Постанова

від 24.10.2024 по справі 916/105/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/105/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Ярош А.І.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників учасників у справі про неплатоспроможність:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - адвокат Арсемікова І.В.

Від ОСОБА_1 адвокат Варналій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог, суддя суду першої інстанції Грабован Л.І., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 02.08.2024

по справі №916/105/22

за заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою від 01.02.2024 (вх. №3-97/24 від 06.02.2024р.) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 в сумі 420 275,29 грн та 6 056,00 грн судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 відхилено повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вказав, що ТОВ «Дебт Форс» не лише реалізував своє право на звернення до суду, але й вичерпав передбачені законодавством способи забезпечення виконання рішення суду загальної юрисдикції із заявою про отримання виконавчого листа на виконання цього рішення, отримав такий виконавчий лист, та пред`явив виконавчий лист, який був повернутий державним виконавцем стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Постановами Одеського апеляційного суду від 11.04.2024р. та від 16.05.2024р. у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовлено у зв`язку з тим, що заявником не було обґрунтовано та доведено належними та достатніми доказами причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Тобто, такий строк було пропущено внаслідок суб`єктивної поведінки стягувача, а не об`єктивної неможливості пред`явити виконавчий лист до виконання. Таким чином, можливість кредитора стягнути у судовому провадженні у процедурі банкрутства заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11253012000 від 16.11.2007 була вичерпана після набрання законної сили постанов Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 та від 16.05.2024. Тобто, після звернення кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про його неплатоспроможність, такі вимоги вже не є документально підтвердженими (такими, що передбачали можливість їх судового захисту).

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22.

Апелянт вказав, що постановами Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 та 16.05.2024 товариству було відмовлено в поновленні строків саме по причині того, що судом було встановлено, що на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси № 1512/16435/2012 на примусовому виконанні перебувають два виконавчих провадження № 65297909, що відкрите на ОСОБА_1 та № 60052618, що відкрито на солідарно відповідального боржника за рішенням суду, ОСОБА_2 і тому в поновленні строку пред`явлення виконавчих листів необхідності немає.

Апелянт зазначає, що аргументація суду про відмову в задоволенні грошових вимог ТОВ «Дебт Форс» є недоцільною, оскільки виконавчі документи про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №1512/16435/2012 перебувають на виконанні, тобто твердження щодо того, що в товариства пропущені процесуальні строки для звернення із заявою з грошовими вимогами є недоречними. Виконавчі листи, що видані на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №1512/16435/2012 - перебувають на виконанні згідно виконавчих проваджень № 65297909, що відкрите 07.05.2021 на ОСОБА_3 та № 60052618, що відкрите 20.09.2019 на ОСОБА_4 .

Апелянт вказує, що відповідно до Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» до Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто на момент пред`явлення виконавчих листів становили три роки.

На думку апелянта, дані обставини доводять обґрунтованість та безспірність заявлених кредитором грошових вимогу у розмірі, встановленому рішенням суду, яке лишається невиконаним та не оскаржувалось і не ставилось під сумнів боржником до відкриття процедури про неплатоспроможність, відтак, вони були визнані нею. Це саме стосується і факту правонаступництва та переходу права вимоги до нового кредитора, яке також не ставилось під сумнів та не оскаржувалось Боржником.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 року у справі №916/105/22 про відмову у задоволенні вимог кредитора та визнати кредиторські вимоги ТОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 в сумі 420 275,29 грн. та 6 056 грн. судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22.

Боржниця вказала, що факт наявності заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 11253012000 від 16.11.2007 у сумі 420 275,29 грн. перед ПАТ «Дельта Банк» дійсно підтверджено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2014 року по справі №1512/16435/2012, що є безумовно безспірним, однак, зважаючи на те, що процесуальні строки для звернення до боржника з вимогами щодо заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11253012000 є закінченими, Постановою Одеського апеляційного суду у справі №1512/16435/2012 від 11.04.2024 та від 16.05.2024 відмовлено в поновлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» термінів для пред`явлення виконавчих листів № 1512/16435/2012, судом прийнято правомірне рішення щодо відсутності правових підстав для визнання кредиторських вимог.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/105/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Ярош А.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/105/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/105/22 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/105/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу Акціонерного товариство «Райффайзен Банк» протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу Акціонерного товариство «Райффайзен Банк».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.10.2024; призначено справу №916/105/22 до розгляду на 24.10.2024 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

24.10.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - адвокат Арсемікова І.В. та представник ОСОБА_1 адвокат Варналій К.О.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, якою призначено справу №916/105/22 до розгляду на 24.10.2024 о 10:30, була отримана в електронному кабінеті АТ "Райффайзен Банк" 01.10.2024, арбітражною керуючою Коваленко І.А. 27.09.2024, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 24.10.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2022 (суддя Антощук С.І.) відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2023 з врахуванням ухвал від 31.05.2023р. визнано конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР КОНСАЛТІНГ ГРУП" та Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до фізичної особи ОСОБА_1 . Також, судом визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 задоволено самовідвід судді Райчевої Світлани Іванівни від розгляду справи №916/105/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2023 справу №916/105/22 прийнято до свого провадження суддею Грабован Лілією Іванівною.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 відсторонено арбітражного керуючого Аверіну Вікторію Валеріївну від виконання повноважень керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулося із заявою від 01.02.2024р. (вх. №3-97/24 від 06.02.2024) про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 в сумі 420 275,29 грн. та 6056 грн. судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Заява обґрунтована тим, що 16.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11253012000, відповідно до умов якого банк обов`язувався надати позичальнику кредит в сумі 38 000 дол. США, за строком кредитування з 16.11.2007р. по 16.11.2014р. 16.11.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №158521 та 19.11.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу. Право вимоги заборгованості за кредитним договором №11253012000 від 16.11.2007р. неодноразово відступалось, про що свідчать укладені договори між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» купівлі-продажу від 08.12.2011р., між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» купівлі-продажу майнових прав №951/К від 09.11.2018р., між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023р., між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.03.2023р. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2023р. замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №1512/16435/2012 на правонаступника - ТОВ «ДЕБТ ФОРС» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо заборгованості за кредитним договором № 11253012000; поновлено ТОВ «ДЕБТ ФОРС» термін для пред`явлення виконавчих листів № 1512/16435/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Боржником надано заперечення на заяву з вимогами до боржника, в яких викладено прохання відмовити у визнанні кредиторських вимог ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 в повному обсязі. Боржник вказує, що у вересні 2013р. працівниками УДАІ ГУМВС України в Одеській області був вилучений автомобіль MINI COOPER, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (про що був складений протокол огляду та затримання транспорту), який належить ОСОБА_1 та є предметом застави за договором про надання споживчого кредиту № 11253012000 від 16.11.2007р. Щодо проведення торгів з реалізації автомобіля MINI COOPER 2007 р.в. р/н НОМЕР_1 при здійсненні зазначеного виконавчого провадження ОСОБА_1 повідомлена не була, проте він якимось чином вибув з її володіння, що підтверджується відповіддю начальника ГСЦ МВС РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області М.Козловського, наданої 19.08.2022, згідно якої відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_1 відсутні.

Боржник вказує, що постановою Одеського апеляційного суду від 06.09.2022р. ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено у задоволенні заяви про видачу зазначеного виконавчого листа та в якій зазначено: «В даному випадку, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався 12.04.2019р. з моменту повернення виконавчого листа стягувачу та повинен був бути повторно пред`явлений до виконання протягом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тобто протягом 1 року. Однак, відомості, що стягувач повторно пред`являв виконавчий лист до виконання, відсутні».

Таким чином, первісного виконавчого листа №1512/16435/2012, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження №51069484 і на якому державним виконавцем були зроблені відмітки про розмір стягнутих з ОСОБА_1 грошових сум у ТОВ «ДЕБТ ФОРС» не існує. Проте ТОВ «Дебт Форс» у своїй заяві без жодних доказів стверджує про відомості, ніби-то наданими попередніми кредиторами, що жодних стягнень по виконавчому листу № 1512/16435/2012 не відбувалось. За таких обставин наведена сума кредиторських вимог ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у розмірі 420 275,29 грн. боржником не визнається в повному обсязі. Вважає кредиторські вимоги ТОВ «ДЕБТ ФОРС» недоведеними та безпідставними, у зв`язку з тим, що вони задоволені раніше за рахунок предмета застави вилученого транспортного засобу.

Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Коваленко І.А. надано повідомлення від 07.05.2024 (вх. №18586/24 від 08.05.2024) про результати розгляду заяви з грошовими вимогами, в якому вказано, що заява ТОВ «Дебт Форс» подана без дотримання вимог ст.ст. 45, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, не містить належних та допустимих доказів, що підтверджують заборгованість, у зв`язку з відсутні підстави для визнання кредиторських вимог в сумі 420 275,29 грн. та 6056 грн. судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Керуючий реструктуризацією зазначає, що з огляду на те, що процесуальні строки для звернення до боржника з вимогами щодо заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11253012000 є закінченими, постановою Одеського апеляційного суду у справі №1512/16435/2012 від 11.04.2024 відмовлено в поновленні ТОВ «Дебт Форс» терміну для пред`явлення виконавчих листів №1512/16435/2012, правові підстави для визнання кредиторських вимог відсутні.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Грошове зобов`язання (борг) згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків визначені договори та інші правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими: заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18). завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно (господарсько) - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі №922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

16.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11253012000, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 38 000,00 дол. США, терміном до 16.11.2014, а ОСОБА_1 зобов`язалася за час користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі 12,5 % річних.

16.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №158521.

16.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави майнових прав, п. 1.1. якого передбачено, що заставодавець з метою забезпечення викладених нижче зобов`язань заставляє майнові права, що випливають з контракту №07-141 від 23.10.2007р., укладеного між заставодавцем та заставодержателем і полягають в вимозі отримання заставодавцем від боржника автомобілю 2007 року випуску, марки MINI COOPER, колір червоний металік, VIN НОМЕР_2 .

П. 1.3. вказаного договору передбачено, що заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, які виникають з кредитного договору №11253012000 від 16.11.2007р.

19.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу, п. 1.1. якого передбачено, що заставодавець передає в заставу рухоме майно транспортний засіб. За домовленістю сторін вартість предмета застави складає 230 904,16 грн.

П. 1.2. вказаного договору передбачено, що заставою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань заставодавця за договором про надання споживчого кредиту №11253012000 від 16.11.2007р.

Згідно п.п. 1.4., 1.5. зазначеного договору предмет застави: транспортний засіб, марка MINI, модель COOPER, року випуску 2007р., колір червоний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Предмет застави є власністю заставодавця на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 17.11.2007 РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, і не має жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких заставодавець набув право власності на предмет застави.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу за кредитами, у тому числі за кредитним договором №11253012000, укладений з ОСОБА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2014 по справі №1512/16435/2012 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11253012000 від 16.11.2007р. у сумі 420 275,29 грн., з яких сума заборгованості за кредитом у розмірі 271 488,88 грн., сума заборгованості за відсотками у розмірі 148 786,42 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» у рівних частках суму судового збору в розмірі 3219 грн., по 1609,50 грн. з кожного.

09.11.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №951/К, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило TOB «Вердикт Капітал», а TOB «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 11253012000.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2019 заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено; замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №1512/16435/2012, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №11253012000 від 16.11.2007р. на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою Одеського апеляційного суду від 07.08.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2019 скасовано; прийнято постанову: заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено; замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №1512/16435/2012, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №11253012000 від 16.11.2007 на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2021 видано ТОВ «Вердикт Капітал» дублікат виконавчого листа у справі № 1512/16435/2012 щодо боржника ОСОБА_1 (про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 11253012000 від 16.11.2007).

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.09.2022 по справі №1512/16435/2012 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Довженка Олексія Юрійовича задоволено частково; ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2021 скасовано; відмовлено ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 11253012000 від 16.11.2007.

Згідно вказаної постанови матеріалами справи встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2014 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто у солідарному порядку на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11253012000 від 16.11.2007р. у сумі 420 275,29 грн., з яких сума заборгованості за кредитом у розмірі 271 488,88 грн., сума заборгованості за відсотками у розмірі 148 786,42 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» у рівних частках суму судового збору в розмірі 3219 гривень, тобто по 1609,50 грн. з кожного. На виконання вказаного рішення, 24.07.2014 Київським районним судом м.Одеси було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором (а.с.14, інформаційна довідка щодо виконавчого провадження). 04.05.2016 державним виконавцем відкрито виконавче провадження (а.с.15, інформаційна довідка щодо виконавчого провадження). 12.04.2019 державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) /а.с.16, інформаційна довідка щодо виконавчого провадження. В даному випадку, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався 12.04.2019 року з моменту повернення виконавчого листа стягувачу та повинен був бути повторно пред`явлений до виконання протягом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тобто протягом 1 року. Однак, відомості, що стягувач повторно пред`являв виконавчий лист до виконання, відсутні. З урахуванням того, що строк пред`явлення виконавчого документа перервався 12.04.2019 року і в подальшому виконавчий лист до виконання не пред`являвся, то суд може видати його дублікат лише до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тобто протягом 1 року з дня повернення виконавчого листа (з 12.04.2019 року по 12.04.2020 року). В даному випадку такий строк закінчився та заявник звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа поза встановлений законом строк 11.05.2021 (поштовим зв`язком а.с.28), тобто через два роки.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 11253012000.

15.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «Дебт Форс» (Заявником) було укладено Договір № 15-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 11253012000.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №1512/16435/2012 на правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо заборгованості за кредитним договором № 11253012000; поновлено ТОВ «Дебт Форс» термін для пред`явлення виконавчих листів № 1512/16435/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 апеляційну скаргу адвоката Довженка Олексія Юрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задоволено частково; ухвалу Київського районного суду м. Одеса від 28.12.2023 в частині поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання скасовано; ухвалено в цій частині нове судове рішення у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовити. В решті ухвалу залишити без змін.

Згідно вказаної постанови відповідно до змісту постанови Одеського апеляційного суду від 06.09.2022, встановлено, що 04.05.2016 державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 12.04.2019 державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Крім того, як вбачається з автоматизованої системи виконавчих проваджень, 07.05.2021 було відкрито виконавче провадження №65297909, та як вказано стягувачем є - ПАТ «Дельта Банк», боржником вказано ОСОБА_1 Та вказане виконавче провадження зупинено. З огляду на вказане дані обставини свідчать про наявність відкритого виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 .. Крім того, відповідно до автоматизованої системи виконавчих проваджень, 20.09.2019 відкрито виконавче провадження №60052618 з примусового виконання виконавчого листа №1512/16435/2012 від 24.07.2014 відносно боржника - ОСОБА_2 , та вказане виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні. У своїй заяві ТОВ «Дебт Форс» жодним чином не обґрунтовує підстави та причини пропуску строку для його пред`явлення до виконання. Колегія суддів звертає увагу, що заявником не було обґрунтовано та доведено належними та достатніми доказами причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У даному випадку, ТОВ «Дебт Форс» не було надано доказів про поновлення в судовому порядку строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду, до виконання.

Крім того, ТОВ «Дебт Форс» зверталося до суду із заявами про поновлення пропущеного строку, що вказує на обізнаність останнього про необхідність поновлення такого строку, відповідно останнім втрачено, як право на поновлення строку для виконання рішення в примусовому порядку, так і право на виконання цього рішення. Однак, у поновлені такого строку відмовлено саме з мотивів того, що заявником не було обґрунтовано та доведено належними та достатніми доказами поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання

В свою чергу, вимога, з якою кредитор звертається у справу про неплатоспроможність має бути дійсною, адже відповідно до ч.1 ст.1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

В цьому ж випадку, заявник не лише реалізував своє право на звернення до суду, але й вичерпав передбачені законодавством способи забезпечення виконання рішення суду загальної юрисдикції із заявою про отримання виконавчого листа на виконання цього рішення, отримав такий виконавчий лист, та пред`явив виконавчий лист, який був повернутий державним виконавцем стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Постановами Одеського апеляційного суду від 11.04.2024р. та від 16.05.2024р. у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовлено у зв`язку з тим, що заявником не було обґрунтовано та доведено належними та достатніми доказами причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання

Тобто, такий строк було пропущено внаслідок суб`єктивної поведінки стягувача, а не об`єктивної неможливості пред`явити виконавчий лист до виконання.

Таким чином, можливість кредитора стягнути у судовому провадженні у процедурі банкрутства заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11253012000 від 16.11.2007р. була вичерпана після набрання законної сили постанов Одеського апеляційного суду від 11.04.2024р. та від 16.05.2024р.

Тобто, після звернення кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про його неплатоспроможність, такі вимоги вже не є документально підтвердженими (такими, що передбачали можливість їх судового захисту).

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, судочинство в господарських судах у справах про банкрутство є однією з судових процедур, яка здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в даний час Кодексом України з процедур банкрутства). Отже, відмова у прийнятті до виконання рішення суду, прийнятого в позовному провадженні, не може мати наслідком його допуск до виконання у судовій процедурі банкрутства. Учасники судового провадження вправі очікувати однакового застосування наслідків пропуску пред`явлення до виконання наказу (виконавчого листа) суду як у позовному провадженні, так у провадженні у справі про банкрутство. Протилежне буде порушувати принцип рівності прав сторін на стадії виконання судового рішення та принцип правової визначеності.

Закінчення строку пред`явлення виконавчих документів на примусове виконання судового рішення і непоновлення цього строку у встановленому законом порядку позбавляє можливості визнання кредиторських вимог (за вказаним судовим рішенням) у справі про банкрутство.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 909/1347/19, від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22, від 21.08.2024 у справі №916/2992/23.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження стягувачем у ВП № 65297909 є ПАТ «Дельта Банк», а отже ТОВ «Дебт Форс» не надано доказів про поновлення в судовому порядку строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду, до виконання, а також вжиття заходів щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником.

Отже, на підставі вищезазначеного, можна зробити висновок, що ТОВ «Дебт Форс» не надало належні докази щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів, а також не вжило необхідних заходів для заміни стягувача у виконавчому провадженні, зважаючи на те, що стягувачем у цьому провадженні залишається ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відхилення грошових вимог ТОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.?

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про відхилення кредиторських вимог по справі №916/105/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

А.І. Ярош