочастотного та/або номерного) ресурсу, здійснюється після отримання відповідних ліцензії та/або дозволу (ліцензій та/або дозволів), необхідність отримання яких визначена законом.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що діяльність у сфері телекомунікацій, зокрема надання послуг з доступу до Інтернету, може здійснюватися оператором телекомунікацій, який внесений до реєстру операторів телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Обмеження бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, які встановлено пп.291.5.2 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України, стосується не всіх суб`єктів господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері електрозв`язку, а лише тих суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку, фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Таким чином, відповідачем не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених пп.291.5.2 п.291.5 ст.291 ПК України.

З урахуванням того, що судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом за результатами камеральної перевірки, предметом якої не може бути дослідження обставин правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування; висновки відповідача про здійснення позивачем заборонених видів діяльності, передбачених пп.291.5.2 п.291.5 ст.291 ПК України, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку позивача.

Відтак, рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 71/09-19-04-10/40599259 від 30.09.2024р. про виключення з реєстру платників єдиного податку ТзОВ «Станіслав Телеком» є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням висновків щодо протиправності рішення контролюючого органу та з метою належного захисту порушених прав позивача, колегія суддів вважає підставними вимоги позивача стосовно зобов`язання ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. поновити в реєстрі платників єдиного податку запис про реєстрацію ТзОВ «Станіслав Телеком» платником єдиного податку з 30.09.2024р.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, зазначені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений судом спосіб.

За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024р. в адміністративній справі № 300/7712/24 належить визнати такою, що втратила чинність (а.с.172-174).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024р. в адміністративній справі № 300/7712/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС в Івано-Франківській обл.

Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024р. в адміністративній справі № 300/7712/24 такою, що втратила чинність.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 07.05.2025р.