Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/9764/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/9764/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024

про повернення зустрічної позовної заяви

За зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА»

про визнання договору недійсним,

у справі № 910/9764/24 (суддя Блажівська О.Є.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+»

про стягнення 1 174 399, 95 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+» про стягнення заборгованості у розмірі 1 174 399, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості за поставлений та отриманий Товар за Договором №ПБ/2023/08/003 від 03.08.2023 у розмірі 2 556 018,00 грн., а також, як зазначає позивач, відповідач повинен сплатити пеню - 541 291,40 грн., інфляційне збільшення - 92 062,87 грн. та 10% річних - 182 155,00 грн.

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною завою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» про визнання договору недійсним.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що з урахуванням суми спірного Договору, яка становить 1 284 390, 28 гривень, такий правочин є значним та мав би укладатись з дотриманням вимог, передбачених ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», однак, всупереч зазначеним вище приписам, спірний договір був підписаний директором без отримання на це згоди загальних зборів учасників, а відтак, наявні всі підстави для визнання спірного правочину недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року у справі № 910/9764/24 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця+» було повернуто заявнику.

Ухвала мотивована тим, що зустрічну позовну заяву, подану до місцевого господарського суду, від імені позивача підписано адвокатом Монастиренком Олександром Юрійовичем, на підтвердження повноважень адвоката на підписання позовної заяви до останньої долучено ордер серії на надання правничої (правової) допомоги у всі судові та правоохоронні органи, при цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган, а конкретна назва такого органу, зокрема суду, а відтак, останній не був прийнятий у якості належного та допустимого доказу на підтвердження повноважень адвоката Монастиренка Олександра Юрійовича на підписання зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МК СТОЛИЦЯ+", поданої до Господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року у справі №910/9764/24 та прийняти нове рішення, яким направити зустрічну позовну заяву до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висвноку, оскльки ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвоката. Крім того, апелянт підкреслює, що оскільки Договір про надання правової (правничої) допомоги також було долучено до матеріалів справи, у місцевого господарського суду була можливість пересвідчитись, що адвокат, підписавши зустрічну позовну заяву, діяв в межах повноважень, визначених його довірителем.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 19.09.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/9764/24, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 17.09.2024 р.

26.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли копії матеріали справи № 910/9764/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, N 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Стаття 59 Конституції України регламентує, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 ГПК України).

У частині четвертій статті 60 ГПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з статтею 20 якого, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до частин 1-3 якої, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі мінами, внесеними, зокрема рішенням Ради адвокатів України від 19 травня 2023 року № 32) (далі - Положення), встановлено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

У підпункті 12.4 пункту 12 Положення, у якому зазначено всі обов`язкові реквізити, що має містити ордер, визначено, що у ордері на надання правничої (правової) допомоги має бути вказано назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Під назвою органу розуміється, як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко вказав, які саме реквізити та відомості повинен містити ордер, зокрема, назву конкретного органу або групи органів.

У справі, що є предметом апеляційного перегляду, установлено, що у вересні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+», через представника Монастиренко Олександра Юрійовича, подала зустрічну позову заяву у справі №910/9764/24 про визнання договору недійсним.

На підтвердження повноважень на представництво інтересів долучено ордер серії АА №1448474 від 03.09.2024 на надання правничої (правової) допомоги у всі судові та правоохоронні органи, підписану адвокатом Монастиренком Олександром Юрійовичем.

Таким чином, з зазначеного ордеру вбачається про зазначення відомостей про право представництва інтересів у групі органів, а саме: «у всі судові та правоохоронні органи».

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити про те, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд, передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Ордер про надання правничої (правової) допомоги має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, при цьому в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган, а конкретна назва такого органу чи групи органів, зокрема судових органів.

Тобто, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду або судові органи, в якому адвокат надає правову допомогу.

У свою чергу, якщо в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" зазначено, що адвокат надає правову допомогу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування або ж узагальнено вказано "у всіх установах, підприємствах та організаціях України", такий ордер не можна вважати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у суді.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 у справі № 9901/847/18, постановах Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 911/2636/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 554/213/19, від 19 серпня 2024 року у справі № 591/6387/21.

У свою чергу, у справі, що переглядається, в ордері на надання правової допомоги у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" було зазначено саме групу органів, у яких надається правова допомога адвокатом, а тому, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав вважати, що висновок місцевого господарського суду суперечить правовій позиції Верховного Суду, оскільки ордер на надання правової допомоги без конкретизації назви суду є належним підтвердженням повноважень адвоката.

Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, щодо неналежного та недопустимого доказу на підтвердження повноважень адвоката Монастиренка Олександра Юрійовича на підписання зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МК СТОЛИЦЯ+", поданої до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про повернення зустрічної позовної заяви у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року про повернення зустрічного позову підлягає задоволенню.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 253-255, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТОЛИЦЯ+» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/9764/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року у справі №910/9764/24 про повернення зустрічної позовної заяви скасувати.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 року у справі №910/9764/24 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир