Окрема думка

від 21.10.2024 по справі 907/780/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

"21" жовтня 2024 р. Справа №907/780/21

судді судової колегії Матущака О.І.

Постановою Західного апеляційного господарського суду у цій справі від 02.20.2024 апеляційну скаргу Смарт Кемікалс С.а.р.л. та Альфа Ечівментс С.а.р.л. задоволено, рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2024 скасовано і прийняти нове рішення яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» від 02.10.2018 в частині затвердження нової редакції статуту товариства. Як наслідок визнано недійсною нову редакцію статуту та скасовано запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат».

Не погоджуючись із таким рішенням більшості членів судової колегії, вважаю за належне зазначити такі обставини і підстави цієї окремої думки.

1. Щодо захисту порушеного права.

Позивачем не зазначено ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі про те, на захист якого права ним подано позов, навіть якщо і припустити, що було порушено порядок скликання чи проведення загальних зборів, учасників товариства.

Правовий висновок з цього приводу, який відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України підлягає врахуванню, зроблений і відображений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/59/20.

Зокрема, у п.4.9 такої постанови зазначено: «Отже, підставами для визнання рішення загальних зборів недійсним є не лише його невідповідність вимогам чинного законодавства, а також наявність факту порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність таких порушень невизнання чи оспорювання права або охоронюваного законом інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову».

З огляду на зазначене вище, навіть лише ця обставина спірних правовідносин, є достатньою самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Такий же правовий висновок зроблено і у постанові Великої Палати Верховного Суду, іншим правовим висновком з якої позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, у справі № 902/36/19 від 13.02.2020 де у п.4.5. зазначено: «Іншими словами, навіть у разі обґрунтованого позову, але якщо жодне право особи, яка звернулася із позовом, не порушене і не оспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає».

2. Щодо відсутності кворуму з розгляду 3-го питання.

Не заперечується сторонами у цій справі, що на початку (починаючи з розгляду питання 1-го порядку денного) спірних загальних зборах товариства були присутніми усі без виключення учасники: три фізичні особи і три юридичні особи.

Питанням 2-м порядку денного відступлено частини часток у статутному капіталі усіма трьома учасниками юридичними особами шляхом продажі відступлених часток іншим трьом юридичними особам, у яких (як у продавців, так і у покупців) керівниками і уповноваженими особами є одні і ті ж фізичні особи, які також одночасно є учасниками часток як фізичні особи.

За переконаннями інших членів колегії, саме після затвердження вказаних угод про відступлення часток і завершенням розгляду питання 2-го, змінився склад учасників перед початком вирішення спірного 3-го питання про затвердження нової редакції статуту, де спірним між учасниками питанням є схвалення нової редакції положення статуту в частині прийняття усіх рішень одностайною згодою усіма учасниками, а не традиційно більшістю, як було в старій редакції статуту.

Проте, вважаю, що такий висновок є помилковим, оскільки неможливо розірвати право на частку і право на участь у зборах, в т.ч. і голосуванні, які у своїй сукупності є нерозривними і є сутністю корпоративного права.

За таким правилом, одночасно з припинення права на частку, повинно і припинятися право на управління товариством шляхом участі у загальних зборах. Або навпаки, якщо право на частку виникає з моменту державної реєстрації, то і похідне, нерозривне право на участь у загальних зборах також повинно виникати з дати такої реєстрації.

Тому, вважаю правильним буде висновок про те, що якщо на початку загальних зборів учасників було зареєстровано участь усіх без виключення учасників товариства, то протягом усього часу тривання таких зборів, такий стовідсотковий кворум має бути незмінним. А припиниться право на участь у загальних зборах разом із державною реєстрацією права на часку, яке як відомо з матеріалів справи відбулося значно пізніше після завершення оспорюваних загальних зборів учасників.

3. Щодо відомостей про учасників товариства незважаючи на дані Державного реєстру.

Ухвалюючи таку постанову більшістю судової колегії не враховано правовий висновок з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 906/1336/19 від 08.06.2021 де у п. 7.1.18. дослівно вказано: «З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом».

Разом з тим, позивач обгрунтовував свої позовні вимоги іншим, наступним правовим висновком з цієї ж постанови Великої Палати, зазначеним у п. 7.1.19 щодо моменту набуття права на частку у статутному капіталі з дати державної реєстрації, який вибірково також взято до уваги більшістю складу колегії під час ухвалення нашої постанови.

Вважаю вибіркове застосування правових висновків із одного і того ж судового акту найвищої судової ланки держави, є помилковим і такі висновки повинні застосовуватися у сукупності, оскільки є наслідком вирішення однієї і тієї ж правової проблеми.

Якщо з вірно застосовувати означений вище правовий висновок, викладений у п. 7.1.18, то навіть якщо і припускати про правомірність висновків більшості судової колегії про легітимність зміни кворуму після завершення розгляду питання 2-го порядку денного, за яким вийшли з учасників товариства окремі його учасники, які відповідно не повинні були б брати участь у розгляді та вирішення питання 3-го порядку денного, то в силу означеної ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», усім учасникам незалежно від того, якими їх належить вважати, було відомо про легітимність такої зміни учасників після вирішення 2-го питання і про законність наступного голосування тими ж учасниками (одними і тими ж фізичними особами) наступних питань порядку денного, також враховуючи, що незважаючи на будь-які зміни протягом усього часу проведення спірних загальних зборів, усі без виключення учасники (їх засновники і керівники) позитивно проголосували за вирішення питання 3-го порядку денного.

З огляду на зазначене вище, вважаю, що у задоволенні апеляційної скарги належало б відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції належало б залишити без змін.

Суддя О.І.МАТУЩАК