Рішення

від 28.10.2024 по справі 910/5485/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2024Справа № 910/5485/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/5485/24.

За позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор» (02217, м. Київ, вул. Драйзера, 9, кв. 324)

про стягнення 9 712, 69 доларів США

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор» про стягнення 3 % річних у розмірі 9 712, 69 доларів США за неналежне виконання зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1611 від 13.02.08 р. та за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1676 від 13.02.08 р., а також відповідних додаткових угод до них.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18.01.2012 у справі № 37/418 позовні вимоги Банку задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Колор" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1611 від 13.02.08 і додатковою угодою № BL1611/КТ+ від 13.02.08 р. до генерального договору про надання кредитних послуг № BL1611 від 13.02.08 року в сумі 287527,12 доларів США, заборгованість за додатковою угодою №BL5194/1611/К+ від 12.06.08 р. до генерального договору про надання кредитних послуг №BL1611 від 13.02.08 року в сумі 126 302,56 доларів США, заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1676 від 13.02.08 року та індивідуальною угодою № BL1676/К-1 від 13.02.08 року в сумі 135 372,47 доларів США, 3196,69 доларів США витрат на оплату державного мита та 236,00 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 видано 06.02.2012 відповідний наказ.

Проте відповідач лише частково сплатив суму заборгованості, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 10.04.2021 по 23.02.2022 на суму заборгованості, що не була оплачена.

08.05.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 08.05.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

09.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

13.05.2024 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла позовна заява в новій редакція (заява про усунення недоліків позовної заяви), якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 08.05.2024.

20.05.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/5485/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Заяву позивача про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви залишити без розгляду.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

13.02.2008 між Відкритим акціонерним товариство «Універсал Банк» (правонаступник: Акціонерного товариства «Універсал Банк»), як банком (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор», як позичальником (відповідач) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1611.

Згідно пункту 1.1 договору №BL1611, банк зобов`язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах вказаних у цьому договорі, в рамках ліміту встановленого в базовій валюті, що дорівнює 500 000, 00 доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору №BL1611 від 13.02.2008, умови і порядок надання, суми, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього договору.

В межах генерального договору про надання кредитних послуг №BL1611 між сторонами укладено наступні додаткові угоди:

- Додаткову угоду №BL1611/KL+ від 13.02.2008 до, відповідно до генерального договору про надання кредитних послуг №BL1611 від 13.02.2008, відповідно до умов якої банк зобов`язався встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 200 000, 00 доларів США. Позичальник зобов`язувався погасити всю суму кредиту до 31.01.2028;

- Додаткову угоду №BL5194/1611/L+ від 13.02.2008 до, відповідно до генерального договору про надання кредитних послуг №BL1611 від 13.02.2008, відповідно до умов якої банк зобов`язався встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 100 000, 00 доларів США. Позичальник зобов`язувався погасити всю суму кредиту до 31.05.2009.

13.02.2008 між Відкритим акціонерним товариство «Універсал Банк» (правонаступник: Акціонерного товариства «Універсал Банк»), як банком (позивач) та ОСОБА_1 , як позичальником (відповідач) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1676.

В межах генерального договору про надання кредитних послуг №BL1676 між сторонами укладено додаткову угоду №BL1676/К-1 від 13.02.2008 до, відповідно до генерального договору про надання кредитних послуг №BL1676 від 13.02.2008, відповідно до умов якої банк зобов`язався встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 100 000, 00 доларів США. Позичальник зобов`язувався погасити всю суму кредиту до 01.02.2028.

З метою забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 між позивачем, як кредитором та відповідачем, як поручителем укладено договір поруки №№BL1676-ІІ від 13.02.2008.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем та ОСОБА_1 своїх зобов`язань за генеральними договорами та додатковими угодами до них, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі №37/418 позов позивача задоволено повністю.

06.02.2012 на виконання рішення від 18.01.2012 Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.

Станом на 12.04.2024 неоплаченою сумою за додатковими угодами №BL1611/KL+, №BL5194/1611/L+ до генерального договору про надання кредитних послуг №BL1611 від 13.02.2008 в сукупності становить 278 712, 03 доларів США.

Станом на 12.04.2024 неоплаченою сумою за додатковою угодою №BL1676/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL1676 від 13.02.2008 становить 90 572, 61 доларів США.

З огляду на зазначене, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 10.04.2021 по 23.02.2022 в загальному розмірі 9 712, 69 доларів США, яку позивач просить стягнути з відповідача.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 3% річних за період з 10.04.2021 по 23.02.2022 у загальному розмірі 9 712, 69 доларів США.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

(1) Між позивачем, відповідачем та ОСОБА_1 укладено генеральні договори про надання кредитних послуг та додаткові угоди до них. Щодо зобов`язань ОСОБА_1 відповідач виступає в ролі поручителя;

(2) На виконання умов генеральних договорів та додаткових угод позивач надав відповідачу та ОСОБА_1 ліміти за кредитними лініями;

(3) У зв`язку з неналежним виконанням генеральних договорів та додаткових угод відповідачем та ОСОБА_1 позивач звернувся до суду з відповідним позовом та рішенням якого позов задоволено повністю.

(4) Позивач в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних на залишкову суму заборгованості за генеральними договорами, яку просить стягнути з відповідача як основного позичальника та боржника.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.05.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 20.05.2024 була повернена до Господарського суду міста Києва 13.06.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 20.05.2024, суд повідомив відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, відповідач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024у справі №910/5485/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №910/5485/24, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи застосовуються приписи статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин?

- чи наявні підстави у позивача нараховувати 3% річних на іноземну валюту?

- чи обґрунтовані позивачем заявлені позовні вимоги?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 9 712, 69 доларів США за період з 10.04.2021 по 23.02.2022, що в свою чергу зумовлено простроченням відповідачем оплати за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL1611 від 13.02.2008 та №№BL1676 від 13.02.2008, що було предметом розгляду у справі №37/418.

Оскільки, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі №37/418, яким позовні вимоги позивача задоволені набрало законної сили, тому таке рішення в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (частина 2 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, відповідач правомірно нарахував відповідачу 3% річних за невиконання останнім грошового зобов`язання в повному обсязі, а саме відшкодування на користь позивача наявної заборгованості по генеральним договорам про надання кредитних послуг.

Відтак, позивач надає відповідний розрахунок 3% річних, які він просить стягнути з відповідача.

Суд, здійснивши перевірку правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних зазначає, що він є арифметично правильним.

Щодо питання про можливість нараховувати 3% річних на іноземну валюту, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц зазначила: «оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.»

Таким чином, оскільки генеральними договорами про надання кредитних послуг №BL1611, №BL1676 та додатковими угодами до них ціна договорів визначена в іноземній валюті, в даному випадку в доларах США та рішенням від 18.01.2012 у справі №37/418 з відповідача стягнуто грошові кошти в доларах США, суд констатує, що позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в іноземній валюті (долар США).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в свою чергу, заперечень та/або пояснень щодо вище зазначених обставин до суду не подав, а також не надав відповідних доказів, які б в свою чергу могли спростувати доводи позивача.

За таких обставин, оскільки здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично правильним, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор» про стягнення 9 712, 69 доларів США - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Колор» (02217, м. Київ, вул. Драйзера, 9, кв. 324; ідентифікаційний код: 33297514) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; ідентифікаційний код: 21133352) 3% річних у розмірі 9 712 (дев`ять тисяч сімсот дванадцять) доларів США 69 центів та судовий збір у розмірі 5 779 (п`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 55 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких