Постанова

від 22.10.2024 по справі 914/315/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа №914/315/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівО.І. Матущака

Н.М. Кравчук,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» б/н від 29.07.2024 (вх. № 01-05/2165/24 від 29.07.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 (повний текст рішення складено 08.07.2024, м. Львів, суддя С.Б. Кітаєва)

у справі № 914/315/24

за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури, м. Самбір Львівської області, в інтересах держави в особі Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, м. Турка Самбірського району Львівської області

до відповідача Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», с. Шум`яч Самбірського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища (ціна позову 181 441,58 грн).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Самбірської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Турківської міської ради Самбірського району Львівської області до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища у розмірі 181 441,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Самбірською окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022141290000530 від 13.10.2022 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» в загальній кількості 29 дерев, з яких 1 дерево породи «Смерека» та 28 дерев породи «Ялиця».

Актом ревізії №1 від 02.09.2022 проведеної Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та польової перелікової відомості №1 самовільно зрубаних дерев у кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» виявлено самовільну рубку загальною кубомасою 11,41 м.куб.-29 дерев породи «Смерека» та «Ялиця», що спричинило шкоду розміром 181 441,58 грн.

Прокурор зазначає, що відповідно до висновку експертизи рубка лісу в обході №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс», проведене з порушенням вимог природоохоронного законодавства України.

Оскільки, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення особу, яка здійснила незаконні порубки дерев не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс».

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.06.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» на користь Турківської міської ради Самбірського району Львівської області 181 441, 58 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та 3 028, 00 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що Турківське ДЛГП «Галсільліс», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Відтак, оскільки під час вирішення даного спору місцевим судом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановлено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у загальній сумі 181 441,58 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з даним рішенням суду Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 29.07.2024 (вх. № 01-05/2165/24 від 29.07.2024) у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі №914/315/24 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю

Апелянт вказує, що ні Лісовий кодекс України, ані Закон України «Про охорону навколишнього природнього середовища», не встановлюють та не покладають обов`язок на постійних лісокористувачів відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною рубкою дерев невстановленими особами, та не містять винятків із загальних правил позадоговірної відповідальності. Законом чітко передбачено, що шкода відшкодовується тим, хто її завдав.

Відтак, на переконання скаржника, оскільки Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» не здійснювало незаконну рубку лісу та не порушувало законодавства про охорону навколишнього природного середовища (оскільки вжило всіх заходів для охорони лісу та визначило матеріально відповідальну особу), стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища у розмірі 181 441,58 грн є незаконним.

Львівська обласна прокуратура подала до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 02.09.2024 (вх. № 01-04/378224 від 02.09.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Згідно положень Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (нова редакція), затвердженого Наказом обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №27 від 16.05.2017, підприємство створене обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Галсільліс» відповідно до чинного законодавства України.

Підприємство є у спільній власності територіальних громад Львівської області, повноважним власником якого є Львівська обласна рада. Від імені Львівської обласної ради уповноваженим органом управління майном виступає управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

На основі рішення Львівської обласної ради №409 від 28.12.2000 «Про внесення змін до рішень Львівської обласної ради про відведення земель ЛГП «Галсільліс» Турківському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» передано у постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства 20808,0 га земель Турківського району.

Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» користується землею лісогосподарського призначення, на якій було здійснено незаконну рубку дерев, а саме кварталами №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс». Згідно Довідки №97 від 07.09.2022 квартали Надсянського лісництва знаходяться на території Турківської міської ради, Самбірського району, Львівської області.

Поряд з тим, відомості про державну реєстрацію вищезазначеного права за Турківським ДЛГП «Галсільліс» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками Надсянського лісництва не виготовлялись.

Відповідно до частини 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Таким чином, згідно інформації Турківського ДЛГП «Галсільліс» №147 від 21.12.2023 підтверджено право постійного користування останнього даними земельними ділянками, цільове призначення земель-для ведення лісового господарства.

У відповідності до пункту 2.1 Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», затвердженого наказом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №27 від 16.05.2017 , метою діяльності підприємства є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування (оренду). На переданих йому землях лісового фонду підприємство здійснює всі види спеціального використання лісових ресурсів. Підприємство може також використовувати ці землі для потреб мисливського господарства, культурно оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, за попереднім погодженням перед таким використанням із засновником. Підприємство здійснює переробку виготовленої та придбаної лісопродукції, реалізує продукцію суб`єктам господарювання і населенню. Підприємство також може здійснювати іншу діяльність не заборонену чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», основними видами діяльності підприємства є лісовідновлення, лісівництво, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід. Вирощування та заготівля енергетичної верби, лікарських рослин. Лісорозведення, створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг. Надання послуг в лісовому господарстві. Проведення оцінки.

Відповідно до п.п. 2.2.5, 2.2.6 Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», основними видами діяльності підприємства є охорона і захист лісів від самовільних порубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Здійснення протипожежних заходів. Охорона навколишнього середовища, збереження природно-заповідного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2022 лісничим Надсянського лісництва Ільницьким Мироном Івановичем в ході проведення раптової ревізії виявлено самовільну рубку лісу в обх.№ 5 лісника Рибчич В.М.

Відповідно до Акту раптової ревізії №1 від 02.09.2022 проведеної Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та польової перелікової відомості №1 самовільно зрубаних дерев у кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» виявлено самовільну рубку загальною кубомасою 11,41 м.куб.-29 дерев породи «Смерека» та «Ялиця», що спричинило шкоду розміром 181 441 грн.

Самбірською окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022141290000530 від 13.10.2022 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» в загальній кількості 29 дерев, з яких 1 дерево породи «Смерека» та 28 дерев породи «Ялиця».

Прокурором зазначено, що вказане кримінальне правопорушення вчинено на території поблизу с. Закіпці Самбірського району, та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія села Закіпівці, увійшла до території Турківської міської ради Самбірського району.

З матеріалів справи вбачається те, що матеріально-відповідальним ввіреного обходу №5 є ОСОБА_1 .

На підставі наказу №32-В від 05.09.2022, лісника обходу №5 Надсянського лісництва Рибчича Віталія Миколайовича відсторонено від виконання службових обов`язків та 12.10.2022 ліснику звільнено з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України-у зв`язку з втратою довір`я.

З матеріалів справи вбачається, на підставі виявленої незаконної порубки та відсутності інформації про винних, Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» звернулося до відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, СВ ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області 13.10.2022 внесло в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомості №12022141290000530 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування.

У кримінальному провадженні №12022141290000530 від 13.10.2022 триває досудове розслідування та жодним особам про підозру не повідомлено, відповідно рішення суду про винуватість будь-яких осіб у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення відсутнє, тобто у судовому порядку осіб причетних до вчинення незаконної порубки лісу в кварталах №25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» не встановлено.

У кримінальному провадженні №12022141290000530 від 13.10.2022 залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області для нарахування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев у кварталах №25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс».

Відповідно до листа Інспекції №06-1005 від 24.03.2024, Державною екологічною інспекцією у Львівської області, відповідно до додатку №1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу», проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки 29 дерев становить 181 441 грн.

Також, вказана шкода підтверджується висновком експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №СУ-19/114-23/8820-ЕЛ від 29.08.2023 , де вказано, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 29 дерев, пні яких були виявлені у кварталах №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» становить 181 441,58 грн.

Самбірська окружна прокуратура звернулася з листом від 29.11.2023 за №14.56/04-22-4875 вих.23 до Турківської міської ради за інформацією про те, чи подавалася міською радою позовна заява до Турківського ДЛГП «Галсільліс» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 181 441,58 грн., та вказати підставу не вжиття заходів в судовому порядку з приводу примусового стягнення наведених збитків.

08.12.2023 Турківська міська рада надала відповідь на запит Самбірської окружної прокуратури, у якому зазначила, що станом на 08.12.2023 року нею не було подано позову до Турківського ДЛГП «Галсільліс» у зв`язку із відсутність коштів для сплати судового збору для подання цивільного позову.

Додатково повідомлено, що було скеровано претензію до Турківського ДЛГП «Галсільліс» щодо добровільного відкшодування збитків у розмірі 181 441,58 грн. та отримано відповідь.

У зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору з метою подання позову міська рада просила прокуратуру виступити позивачем від імені Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

Як вбачається з Претензії №1389-02.17 від 01.08.2024, Турківська міська рада Самбірського району Львівської області звернулася до Турківського ДЛГП «Галсільліс» про те, що у зв`язку із виявленням незаконної рубки лісу породи «ялиця» та «смерека» в загальній кількості 29 дерев, яка вчинена невідомими особами з проханням про добровільне відшкодування збитків на користь держави в особі Турківської міської ради. У разі відмови від добровільного відшкодування збитків, Турківська міська рада Самбірського району Львівської області буде змушена звернутися до суду.

18.08.2023 року Турківське ДЛГП «Галсільліс» надало відповідь №47 на претензію, в якій повідомило, що матеріально відповідальною особою за обходом №5 Надсянського лісництва на той час був лісний- ОСОБА_1 , з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, та те, що лісник несе повну матеріальну відповідальність, якщо збитки спричиненні не з його вини.

Додатково зазначено, що за невиконання своїх посадових обов`язків лісника наказом Турківського ДЛГП «Галсільліс» було звільнено з роботи.

Оскільки саме бездіяльність ОСОБА_1 призвела до самовільної порубки дерев у ввіреній йому території, відтак, саме громадянин ОСОБА_1 повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодовувати шкоду заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев, а тому, зазначено, що Турківське ДЛГП «Галсільліс» не може бути боржником щодо вимог викладених у претензії №1389-02.17 від 01.08.2023 року.

Листом від 16.01.2024 №14.56/04-22-258вих-24 прокурором повідомлено Турківську міську раду Самбірського району Львівської області про те, що буде заявлено позов до суду в інтересах держави-Турківської міської ради Самбірського району Львівської області до Турківського ДЛГП «Галсільліс» про стягнення 181 441,58 грн. шкоди на користь органу місцевого самоврядування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Щодо представництва прокурора.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. З п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Судом встановлено, що територія кварталів №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 02.09.2022 перебувала в адміністративно-територіальних межах Турківської міської ради Самбірського району.

Згідно п.13 ч.1 Постанови ВРУ від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» у Львівській області утворено Самбірський район ( з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Львівської обласної ради №409 від 28.12.2000, Турківському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс», затверджено проект відведення земельних ділянок за межами населених пунктів та надано для ведення лісового господарства в постійне користування земельні ділянки за рахунок земель Турківського району загальною площею 20808 га.

Самбірською окружною прокуратурою Львівської області, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, листом №14.56/04-22-4875вих-23 від 29.11.2023, повідомлено Турківську міську раду Самбірського району про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, у відповідь на вказаний лист Турківська міська рада повідомила окружну прокуратуру, листом №2251-02.17 від 08.12.2023)про те, що радою заходи до стягнення шкоди не вживалися, у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.

Така усвідомлена пасивна поведінка органу місцевого самоврядування безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів об`єднаної територіальної громади.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Більше того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в 13 інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Таким чином, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

На виконання вищевказаної вимоги Самбірською окружною прокуратурою листом від 16.01.2024 №14.56/04-22-258вих-24, повідомлено Турківську міську ради Самбірського району Львівської області про те, що буде заявлено до суду позовну заяву в інтересах держави.

Враховуючи наведене, колегія суддів вказує про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі в особі позивачів: Східного офісу Державної аудиторської служби в особі Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

Щодо предмету спору.

За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно положень Статуту Турківського ДЛГП «Галсільліс» (нова редакція), затвердженого Наказом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства №27 від 16.05.2017, основною метою діяльності відповідача є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування (оренду).

Основними видами статутної діяльності Підприємства є, зокрема: охорона і захист лісів від самовільних порубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Здійснення протипожежних заходів; охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду; спеціальне використання лісових ресурсів та інше.

Відповідно до ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.

У той же час, статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).

З огляду на це, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція ВСУ з постанови від 27.01.2015, справа№21-570а14).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельні ділянки кварталів №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» належать відповідачеві на праві постійного користування, а тому він є постійним лісокористувачем, який в порушення норм ст. ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України та Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 29 шт., з яких 1 дерево породи «Смерека» та 28 дерев породи «Ялиця».

Ураховуючи норми вищевказаного законодавства та положення ст. ст. 105, 107 ЛК України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи, «дуб звичайний», (усього 29 шт.), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 181 441,58 грн. (правові позиції, висловлені КГС/ВС у постановах від 20.12.2018 справа №924/12/18, від 24.04.2018 справа №910/6277/16, від 15.02.2018 справа №927/1096/16, від 20.08.2018 справа №920/1293/16, від 20.02.2020 справа №920/1106/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Отже, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що на час пред`явлення позову до суду відсутній обвинувальний вирок щодо особи, винної у незаконній порубці дерев у межах кварталів №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва.

Щодо доводів апелянта про те, що саме ним самостійно виявило порушення природоохоронного законодавства та самостійно повідомлено про виявлене правопорушення правоохоронні органи, колегія суддів вказує наступне.

Даний факт не є підставою для звільнення від деліктної відповідальності постійного користувача.

Як вже встановлено судом, Турківське ДЛП ЛГП «Галсільліс» є постійним лісокористувачем, який відповідно до норм ст. 19 Лісового кодексу України зобов`язаний: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Отже, обов`язком постійного лісокористувача є збереження насаджень, а не виявлення пнів, які були незаконно зрубані.

Так, у п. 70 постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 927/32/23 останній погодився з висновками суду першої інстанції про те, що статутом постійного лісокористувача визначено цілі та обов`язки підприємства з охорони лісів, а відсутність чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливість виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

За таких обставин справи, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що на підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач зобов`язаний відшкодувати державі невідшкодовану шкоду, заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу, збитки в сумі 181 441 грн.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі №914/315/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» б/н від 29.07.2024 (вх. № 01-05/2165/24 від 29.07.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі №914/315/24 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

СуддяН.М. Кравчук