Постанова

від 22.10.2024 по справі 914/192/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа №914/192/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури (вх. № ЗАГС 01-05/2634/23 від 14.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 20.07.2023 (суддя Коссак С.М. повний текст складено 31.07.2023)

у справі№ 914/192/23

за позовом:Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави

до відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2:Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (надалі ГУ Держгеокадастру у Львівській області), м. Львів

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю Фрідом Авеню</a> (надалі ТОВ Фрідом Авеню), м. Львів,

про: скасування державною реєстрації земельної ділянки

за участю представників:

від позивача: Винницька Л.М.;

від відповідача-1: Гордєєва О.В.;

від відповідача-2: Сусяк О.Л.;

від відповідача-3: Столярчук А.Л.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави до Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ТОВ Фрідом Авеню про:

- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 46101336600:02:005:0030 площею 0,0638 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої ділянки;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 46101336600:02:005:0030 площею 0,0638 га ТОВ Фрідом Авеню, припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 46101336600:02:005:0030 площею 0,0638 га з одночасним припиненням речового права.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.07.2023 у задоволені позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, розглядаючи позовні вимоги прокурора, установив порушення вимог законодавства під час формування спірної земельної ділянки та надання її в оренду ТОВ Фрідом Авеню з невірним визначенням цільового використання земельної ділянки. Водночас суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (будинок, який належить ТОВ Фрідом Авеню), тому така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення, а не до житлової і громадської забудови. Відповідно формування земельної ділянки та виникнення права власності на неї з іншим цільовим призначення свідчить про порушення вимог чинного законодавства. В свою чергу, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки юридичній особі, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною. На думку прокурора, скасування реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

Також прокурор не погоджується з висновком суду щодо пропуску строку позовної давності, оскільки вважає, що позов подано в межах строків позовної давності, яка обчислюється з моменту коли прокурор дізнався про порушення інтересів держави, а саме 20.05.2020, коли на адресу прокуратури надійшов акт про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, проведеної Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 24.09.2019. Окрім того, звертає увагу, що перш ніж застосовувати наслідки спливу строків позовної давності, слід встановити наявність порушеного права. Однак, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що суд прийшов до такого висновку.

Прокурор в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні представник проти доводів апеляційної скарги заперечив в усному порядку.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/6054/24 від 08.09.2024).

Відповідач-3 відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні представник проти доводів апеляційної скарги заперечив в усному порядку.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» №227 від 17.07.1990 затверджено перелік пам`яток архітектури місцевого значення Львівської області згідно із додатком, в якому будинок на проспекті Свободи, 21 у м. Львові внесено до вказаного переліку під номером 125 (а.с. 31, 34, 63-66 том І).

Рішенням Львівської міської ради Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова від 09.12.2005 № 1311 визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу міста Львова та межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з цим рішенням, земельна ділянка, розташована за адресою: просп. Свободи, 21, м.Львів, відноситься до меж історичного ареалу міста Львова (а.с. 31-32 том І).

Відповідно до генерального плану міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 3924 від 30.09.2010, земельна ділянка площею 0,0638 га на проспекті Свободи,21 з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030 розташована в межах території змішаної забудови (житлова-громадська) (існуюча) (а.с. 38 том І).

17.05.2012 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ТОВ Ріел Естейт Україна стало власником нерухомого майно, а саме: нежитлового будинку літ. «А-3» загальною площею 957,9 кв.м, що розташований за адресою: проспект Свободи, 21 в м. Львові на земельній ділянці площею 638 кв.м. (а.с. 56 том І на звороті).

Зі змісту довідки ГУ Держгеокадастру у Львівській області від лютого 2013 № 40/01-15/246 вбачається, що земельна ділянка площею 638 кв.м на проспекті Свободи, 21 в м. Львові входить в межі земельної ділянки загальною площею 0,1957 га на пр. Свободи, 19/21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0012) та знаходиться в оренді ДП «Бристоль» ТзОВ «Міддлтон Груп Лімітед» надана для обслуговування споруд на підставі договору оренди земельної ділянки № Г-128 від 21.08.2004. За категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови (а.с. 51 том І).

У зв`язку з набуттям ТОВ Ріел Естейт Україна права власності на нерухомого майно, яке розташоване на земельній ділянці площею 638 кв.м на проспекті Свободи, 21 в м. Львові та яка входить в межі земельної ділянки загальною площею 0,1957 га на пр. Свободи, 19/21, ДП «Бристоль» ТзОВ «Міддлтон Груп Лімітед» звернулося до Львівської міської ради із заявою про припинення права користування ДП «Бристоль» ТзОВ «Міддлтон Груп Лімітед» на вказану частину земельної ділянки та її вилучення (а.с. 52-53 том І).

Земельну ділянку площею 0,0638 га за адресою пр-т. Свободи, 21 в м.Львові, яка була утворена в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 0,1957 га, зареєстровано 29.08.2013 за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради форма власності комунальна, кадастровий номером 4610136600:02:005:0030, з цільовим призначенням землі громадської забудови, для обслуговування існуючої будівлі (а.с. 75-76 том І).

Ухвалою Львівської міської ради Про затвердження ТОВ Ріел Естейт Україна технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Свободи, 21 від 27.06.2013 № 22491, зокрема, затверджено ТОВ Ріел Естейт Україна технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на просп. Свободи, 21; передано ТОВ Ріел Естейт Україна в оренду на 10 років земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030 площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 для обслуговування нежитлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції (а.с. 47-51, 54, 62, 250-251 том І).

20.08.2013 між Львівською міською радою та ТОВ Ріел Естейт Україна було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Львівській міській раді 20.08.2013 за № Г-1217, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 вчинено запис. Відповідно до умов цього договору ТОВ Ріел Естейт Україна передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га, для обслуговування нежитлового будинку; цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 29.08.2013 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий 4610136600:02:005:0030 за ТОВ Ріел Естейт Україна(а.с. 76 том І).

В подальшому ТОВ Ріел Естейт Україна на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.03.2019 відчужило нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок літ. «А-3» загальною площею 957,9 кв.м, що розташований за адресою: проспект Свободи, 21 в м. Львові на земельній ділянці площею 638 кв.м, ТОВ Фрідом Авеню.

У зв`язку з відчуженням ТОВ Ріел Естейт Україна нежитлового будинку ТОВ Фрідом Авеню, ухвалою Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253 було припинено дію договору оренди землі від 20.08.2013, укладеного з ТОВ Ріел Естейт Україна; вилучено за згодою з користування ТОВ Ріал Естейт Україна земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) та вирішено надати ТОВ Фрідом Авеню земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) в оренду строком на 5 років для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) за рахунок земель житлової та громадської забудови (а.с. 69 том І).

20.05.2019 між Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (орган охорони) та ТОВ Фрідом Авеню (власник) було укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 44/19, відповідно до умов якого власник бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури XIX ст. будівлі під літ. А-3, загальною площею 957,9 кв. м, згідно з технічним паспортом від 18.04.2012, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2019 № 159578268 (на момент купівлі будівлі, а також під час обстеження працівником управління зазначеного об`єкта бічні офіцини в подвір`ї були демонтовані), що розташована на просп. Свободи, 21 у м. Львові пам`ятки архітектури місцевого значення, занесеної до Переліку пам`яток згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність від 17.07.1990 № 227, охоронний номер 1322. Термін дії цього договору встановлено на період володіння пам`яткою (пункт 2 договору) (а.с. 67-68 том І).

На підставі ухвали Львівської міської ради Про надання ТОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на просп. Свободи, 21 від 20.06.2019 № 5253, 01.08.2019 між Львівською міською радою та ТОВ Фрідом Авеню укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Львівській міській раді 01.09.2019 за № Г-1630, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 вчинено запис. За умовами цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, загальною площею 0,0638 га, для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), яка розташована на просп. Свободи, 21 у м. Львові (а.с. 70-72 том І).

Згідно з пунктом 3 зазначеного договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна кам`яна нежитлова будівля.

Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового будинку, цільове призначення земельної ділянки: код КВЦПЗ-03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), категорія земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди заборона самовільної забудови земельної ділянки.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 05.08.2019 за ТОВ Фрідом Авеню зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га (номер запису про інше речове право 32719194) (а.с. 76 том І).

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівської області №607-ДК від 12.09.2019 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області було здійснено перевірку з питань дотримання органом місцевого самоврядування та виконавчої влади вимог земельного законодавства під час передачі у власність, надання у користування (оренду) земельних ділянок на території Львівської міської ради. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.09.2019 № 607-ДК/616/АП/09/01/-19 (а.с. 14-28 том І). Проведеною перевіркою встановлено, що при прийнятті ухвали Львівською міською радою Про надання ТОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на просп. Свободи, 21 від 20.06.2019 № 5253, якою ТОВ Фрідом Авеню надано в оренду земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030), терміном на 5 років, для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) не враховано, що земельні ділянки, розташовані в межах, віднесених до історичного ареалу міста Львова та на яких знаходяться пам`ятки культурної спадщини місцевого значення, в силу закону належать до земель історико-культурного призначення. Таким чином, ухвала Львівської міської ради № 5253 від 20.06.2019 прийнята з порушенням вимог ст.ст. 20, 53, 54 ЗК України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №924 від 22.10.2021 Про погодження меж історичного ареалу м. Львова вирішено погодити межі історичного ареалу м. Львова згідно з додатком. Після затвердження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, меж історичного ареалу м. Львова вважати такими, що втратили чинність пункти 1, 3, 4, 5 рішення виконавчого комітету від 09.12.2005 №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.08.2022 земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га, цільове призначенням 03.10, категорія земель землі житлової та громадської забудови зареєстрована 15.05.2013 у відділі Держземагентства м. Львова (а.с. 45 том І).

Прокурор стверджує, що під час вивчення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави при розпорядженні землями комунальної власності в межах м. Львова за актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.09.2019 № 607-ДК/616/АП/09/01/-19, проведеної Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, було встановлено порушення вимог земельного законодавства щодо неправомірної реєстрації земельної ділянки (кадастровий № 4610136600:02:005:0030) з невірним цільовим призначенням. Оскільки будинок на пр. Свободи, 21 у м. Львові є пам`яткою архітектури місцевого значення, п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради № 5253 від 20.06.2019 Про надання ТзОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на просп. Свободи, 21 та договір оренди землі №Г-1630 від 01.08.2019 щодо оренди ТОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на проспекті Свободи, 21 у м. Львові кадастровий №4610136600:02:005:0030 площею 0,0638 га для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) за категорією земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, на якій знаходиться цей будинок, на думку прокурора, є незаконним.

Невідповідність цільового призначення оспорюваної земельної ділянки вимогам закону стали підставою звернення до суду із даним позовом.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді у даній справі.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для здійснення представницьких повноважень в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено ряд запитів до Львівської міської ради (від 01.09.2022р №14.50/165-6774вих-22, від 13.09.2022 №14.50/105-7098вих-22), до головного управління Держгеокадастру у Львівській області (від 27.07.2022 №14.50/105-5664вих -22, від 18.08.2022 №14.50./105-6431 вих-22) (а.с. 30-44 том І).

Нездійснення органом місцевого самоврядування та органом Держгеокадастру своїх повноважень, компетенції щодо захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор у справі № 914/192/23, що розглядається, звернувся до суду з позовом в інтересах держави самостійно.

На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Львівська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Львова, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому Львівська міська рада є відповідачем у цій справі, а прокурор пред`являє позов самостійно. Також не наділений правом ГУ Держгеокадастр у Львівській області звертатися до суду із заявленими позовними вимогами, а тому є співвідповідачем у справі.

Перевіряючи правильність застосування норм законодавства, що регулює питання представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.

Західний апеляційний господарський суд зупиняв апеляційне провадження у справі № 914/192/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 (а.с. 187-190, 196-197 том ІІ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, зокрема, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).

При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Отже, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того,, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності право розпорядження якою належить територіальній громаді міста Львова, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Львівська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади. При цьому у разі, якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та інтересам мешканців міста та Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку відповідний орган - Львівська міська рада - набуває статусу відповідача.

Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не належить до агропромислового комплексу, а відтак, ГУ Держгеокадастр у Львівській області у даному випадку не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Таким чином, ГУ Держгеокадастр у Львівській області, здійснюючи функції щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, не наділений правом на звернення до суду з даними позовними вимогами.

Враховуючи наведене, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом випадків, в яких прокурор може звертатися до суду як позивач. При цьому звертаючись із позовом, прокурор наголосив, що спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади м. Львова, як законного власника спірної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земельної ділянки, оскільки земельна ділянка розташована на території, яка віднесена до історичного ареалу на якій розташована пам`ятка архітектури, то зміна цільового призначення зумовлює ситуацію, коли на таку земельну ділянку не поширюється режим правової охорони, як на землю історико-культурного призначення. Його звернення до суду зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної реєстрації земельної ділянки із зміною цільового призначення.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду для представництва інтересів держави в даній справі.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Як слідує із установлених обставин справи, ТОВ Фрідом Авеню на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2019 набув у власність нежитловий будинок загальною площею 957,9 кв.м, що розташований за адресою: проспект Свободи, 21 в м. Львові.

Відповідно, набувши у власність будівлю, що розташована за адресою: проспект Свободи, 21 в м. Львові, ТОВ Фрідом Авеню набув і право на оформлення користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт нерухомого майна, та яка необхідна для належного обслуговування цього об`єкту.

У ч.1 ст. 377 ЦК України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Тому власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.

Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Приписами ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог ч.16 ст. 120 ЗК України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, розірванню не підлягає, а продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов`язанні.

Як зазначалося вище, 15.05.2013 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га, з цільовим призначенням - 03.10, та категорією земель - землі житлової та громадської забудови.

Судом першої інстанції установлено, що на цій земельній ділянці розташовано будинок загальною площею 957,9 кв м, що належав на праві власності ТОВ «Ріел Естейт Україна», а в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2019 перейшов у власність ТОВ «Фрідом Авеню».

Для обслуговування зазначеного будинку, Львівською міською радою спірну земельну ділянку, площею 0,0638 га, (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) було передано в оренду ТОВ «Ріел Естейт Україна» за договором оренди землі від 20.08.2013, відповідно до умов якого цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» з моменту набуття ТОВ «Фрідом Авеню» права власності на будинок загальною площею 957,9 кв м, розташований за адресою: просп. Свободи, 21 у м. Львові, до ТОВ «Фрідом Авеню» перейшло право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, передбачене умовами договору оренди землі від 20.08.2013, укладеного з ТОВ «Ріел Естейт Україна», на тих самих умовах і в тому самому обсязі (в тому числі з тим же цільовим призначенням).

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 22.06.2022 у справі № 914/242/21, розглядаючи вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4 ухвали Львівської міської ради Про надання ТОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на просп. Свободи, 21 від 20.06.2019 № 5253; про визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ Фрідом Авеню, та застосування наслідків недійсного правочину повернення територіальній громаді м. Львова земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, розташовану на проспекті Свободи, 21 у м. Львові, площею 0,0638 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 145317946101), шляхом скасування запису.

Приписами ч.4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даній справі № 914/192/23 прокурор оскаржує правові підстави формування земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, розташованої на проспекті Свободи, 21 у м. Львові, площею 0,0638 га та виникнення права на неї з невірним визначенням цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема б) землі житлової та громадської забудови; д) землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.3 ст. 20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Землекористувач має використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. При цьому, вид використання визначається у межах цільового призначення ділянки.

Нормою ст. 53 ЗК України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються? Законом України "Про охорону культурної спадщини"?.

Згідно зі? ст.1 Закону історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Приписами ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, цінність якого підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом його реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що спірний будинок загальною площею 957,9 кв.м, який розташований за адресою: проспект Свободи, 21 в м. Львові на земельній ділянці площею 638 кв.м, кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, віднесено до переліку пам`яток архітектури місцевого значення Львівської області.

Також судом встановлено, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» між Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та ТОВ «Фрідом Авеню» 20.05.2019 було укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини будівлю під літ. «А-3», загальною площею 957, 9 кв.м., що розташована на пр. Свободи, 21 у м. Львові (а.с. 67-68 том І).

З огляду на встановлені обставини, беручи до уваги принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що земельна ділянка, площею 638 кв.м, (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) є такою, на якій розташовано пам`ятку архітектури. І така земельна ділянка належить до історико-культурного призначення.

Згідно з ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Згідно з частинами 1- 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи містять Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030), номер витягу НВ-4600661592022, дата формування 15.08.2022, у якому зазначено: категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення 03.10-для будівництва та обслуговування адмінбудинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, 10.02.2013, дата державної реєстрації 15.05.2013 (а.с. 45 том І).

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що в даному випадку, формування земельної ділянки та передання її в оренду із зазначенням цільового використання як землі житлової та громадської забудови суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини, оскільки на зазначеній земельній ділянці розташовано пам`ятку архітектури, що свідчить про її належність до земель історико-культурного призначення.

Не прийняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення її у відповідність до фактичного призначення не впливає на правовий режим, оскільки умовою належності земельної ділянки до земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, визначених у статтях 53, 54 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 917/1024/24.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що підставою, згідно із вказаними вище нормами, для переведення земель у межах історичного ареалу до категорії земель історико-культурного призначення є встановлення правового режиму історичного ареалу м. Львова визначення та затвердження його меж, проте прокурором не доведено та не надано доказів встановлення меж історичного ареалу м. Львова відповідно до вимог ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», то суд апеляційної інстанції зазначає, що у постановах Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №1.380.2019.006107, від 26.03.2021 у справі № 813/2581/17 , зокрема, зазначено, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова», яким затверджені межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, у встановленому законом порядку не було скасоване, отже є чинним.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 813/1431/18 викладено такі висновки:

«Частинами 4, 5 ст. 54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III) у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно:

ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти b), c), d) статті 1 Конвенції).

Закон № 1805-III регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-III, історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку.

Загально відомо, що на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою КМУ від 26 липня 2001 року № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Львів.

Постановою КМУ від 13 березня 2002 року № 318, відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі також Порядок № 318).

Згідно з пунктами 10, 11 Порядку № 318 історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування; частина територій історичних ареалів, а саме: території пам`яток та їх охоронних зон, території заповідників, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

За приписами пункту 12 Порядку № 318 Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.

Отже, згідно з вищенаведеними приписами правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Водночас Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.

9 грудня 2005 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», яким затвердив межі історичного ареалу та зону регулювання забудови м.Львова (далі також Рішення № 1311).

Додатки до цього рішення складаються із графічної та текстової частин, які визначають межі історичного ареалу міста Львова та зону регулювання забудови міста Львова; територія історичного ареалу м. Львова становить 2441 га.

Оскільки рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження меж історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м.Львова» від 9 грудня 2005 року № 1311, яким затверджені межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, у встановленому законом порядку не було скасоване то воно є чинним.».

Беручи до уваги вищенаведене, доводи скаржника, що при формуванні спірної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації права власності на неї, органом місцевого самоврядування не було враховано, що така земля відноситься до земель історико-культурного призначення судом апеляційної інстанції визнаються обгрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з абз.4 наведеної частини статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до ч.13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

За змістом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.

Отже, вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об`єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 917/623/22 від 06.02.2024.

Матеріали справи містять Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкті нерухомого майна за №318889954, дата формування 27.12.2022, в якій у розділі Актуальна інформація про право власності зазначено, власник - територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, дата реєстрації права власності 29.08.2013, у розділі Деталізована інформація про інше речове право зазначено: № запису про інше речове право 2311791, дата 29.08.2013, право оренди земельної ділянки нежитлового будинку, орендар ТОВ Ріал Естейт Україна (інше речове право припинено 17.07.2019), у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права: № запису 32719194, дата 05.08.2019, право оренди земельної ділянки, орендар ТОВ Фрідом Авеню.

З урахуванням наведених норм права апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги прокурора щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 46101336600:02:005:0030 та припинення усіх прав щодо неї, у зв`язку з неправильним внесенням даних про її категорію під час проведення державної реєстрації та відсутністю інформації про обмеження щодо спірної земельної ділянки.

Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.08.2024 у справі ВС № 917/1024/24, від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22.

Щодо позовної давності

Львівською міською радою, ТОВ Фрідом Авеню подано заяву про застосування строку позовної давності. Так, зокрема, заявники вважають, що початок перебігу строку позовної давності за позовними вимогами, що є предметом розгляду даного спору, визначається моментом формування та здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки, тобто, 15.05.2013. Відтак, враховуючи ст. 257 ЦК України, вважають, що строк позовної давності сплив 16.05.2016, натомість позов подано у січні 2023, тобто після спливу строку позовної давності (а.с. 201-331 том І)

При цьому звертають увагу суду, що 27.06.2013 на пленарному засіданні 11-ї сесії Львівської міської ради 6-го скликання був присутній прокурор м. Львова А. Стасів, що підтверджується Протоколом пленарного засідання 11-ї сесії Львівської міської ради 6- го скликання від 27.06.2013. Таким чином, позивач міг дізнатися про порушення, на його думку, права 27.06.2013, оскільки саме в цей день органом місцевого самоврядування було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 46101336600:02:005:0030 площею 0,0638 як землю житлової та громадської забудови, перед цим здійснено її реєстрацію в Державному земельному кадастрі та міг звернутися до суду протягом трьох років.

В судовому засіданні прокурор заперечує порушення строку позовної давності, звертає увагу на те, що позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки прокурор довідався про порушення вимог земельного законодавства зі сторони відповідачів з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.09.2019 № 607-ДК/616/АП/09/01/-19, проведеною Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, та який надійшов в прокуратуру Львівської області 20.05.2020, то відповідно саме від цієї дати (дата отримання акту 20.05.2020) слід обраховувати відлік початку перебігу строку позовної давності. Відтак позов заявлено в межах строку позовної давності (а.с. 337-341 том І).

Колегія суддів зазначає, що Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Судом встановлено і ця обставина сторонами не заперечується, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га цільове призначенням - 03.10, категорія земель - землі житлової та громадської забудови зареєстрована 15.05.2013 у відділі Держземагентства м. Львова.

Ухвалою Львівської міської ради Про затвердження ТОВ Ріел Естейт Україна технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Свободи, 21 від 27.06.2013 № 2491, зокрема, затверджено ТОВ Ріел Естейт Україна технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на просп. Свободи, 21; передано ТОВ Ріел Естейт Україна в оренду на 10 років земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030 площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 для обслуговування нежитлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

Відтак, суд приходить до висновку, що правові підстави формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та виникнення права власності на неї з відповідним цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури мало місце у 2013 році.

Як зазначалося, 27.06.2013 на пленарному засіданні 11-ї сесії Львівської міської ради 6-го скликання був присутній прокурор м. Львова А. Стасів, що підтверджується протоколом пленарного засідання 11-ї сесії Львівської міської ради 6- го скликання від 27.06.2013 (а.с. 210-238 том І).

Зі змісту протоколу пленарного засідання вбачається, що під №74 депутати Львівської міської ради голосували по питанню з розгляду ухвали Львівської міської ради від № 2491 Про затвердження ТОВ Ріел Естейт Україна технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Свободи, 21 (а.с. 228 том І).

Також з матеріалів справи вбачається, що листом №4-1101-3665 від 17.03.2023 Організаційне Управління Львівської міської ради у відповідь на лист директора юридичного департаменту повідомило, що згідно з журналом розсипки копія ухвали Львівської міської ради від № 2491 Про затвердження ТОВ Ріел Естейт Україна технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Свободи. 21 була надіслана в прокуратуру м. Львова 10.07.2013 (а.с. 239 том І).

Як зауважив суд першої інстанції, відповідно до Закону України Про прокуратуру (в редакції станом на час прийняття цього рішення) предметом прокурорського нагляду, зокрема, було відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Відповідно до ст.20 цього ж закону при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування; витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.

Пунктом 3.1. наказу Генеральної прокуратури України від 07.11.2012 Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів (в редакції на час прийняття рішення органу місцевого самоврядування) встановлено, що не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Відповідно до п.4 цього наказу 4 основними напрямами нагляду за додержанням і застосуванням законів вважати захист, зокрема фінанансово-економічних інтересів держави, передусім у бюджетній та земельній сферах. Пунктом 9 наказу передбачено до початку перевірки витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази, інші документи, одержувати інформації про стан законності та заходи щодо її забезпечення. 9.1. Активно використовувати право доступу до відповідних інформаційних баз даних державних органів. Опрацьовувати інформацію, яка міститься в автоматизованих, інформаційних, інформаційно-аналітичних, інформаційно-пошукових спеціалізованих системах, банках і базах даних, реєстрах (інформаційні бази даних) державних органів.

Отже, мета участі прокурора в у засіданні сесії Львівської міської ради, полягала у здійсненні ним прокурорського нагляду в силу закону, з метою виконання свої функцій та повноважень, в силу трудових обов`язків.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №922/2073/17, де зазначено, що доводи касаційної скарги прокуратури про те, що сама по собі присутність прокурора на пленарному засіданні ради під час винесення спірного рішення, не може свідчити про обізнаність органів прокуратури щодо порушення відповідачами вимог чинного законодавства, зокрема, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, оскільки не можна надати оцінку законності створення ОК "ЖБК "Зірка-2008" та безоплатній передачі останньому у власність земельної ділянки без дослідження статуту, реєстраційної справи, інформації щодо засновників, тощо, відхиляються колегією суддів так як не доводять неможливості вчинення прокуратурою зазначених нею дій для встановлення порушення відповідачами вказаних норм законодавства починаючи з дати винесення радою спірного рішення - 25.02.2009 та протягом встановленого законом трирічного строку позовної давності для оскарження виявлених порушень.

Враховуючи названі вище обставини, суд відхиляє доводи прокуратури щодо неможливості встановити порушення вимог закону під час формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, прийняття ухвали Львівської міської ради Про затвердження ТОВ Ріел Естейт Україна технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Свободи, 21 від 27.06.2013 № 2491, оскільки: - факт затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки саме за адресою - просп. Свободи, 21 свідчить про її знаходження в межах історичного ареалу м. Львова; - прокурор вправі знайомитися з матеріалами порядку денного, витребовувати необхідні документи в подальшому, що випливає із самої сутності загального нагляду; - згідно листа організаційного управління Львівської міської ради від 17.03.2023 №4-1101-3665 копія згаданої ухвали була надіслана в прокуратуру м.Львова 10.07.2013 року.

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з вказаним рішенням спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою місто Львів, проспект Свободи, 21 відноситься до меж історичного ареалу міста Львова.

Відтак, враховуючи участь прокурора на пленарному засіданні сесії, суд доходить висновку про те, що з 2013 року прокуратура знала про існування цієї правової проблеми і про можливість належного реагування за наслідками прийняття відповідних рішень.

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (Львівської міської ради та /або Головного управління Держгеокадастру у Львівській області) необхідну для подання позову інформацію, і у разі виявлення порушень чинного законодавства вчасно звернутися до суду з відповідним позовом.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного суду від 08.10.2024 у справі № 922/1057/20, від 17.09.2024 у справі № 922/1830/19.

Однак, прокурор звернувся із даним позовом до господарського суду 30.12.2022 (дата формування поштової квитанції про відправку позовної заяви до суду а.с. 84 том І), тобто, поза межами трирічного строку, що свідчить про обставини пропуску позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

За змістом наведених норм вбачається, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Вимоги, заявлені прокурором до відповідачів у цій справі, судом апеляційної інстанції визнані за результатами розгляду справи обґрунтованими.

Водночас заяви про поважність причин пропуску позовної давності чи клопотання про його поновлення прокурором не заявлялося.

Беручи до уваги вищенаведене та встановлені фактичні обставини у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 129 ГПК передбачено, що у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2023 у справі № 914/192/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг залишити за скаржниками.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук